Материал: Neonat_s_positсii_sim_licarya_2007

Основні патологічні стани

частішає дефекація, змінюється консистенція калу – він стає рідкий, зеленуватий, з киcлим запахом;

з’являються патологічні домішки.

Г. Лікування

заспокоїти батьків дитини;

з’ясувати причину диспепсії та усунути її;

виключити з раціону матері копченості, приправи;

вигодовування грудним молоком не відміняють, чередують його прийом із глюкозо-сольовими розчинами;

пропустити одну годівлю при вигодовуванні штучними сумішами. Призначити дитині для пиття глюкозо-сольові розчини (регідрон);

скоротити об’єм годування вдвічі та збільшити частоту годувань до 8–10 на добу. Поступово збільшувати об’єм годування впродовж 2–3 днів;

годувати дитину у напіввертикальному положенні. Після годування класти дитину на правий бік або на спину з піднятим на 30° головним кінцем;

використовувати спеціальні суміші із загусниками («Нутрилон» – AR), які можна давати в кінці кожного годування груддю;

медикаментозну терапію використовують при недостатньому ефекті вищеназваних заходів. Мотиліум – 1–2 мг/кг/добу, церукал – 0,3 мг/кг/добу тричі, за 30 хвилин до годування. В якості сорбенту можна використовувати смекту, ентеросгель;

призначити розчини для пероральної регідратації (регідрон, глюкосолан, ораліт, гастроліт, злегка підсолоджений чай);

кількість рідини, якої не вистачає до фізіологічної добової потреби, необхідно поповнювати пероральним шляхом.

4.4.3. Пілороспазм

Пілороспазм – спазм мускулатури приватника, який обумовлює труднощі вивільнення шлунка.

А. Патофізіологія

Гіпертонус симпатичного відділу нервової системи внаслідок гіпок- сичного-ішемічного ураження ЦНС.

101

Розділ 4

Б. Клінічні прояви

блювота, яка найчастіше виникає незадовго до наступного годування;

блювотні маси без домішок жовчі;

випорожнення нормальні;

дитина набирає вагу.

В. Лікування

годувати дитину 8–10 разів на добу;

спазмолітична та седативна терапія.

Г. Немеханічні причини непрохідності кишечника у немовлят

інфекції;

метаболічні (гіпокаліємія, гіпоабо гіпермагніємія, гіпокальціємія, гіпофосфатемія, азотемія);

едокринні (гіпотиреоз, гіпопаратиреоз);

неврологічні(гіпоксичніураженняЦНС,спинальнатравма,міопатія);

вроджені вади серця;

медикаментозні (барбітурати, наркотики).

4.4.4. Діарея

Діарея – стан, коли об’єм випорожнень перевищує 10 г/кг/добу або одноразово з’являється велика водяниста пляма навколо випорожнень. При цьому негайно починайте пероральну регідратацію.

А. Ознаки дегідратації

інтенсивно-жовтий колір сечі;

западання тім’ячок, очних яблук;

сухість шкіри, кон’юнктиви, слизової оболонки порожнини рота;

зниження еластичності шкіри і тургору м’яких тканин;

втрата маси тіла.

102

Основні патологічні стани

Б. Клінічна оцінка ступеню дегідратації

Таблиця. Клінічна оцінка ступеню дегідратації за даними ВООЗ

103

Розділ 4

Оральна регідратація проводиться при дегідратації І–ІІ ступеня. Для цього використовують розчини, які місять глюкозу та натрій, наприклад регідрон.

Дегідратація І ступеня:

кількість глюкозо-сольової рідини (регідрон) складає 50 мл/кг;

дефіцит поповнюють протягом перших 4 годин;

дитині дають пити по 1–2 ч. л. кожні 5–10 хвилин, при відмові розчин вводять через зонд;

через 4 години починають годування грудним молоком приблизно по 10 мл кожні 2 години і продовжують застосування розчинів для регідратації, при цьому об’єм рідини повинен складати 150 мл/кг/добу + 10 мл на кожну дефекацію рідкого стільця;

сорбенти при діареї. Смекта, по 1 пакетику між годуваннями протягом 3–5 днів.

Дегідратація ІІ ступеня:

кількість глюкозо-сольової рідини (регідрон) складає 100 мл/кг;

дефіцит поповнюють протягом перших 6–8 годин;

сорбенти при діареї. Ентеросгель, по 1–2 г/кг/добу тричі на день за 1 годину до годування. Смекта, по 1 пакетику між годуваннями протягом 3–5 днів;

годування грудним молоком продовжують.

Дегідратація ІІІ ступеня:

внутрішньовенно 0,9%-ний розчин натрію хлориду (20 мл/кг) болюсно, потім 150 мл/кг/добу внутрішньовенно (5%-ний розчин глюкози з 0,9%-ним розчином натрію хлориду навпіл);

50 % дефіциту поповнюють протягом перших 4 годин, залишок – також протягом 4 годин;

підтримуючу терапію проводять орально;

низьколактозні суміші при інтолерантності їжі.

4.5. Жовтяниці у новонароджених

Неонатальнажовтяниця–появажовтого забарвленняшкіри,склерта/ або слизових оболонок дитини внаслідок підвищення рівня білірубіну у крові новонародженого. Жовтяницю можна визначити при легкому натисканнінашкіру.Втомумісці,дешкірабуланатиснута,визначається більш інтенсивна жовтяниця, ніж на оточуючих ділянках.

Неонатальна жовтяниця розвивається у 60 % доношенних новонароджених та у 80 % недоношених дітей.

104

Основні патологічні стани

Сприяють цьому такі анатомо-фізіологічні особливості:

підвищене утворення білірубіну (145 мкмоль/кг/добу у новонароджених і 60 мкмоль/кг/добу у дорослих) внаслідок скороченої тривалості життя і підвищеного гемолізу еритроцитів;

знижена функціональна здатність печінки, що проявляється низькою здатністю до кон’югації (глюкуронізації) внаслідок низької активності глюкуронілтрансферази;

підвищене повернення непрямого білірубіну з кишечнику в кров у зв’язкузвисокоюактивністюβ-глюкуронідазивстінцікишеч- нику, поверненням частини крові від кишечнику через венозну (аранцієву) протоку в нижню порожнинну вену, минаючи печінку.

4.5.1. Фізіологічна жовтяниця

Клінічні прояви:

жовтяничне забарвлення шкіри після 36 годин життя;

тривалість жовтяниці 7–10 (рідко до 14 ) діб;

задовільний загальний стан дитини;

відсутні клінічні симптоми ураження органів і систем організму (немає збільшення печінки, селезінки, гематом, зміни забарвлен-

ня випорожнень тощо).

Пролонгованажовтяниця– визначається після 14 днів життя у доношеного новонародженого та після 21 дня життя у недоношеної дитини.

Пізня жовтяниця – з’являється після 7 днів життя новонародженого. Ця жовтяниця завжди вимагає ретельного обстеження.

Гіпербілірубінемії, які є ознаками хвороби:

гіпербілірубінемія має місце при народженні, з’являється в першу добу життя чи на другому тижні життя;

гіпербілірубінемія триває більше 7–10 днів у доношених немовлят і більше 21 дня у недоношених дітей;

гіпербілірубінемія має хвилеподібний перебіг (інтенсивність проявів жовтяниція шкіри та слизових оболонок зростає після періоду її зникнення чи зменшення);

рівень білірубіну в сироватці пуповинної крові більше 60 мкмоль/л; в сироватці крові – 85 мкмоль/л в перші 12 годин життя, 171 мкмоль/л – у другу добу життя, більше 205–222 мкмоль/л у будь-яку добу життя у доношеної дитини;

105