Материал: Neonat_s_positсii_sim_licarya_2007

Розділ 4

У центрі вузла з’являється гнійний вміст. Підвищується температура, з’являються симптоми інтоксикації, збільшуються регіональні лімфатичні вузли. У крові знижується кількість еритроцитів, гемоглобіну, підвищується кількість лейкоцитів.

Заходи:

термінова госпіталізація дитини;

обов'язкова консультація хірурга.

Мастит новонароджених – тяжке захворювання на фоні фізіологічного загрубіння грудних залоз. Клінічно проявляється збільшенням однієї грудної залози, її інфільтрацією, гіперемією. Пальпація супроводжується болем – дитина плаче, стає збудливою. Гіперемія поступово посилюється,із’являєтьсяфлуктуація.Стандитинипогіршується.Вона в’яло смокче, підвищується температура тіла, наявні симптоми інтоксикації. При надавлюванні із залози з’являється гнійний вміст. Захворювання небезпечно метастатичними гнійно-септичними ускладненнями.

Заходи:

консультація хірурга;

термінова госпіталізація дитини;

призначення антибіотиків (цефалоспорини ІІ–ІІІ покоління

внутрішньом’язово).

Некротична флегмона новонароджених. Захворювання розпо-

чинається з появи на невеликій частині шкіри червоної плями, щільної на дотик. Початкова стадія характеризується швидким, протягом декількох годин, збільшенням ділянки ураження, яка набуває великих розмірів. Темпи зростання ураження підшкірної жирової клітковини (гнійне розплавлення) випереджають швидкість змін шкіри. Альтернативно-некротична стадія виникає через добу або півтори доби з початку захворювання, колір шкіри набуває темно-синюшного відтінку, у центрі виникає пом’якшення. На стадії відторгнення шкіра над ураженою ділянкою відшаровується, утворюються рани, некротизовані тканини відторгуються через норицю. На цій стадії виражена інтоксикація. Характерні: гіпертермія,блювота,диспепсичніявища,виникненняметастатичних вогнищ інфекції. Стадія репарації характеризується розвитком грануляцій, епітелізацією раневої поверхні з наступним утворенням рубців.

Заходи:

термінова госпіталізація дитини;

призначення антибіотикотерапії (цефалоспорини ІІ–ІІІ покоління внутрішньом’язово).

86

Основні патологічні стани

Стрептодермії – первинні ураження, частіше локалізуються на шкіри обличчя або в області пупка та швидко розповсюджуються на інші частини шкіри. Захворювання починається з фебрильної температури, остуди, появи локальної гіперемії на шкірі, інфільтрації шкіри та підшкірної жирової клітковини. Краї гіперемії нерівні, фестончаті, відмежовуючий валик відсутній. Може бути «біла» шкіра, при якій гіперемія відсутня, уражена ділянка бліда, інколи виникають пухирці, підшкірні абсцеси, некрози. Перебіг захворювання тяжкий, стан дитини швидко погіршується, з’являються диспепсичні явища.

Заходи:

термінова госпіталізація дитини;

призначення антибіотиків (цефалоспорини ІІ–ІІІ покоління

внутрішньом’язово).

Пароніхії – інфекційні захворювання нігтьових валиків. З’являються гіперемія та набряк пухирців з наступним розвитком ерозій. Можливий регіонарний лімфаденіт.

Заходи:

 ванни з перманганатом калію.

4.1.5. Інші ураження шкіри

Вірус простого герпесу – поява пухирців на шкірі, очах та слизовошкіряних оболонках.

Заходи:

госпіталізація;

консультація окуліста та довготривале спостереження, оскільки можуть розвинутися хоріоретиніт, катаракта та ретинопатія;

консультація невролога.

Кандидозні ураження:

кандидозний стоматит – наявність білого нальоту на слизовій оболонці щік та язика, який не вдається видалити шляхом простого зіскобу;

еритематозний висип в перианальній області;

периферичні частки шкіри у вигляді витончених бугорків.

Заходи:

локалізовані ураження порожнини рота обробляти 0,5–1 мл суспензії ністатину (100000 ОД/мл) після годівлі протягом 7–10 днів;

ураження шкіри обробляти 10%-ною маззю ністатину протягом тижня.

87

Розділ 4

4.2. Кон’юнктивіти у новонароджених

4.2.1. Гонококова офтальмія

Клінічні ознаки:

кон'юнктивіт з хемозом;

гнійний ексудат та набряк повік, що починається з 1–4-го дня після народження;

частіше двобічне ураження;

можуть мати місце затемнення або перфорація рогівки чи панофтальмит;

можуть бути риніт, інфекційні захворювання аноректальної області;

у кожного немовляти необхідно зробити фарбування ексудату з очей за Грамом.

Лікування:

мазь (1%-ну тетрациклінову або еритроміцинову) можна прикладати спочатку щогодини протягом 6 годин, а потім 4 рази на день протягом 14 днів;

цефотаксим – 100 мг/кг на добу – внутрішньовенно або внутрішньом’язово у два прийоми. Для дітей без жовтяниці альтернативною схемою може бути 1 раз на день 125 мг внутрішньом’язово (від 25 до 50 мг/кг на добу для немовлят з низькою масою тіла);

тривалість лікування – 7 днів.

4.2.2. Хламідійний кон’юнктивіт

Хламідійний кон’юнктивіт – найбільш поширена патологія очей.

Клінічні прояви:

з'являється на 5–14-ту добу після народження;

запалення може бути мінімальним, а може мати місце тяжке кон'юнктивальне запалення з гнійними жовтими виділеннями

та набряком повік.

Заходи:

оцінити загальний стан дитини для виключення патології легенів;

обробка очей та закладання мазі (див. алгоритм спостереження «Класифікуйте та лікуйте немовля з кон'юнктивітом»);

системна терапія еритроміцином – 10 мг/кг кожні 6–8 годин перорально протягом 14 днів.

88

Основні патологічні стани

4.2.3. Інші бактеріальні запальні ураження

Клінічні прояви:

інфекція проявляється на першому тижні життя;

ознаки запалення кон’юнктиви;

нежить;

системні ускладнення бувають рідко, але можливі, тому потрібно взяти до уваги їхню ймовірну появу.

Заходи:

промивання фізіологічним розчином;

сульфацетамід (10%-на очна мазь) – 1 см мазі у кожне око тричі на день протягом 7 днів;

у дітей з групи високого перинатального ризику або у випадках важкого кон’юнктивіту госпіталізувати дитину для виключення системного захворювання.

4.2.4. Інфекції, викликані вірусом простого герпесу

Клінічні прояви:

проявляється у вигляді кон’юнктивіту у віці 2 днів – 2 тижнів як локалізована форма інфекції або як симптом генералізованої фор-

ми захворювання.

Заходи:

ретельне обстеження дитини для виключення системного захворювання;

госпіталізація дитини у лікувальний заклад.

4.2.5. Правила обробки очей

 щоб дитина відкрила очі для оцінки зіниць, її кладуть на спину, підколихуючи вгору-вниз;

 очі обробляють одночасно двома окремими стерильними кульками, змоченими у розчині калію перманганату (1:8000), від зовнішнього кута до перенісся.

4.2.6. Правила закладання мазі

очистити повіку та оточуючі тканини стерильною ваткою, змоченою у стерильній воді;

ніжно відкрити повіки немовляти та ввести смужку антибіотикової мазі у кожний кон’юнктивальній мішок;

89

Розділ 4

прикласти від 1 до 2 смужок мазі на нижній мішок;

обережно маніпулюйте з повіками, щоб забезпечити розповсюдження введеного препарату;

через 1 хвилину витерти зайву мазь з оточуючої шкіри та повік стерильною ваткою;

не промивати очі після цієї процедури.

4.3. Захворювання органів дихання у новонароджених

4.3.1. Анатомо-фізіологічні особливості органів дихання

Таблиця. Анатомо-фізіологічні особливості дихальної системи, які сприяють розвитку фізіологічних та патолоічних станів у новонароджених

Частота дихання у новонароджених від 30 до 60 вд/хв, без приступів апное, але під час сну паузи можуть тривати 3–5 сек. і дихання може бути нерегулярним. Дихання аритмічне, поверхневе, превалює діафрагмальний тип дихання.

90