Міністерство транспорту та зв’язку України
Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна факультет Львівської філії
Кафедра фундаментальних дисциплін
Операційне числення
Методичні вказівки та завдання до типових розрахунків для студентів технічних
спеціальностей
Львів 2011
Укладачі:
доцент Баб’як М.О., доцент Грилицький М.Д., доцент Лаушник І.П.
Операційне числення. Методичні вказівки та завдання до типових розрахунків для студентів технічних спеціальностей/ Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна, факультет Львівської філії/ Укл. Баб’як М.О, Грилицький М.Д., Лаушник І.П. – Львів, 2011 . – 40 с.
Методичні вказівки призначені для самостійної роботи студентів технічних спеціальностей по вивченню теми «Операційне числення» з курсу вищої математики. Вони вміщують основні теоретичні відомості, приклади розв’язків типових задач та варіанти завдань контрольної роботи.
Рецензенти: доцент кафедри вищої математики Національного університету «Львівська політехніка», канд. фіз.-мат. наук Чип М.М.
доцент кафедри фундаментальних дисциплін Львівської філії ДНУЗТу ім. акад. В.Лазаряна, канд. фіз.-мат. наук Станкевич В.З.
Затверджено на засіданні кафедри фундаментальних дисциплін факультету Львівської філії ДНУЗТу.
Протокол № _____ від ____ _____________ 2011 р.
2
Вступ
Операційне (символьне) числення застосовується для розв’язку задач перехідних процесів лінійних фізичних систем електротехніки, радіотехніки, імпульсної техніки, теорії автоматичного регулювання та інших галузей науки і техніки. Цей розділ математики є азбукою сучасної автоматики, комп’ютерної техніки, телемеханіки тощо.
Перетворення Лапласа є зручним інструментом для знаходження розв’язків як звичайних диференціальних рівнянь та їх систем так і для розв’язування диференціальних рівнянь у частинних похідних, а також для розв’язування інтегральних рівнянь Вольтерра і Фредгольма І і ІІ родів, сингулярних рівнянь, інтегро-диференціальних рівнянь..
Метод операційного числення був уперше застосованим англійським інженером – електриком Д.Хевісайдом .
В основі методу операційного числення покладено те, що над оператором диференціювання і деякими функціями цього оператора проводиться певна система дій. В цій системі дій диференціювання функції x = x(t) розглядається, як множення оператора р
на функцію X = X ( p) цього оператора, тобто:
|
dx |
→ p X ( p), |
d 2 x |
|
→ p |
2 |
X ( p), ... , |
|
d n x |
|
→ p |
n |
X ( p), |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
dt |
dt 2 |
|
|
dt n |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
а інтегрування, як операція ділення на оператор р функції цього оператора |
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
∫t |
f (τ)dτ → |
X ( p) |
, ∫t |
dτ∫t |
f (τ)dτ → |
X ( |
|
p) |
, ... , ∫t |
dτ∫t |
dτ ... ∫t |
f (τ)dτ → |
X ( p) |
, |
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
2 |
n |
|||||||||||||||||||||||||||||||
0 |
|
|
|
|
p |
|
|
0 |
|
|
0 |
|
|
|
|
|
|
p |
|
|
|
0 |
|
0 |
|
|
0 |
|
|
|
|
p |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
144424443 |
|
|
|
|||||||
зокрема, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
n |
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
1 |
|
→ ∫t |
dτ = t, |
1 |
|
→ ∫t |
dτ∫t |
dτ = |
t 2 |
, ... , |
|
1 |
|
→ ∫t |
dτ∫t |
dτ....∫n |
dτ = |
t n |
. |
|
|
|||||||||||||||
|
p |
|
2 |
|
n |
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
|
|
0 |
|
|
p |
|
|
|
|
0 |
|
0 |
2! |
|
|
|
|
|
p |
0 |
|
0 |
|
0 |
|
|
n! |
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
144424443 |
|
|
|
|||||||||
n
За допомогою операційного методу лінійні диференціальні рівняння з постійними коефіцієнтами шуканої функції х(t) зводяться до алгебраїчних рівнянь відносно функції
Х(р).
В операційному численні введені поняття оригіналу та зображення, з яких першим є певна функція f(t), що задовольняє відповідним умовам, а зображенням функції – оригіналу f(t) є деяка функція F(p), яка може бути комплексною.
Операційне числення є зручним апаратом у теорії інформації, зокрема при обробці сигналів і зображень. Перетворення Лапласа тісно пов’язане з перетворенням Фур’є, що дає можливість знаходити спектральну щільність сигналів та їх фільтри через перетворення Лапласа.
3
Розділ І. Інтегральне перетворення Лапласа
§ 1. Загальні поняття та означення
Метод перетворення Лапласа полягає в тому, що тут вивченню підлягає не саме деяка функція f(t), яку називаємо оригіналом, а її видозміна, тобто зображення. Це зображення здійснюється за допомогою множення оригіналу на деяку експоненціальну функцію і цей добуток інтегрується в межах від 0 до ∞.
Означення. Якщо функція f(t) задовольняє наступним умовам:
1.f(t) – однозначна і кусково-неперервна функція, t R (яка, взагалі кажучи, може приймати і комплексні значення);
2.f(t)=0 при t<0;
3.f(t) зростає не швидше експоненціальної функції, тобто існують такі дійсні
постійні числа µ>0 і p0 ≥ 0 , що для всіх t>0 виконується нерівність:
f (t) = µ e p0t ,
( число р0 називається показником росту функції), то функція f(t) називається оригіналом. Вираз
F( p) = ∞∫ f (t)e−pt dt , |
( 1 ) |
0 |
|
у якому р=а+іb (а>p0)- деяке комплексне число, називається перетворенням Лапласа, а інтеграл справа – інтегралом (оператором) Лапласа, якщо цей інтеграл є збіжним.
Отже перетворення Лапласа є інтегральним перетворенням, яке позначається символом
L[f (t)]= F( p) = ∞∫ f (t)e−pt dt. |
|
|
|
( 2 ) |
|||
0 |
|
|
|
|
|
|
|
Приклад. Знайти зображення функції f(t)=С-const. |
|
|
|
|
|
|
|
Розв’язок. Згідно формули (2) маємо: |
|
|
|
|
|
|
|
∞ |
∞ |
1 )e−pt |
|
= C . |
|||
L[f (t) = C]= F( p) = ∫Ce−pt dt = C∫e−pt dt = C(− |
|
||||||
0 |
|||||||
|
|
|
|
∞ |
|
|
|
0 |
0 |
p |
|
|
|
p |
|
|
|
||||||
Отже, для будь якої постійної функції її зображення має одержаний вигляд. Приклад . Знайти зображення функцій f(t)=еt,, f(t)=t2.
Розв’язок. Застосовуючи формулу (2), знаходимо:
|
|
∞ |
|
|
|
∞ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
L[et ]= ∫et e−pt dt = ∫e−t ( p−1) dt = − |
1 e−t ( p−1) |
|
= 1 |
, |
|||||||||||||||||||
0 |
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∞ |
|
|
|
|
|
0 |
|
|
|
0 |
|
|
|
|
|
|
p −1 |
|
|
|
|
|
|
p −1 |
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
L[t 2 ]= ∞∫t 2 e−pt dt = − |
2 |
t 2 e−pt |
|
0∞ + |
2 |
∞∫te−tp dt = |
2 |
∞∫te−tp dt = |
|||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|||||||||||||||||||||
0 |
|
|
|
|
p |
|
|
p 0 |
|
|
|
p 0 |
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
∞ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
− 22 te−pt |
|
0 + 2 |
∫e−tp dt = − 23 |
e−pt |
0 = 23 . |
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
∞ |
|
|
|
|
|
|
|
|
∞ |
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
p |
|
|
p |
0 |
|
|
p |
|
|
|
|
|
p |
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
Для обчислення інтегралу двічі використовувалося інтегрування по частинах:
перший раз: u = t 2 , |
du = 2tdt, |
другий раз: u = t, du = dt, |
|
|
|||
dv = e−pt dt; v = − |
1 |
e−pt ; |
dv = e−pt dt, v = − |
1 |
e−pt . |
||
p |
p |
||||||
|
|
|
|
|
|||
4
Теореми операційного числення Лапласа
Для знаходження зображень заданих функцій в апараті операційного числення Лапласа маємо сукупність теорем, що значно полегшує їх знаходження. Обмежимось розглядом певної частини з них.
§ 1. Теорема лінійності зображення
Теорема. Якщо f (t) = A f1 (t) ± B f2 (t) , А, В- постійні величини, то
L[f (t)]= L[A f1 (t) ± B f2 (t)]= A L[f1 (t)]± B L[f2 (t)]= A F1 ( p) ± B F2 ( p). ( 3 )
Доведення. Нехай оригінал, тобто функція f(t) задана у лінійному вигляді через дві функції f1(t) і f2(t) , а саме у вигляді. f (t) = A f1 (t) ± B f2 (t) . Тоді застосувавши оператор Лапласа, отримаємо:
L[f (t)]= ∞∫[A f1 (t) ± B f2 (t)]e−pt dt = A∞∫ f1 (t)e−pt dt ± B∞∫ f2 (t)e−pt dt =
|
|
|
|
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|||||
= A L[f1 (t)]± B L[f2 (t)]= A F1 ( p) ± B F2 ( p). |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Таким чином, при лінійному заданні функції лінійний вигляд мають і зображення. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Приклад. Знайти зображення функцій f(t)=cht,, f(t)=sht. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Розв’язок. Оскільки cht = |
|
et |
+ e−t |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
et −e−t |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
; sht = |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
, то застосувавши формулу (3) та |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
знайдене зображення для функції еt, одержимо: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
L[et ]= |
1 |
|
|
, L[e−t ]= |
1 |
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
p −1 |
|
p +1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
L[cht]= L |
|
e |
t |
+ e |
−t |
|
|
|
|
1 |
|
L[et ]+ |
1 |
|
|
L[e−t |
]= |
1 |
|
|
1 |
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
p |
|
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
= |
|
|
|
|
|
|
|
|
+ |
|
|
|
|
|
= |
|
|
|
; |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
2 |
|
|
|
2 |
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
p |
−1 |
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
p −1 p +1 |
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
L[sht]= L |
|
e |
t |
−e |
−t |
|
|
|
|
1 |
L[et ]− |
1 |
|
L[e−t |
]= |
|
1 |
|
1 |
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
= |
|
|
|
|
|
|
− |
|
|
|
|
|
= |
|
|
. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
2 |
|
|
|
2 |
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
p |
2 |
|
−1 |
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
p −1 p +1 |
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
§ 2. Теорема подібності |
p |
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Теорема. Якщо F(p) є зображенням оригіналу f(t), то |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
F |
|
|
|
|
, де а стала величина, є |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
a |
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
зображенням функції f(аt), тобто коли L[f (t)]= F( p), то |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
L[f (at)]= |
1 |
|
|
|
|
p |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
F |
|
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
( 4 ) |
||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
Доведення. Нехай оригінал має аргумент аt, тобто f(аt). Замінимо аt =τ. Тоді згідно |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
означення перетворення Лапласа, маємо: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∞ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
∞ |
|
|
|
|
|
|
|
|
p |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
L[ f (at)]=∫f (at) e−tpdt = |
|
∫f (at) e−t |
|
d(at) = |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
∞ |
|
|
−τ |
p |
|
|
|
|
1 |
|
|
p |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∫f (τ) e |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
= |
|
|
|
|
|
a dτ = |
|
|
|
F |
|
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
a |
|
|
|
a |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
Таким чином заміна змінної t на at в оригіналі функції відповідає заміні у зображенні функції р на ap і діленню зображення на число а.
5