Материал: Neonat_s_positсii_sim_licarya_2007

Розділ 2

Доповнене вигодовування – жіноче молоко «плюс» адаптовані молочні суміші (більше ніж 100 мл регулярно), або густі прикорми (більше 30 г регулярно), або паралельне їх використання (відповідає змішаному вигодовуванню або грудному із прикормом).

Вигодовування з пляшечки – визначає тільки техніку годування дитини з пляшечки через соску будь-якою харчовою сумішшю або зцідженим грудним молоком.

Штучне вигодовування – харчування з пляшечки замінниками жіночого молока незалежно від наявності чи відсутності прикорму.

2.2. Види харчування плода протягом внутрішньоутробного розвитку

в період бластогенезу у плода відбувається гістотрофне харчування за рахунок фізіологічного забезпечення трофобластом і ембріобластом;

в період ембріогенезу (3–12-й тиждень гестації) гістотрофне харчування поступово змінюється на гемотрофне з розвитком плаценти. В цей час починається формування системи травлення. Вже на 8–10-й тиждень виявляються сформованими стравохід, шлунок, кишечник, зачатки печінки, підшлункової залози;

з 16-го тижня гестації починається амніотрофічне харчування плода шляхом заковтування навколоплідних вод. Таким чином,

у ранній фетальний період (76–180-й день гестації) відбувається як гемотрофно-трансплацентарне, так і амніотрофічне харчування. Після 4–5 місяців починають функціонувати органи травлення;

у пізній фетальний період (181–280-й день вагітності) відбувається амніотрофічне харчування, під час якого здійснюється адаптація до постнатального лактотрофного годування. З 25–26-го тижня гестації визначається перистальтика кишечнику, з 33–34-го тижня шлунково-кишковий тракт стає відносно функціонально зрілим. А вже на 32–34-й тижні гестації виявляється сформованою координація смоктання, ковтання та дихання;

уперші24годинипостнатальногожиттяпочинаєтьсялактотрофнегодування. Молозиво є перехідним субстратом між амніотрофічним та лактотрофним живленням і забезпечує підготовку шлунково-киш-

26

Вигодовування новонароджених

кового тракту до лактотрофного годування материнським молоком. Перехід від гемотрофного до лактотрофного годування є компонентом адаптаційно-пристосувальних процесів в організмі новонародженого.

2.3. Лактація

Лактація (від лат. lactatio – виділяти молоко) – фізіологічна функція жіночого організму, котра проявляється після народження дитини.

Утворення (лактогенез) і продукція (лактопоез) молока молочними залозами – складний нейрогуморальний процес, у регуляції якого провідна роль належить центральній нервовій системі, гормонам гіпофіза та гіпоталамуса, медіаторам.

В гормональній регуляції лактогенезу-лактопоезу першочергове значення належить гормонам окситоцину та пролактину.

2.3.1. Материнські рефлекси

Влактаціїберутьучастьдваматеринськірефлекси:пролактиновий(рефлекс утворення молока) і окситоциновий (рефлекс видалення молока).

Пролактиновий рефлекс:

виникає під час смоктання і формуєтся тільки в тих випадках, коли застосовується раннє прикладання новонародженої дитини до груді матері;

стимулює первинне утворення молока в альвеолах молочної залози;

сприяє концентрації нирками солі й води;

продовжує післяпологову аменорею внаслідок впливу пролактину на яєчники.

Окситоциновий рефлекс:

виникає при подразненні області соска й ареоли при активному смоктанні;

стимулює виділення молока з протоків залози;

може бути викликаний не лише тактильною стимуляцією, але й візуальною, слуховою стимуляцією, запахом.

Психологічнийстрес,хвилювання,страх,неуважне,грубеставлення медичного персоналу до матері, яка годує, можуть призвести до

27

Розділ 2

повного (але тимчасового) виключення рефлексу виділення молока. І навпаки, радість, спокій матері, спілкування з дитиною можуть бути сигналом для його реалізації і закріплення.

Ознаки і відчуття активного рефлексу окситоцину:

стиснення чи поколювання в молочних залозах до початку годування дитини або під час годування;

виділення молока з молочних залоз, коли мати думає про дитину або чує її плач;

виділення молока з однієї груді в той час, коли дитина смокче другу грудь;

виділення молока з молочних залоз тоненькою цівкою, якщо дитина відривається від груді під час годування;

біль при скороченні матки, який іноді супроводжується приливом крові під час годування (спостерігається в перший тиждень після пологів);

повільне глибоке смоктання і ковтання дитиною, що свідчить про надходження молока до її ротика.

2.3.2. Допомога матері на ранньому етапі годування груддю

уникайте поспішності при спілкуванні з матір'ю і обов'язково вислухайте усі її проблеми;

обов'язково спитайте у жінки, як вона себе почуває і як просувається годування груддю (важливо надати змогу жінці розказати, як вона себе почуває, перш ніж надати їй якусь інформацію);

поспостерігайте за грудним годуванням (як жінка годує дитину груддю; якщо техніка годування правильна, то обов'язково треба похвалити матір і її дитину);

допоможіть прийняти зручне положення, якщо в цьому є потреба;

надайте жінці необхідну інформацію стосовно грудного вигодовування;

дайте відповідь на всі запитання матері.

Частота прикладання дитини до груді при спільному перебуванні може досягати 12–20 і більше разів на добу (обов’язково дотримуватися техніки годування). Прикладання дитини до груді повинно здійснюватися вже з першого дня за будь-яких ознак голоду чи дискомфорту з боку дитини.

28

Вигодовування новонароджених

Ознаками голоду є:

активні смоктальні рухи губ;

обертальні рухи голівки з різними звуковими знаками ще до крику;

плач дитини.

Зверніть увагу матері на те, що використання двох молочних залоз при одному годуванні може призвести до того, що дитина не отримає «заднього» молока, яке найбільш цінне енергетично. Тому не можна швидко міняти молочні залози при годуванні.

2.3.3. Організація груп підтримки грудного вигодовування

організуйте на своїй дільниці групу з жінок, які вважають годування груддю надзвичайно важливим, або з матерів, які зустрічалися в жіночій консультації до пологів чи в пологовому будинку

імають можливість і бажання продовжити зустрічі одна з одною

ідопомогти одна одній;

група жінок, які годують груддю своїх дітей, може зустрічатися в будь-якому місці з лікарем сімейної медицини(в кабіне ті лікаря, на квартирі, у сквері тощо);

жінки-годувальниці обмінюються досвідом, підтримують одна одну, допомагають подолати труднощі грудного вигодовування;

у групі повинна бути учасниця, яка багато знає про годування груддю і може навчати інших; повинна бути учасниця, яка зможе скорегувати помилкові погляди і запропонувати спосіб вирішення проблеми. Це може бути будь-яка жінка, яка глибоко вивчила проблему природного вигодовування;

надавайте групі необхідну новітню інформацію стосовно грудного вигодовування, будьте медичним консультантом групи (кабінет лікаря, поліклініка);

матері можуть допомагати одна одній не лише під час зборів. Вони можуть відвідувати одна одну тоді, коли чимось схвильовані або не знають, що робити в конкретній ситуації;

групи підтримки грудного вигодовування можуть стати важливим чинником у житті самотніх матерів;

матері можуть стати чинником, який формує довіру до годування груддю і знижує занепокоєність жінки-годувальниці;

жінки-годувальниці надають одна одній допомогу, якої потребують і яку не можна отримати від медичного працівника.

29

Розділ 2

2.3.4. Надання допомоги матері для засвоєння техніки грудного вигодовування

1.Спокійно спостерігати, як мати годує дитину.

2.Лагідно запропонувати матері допомогу, якщо вона її потребує.

3.Переконатись, що мати зрозуміла ваші пояснення і навчилася правильній техніці годування.

4.Дати чіткі та зрозумілі відповіді на запитання матері, яка годує.

А. Ключові моменти правильного положення дитини біля груді

1.Голова і тулуб знаходяться на одній лінії.

2.Обличчя дитини звернене до груді матері, носик дитини – навпроти соска.

3.Тільце дитини пригорнуте до тіла матері (живіт до живота).

4.Мати повинна притримувати все тільце дитини знизу.

Б. Позиції для грудного вигодовування

Лежачи:

мати лягає на бік, розташовує подушку за спиною;

кладе дитину, повертаючи її корпусом до себе, а обличчям до груді;

спираючись на одну руку, другою підтримує грудь знизу.

«Колиска»:

мати кладе дитину на руку ближче до груді, голівка дитини лежить на ліктьовому згині;

розвертає дитину до себе;

іншою рукою підтримує грудь.

«Футбольний м’яч»:

мати підтримує спинку і плечики дитини долонею;

голівка і ротик дитини наближені до соска;

тільце дитини розташоване під рукою;

другою рукою підтримує грудь, направляючи її до ротика немовляти.

На колінах:

мати розташовує подушку поперек колін;

на подушку кладе дитину, повертає її всім корпусом, обличчям до себе;

30