Материал: Neonat_s_positсii_sim_licarya_2007

Основні патологічні стани

поверхні ліктів, колін, а також на стопах, кістках, сідницях, п’ятах, підошвах, потилиці після мінімального тертя шкіри. Симптом Нікольського (відшарування рогового шару після тертя) негативний, капсула пузиря щільна. Слизові оболонки ушкоджуються рідко, але пухирі можутьвиникнутибілярота.Зміниволоссяабонігтівнемає.Післярозкриття пухирця загоювання ерозії відбувається без рубців та атрофії, але може залишитись невелика пігментація. Це варіант Кернера.

При варіанті Даулінга – Мейєра до цієї симптоматики додаються дистрофія нігтів та гіперкератоз долоні.

При варіанті Вебера – Коккайна простого БЕ пухирці утворюються переважно літом, лише на кістках і стопах.

При всіх варіантах загальний стан дитини не змінений. Дизембріогенетичні стигми та пороки розвитку внутрішніх органів відсутні. Перебіг неважкий. З віком настає значне покращення стану дитини.

2. Гіперпластичний дистрофічний БЕ виявляється в перші дні життя. Ерозії після розкриття пухирців загоюються з утворенням рубців, подекуди келоїдного характеру, з атрофією шкіри, а потім епідермальних кист. У 80 % випадків змінені нігті, вони тонкі, дистрофічні. На слизовій порожнині рота можуть бути пухирці. На долонях і стопах відмічається гіпергідроз. Потирання здорової шкіри може супроводжуватися відшаруванням епідермісу від дерми (хибний синдром Нікольського). Загальний стан і фізичний розвиток не порушені. Перебіг хвороби доброякісний, із загостренням у літній період, а також під впливом надлишкового тепла.

Лікування:

обов'язкова госпіталізація у лікувальний заклад;

раціональний догляд за дитиною (застосування м'якої льняної та бавовняної білизни, запобігання переохолодженню та перегріванню);

термонейтральні ванни з відварами череди, ромашки, дубової кори, калію перманганату, цинку сульфату;

пухирці можна розтинати голкою. Поверхню ерозії змазують 1–2%-ними водними розчинами анілінових барвників або

0,25–0,5%-ним розчином нітрату срібла. Після змазування кладуть геліоміцинову або токоферолові мазі 1–2%-ної концентрації.

3. Ichthyosis congenita tarda – форма вродженої іхтіозіоформної еритродермії з пізнім початком, коли в період новонародженості відмічають тільки сухість шкіри і ледь помітне лущення на фоні еритродермії або без неї, і тільки через деякий час може розвинутись гіперкератоз.

81

Розділ 4

4.1.3. Набуті захворювання шкіри

Пелюшковийдерматит– запальні процеси шкіри в місцях, які підлягають подразненню сечею та калом або грубими пелюшками. Це сідниці, нижня частина живота, статеві органи, ділянки за вухами, у шийних, пахових ямках. Подразнення можуть виявлятися у вигляді помірного почервоніння шкіри або яскравого почервоніння з ерозіями та явища мокнуття, гіперемії внаслідок численних ерозій і виразок.

Профілактика:

не допускати тривалого перебування дитини в пелюшках, памперсах;

щоденні гігієнічні ванни;

щоденні повітряні ванни.

Лікування:

після ванни змазувати шкіру дитячим кремом;

за наявності виразок змазувати розчинами анілінових барвників або мазями «Бепантен», «Десятин»;

клінічний ефект має також ультрафіолетове опромінювання. Пітниця. Розвиток цього стану обумовлений гіперфункцією пото-

вих залоз, розширенням їхнього гирла, а також кровоносних судин навколо них. У дитини спостерігається велика кількість дрібних червоних вузликів на шиї, внизу живота, у природних складках шкіри. Інколи спостерігаються білуваті пухирці. Загальний стан, сон, апетит, поведінка дитини не порушені.

Сальний іхтіоз – стан шкіри, в основі якого лежить посилене виділення секрету сальних залоз. Після зникнення фізіологічної еритеми спостерігається значне фізіологічне лущення шкіри. Дитина наче покрита щільною кіркою.

Лікування:

 теплі ванни, після яких кірки відстають і шкіра набуває нормального вигляду.

Адіпонекроз – стан шкіри, в основі якого лежить осередковий некроз підшкірної клітковини. Визначаються добре відмежовані щільні вузли, інфільтрати розміром 1–5 см у діаметрі у підшкірному жировому шарі сідниць, спини, плечей, кінцівок. Шкіра над інфільтратами не змінена або трохи ціанотична, фіолетово-червоного кольору, пізніше стає блідою. Дуже рідко у центрі буває пом’якшення з виділенням невеликої кількості білої крихковидної маси. Загальний стан дитини не порушений. Інфільтрати зникають самостійно, без лікування, через декілька тижнів. При розповсюдженому процесі можна призначити вітамін Е та теплові процедури.

82

Основні патологічні стани

Склеродерма – тістоподібна форма набряку в області стегон, литкових м’язів, лобка, геніталій. Шкіра в області набряку напружена, бліда, іноді з ціанотичним відтінком, холодна на дотик, не збирається у складку. У місті надавлювання залишається заглибина. Загальний стан дитини тяжкий, вона мало рухається, апетит знижений, тенденція гіпотермії, брадикардії, брадипное.

Основна причина виникнення цього стану – охолодження дитини.

Лікування:

ретельне зігрівання дитини;

обережний масаж;

призначення вітаміну Е (15 мг/кг внутрішньо).

Склерема – дифузне ураження підшкірної жирової клітковини. Частіше розвивається у передчасно народжених дітей, проявляється розширеним ущільненням шкіри і підшкірної жирової клітковини з кам’янистимтипом,принатисканнінадділянкамиураженнязаглибина не залишається. Шкіра бліда й віскоподібна, обличчя набуває виразу маски, суглоби важко рухаються.

Основна причина виникнення цього стану – охолодження дитини.

Лікування:

ретельне зігрівання дитини;

обережний масаж;

призначення вітаміну Е (15 мг/кг внутрішньо).

Себорейний дерматит виникає на 1–2-й тиждень життя. У розвитку цього стану встановлено роль дріжджоподібного гриба Pityrosporum ovale. Захворювання характеризується утворенням жирних жовтих лусочок на еритематозному тлі з незначним свербінням. Найчастіше висипання розташовані на обличчі, волосяній частині голови, в ділянці промежини. Лусочки на голові нагадують картопляні чіпси. Дитина неспокійна, з’являються зригування, частішає дефекація.

За тяжкої форми велика кількість лусочок на голові нагадує чепчик немовляти, ураження шкіри розповсюджується на ⅔площі у вигляді гіперемії, інфільтрації, лущення. У природних складках – мацерація, мокнуття, утворення тріщин. Загальний стан дитини порушений,дитинаабов’яла,абодратівлива,зростаннямаситілавідсутнє, спостерігаються диспепсичні явища, анемія.

Лікування:

при природному вигодовуванні – дієта матері (виключити продукти промислового виробництва, облігатні алергени), призначити дитині ферменти, пробіотики;

83

Розділ 4

основа лікування дітей – дезинфікуючі та кератопластичні засоби: 1–2%-на танінова мазь, 1%-на індометацинова, 2%-на іхтіолова, 2%-на левамізолова, 3%-на вісмутова мазі. Мокріння змазують 1%-ним розчином анілінових барвників, 0,25%-ним розчином цинку сульфату, відварами ромашки, кореня алтею;

можна застосовувати препарати кетоконазолу (крем або шампунь), а також шампуні з 1%-ним чи 2,5%-ним селену сульфідом і пропіленгліколем, які мають протигрибкову активність;

дитину купають щодня.

4.1.4. Інфекційні захворювання шкіри

Везикулопустульоз – це запалення потових залоз. Захворювання розпочинається на шкірі сідниць, стегон, природних складок, голови. З’являються малі, поверхнево розташовані пухирці розміром до декількох міліметрів, спочатку із прозорим, а потім з мутним вмістом. Перебіг доброякісний. Пухирці лопаються через 2–3 дні з моменту появи, після цього маленькі ерозії покриваються сухими кірками.

Лікування при невеликій кількості пустул:

ретельний догляд за дитиною та корекція харчування при необхідності;

видалення гнійників стерильним матеріалом, змоченим у 70%- ному спирті, повідон-йодіну;

гігієнічні ванни (з урахуванням стану пупкової рани) із застосуванням дезинфікуючих засобів (розчин калію перманганату 1:10000, чистотіл, ромашка);

місцеве застосування 1–2%-них спиртових розчинів анілінових барвників або бріліантового зеленого;

ультрафіолетове опромінення.

Госпіталізуйте дитину:

при значній кількості елементів;

при температурній реакції та змінах в аналізах крові;

призначте антибіотики (цефалоспорини І покоління або β-лак- тамні антибіотики).

Пухирчатка новонароджених. Доброякісна форма – на фоні ерите-

матозних плям з’являються пухирці розміром до 0,5–1 см в діаметрі, які наповнені серозно-гнійним вмістом. Навколо пухирця – коло гіперемії. Локалізуються у нижній частині живота, біля пупка, на кінцівках, у природних складках. Симптом Нікольського негативний. Після розкриття пухирців з’являються ерозії. Стан дитини середньої тяжкості, знижений апетит, в’ялість, субфебрильна температура.

84

Основні патологічні стани

Злоякісна форма – на шкірі велика кількість пухирів зазвичай великих розмірів, до 2–3 см. У динаміці шкіра між окремими пухирцями може злущуватися. Стан дитини дуже тяжкий, виражені симптоми інтоксикації. У крові підвищена кількість лейкоцитів.

Заходи:

проколювання пухирців та обробка спиртовими розчинами анілінових барвників;

показані термінова госпіталізація та призначення антибіотиків.

Ексфоліативний дерматит Риттера розпочинається наприкінці

1-го – початку 2-го тижня з появи гіперемії, мокнуття шкіри та утворення тріщин в області пупка, пахових складок, навколо рота. Протягом декількох годин еритема розповсюджується на шкіру живота, тулуба, кінцівок. Потім з’являються пухирі, які злущуються та утворюють великі ерозії. Симптом Нікольського позитивний. Стан дитини дуже тяжкий, вона відмовляється від їжі, виражені симптоми інтоксикації, фебрильна температура.

Заходи:

по можливості термінова госпіталізація;

використовувати стерильні негрубі пелюшки;

контролювати температуру тіла;

призначити антибактеріальну терапію (цефалоспорини ІІ покоління або β-лактамні антибіотикі);

контролювати діурез дитини;

ретельно доглядати за шкірою. Якщо дозволяє стан дитини, то 1–2 рази на день її купають у кип’яченій воді, температура якої 35–36 °C, з додаванням настоїв ромашки, чистотілу, череди;

вогнища неураженої шкіри змазувати 1–2%-ними водними розчинами анілінових барвників, а на уражені ділянки накладати компреси зі стерильним ізотонічним розчином натрію хлориду з додаванням 0,1%-ного розчину срібла азотнокислого, змазувати 0,5%-ним розчином калію перманганату;

при мокнуттях застосовувати присипку з 5%-ної окиси цинку з тальком;

повітря знезаражувати бактерицидною лампою;

пом'якшуючі креми з 0,1% вітаміну А застосовувати при підси-

ханні уражених вогнищ.

Псевдофурункульоз Фігнера – підшкірні вузли розміром декілька міліметрів темно-червоного кольору, які локалізуються на шкірі волосяної частини голови, задньої поверхні шиї, спини, сідниць.

85