Материал: Інфляція: сутність, типи, наслідки та шляхи подолання

Інфляція - складне, багатофакторне, соціально-економічне явище, яке негативно впливає на економіку країни. Серед причин його розвитку - внутрішні та зовнішні, економічні та неекономічні.

Звичайно, коли йдеться про інфляційні процеси, неможливо обминути питання проведення монетарної політики. У будь-якому разі слід розуміти, що монетарні заходи впливають на цінову динаміку з певним лагом, який в Україні становить від шести місяців до року. Отже, в умовах незначного впливу монетарного чинника на інфляцію для стримування зростання цін доцільніше приймати більш системні рішення.

По-перше, необхідно вжити заходів щодо приведення темпів підвищення рівня життя населення у відповідність із реальними можливостями економіки.

По-друге, слід невідкладно вжити дієвих заходів для поліпшення умов ведення бізнесу, тим самим одночасно сприяючи переспрямуванню частини коштів громадян від споживчого ринку на бізнесові напрями та розширенню пропозиції товарів і послуг на споживчому ринку.

По-третє, уряду необхідно нарешті ефективніше застосовувати наявні в нього ринкові інструменти для приборкання тимчасових - і не дуже - коливань цін на окремі товари та послуги (здійснення політики інтервенцій, антимонопольні важелі тощо). При цьому слід по можливості обмежувати застосування адміністративних важелів.

По-четверте, необхідно нарешті повернутися обличчям до фінансових ринків і вжити справді дієвих заходів щодо їх розвитку. А почати необхідно з розбудови ліквідного та прогнозованого ринку державних цінних паперів, за яким обов'язково підтягнуться й інші сегменти.

Але фахівці нерідко говорять і про позитивні наслідки інфляції. Одні з них вказують на те, що помірна інфляція дає змогу збільшувати обсяг національного виробництва у фазі піднесення. Інші вважають, що проблему відсутності еластичності номінальної зарплати у напрямі зниження можна розв’язати за допомогою інфляції, знижуючи реальну заробітну плату. Ще одна група економістів стверджують: чим вища інфляція, тим нижча природна норма безробіття, що забезпечує певне підвищення темпів економічного зростання. Однак очевидно те, що інфляція, яка виходить за грошову межу, завдає суспільству значених втрат, які в період гіперінфляції сягають гігантських масштабів.

Керування інфляцією представляє найважливішу проблему грошово-кредитної і загалом економічної політики. Необхідно враховувати при цьому багатоскладовий, багатофакторний характер інфляції. В її основі лежать не тільки монетарні, але і інші чинники. При всій значущості скорочення державних витрат, поступового стиснення грошової емісії потрібне проведення широкого комплексу антиінфляційних заходів. Серед них - стабілізація і стимулювання виробництва, вдосконалення податкової системи, створення ринкової інфраструктури, підвищення відповідальності підприємств за результати господарської діяльності, зміна обмінного курсу грошової одиниці, проведення певних заходів з регулювання цін і прибутків.

Нормалізація грошового обігу і протидія інфляції вимагають вивірених, гнучких рішень, що настирливо і цілеспрямовано повинні вводитись в життя.

Отже, інфляція - одне з найдошкульніших явищ сучасної ринкової економіки. Якщо не протидіяти їй, темпи цього явища дедалі швидшають. Але боротьба з інфляцією дуже важка. Навіть коли вдається її помітно знизити, то натомість випливають такі негативні для суспільства результати, як зростання безробіття. Особи, відповідальні за економічну політику, весь час мусять робити вибір між цими двома суспільними межами.

Розглянуті фактори інфляції свідчать про всебічну її чутливість, і лише стабільність у кожній із сфер економіки, як національної, так і світової, сприятимуть зупинці інфляційних процесів в Україні.

Згідно з оцінками фахівців, у вітчизняній економіці закладено сильний інфляційний потенціал, який повільно впливає на економіку України. Для ліквідації інфляційних процесів уряд має прискорити проведення реформ, акцентуючи увагу на структурній перебудові національної економіки та всебічному стимулюванні ринкових відносин та швидкого економічного зростання.

3.3 Вплив інфляційного навантаження на соціальну безпеку України

Становлення ринкової економіки в Україні надає усім суб’єктам фінансово-економічних відносин (державі, суб’єктам господарської діяльності та населенню) якісно нові можливості розвитку самореалізації та перспектив у майбутньому порівняно з багаторічним періодом адміністративно-командної системи правління. Розширюються кордони міжнародної співпраці у сфері освіти, міграції населення, ведення бізнесу тощо. Саме цей час вимагає нового рівня свідомості від усіх суб’єктів фінансово-економічних відносин та адаптації їх до нових умов соціально-економічного існування.

Двадцятирічний досвід економічної та політичної незалежності України дозволяє констатувати різні темпи адаптації та пристосування до умов ринкової економіки. Держава як інститут високого рівня влади, управління і контрою за будь-яких умов використовує переваги свого положення. Суб’єкти господарської діяльності свідомо або навіть несвідомо реалізуючи свій підприємницький потенціал, взагалі першими пристосовуються до будь-яких змін, використовуючи широкий арсенал способів виживання:

1.   тиск на владу шляхом мирних (а іноді не зовсім) демонстрацій,

2.      незгоди з існуючими умовами ведення бізнесу,

.        переорієнтація на інші види діяльності з урахуванням відповідного попиту та пропозиції на ринку товарів і послуг,

.        перехід певною мірою у тіньовий сектор з метою виживання у складних умовах.

І тільки населення виявляється найбільш вразливим суб’єктом в умовах економічних трансформацій та соціальних змін.

Відповідно до «Методики розрахунку рівня економічної безпеки України», затвердженої Наказом Міністерства економіки України №60 від 02.03.2007 року, щоквартально здійснюється комплексний аналіз індикаторів економічної безпеки з метою виявлення потенційно можливих загроз економічній безпеці і в Україні. У даній методиці для конкретизації понять вводяться такі терміни:

- економічна безпека - це такий стан національної економіки, який дає змогу зберігати стійкість до внутрішніх та зовнішніх загроз і здатний задовольняти потреби особи, сім'ї,суспільства та держави;

індикатори економічної безпеки - це реальні статистичні показники розвитку економіки країни, які найбільш повно характеризують явища і тенденції в економічній сфері;

соціальна безпека - це такий стан розвитку держави, при якому держава здатна забезпечити гідний і якісний рівень життя населення незалежно від впливу внутрішніх та зовнішніх загроз [2].

Серед численних показників, які відповідно до діючої Методики є свідоцтвом рівня соціальної безпеки в Україні, доцільно зупинитися на декількох, які з одного боку безпосередньо стосуються усіх верств населення, а з іншого - є найбільш значущими для більшої, а саме соціально вразливої частини населення (табл. 2). До таких показників належать:

відношення середньої зарплати до прожиткового мінімуму, разів;

відношення мінімального розміру пенсії за віком до прожиткового мінімуму, разів;

відношення індексу номінальних сукупних ресурсів домогосподарств до індексу

споживчих цін, разів;

частка витрат на харчування (продовольчі товари та харчування поза домом) у загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств, %.

Таблиця 2. Показники соціально-економічного розвитку України 2005-2009 рр.

Для оцінки рівня соціальної безпеки в Україні спочатку необхідно проаналізувати статистичні дані, на яких така оцінка базується. Основну увагу буде зосереджено на домогосподарствах України, оскільки саме домогосподарство можна визначити як економічну одиницю, яка складається з однієї або кількох осіб, постачає економіку ресурсами і використовує отримані кошти для задоволення матеріальних та інших потреб.

Динаміка змін зазначених показників, як абсолютних, так і відносних, загалом свідчить про загальний позитивний стан речей. При цьому не виникає необхідності оцінювання абсолютних показників шляхом їх відносних змін, оскільки темпи їх зростання є очевидними. Навіть уповільнення темпів зростання сукупних ресурсів домогосподарств у середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство у 2009 році на фоні зменшення індексу споживчих цін на кінець відповідного року на перший погляд не викликає жодного занепокоєння. І тільки застосування методики оцінки у даному випадку соціальної безпеки та порівняння зазначених вище показників соціальної безпеки з їх пороговими значеннями дозволяють оцінити реальну ситуацію у країні (табл. 3).

Таблиця 3

Показники соціальної безпеки України (вибірково), 2005-2009 рр.

З метою конкретизації дослідження даного питання доцільно зосередити увагу на показниках конкретного року, зокрема, 2009 р. Отже, по усіх зазначених показниках соціальної безпеки в Україні, крім частки витрат на харчування (продовольчі товари та харчування поза домом) у загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств,на кінець 2009 року спостерігається ситуація, яка відповідно до діючої методики,характеризується як небезпечна.

Після отриманих вище результатів можна більш реально оцінити показники, які були при цьому використані. За умов, коли частка витрат на харчування (продовольчі товари та харчування поза домом) у загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств становить 50 %, прожитковий мінімум взагалі виявляється несумісними з виживанням.

По-перше, 50 % від прожиткового мінімуму не вистачить на повноцінне харчування, а по-друге, життя людини не обмежується виключно харчуванням. Відтак, перший і другий показники соціальної безпеки реально на багато більше відхиляються у бік небезпечної зони від своїх порогових значень. Певною мірою це стосується також і середньої пенсії (при тому,що це навіть не мінімальна пенсія). Показники відношення індексу номінальних сукупних ресурсів домогосподарств до індексу споживчих цін у 2005-2008 роках були критично наближені до своїх порогових значень, що вже може бути певним свідченням відсутності належного рівня соціально-економічного розвитку у країні.

Стосовно частки витрат на харчування (продовольчі товари та харчування поза домом) у загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств, починаючи з 2008 року стан покращився, але не настільки, щоб можна було говорити про надійну безпечність зони.

Водночас, 2009 рік по більшості показників став об’єктивним наслідком неврівноваженої динаміки економічного зростання в Україні. У той самий час не можна не відзначити, що небезпечність відповідних зон характеризується досить незначним перебільшенням/зменшенням показників відносно встановлених порогових значень. Таким чином, оцінюючи стан соціальної безпеки в Україні протягом2005-2009 років, можна констатувати, що ситуація загалом по країні є небезпечною, але не вкрай критичною. Якщо ж оцінювати стан речей у розрізі регіонів, то ситуація виявляється більш непривабливою. Зосередимо увагу на частці витрат на харчування (продовольчі товари та харчування поза домом) у загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств. Фактично, показник частки витрат на харчування (продовольчі товари та харчування поза домом) у загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств є також показником продовольчої безпеки, тобто такого рівня продовольчого забезпечення населення,який гарантує соціально-економічну та політичну стабільність у суспільстві, стійкий та якісний розвиток нації, сім'ї, особи, а також сталий економічний розвиток держави. Саме цей показник безпосередньо впливає не просто на розвиток нації, сім'ї, особи, він є одним з головних факторів відтворення найціннішого ресурсу будь-якої країни світу - людського капіталу.