а) розподіл ризиків, ресурсів, розміщення надлишкових коштів; отримання прямих фінансових вигод; проникнення у сфери діяльності з високою
рентабельністю; використання взаємодоповнюючих ресурсів;
б) запобігання зайвих витрат; небезпека падіння попиту; поява товарів замінників; поява нових конкурентів тощо;
в) розширення поля діяльності підприємства.
144. Оборотні мотиви диверсифікації – це:
а) розподіл ризиків, ресурсів, розміщення надлишкових коштів; отримання прямих фінансових вигод; проникнення у сфери діяльності з високою рентабельністю; використання взаємодоповнюючих ресурсів;
б) запобігання зайвих витрат; небезпека падіння попиту; поява товарів замінників; поява нових конкурентів тощо;
в) розширення поля діяльності підприємства.
145. Розподіл ризиків, ресурсів, розміщення надлишкових коштів; отримання прямих фінансових вигод; проникнення у сфери діяльності з високою рентабельністю; використання взаємодоповнюючих ресурсів – це:
а) оборотні мотиви диверсифікації;
б)наступальні мотиви диверсифікації;
в) розширення поля діяльності підприємства.
146. Запобігання зайвих витрат; небезпека падіння попиту; поява товарів замінників; поява конкурентів тощо – це:
а) оборотні мотиви диверсифікації;
б)наступальні мотиви диверсифікації;
в) розширення поля діяльності підприємства.
147. Стратегія диверсифікації застосовується з метою:
а) уникнути надмірної залежності підприємства від одного господарського підрозділу як одного асортиментного набору продукції тощо;
б) розширити кількість робочих місць на підприємстві;
в) впровадити нову технологічну лінію.
148. Уникнення надмірної залежності підприємства від одного господарського підрозділу чи одного асортиментного набору продукції складає сутність:
а) вертикальної стратегії;
б) горизонтальної стратегії;
в) стратегії диверсифікації.
149. Ринки, на яких працює підприємство, виявляються у стані насичення або як скорочення попиту на продукт внаслідок того, що:
а) продукт знаходиться на стадії відмирання;
б) поточний бізнес дає перевищення потреби надходження грошей, що можуть бути прибутково вкладені в інші сфери бізнесу;
в) антимонопольне регулювання не дозволяє подальшого розширення бізнесу.
150. Продукт знаходиться на стадії відмирання у разі, коли:
а) поточний бізнес дає перевищення потреби надходження грошей, що можуть бути прибутково вкладені в інші сфери бізнесу;
б) ринки, на які працює підприємство, виявляється у стані насичення або ж скорочення попиту на продукт;
в) антимонопольне регулювання не дозволяє подальшого розширення бізнесу.
151. Стратегія центрової диверсифікації:
а) передбачає пошук можливостей зростання на існуючому ринку за рахунок нової продукції, що потребує нової технології, відмінної від використовуваної;
б) полягає у розширенні виробництва за рахунок продукції, технологічно не пов’язаної з тією, ще реалізується на нових ринках;
в) базується на пошуку та використанні додаткових можливостей виробництва нових продуктів, які містяться в існуючому бізнесі.
а) передбачає пошук можливостей зростання на існуючому ринку за рахунок нової продукції, що потребує нової технології, відмінної від
використовуваної;
б) полягає у розширенні виробництва за рахунок продукції, технологічно
не пов’язаної з тією, ще реалізується на нових ринках;
в) базується на пошуку та використанні додаткових можливостей
виробництва нових продуктів, які містяться в існуючому бізнесі.
а) передбачає пошук можливостей зростання на існуючому ринку за рахунок нової продукції, що потребує нової технології, відмінної від використовуваної;
б) полягає у розширенні виробництва за рахунок продукції, технологічно не пов’язаної з тією, ще реалізується на нових ринках;
в) базується на пошуку та використанні додаткових можливостей виробництва нових продуктів, які містяться в існуючому бізнесі.
154. Показник спеціалізації рівня диверсифікації:
а) характеризує відносний внесок у доходи підприємства групи основних напрямків діяльності, які використовують одні і ті ж ключові чинники
успіху;
б) визначає частку обсягу продажу групи напрямків діяльності, найщільніше пов’язаних між собою;
в) визначає частку обсягу реалізації найбільшого центру.
155. Показник рівня централізації бізнес-успіху:
а) характеризує відносний внесок у доходи підприємства групи основних
напрямків діяльності, які використовують одні і ті ж ключові чинники успіху;
б) визначає частку обсягу продажу групи напрямків діяльності, найщільніше пов’язаних між собою;
в) визначає частку обсягу реалізації найбільшого центру.
156. Показник рівня взаємозв’язків:
а) характеризує відносний внесок у доходи підприємства групи основних напрямків діяльності, які використовують одні і ті ж ключові чинники успіху;
б) визначає частку обсягу продажу групи напрямків діяльності найщільніше пов’язаних між собою;
в) визначає частку обсягу реалізації найбільшого центру.
157. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства – це:
а) одна з форм господарської діяльності, пов’язана з міжнародним виробництвом, науково-технічною кооперацією та винаходом на зовнішній ринок;
б) організація туристичних поїздок із однієї країни в інші;
в) придбання ресурсів в інших країнах для успішного функціонування
національної економіки.
158. Одна з форм господарської діяльності пов’язана з міжнародним виробництвом, науково-технічною кооперацією та виходом на зовнішній ринок – це:
а) туристична діяльність;
б) допомога країнам, що розвиваються;
в) зовнішньоекономічна діяльність.
159. Зовнішньоекономічна діяльність є наслідком:
а) розвитку маркетингової діяльності підприємства;
б) розвитку зовнішньоекономічних зв’язків як сукупності напрямів, форм, методів та засобів торгово-економічного, науково-технічного співробітництва та валютно-фінансових і кредитних відносин держави з іншими країнами.
160. Розвиток зовнішньоекономічних зв’язків як сукупності напрямів, форм, методів та засобів торгово-економічного, науково-технічного співробітництва та валютно-фінансових і кредитних відносин держави з іншими країнами являє собою:
а) зовнішньоекономічну діяльність;
б) маркетингові дослідження ринку;
в) банківську інфраструктуру.
161. Метою зовнішньоекономічної діяльності є:
а) поглиблення спеціалізації виробництва;
б) пошук шляхів диверсифікації виробництва;
в) раціональне використання міжнародного розподілу праці та міжнародних економічних відносин.
162. Раціональне використання міжнародного розподілу праці та міжнародних економічних відносин є метою:
а) поглиблення спеціалізації виробництва;
б) пошуку шляхів диверсифікації виробництва;
в) зовнішньоекономічної діяльності.
163. Стимулами розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства є:
а) підвищення продуктивності праці персоналу;
б) розширення збуту, пошук ресурсів, диверсифікація джерел постачання і збуту;
в) формування системи мотивації праці на підприємстві.
164. Розширення збуту, пошук ресурсів, диверсифікація джерел постачання і збуту виступає як:
а) чинник підвищення продуктивності праці;
б) резерв посилення соціального захисту працівників;
в) стимул розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
165. Одним з проявів зовнішньоекономічної діяльності є:
а) створення спеціалізованої мережі продажу продукції;
б) створення спільних підприємств;
в) створення баз відпочинку підприємства.
166. Створення спільних підприємств є:
а) результатом розвитку спеціалізованої мережі продажу продукції;
б) одним з проявів зовнішньоекономічної діяльності;
в) чинником зростання заробітної плати працівників підприємства.
167. Одним з важливих завдань створення підприємств є:
а) залучення у країну (на підприємство) додаткових матеріальних (фінансових) ресурсів;
б) розширення території підприємства;
в) формування наукового потенціалу підприємства.
168. Залучення у країну (на підприємство) додаткових матеріальних (фінансових) ресурсів виступає:
а) одним з важливих завдань створення спільних підприємств;
б) резервом розширення території підприємства;
в) джерелом формування наукового потенціалу підприємства.
169. Важливим у розвитку зовнішньоекономічних відносин підприємств є:
а) пошук шляхів диверсифікації виробництва;
б) створення спеціальних економічних зон;
в) розвиток наукового потенціалу підприємства.
170. Створення спеціальних економічних зон виступає важливим аспектом:
а) поглиблення диверсифікації виробництва;
б) розвитку зовнішньоекономічних відносин підприємства;
в) формування наукового потенціалу підприємства.
171. Однією з важливих цілей вивезення капіталу за кордон є:
а) використання різниці у вартості ресурсів;
б) підвищення якості продукції;
в) формування інформаційної бази підприємства.
172. Використання різниці у вартості ресурсів виступає однією з важливих цілей:
а) вивезення капіталу за кордон;
б) підвищення якості продукції;
в) формування інформаційної бази підприємства.
173. Однією з основних переваг іноземного інвестування є:
а) досягнення переваг над конкурентами;
б) збільшення питомої ваги активної частини основних фондів;
в) довготермінова гарантія збуту продукції та участь в отриманні прибутку.
174. Довготермінова гарантія збуту продукції та участь в отриманні прибутку є однією з основних переваг:
а) перемоги над конкурентами;
б) розвитку техніко-технологічної бази виробництва;
в) іноземного інвестування.
175. Одним з чинників, що визначає необхідність стратегії зовнішнього розвитку є:
а) потреба у розширенні території підприємства;
б) способи опрацювання адекватних заходів, що гарантують від надмірних втрат у разі невірних дій, похибок;
в) пошук резервів посилення соціального захисту працівників.
176. Спроби опрацювання адекватних заходів, що гарантують від надмірних втрат у разі невірних дій чи похибок, є:
а) джерелом розширення території підприємства;
б) одним з чинників, що визначає необхідність стратегії зовнішнього розвитку;
в) резервом посилення соціального захисту працівника.
177. Теорія ігор розглядається також як теорія:
а) теорією невизначеності;
б) теорією прийняття оптимальних рішень в умовах невизначеності;
в) теорією конфліктів.
178. Коаліції дії у теорії ігор – це:
а) сторони, що приймають участь у конфлікті;
б) невизначеність при прийнятті рішень;
в) прагнення супротивника приховати свої майбутні дії.
179. У теорії ігор прагнення супротивника приховати свої майбутні дії породжує:
а) більшу доступність даних;
б) можливість статистичної обробки даних;
в) невизначеність.
180. Ситуація у теорії ігор – це:
а) можливі вирішення конфлікту;
б) процес прийняття експертних рішень;
в) прагнення супротивника приховати свої майбутні дії;
181. З точки зору теорії ігор гра є кооперативною, коли:
а) обговорення будь-яких своїх майбутніх дій учасниками гри є можливим;
б) обговорення будь-яких своїх майбутніх дій учасниками гри є неможливим;
в) конкуренти мають “слабкі місця”.
182. З точки зору теорії ігор гра є некооперативною, коли:
а) обговорення будь-яких своїх майбутніх дій учасниками гри є можливим;
б) обговорення будь-яких своїх майбутніх дій учасниками гри є неможливим;
в) конкуренти мають “слабкі місця”.
183. Агресивність стратегії фірми – це:
а) рівень змін докорінного характеру, які фірма вносить у покоління продукції, технології та концепції маркетингу;
б) забезпечення оптимальної ефективності при використанні нових можливостей;
в) опір змінам пропорційно відмінним особливостям між існуючою та новою структурою потенціалу фірми.
184. Комплексне стратегічне планування – це:
а) адаптація фірми до зовнішнього середовища;
б) внутрішня координація дій фірми;
в) набір дій та рішень керівництва, які ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених допомогти підприємству досягти своєї цілі.
185. Корпоративна стратегія – це:
а) стратегія розвитку маркетингу;
б) стратегія зовнішньоекономічного розвитку підприємства;
в) загальна, базова стратегія.
186. Загальна, базова стратегія має назву:
а) корпоративна стратегія;
б) стратегія зовнішньоекономічного розвитку;
в) функціональна стратегія.
187. Бізнес-портфель являє собою:
а) вид диверсифікації;
б) сукупність форм і видів економічної діяльності;
в) конкурентні переваги підприємства.
188. Сукупність форм і видів економічної діяльності має назву:
а) диверсифікація;
б) синергізм;
в) бізнес-портфель.
189. Аналіз перспектив підприємства – це:
а) визначення того, наскільки можна підняти результати діяльності підприємства, покращивши стратегію у тих видах діяльності та сегментах ринку, якими займається підприємство;
б) порівняння перспектив підприємства у різних видах діяльності;
в) з’ясування тих тенденцій, небезпек, шансів, окремих можливих “надзвичайних ситуацій”, які потенційно здатні змінити умови, що склалися.
а) визначення того, наскільки можна підняти результати діяльності підприємства, покращивши стратегію у тих видах діяльності та сегментах ринку, якими займається підприємство;
б) порівняння перспектив підприємства у різних видах діяльності;
в) з’ясування тих тенденцій, небезпек, шансів, окремих можливих “надзвичайних ситуацій”, які потенційно здатні змінити умови, що склалися.
а) визначення того, наскільки можна підняти результати діяльності підприємства, покращивши стратегію у тих видах діяльності та сегментах ринку, якими займається підприємство;
б) порівняння перспектив підприємства у різних видах діяльності;
в) з’ясування тих тенденцій, небезпек, шансів, окремих можливих “надзвичайних ситуацій”, які потенційно здатні змінити умови, що склалися.
192. Стратегія концентрованого росту – це:
а) пошук нових ринків для вже вироблюваної продукції;
б) стратегія, коли підприємство намагається поліпшити свій продукт, або виробляє новий, не змінюючи при цьому галузі;
в) стратегія, коли підприємство прагне з даним продуктом на даному
ринку завоювати найкращі позиції.
193. Стратегія посилення позиції на ринку – це:
а) пошук нових ринків для вже вироблюваної продукції;
б) стратегія, коли підприємство намагається поліпшити свій продукт, або
виробляє новий, не змінюючи при цьому галузі;
в) стратегія, коли підприємство прагне з даним продуктом на даному ринку завоювати найкращі позиції.
194. Стратегія розвитку ринку – це:
а) пошук нових ринків для вже вироблюваної продукції;
б) стратегія, коли підприємство намагається поліпшити свій продукт, або виробляє новий, не змінюючи при цьому галузі;
в) стратегія, коли підприємство прагне з даним продуктом на даному ринку завоювати найкращі позиції.
195. Під конфліктом у стратегії розуміють:
а) глибокий аналіз потреб клієнтів;
б) політику спеціалізації;
в) явище чи процес, у якому беруть участь декілька сторін, що мають різні інтереси та можливості вибору доступних для них дій у відповідності до таких інтересів.
196. У стратегії явище чи процес, у якому беруть участь декілька сторін, що мають різні інтереси та можливості вибору доступних для дій у відповідності до таких інтересів має назву:
а) синергізм;
б) конфлікт;
в) диверсифікація.
197. Сутність методу “мозкової атаки” полягає:
а) у проведенні галузевого аналізу фірми;
б) у аналізі впливу зовнішніх сигналів на можливості реалізації стратегічних рішень;
в) у пошуку нових ідей на підставі творчої співпраці групи фахівців.
198. Сутність методу Дельфі зводиться до:
а) аналізу впливу зовнішніх сигналів на можливості реалізації стратегічних рішень;
б) аналізу можливостей, ресурсів та ризику;
в) проведення ряду послідовних “мозкових атак” групою експертів, територіально роз’єднаних.
199. Мета загальної схеми розробки стратегії:
а) обрати найкращу альтернативу між потенційним прибутком та втратами фірми;
б) провести ряд послідовних “мозкових атак”;
в) відшукати нові ідеї на підставі творчої співпраці групи фахівців.
200. Стратегія оптимізації бізнесу:
а) орієнтує на збереження існуючого стану якомога довше;
б) спрямована на збільшення або підтримання частки підприємства на
ринку та зміцнення відмінних переваг його продукції в умовах зростаючої конкуренції;
в) застосовується у разі, коли підприємство може слабко впливати на ринок у галузях, що розвиваються.