Тема 9. Нематеріальні активи підприємства та методи їх оцінки 1. Термін «інтелектуальна власність» у законодавчих актах уперше

згадувався в … році.

а) 1800; b) 1474; с) 1586; d) 1920.

2. Одна з наведених нижче ознак не є характерною для нематеріальних активів підприємства:

a) відсутність матеріальної основи для отримання вигід;

b) умовна невіддільність від суб’єкта господарювання;

c) тривалий термін використання;

d) відсутність амортизаційних відрахувань.

3. Оцінка нематеріальних активів за фактичною собівартістю означає:

a) визначення вартості об’єкта інтелектуальної власності на основі первісної вартості при їх придбанні;

b) визначення вартості нематеріального активу на основі сучасних цін та з урахуванням ринкової ситуації при заміні відповідного об’єкта такої ж корисності;

c) визначення вартості нематеріального активу, що може бути отримана при

його продажу чи ліквідації на ринку;

d) суму коштів, що може бути отримана чи оплачена при конверсії в національну (чи іноземну валюту) об’єкта інтелектуальної власності в ході господарської діяльності, за вирахуванням витрат на проведення операції.

4. Оцінка нематеріальних активів за поточною відновною вартістю означає:

a) визначення вартості об’єкта інтелектуальної власності на основі первісної вартості при їх придбанні;

b) суму коштів, що може бути отримана чи оплачена при конверсії в національну (чи іноземну валюту) об’єкта інтелектуальної власності в ході

господарської діяльності, за вирахуванням витрат на проведення операції;

c) визначення вартості нематеріального активу, що може бути отримана при його продажу чи ліквідації на ринку;

d) визначення вартості нематеріального активу на основі сучасних цін та з урахуванням ринкової ситуації при заміні відповідного об’єкта такої ж корисності.

5. Оцінка нематеріальних активів за чистою вартістю реалізації означає:

a) суму коштів, що може бути отримана чи оплачена при конверсії в національну (чи іноземну валюту) об’єкта інтелектуальної власності в ході господарської діяльності, за вирахуванням витрат на проведення операції;

b) визначення вартості нематеріального активу, яка може бути отримана при його продажу чи ліквідації на ринку;

c) визначення вартості об’єкта інтелектуальної власності на основі первісної вартості при їх придбанні;

d) визначення вартості нематеріального активу на основі сучасних цін та з урахуванням ринкової ситуації при заміні відповідного об’єкта такої ж корисності.

6. Оцінка нематеріальних активів за поточною ринковою вартістю означає:

a) визначення вартості об’єкта інтелектуальної власності на основі первісної вартості при їх придбанні;

b) визначення вартості нематеріального активу, що може бути отримана при його продажу чи ліквідації на ринку;

c) визначення вартості нематеріального активу на основі сучасних цін та з урахуванням ринкової ситуації при заміні відповідного об’єкта такої ж корисності;

d) суму коштів, що може бути отримана чи оплачена при конверсії в національну (чи іноземну) валюту об’єкта інтелектуальної власності в ході

господарської діяльності, за вирахуванням витрат на проведення операції.

7. З наведених нижче методів до витратного підходу при оцінюванні нематеріальних активів належить:

а) метод дисконтування грошових потоків; b) метод переваг у доходах;

с) метод виграшу в собівартості; d) метод вартості заміщення.

8. При прибутковому підході при оцінюванні нематеріальних активів використовують такий метод:

а) метод відновної вартості; b) метод вартості заміщення;

с) метод надлишкового прибутку; d) метод порівняльного продажу.

9. З огляду на характер участі в процесі суспільного виробництва з нижченаведених можна виділити таку рису нематеріальних активів:

a) можливість отримання доходу тільки в майбутньому періоді;

b) легкість здійснення подальшого продажу чи ліквідації;

c) відсутність чітко визначеної вартості;

d) стабільна прив’язка до підприємства-власника.

10. За джерелами походження нематеріальні активи підприємства можна класифікувати таким чином:

а) з позицій розробника; b) з позицій фінансового посередника;

с) з позицій власника; d) з позицій керівника.

11. Ціна нематеріального активу тісно пов’язана з:

а) методом оцінки нематеріального активу;

b) метою оцінки нематеріального активу;

с) об’єктом його матеріального втілення;

d) джерелом походження нематеріального активу.

12. З перелічених принципів при оцінці нематеріальних активів до базових принципів ціноутворення належить:

a) принцип комплексного обліку двох груп факторів: витрат та впливу конкуренції;

b) принцип справедливості;

c) принцип використання адекватних методів виділення частки інтелектуальної власності в загальній вартості чи прибутку від використання майнового комплексу підприємства;

d) принцип повного відображення витрат.

13. Нематеріальні активи можуть бути оцінені в грошовій формі з використанням такого виду оцінки:

а) за фактичною собівартістю; b) за залишковою вартістю;

с) за прогнозованою вартістю; d) за ліквідаційною вартістю.

14. Метод переваг у доходах при оцінці нематеріальних активів базується на:

a) залежності вартості від часу;

b) припущенні, що приріст вартості компанії порівняно з вартістю капіталу, трудових і земельних ресурсів, залучених до господарського обігу, формується за рахунок нематеріальних активів;

c) припущенні, що надлишкові прибутки підприємство отримує за рахунок невідображених у балансі нематеріальних активів;

d) визначенні різниці між грошовими потоками, отриманими від використання нематеріального активу, та грошовими потоками без його використання.

15. Метод надлишкових прибутків при оцінці нематеріальних активів базується на:

a) припущенні, що надлишкові прибутки підприємство отримує за рахунок невідображених у балансі нематеріальних активів;

b) припущенні, що приріст вартості компанії порівняно з вартістю капіталу, трудових і земельних ресурсів, залучених до господарського обігу, формується

за рахунок нематеріальних активів;

c) залежності вартості від часу;

d) визначенні різниці між грошовими потоками, отриманими від використання нематеріального активу, та грошовими потоками без його використання.

16. При використанні витратного підходу до оцінки нематеріальних активів використовують методи:

17. Метод виграшу в собівартості при оцінці нематеріальних активів базується на:

a) урахуванні економії витрат, що може бути асоційована з застосуванням

нематеріальних активів; передбачає обчислення розміру виграшу в собівартості

за термін, коли інтелектуальна власність ще приносить корисний ефект (знижує

собівартість);

b) припущенні, що приріст вартості компанії порівняно з вартістю капіталу, трудових і земельних ресурсів, залучених до господарського обігу, формується

за рахунок нематеріальних активів;

c) визначенні різниці між грошовими потоками, отриманими від використання нематеріального активу, та грошовими потоками без його використання;

d) залежності вартості від часу. 18. Для порівняння різних інформаційних джерел при оцінці нематеріальних активів застосовують:

a) коефіцієнт порівняння; b) коефіцієнт нівелювання;

c) коефіцієнт коригування; d) правильна відповідь відсутня.

Тема 10. Трудовий потенціал підприємства та його оцінка 1. Трудовий потенціал — це:

a) сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну

підготовку та(або) мають досвід практичної діяльності;

b) існуючі сьогодні та передбачувані трудові можливості, які визначаються чисельністю, віковою структурою, професійними, кваліфікаційними та іншими

характеристиками персоналу підприємства;

c) сукупні можливості працівників підприємства активно чи пасивно брати участь у виробничому процесі в рамках конкретної організаційної структури виходячи з матеріально-технічних, технологічних та інших параметрів;

d) економічно активна, працездатна частина населення регіону, яка володіє фізичними i культурно-освітніми можливостями для участі в економічній діяльності підприємства (організації).

2. За рівнем агрегованості оцінок виокремлюють такий вид трудового потенціалу:

a) індивідуальний трудовий потенціал;

b) управлінський потенціал;

c) продуктивний трудовий потенціал;

d) трудовий потенціал працівника.

3. За спектром охоплення можливостей виокремлюють такий вид трудового потенціалу:

a) управлінський потенціал;

b) колективний (груповий) трудовий потенціал;

c) структуро-формуючий трудовий потенціал;

d) трудовий потенціал працівника.

4. За характером участі у виробничо-господарському процесі виокремлюють такий вид трудового потенціалу:

a) груповий (бригадний) трудовий потенціал;

b) потенціал технологічного персоналу;

c) індивідуальний трудовий потенціал;

d) продуктивний трудовий потенціал.

5. За місцем у соціально-економічній системі підприємства виокремлюють такий вид трудового потенціалу:

a) підприємницький трудовий потенціал;

b) управлінський потенціал;

c) груповий (бригадний) трудовий потенціал;

d) індивідуальний трудовий потенціал.

6. Процес перетворення трудових ресурсів організації в робочу силу

складається з декількох стадій, укажіть першу з них:

a) трудові ресурси займають робочі місця;

b) робоча сила, витрачаючись у часі i реалізуючись у трудовому процесі,

створює споживні вартості;

c) робоча сила знову стає трудовими ресурсами підприємства;

d) трудові ресурси існують у вигляді потенційної робочої сили (деякої безлічі

працездатних працівників, що володіють сукупністю фізичних i духовних

здібностей), що поза трудовим процесом, тобто поза предметами i знаряддями

праці не виявляється.

7. Процес перетворення трудових ресурсів організації в робочу силу

складається з декількох стадій, укажіть другу з них:

a) трудові ресурси займають робочі місця;

b) робоча сила, витрачаючись у часі i реалізуючись у трудовому процесі,

створює споживні вартості;

c) робоча сила знову стає трудовими ресурсами підприємства;

d) трудові ресурси існують у вигляді потенційної робочої сили (деякої безлічі

працездатних працівників, що володіють сукупністю фізичних i духовних

здібностей), що поза трудовим процесом, тобто поза предметами i знаряддями

праці не виявляється.

8. Процес перетворення трудових ресурсів організації в робочу силу

складається з декількох стадій, укажіть третю з них:

a) трудові ресурси займають робочі місця;

b) робоча сила, витрачаючись у часі i реалізуючись у трудовому процесі,

створює споживні вартості;

c) робоча сила знову стає трудовими ресурсами підприємства;

d) трудові ресурси існують у вигляді потенційної робочої сили (деякої безлічі

працездатних працівників, що володіють сукупністю фізичних i духовних

здібностей), що поза трудовим процесом, тобто поза предметами i знаряддями

праці не виявляється.

9. Трудовий потенціал працівника — це:

a) потенціал окремих працівників, який включає додаткові можливості їх

колективної діяльності на основі сумісності психофізіологічних і кваліфікаційно-професійних особливостей колективу;

b) сукупні можливості працівників підприємства активно чи пасивно брати участь у виробничому процесі в рамках конкретної організаційної структури, виходячи з матеріально-технічних, технологічних та інших об’єктивних параметрів;

c) індивідуальні інтелектуальні, психологічні, фізіологічні, освітньо-кваліфікаційні та інші можливості особистості, які використовуються чи

можуть бути використані для трудової діяльності;

d) правильна відповідь відсутня.

10. Потенціал технологічного персоналу — це:

a) сукупні можливості працівників підприємства, задіяних у профільному та суміжних виробничо-господарських процесах для виробництва продукції (роботи, послуг) встановленої якості та визначеної кількості;

b) існуючі сьогодні та передбачувані трудові можливості, які визначаються чисельністю, віковою структурою, професійними, кваліфікаційними та іншими

характеристиками персоналу підприємства;

c) можливості окремих категорій персоналу підприємства щодо ефективної організації та управління виробничо-комерційними процесами підприємства

(організації);

d) сукупні можливості працівників підприємства активно чи пасивно брати участь у виробничому процесі в рамках конкретної організаційної структури виходячи з матеріально-технічних, технологічних та інших параметрів.

11. Структуро-формуючий трудовий потенціал — це:

a) наявність та розвиток підприємницьких здібностей певної частини працівників, як передумова для досягнення економічного успіху за рахунок

формування ініціативної та інноваційної моделі діяльності;

b) можливості частини працівників підприємства щодо раціональної та високоефективної організації виробничих процесів і побудови найбільш гнучкої, чіткої, простої структури організації;

c) можливості працівника підприємства генерувати економічні та неекономічні результати, виходячи з існуючих умов діяльності у рамках певної організації;

d) сукупні можливості працівників підприємства активно чи пасивно брати участь у виробничому процесі в рамках конкретної організаційної структури виходячи з матеріально-технічних, технологічних та інших параметрів.