Інформаційною базою дослідження слугували законодавчі та нормативно-правові акти України, аналітичні та інформаційні матеріали Державної служби статистики України, Міністерства фінансів України, Національного банку України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг), Міжнародного валютного фонду, Організації економічного співробітництва та розвитку, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених.
Наукова новизна одержаних результатів. Основні положення, що визначають новизну дослідження, полягають у наступному:
удосконалено:
теоретичну модель фінансової стабілізації шляхом доповнення переліку її індикаторів, які, з одного боку, сигналізують про її кількісні та якісні характеристики, а з іншого - перебувають у діапазоні впливу ФП та МП. На відміну від існуючих підходів, враховується взаємозв'язок фінансового та реального секторів. До переліку індикаторів фінансової стабілізації включено такі показники: ВВП, кінцеві споживчі витрати населення, ІСЦ, інвестиції в довгострокові нефінансові активи та сальдо експортно-імпортних операцій. Це сприятиме підвищенню ефективності фінансової політики та оцінці перебігу фінансової стабілізації у динаміці;
концептуальні засади взаємодії ФП та МП, що передбачають реалізацію системи економіко-правових перетворень з такими складовими: а) інституційно-правова, особливостями якої є вдосконалення нормативної бази щодо врегулювання окремих аспектів взаємодії; б) методична, що характеризується визначенням цільових векторів для реалізації ФП та МП; в) операційна, що полягає у визначенні переліку та порядку застосування інструментів ФП та МП;
теоретичні підходи до визначення сутності фінансової стабілізації. На відміну від наявних підходів, проведено розмежування понять "фінансова стабілізація" та "фінансова стабільність", виокремлено короткострокові та довгострокові фактори, що створюють передумови фінансової стабілізації, а також наголошено на застосуванні інструментів ФП та МП, що становить основу стабілізаційних заходів. Це дасть змогу в умовах фінансової стабілізації вдосконалити методичні засади формування та реалізації ФП та МП, спрямованих на забезпечення фінансової стабільності;
набули подальшого розвитку:
термінологічний апарат фінансової науки шляхом уточнення поняття "фіскальна трансмісія" як процесу зміни уповноваженими органами ФП умов розвитку для реального сектору економіки з наступним впливом на фінансовий сектор шляхом передачі трансмісійними каналами імпульсів, що сформовані реалізацією визначеної для кожного каналу комбінацією інструментів. Врахування у трактуванні поняття інституційного та організаційного аспектів, а також пропозиція розподілу фіскальних інструментів за трансмісійними каналами дає змогу підвищити точність оцінки впливу фіскальних інструментів на національну економіку, що забезпечить додатковий регулятивний потенціал ФП;
методичний підхід координаційного застосування фіскальних та монетарних інструментів в умовах фінансової стабілізації, що передбачає два етапи: а) проведення канонічного аналізу щільності взаємозв'язку між групами фіскальних та монетарних інструментів з урахуванням наявності часових лагів у їх застосуванні; б) дослідження зміни характеру інструментальних зв'язків залежно від того, інструменти якої політики будуть застосовуватись першими. Це дозволило обґрунтувати напрями підвищення ефективності фіскального та монетарного впливу на національну економіку, а також розробити алгоритм взаємодії ФП та МП у формі координації;
підходи до інституційного забезпечення взаємодії ФП та МП, що передбачають створення консультаційно-експертної ради з питань макропруденційної політики та фінансової стабілізації. Враховуючи досвід країн з розвиненою та трансформаційною економікою, функціонування такого дорадчого органу усуне дублювання пруденційної функції державних органів та забезпечить скоординовану реалізацію державної фінансової політики.
Практичне значення одержаних результатів. Окремі висновки та практичні рекомендації, що містяться у дисертаційній роботі, використано у діяльності:
Міністерства фінансів України при підготовці пропозицій щодо формування та реалізації державної фінансової політики на середньо - та довгострокову перспективу (довідка № 11000-07/1459 від 20.10.2014 р.);
Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, при розробці плану діяльності на 2013 рік та 2014-2015 роки в частині обґрунтування необхідності вдосконалення координації діяльності регуляторних органів фінансового сектору та посилення інституціональної спроможності Нацкофінпослуг (довідка № 9542/05-10 від 04.12.2013 р.);
Громадської організації "Асоціація податкових радників" при підготовці пропозицій до Концепції реформування податкової системи України в рамках проекту закону про внесення змін до Податкового кодексу та деяких інших законів України (щодо податкової реформи) № 5079 від 15.09.2014 року (довідка № 23/14-34 від 15.10.2014 р.).
Окремі результати дисертації використовуються у навчальному процесі Національного університету державної податкової служби України при викладанні дисципліни "Фінанси" (довідка № 681/01-12 від 13.03.2014 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційної роботи одержані автором самостійно. Особистий внесок дисертанта у працях, опублікованих у співавторстві, наведено окремо у списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи пройшли апробацію на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях та засіданнях круглих столів, семінарів, зокрема: "Фіскальна політика України в умовах фінансової та економічної кризи" (м. Ірпінь, 2009); "Реформування податкової служби України відповідно до європейських стандартів" (м. Ірпінь, 2010-2013); "Економічний і соціальний розвиток України в ХХ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації" (м. Тернопіль, 2011); "Страны с развивающимися рынками в условиях финансово-экономического кризиса" (м. Москва, 2011); "Проблеми впровадження та перспективи вдосконалення Податкового кодексу України" (м. Чернігів, 2011); "Актуальные проблемы налоговой политики" (м. Єкатеринбург, 2012); "Реструктуризація глобального простору: історичні імперативи та виклики" (м. Київ, 2012); "Напрями підвищення конкурентоспроможності податкової політики в Україні" (м. Ірпінь, 2012); "Теоретические и прикладные исследования социально-экономических систем в условиях интеграции России в мировую экономику" (м. Тюмень, 2012, 2013); "Грошово-кредитне регулювання у механізмі забезпечення макроекономічної стабілізації і ефективності функціонування банківської системи України" (м. Тернопіль, 2013); "Устойчивое развитие: общество и экономика" (м. Санкт-Петербург, 2014); "Реформування податкової cистеми україни в контексті глобалізаційних викликів" (м. Ірпінь, 2014).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 24 наукові праці загальним обсягом 9,6 д. а., з яких автору належить 9,3 д. а., у т. ч.: параграфи у 3 колективних монографіях (4,3 д. а.), 2 статті у зарубіжних наукових виданнях, 7 статей у вітчизняних наукових фахових виданнях і 12 публікацій в інших виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 284 сторінок. Основний зміст роботи викладено на 200 сторінці. Робота містить 9 таблиць і 29 рисунків, список використаних джерел налічує 246 найменувань і займає 28 сторінок, 7 додатків розміщено на 56 сторінках.
Основний зміст
У вступі розкрито актуальність теми дисертаційної роботи, визначено її мету, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, обґрунтовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.
У першому розділі 1 "Теоретичні засади взаємодії фіскальної та монетарної політики в умовах фінансової стабілізації" розкрито сутність фінансової стабілізації та визначено її індикатори; проаналізовано світовий досвід взаємодії ФП та МП в умовах фінансової стабілізації; досліджено теоретико-методичні аспекти взаємодії ФП та МП.
На основі аналітично-теоретичних узагальнень існуючих наукових підходів до трактування сутності фінансової стабілізації зроблено висновок, що вона має такі характерні риси:
1) динамічність її процесу з цільовою орієнтацією на досягнення фінансової стабільності;
2) обумовленість у стратегічному аспекті дією структурних факторів внаслідок системних економіко-правових перетворень у державі, у тактичному аспекті - дією кон'юнктурних факторів внаслідок циклічних коливань економіки;
3) застосування фіскальних та монетарних інструментів за умови домінування однієї зі складових фінансової політики, або їх рівноправності;
4) неможливість визначити універсальний і сталий у довгостроковій перспективі перелік інструментів ФП та МП стабілізаційного характеру через специфіку та динамічність соціально-економічних процесів у кожній країні;
5) обов'язковість врахування впливу світових економічних тенденцій при визначенні переліку стабілізаційних інструментів ФП та МП.
За характером динаміки макроекономічних показників запропоновано три етапи фінансової стабілізації:
1) відновлення (часткова регенерація постраждалих від кризи секторів економіки);
2) волатильність (збалансування економіки між діями стабілізуючих та деструктивних чинників);
3) перспективи зростання (зменшення амплітуди коливань значень макроекономічних показників і формування стимулів економічному зростанню). Виділення етапів фінансової стабілізації дозволило визначити перелік дієвих фіскальних та монетарних інструментів для кожного етапу. На основі розкриття характерних рис фінансової стабілізації та виділення її етапів удосконалено системне визначення поняття "фінансова стабілізація", у якому проведено чітку межу між поняттями "фінансова стабільність" та "фінансова стабілізація"; визначено характер факторів, що зумовлюють умови фінансової стабілізації, залежно від часового виміру; наголошено на застосування інструментів ФП та МП.
Запропоновано теоретичну модель фінансової стабілізації на основі врахування етапів її перебігу та визначення переліку індикаторів, що включає: ВВП, кінцеві споживчі витрати домогосподарств, інвестиції в довгострокові нефінансові активи, ІСЦ, сальдо експортно-імпортних операцій (рис.1).
Рис.1. Теоретична модель фінансової стабілізації
Джерело. Розроблено автором.
Встановлено, що аналіз динаміки індикаторів дозволяє кількісно та якісно оцінювати процес фінансової стабілізації, а також забезпечує ефективність ФП та МП за рахунок підвищення цілеспрямованості агрегованого впливу їх інструментів на індикатори.
Проведений аналіз світової практики взаємодії ФП та МП в умовах фінансової стабілізації дозволив зробити висновок, що вибір форми такої взаємодії залежить від особливостей соціально-економічних умов конкретної країни та якості її інституційного середовища. Загальним трендом у зарубіжних країнах є встановлення взаємодії ФП та МП шляхом рівноправного розподілу сфер впливу між складовими фінансової політики та чіткого розмежування повноважень між фіскальними та монетарними органами. Взаємодія на основі або фіскального, або монетарного домінування є неефективною в умовах фінансової стабілізації. Корисним для вітчизняної практики є досвід США у забезпеченні інформаційного взаємозв'язку між державою та економічними агентами, що є необхідною умовою досягнення фінансової стабільності та економічного зростання. Визначено, що в умовах фінансової стабілізації у багатьох країнах відбувається реформування інституційно-правового середовища взаємодії ФП та МП у напрямі макропруденційного регулювання.
У процесі теоретичного аналізу праць вітчизняних та зарубіжних учених виділено два основні наукові підходи до дослідження проблематики взаємодії ФП та МП:
1) взаємодія ФП та МП вивчається як важливий цільовий вектор фінансової політики;
2) дослідження внутрішньої природи взаємодії ФП та МП, а саме організаційні та операційні її засади. Обґрунтовано доцільність розгляду взаємодії складових фінансової політики у більш широкому контексті: на рівні показників цільових векторів ФП та МП, що відображають перебіг економічних явищ і процесів, та на рівні операційної діяльності уповноважених органів (рис.2).
Рис.2. Схема взаємодії фіскальної та монетарної політики
Джерело. Розроблено автором.
Зв'язки під номером 1 відображають взаємодію ФП та МП на етапі визначення цілей за умови участі Мінфіну та НБУ у державному прогнозуванні. Зв'язки під номером 2 відображають якісний та кількісний вплив фіскальних та монетарних інструментів на показники цільових векторів ФП та МП. Номеру 3 відповідає взаємодія між монетарними та фіскальними показниками цільових векторів під дією економічних законів. Існуючі перехресні зв'язки під номером 4 відображають здатність інструментів однієї складової фінансової політики впливати на динаміку цільових показників іншої.
Визначено можливі форми взаємодії складових фінансової політики, а саме: координація, що передбачає рівноправність органів у повноваженнях та узгодженість у діях; взаємодія за моделлю Штакельберга, в якій агенти обирають один з можливих варіантів поведінки - лідера або послідовника (відповідно можливі два варіанти: Мінфін - лідер, НБУ - послідовник; або НБУ - лідер, Мінфін - послідовник); взаємодія за моделлю Курно, що передбачає абсолютну неузгодженість у формуванні та реалізації ФП та МП, відсутність спільних стратегічних цілей та інформаційного взаємообміну між уповноваженими органами.