Материал: Neonat_s_positсii_sim_licarya_2007

Розділ 4

специфічне лікування: ацикловір, 30 мг/кг/добу внутрішньовенно на три введення протягом 10–14 діб.

імуномодулююча терапія. Використання специфічного антигерпесвірусного імуноглобуліну в разовій дозі 25–50 Од/кг маси тіла – не менше шести доз препарату з інтервалом у дватри тижні і препаратів генно-інженерного інтерферону (лаферону). Протефлазід: І тиждень – по 1 краплі 3 рази на добу, ІІ–ІV тиждень – по 2 краплі 3 рази на добу. Краплі розводять у 5 мл води та дають через 1 годину після годування. Флавозід: по 0,5 мл 2 рази на день за 20–30 хвилин до годування протягом 1 місяця;

вітамінотерапія (вітаміни С, Е).

4.13.4. Вітряна віспа

Етіологія. Вірус вітряної віспи.

Епідеміологія. Плід інфікується від матері, яка захворіла на вітряну віспу під час вагітності. Дуже високий ризик інфікування плода, якщо матір захворіла за сім-десять днів до пологів.

Клініка:

при внутрішньоутробному інфікуванні: рубцеві зміни на шкірі, вади розвитку кінцівок, очей, мозку, мала вага при народженні;

при постнатальному інфікуванні: типова вітряна висипка.

Діагностика:

вірусологічне дослідження (матеріал – вміст пухирців);

наявність специфічних IgМ або персистенція IgG.

Заходи:

термінова госпіталізація та лікування в умовах стаціонару;

використання імуноглобуліну і препаратів генно-інженерного інтерферону (лаферону);

вітамінотерапія (вітаміни С, Е).

4.13.5. Краснуха

Етіологія. Рубівірус (РНК-вміщуючий вірус).

Епідеміологія. Поширюється повітряно-крапельно або трансплацентарно.

146

Основні патологічні стани

Клініка:

вади розвитку. Класична тріада Грегга: вроджена вада серця (відкрита артеріальна протока, стеноз легеневої артерії, дефект міжшлуночкової або передсердної перетинки), ураження очей (глаукома, катаракта, хоріоретиніт), вада розвитку органів слуху (ураження слухового нерва);

наслідком персистенції вірусної інфекції є затримка внутрішньоутробного розвитку, порушення функції печінки, анемія, тромбоцитопенія, ураження ЦНС, імунодефіцит і дисплазія зубів;

жовтяниця, гепатоспленомегалія, іридоцикліт, менінгоенцефаліт.

Діагностика:

вірусологічне дослідження (матеріал – сеча);

виявлення специфічних краснушних IgМ або персистенція IgG.

Заходи:

термінова госпіталізація та лікування в умовах стаціонару;

специфічної антивірусної хіміотерапії не існує.

4.13.6. Лістеріоз

Етіологія. Listeria monocytogenes – грам-позитивна паличка, що не утворює спор.

Епідеміологія.Людина заражається від хворих тварин і птахів, ураження плода відбувається трансплацентарно або контамінаційно.

Клініка:

ранній початок у вигляді сепсису, що зазвичай поєднується з низькою вагою при народженні, акушерськими ускладненнями і материнським інфікуванням;

пізній початок хвороби зазвичай зустрічається у новонароджених з нормальною вагою при народженні, протікає у вигляді менінгіту і нерідко поєднується з високою частотою акушер-

ських ускладнень і материнським інфікуванням.

Заходи:

термінова госпіталізація та лікування в умовах стаціонару;

призначення ампіциліну і цефтриаксону;

тривалість лікування залежить від клінічного синдрому: наприклад, при сепсисі – 7–10 діб, при менінгіті – 14 діб.

147

Розділ 4

4.13.7. Хламідіоз

Етіологія. Облігатний внутрішньоклітинний паразит. Епідеміологія. Зараження відбувається під час пологів або висхід-

ним шляхом.

Клініка:

кон’юктивіт;

пневмонія.

Діагностика:

цитологічне дослідження. У крові зазвичай збільшена кількість еозинофілів;

імуноферментний метод – визначення імуноглобуліну М до антигенів хламідій;

фарбування за Гімзе зіскобів з кон’юктиви для виявлення внутрішньоцитоплазматичних включень хламідій.

Заходи:

перевага надається макролідам або сульфаніламідам;

при кон’юктивіті – 0,5%-на еритроміцинова очна мазь (або 0,5%-ний розчин левоміцитину) не менше п’яти-шести разів на

день, еритроміцин всередину (ериган) або у свічках у дозі 50 мг/кг чотири рази на добу протягом 14 діб;

лікування кон’юнктивіту можливе в домашніх умовах;

регулярні огляди новонародженого вдома;

попередити матір про можливі ускладнення захворювання та необхідність звертатися по медичну допомогу при їх розвитку;

при системному хламідіозі лікування в умовах стаціонару.

4.13.8. Ентеровірусна інфекція

Етіологія. Вірус грипу, коксакі, ЕСНО.

Епідеміологія. Зараження відбувається повітряно-крапельним і трансплацентарним шляхами.

Клініка:

зустрічаються вроджені вади розвитку серцево-судинної, сечостатевої і травної систем новонародженого;

лихоманка, млявість, плямисто-папульозна або петехіальна ви-

сипка, інтоксикація.

Ускладнення. Лімфоденіт, діарея, пневмонія, енцефаліт, ДВЗ-син- дром, некроз наднирників.

148

Основні патологічні стани

Діагностика. Виділення вірусу з ліквору і тканин при біопсії, з кала і фаренгіального секрету.

Лікування. Специфічної терапії немає, лікування симптоматичне.

4.13.9. Сифіліс

Етіологія. Бліда трипонема.

Шляхи зараження. Трансплацентарно, під час пологового акту. Клініка. Розрізняють вісцеральний сифіліс: неврологічні розлади, ураження внутрішніх органів – виражена спленомегалія, жовтя-

ниця, зміни з боку легенів.

Паріетальний сифіліс: ураження шкіри у вигляді сифілітичного пемфігусу – пухирці, розташовані на запальному фоні з серозногнійною рідиною, переважно на внутрішній поверхні долонь і стоп, у тяжких випадках – по всій поверхні тіла. Характерна поява маку- ло-папульозної екзантеми коричнево-червоного кольору, після якої залишаються ділянки пігментації і лущення. Екзантеми призводять до тріщин шкіри (лаковані тріщини) і рубців з локалізацією в куточках рота, крил носа. Зміни з боку слизових оболонок носа і гортані. Ураження кісток у вигляді переоститу.

Діагностика:

серологічні тести;

мікроскопія виділень (матеріалу) в ділянках уражень або виділень з носа у темному полі.

Лікування. Разом з лікарем-венерологом. Стартова терапія – пеніцилін.

4.13.10. СНІД

Етіологія. Цитопатичний ретровірус, тропний до Т-хелперів, лімфоцитів і макрофагів.

Шляхи зараження:

трансплацентарний, під час пологів, грудного вигодовування. Перинатальна трансмісія ВІЛ – 25 %;

інкубаційний період може тривати до трьох років. Антитіла до ВІЛ-інфекції з’являються вже через 6–12 тижнів, наявність позитивних реакцій у новонародженого до 18 місяців не вважається ВІЛ-інфікуванням.

149

Розділ 4

Клініка. Характерні тривала лихоманка і діарея (більше місяця), ротофарингіальний кандидоз, приєднання опортуністичної інфекції, лімфоденопатія і гепатоспленомегалія.

Діагностика. Ланцюгова полімеразна реакція, визначення специфічних антитіл.

Тактика ведення дітей, народжених від ВІЛ-інфікованої матері:

обробити пуповину розчином хлоргексидину (з судин пуповини взяти кров для дослідження на антитіла);

первинний туалет новонародженого: обмити дитину теплою водою з милом, ушкодження шкіри обробити 3%-ним розчином перекису водню, потім спиртовим розчином хлоргексидину;

не прикладати дитину до грудей і не годувати материнським молоком;

не проводити вакцинацію БЦЖ;

почати профілактику противірусними препаратами згідно з існуючим Наказом № 582 від 15.12.2003 р. «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги». Профілактика перинатальної передачі ВІЛ-інфекції залежно від термінузверненняВІЛ-інфікованоїжінки(безсимптомнийпере- біг ВІЛ-інфекції) за схемою:

1.Для вагітних, що звернулися до 28 тижнів вагітності: дитині – ретровір усередину у вигляді сиропу в дозі 4 мг/кг маси тіла кожні 12 годин протягом 7 днів.

2.Для вагітних, що звернулися після 28 тижнів вагітності до початку пологової діяльності: дитині – ретровір усередину у вигляді сиропу в дозі 4 мг/кг маси тіла кожні 12 годин протягом 7 днів та одна доза вірамуну 2 мг/кг протягом перших 72 годин життя.

3.Для породіль, яким проводилась медикаментозна профілактика: дитині – невірапін перорально у вигляді сиропу в дозі 2 мг/кг одноразово у віці 72 години після народження та сироп ретровіру 4 мг/кг ваги кожні 12 години протягом 4 тижнів.

4.Для породіль, пологи у яких відбулися поза лікарняним закладом: дитині – невірапін перорально у вигляді сиропу в дозі 2 мг/кг одноразово у віці 72 години після народження та сироп ретровіру 4 мг/кг ваги кожні 12 годин протягом 4 тижнів.

150