в) визначення “контрольних точок” у ланцюжках економічних явищ.
71. Моніторинг стосовно до проблем стратегії підприємства – це:
а) розпізнавання і правильне прочитання ринкових сигналів;
б) швидкість змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі фірми;
в) порівняння відомих аспектів поведінки конкурентів з раптовими її змінами.
72. Чинники мікросередовища:
а) прямо впливають на діяльність підприємства;
б) опосередковано впливають на діяльність підприємства;
в) не мають ніякого впливу на діяльність підприємства.
73. Чинники макросередовища:
а) не мають ніякого впливу на діяльність підприємства;
б) прямо впливають на діяльність підприємства;
в) опосередковано впливають на діяльність підприємства.
74. SWOT-аналіз – це:
а) аналіз можливостей, ресурсів та ризику;
б) аналіз впливу зовнішніх сигналів на ефективність діяльності підприємства;
в) аналіз виробничої та організаційної структури підприємства.
75. Одним з важливих чинників, що визначає складність зовнішнього середовища підприємства, є:
а) варіативність сил довкілля, швидкість їхньої дії на підприємство;
б) кількість промислових підприємств у регіоні;
в) соціальна інфраструктура регіонального ринку.
76. Варіативність сил зовнішнього середовища та швидкість їхньої дії на підприємство є:
а) наслідком існування значної кількості промислових підприємств у регіоні;
б) показником розвитку соціальної інфраструктури регіонального ринку;
в) одним з важливих чинників, що визначає складність зовнішнього середовища підприємства.
77. Економічний механізм виникнення кризового стану підприємства досліджується через:
а) анкетування певного сегменту ринку;
б) екстраполяцію тенденцій розвитку підприємства за 5 останніх років;
в) постійне спостереження зовнішнього середовища.
78. Постійне спостереження зовнішнього середовища дозволяє проаналізувати:
а) економічний механізм виникнення кризового стану підприємства;
б) еволюцію застосовуваних на підприємстві технологій;
в) зростання продуктивності праці допоміжних робітників.
79. Економічне сканування зовнішнього середовища – це:
а) дослідження змін макроекономічних показників галузі і конкуренції у ній:
б) оцінка політичної ситуації на рівні країни, регіону;
в) дослідження розвитку НТП, принципових технологічних і технологічних нововведень.
80. Технічне сканування зовнішнього середовища підприємства – це:
а) дослідження змін макроекономічних показників галузі і конкуренції у ній:
б) оцінка політичної ситуації на рівні країни, регіону;
в) дослідження розвитку НТП, принципових технологічних і технологічних нововведень.
81. Політичне сканування зовнішнього середовища підприємства – це:
а) дослідження змін макроекономічних показників галузі і конкуренції у ній:
б) оцінка політичної ситуації на рівні країни, регіону;
в) дослідження розвитку НТП, принципових технологічних і технологічних нововведень.
82. Дослідження змін макроекономічних показників галузі і конкуренції у ній – це:
а) політичне сканування;
б) технічне сканування;
в) економічне сканування.
83. В опрацюванні моделі стратегії оцінка політичної ситуації на рівні країни, регіону – це:
а) політичне сканування;
б) технічне сканування;
в) економічне сканування.
84. Дослідження розвитку НТП, принципових технічних і технологічних нововведень – це:
а) політичне сканування;
б) технічне сканування;
в) економічне сканування.
85. Періодичність спостереження визначених параметрів стану зовнішнього середовища являє собою:
а) один з розділів методичних матеріалів, необхідних для здійснення сканування;
б) інструментарій, що використовується для сканування;
в) конкурентні переваги підприємства ринку.
86. Одним з розділів методичних матеріалів, необхідних для здійснення сканування, є:
а) періодичність спостереження визначених параметрів стану зовнішнього середовища підприємства;
б) бізнес-план;
в) специфікація обладнання для основного виробництва підприємства.
87. Ефективність моніторингу залежить від:
а) взаємодії чинників мікро- та макросередовища діяльності підприємства;
б) взаємодії фахівців служби аналізу зовнішнього середовища та служби стратегічного планування;
в) взаємодії основного і допоміжного виробництва підприємства.
88. Взаємодія фахівців служби аналізу зовнішнього середовища та служби стратегічного планування впливає на:
а) підвищення ефективності системи менеджменту;
б) покращення якості продукції;
в) підвищення ефективності моніторингу зовнішнього середовища підприємства.
89. Автором моделі п’яти сил конкуренції є:
а) А. Томпсон;
б) М. Портер;
в) Артур Д. Літтл;
г) І. Ансофф;
ґ) Г. Мінцберг.
90. Обстеження сильних і слабких сторін організації передбачає:
а) оцінку стану функціональних сфер;
б) дослідження взаємодії з конкурентами;
в) оцінку процесу управління;
г) діагностику макрооточення;
ґ) аналіз господарського портфелю.
91. Основними елементами матриці SWOT є:
а) можливості;
б) внутрішнє середовище;
в) сильні сторони;
г) загрози;
ґ) зовнішнє середовище.
92. SWOT – аналіз середовища організації забезпечує:
а) визначення внутрішнього потенціалу організації, її слабких сторін та можливостей і загроз у зовнішньому середовищі;
б) передбачення потенційних можливостей і загроз;
в) прогноз зовнішніх і внутрішніх можливостей організації;
г) формування переліку позитивних та негативних чинників впливу на організацію.
93. До слабких сторін організації належать:
а) відставання у сфері досліджень і розробок; б) непривабливий імідж на ринку;
в) погіршення конкурентної позиції;
г) відсталість технологічного обладнання;
ґ) низька кваліфікація працівників.
94. До основних методів стратегічного аналізу зовнішнього середовища організації відносять:
а) PEST, SWOT, BCG;
б) PEST, SWOT, SPACE, BCG;
в) PEST, SWOT, SPACE;
г) PEST, SWOT, SPACE, BCG, GE/McKinsey.
95. До основних методів прогнозування динаміки середовища організації належать:
а) експертні оцінки;
б) екстраполяційні методи;
в) детермінований факторний аналіз;
г) пояснювальні моделі;
ґ) стохастичний факторний аналіз.
96. При колективній експертизі середовища організації використовуються такі види опитування:
а) дискусія;
б) «мозкова атака»;
в) анкетування;
г) інтерв’ювання;
ґ) аналітичні доповідні записки.
97. Кожен з будь-яких видів ресурсів для виробничої системи являє собою:
а) сукупність можливостей досягнення цілей;
б) наявність кредитних ліній;
в) комунікаційні можливості підприємства.
98. Ресурси організаційної структури економічної системи - це:
а) характер та гнучкість управлінської системи, швидкість проходження управлінських впливів;
б) характер виробничих приміщень;
в) стан активів підприємства.
99. Фінансові ресурси економічної системи - це:
а) можливість розширення просторових параметрів підприємства;
б) стан активів, ліквідність, наявність кредитних ліній;
в) рівень задоволення потреб споживачів.
100. Конкурентні переваги фірми означають:
а) досягнення найбільшої продуктивності від використання всієї сукупності ресурсів підприємства;
б) врахування інтересів потенційних споживачів;
в) економічні методи господарювання.
101. Досягнення найбільшої продуктивності від використання всієї сукупності ресурсів підприємства забезпечує:
а) оцінку негативних та позитивних сторін підприємства;
б) конкурентні переваги фірми;
в) задоволення потреб індивідуальних споживачів.
102. Поняття “альтернативної вартості” означає:
а) оцінку того, чим слід пожертвувати, щоб досягти стратегічну мету підприємства;
б) рівень задоволення потреб колективних споживачів на ринку;
в) рівень задоволення потреб індивідуальних споживачів на ринку.
103. Глобальна мета економічної стратегії підприємства - це:
а) розширення обсягів виробництва продукції;
б) створення додаткових робочих місць;
в) створення та підтримання конкурентних переваг фірми.
104. Основним завданням ефективно діючої економічної системи є:
а) збільшення обсягів виробництва певного виду товару;
б) перерозподіл ресурсів на підприємстві на користь збільшення обсягів випуску певного виду продукції;
в) використання всіх чинників (ресурсів) виробництва у такі комбінації, що точно відповідає виробничим можливостям підприємства.
105. Зміна використання одного ресурсу спричиняє зміну інших завдяки:
а) зміні уподобань споживачів;
б) обмеженості ресурсів підприємства;
в) прийнятим управлінським рішенням.
106. У процесі економічної стратегії фірми слід орієнтуватися на:
а) підтримання конкурентних переваг;
б) збільшення обсягу випуску продукції; в) покращення дизайну продукції.
107. Складність виробництва адекватних стратегічних рішень зумовлена:
а) сумарними виробничими витратами підприємства;
б) рівнем кваліфікації керівних кадрів;
в) нестабільністю зовнішнього середовища.
108. Керівництвом до дії у процесі формування стратегії є:
а) рівень спеціалізації підприємства;
б) рівень продуктивності праці на підприємстві;
в) уявлення зовнішнього світу про те, для чого існує фірма.
109. Функціональний аналіз підприємства – це:
а) аналіз різних компонентів у відповідності з функціональними галузями;
б) забезпечення виробництва робочою силою;
в) орієнтація всіх внутрішніх функціональних структур на прийняття
ринково-спрямованих рішень.
110. Спектр показників при проведенні функціонального аналізу залежить від:
а) концепції життєвого циклу продукції;
б) сегментації ринку;
в) особливостей та ролі кожного структурного компоненту.
111. Ресурси підприємства - це:
а) спеціальна ознака діяльності підприємства;
б) можливості - засоби, умови, обставини - необхідні для здійсненнянакресленої стратегії фірми;
в) світова практика використання ключових компетенцій фірми.
112. Аналіз внутрішнього середовища підприємства являє собою:
а) функціональний аналіз;
б) аналіз конкурентних сил галузі;
в) аналіз ефективності джерел забезпечення підприємства ресурсами.
113. Внутрішнє середовище підприємства об’єднує:
а) джерела забезпечення підприємства необхідними ресурсами та ціни на
них;
б) всі функціональні складові середовища всередині виробничої системи;
в) канали збуту продукції.
114. Функції підприємства:
а) розподілені між виробниками та потенційними споживачами на ринку;
б) розподілені між джерелами забезпечення необхідною сировиною та каналами збуту виробленої продукції;
в) розподілені і закріплені за спеціалізованими внутрішніми структурами підприємства.
115. Виробнича служба підприємства:
а) забезпечує процес виготовлення продукції;
б) забезпечує постачання виробництва необхідними ресурсами;
в) забезпечує підприємство виробничою робочою силою та іншими
людськими ресурсами.
116. Кадрова служба підприємства:
а) забезпечує процес виготовлення продукції;
б) забезпечує постачання виробництва необхідними ресурсами;
в) забезпечує підприємство виробничою робочою силою та іншими людськими ресурсами.
117. Стратегія ціноутворення передбачає:
а) опрацювання правил цінової політики підприємства;
б) пошук джерел додаткового фінансування;
в) запровадження ресурсозберігаючих технологій.
118. Служба матеріально-технічного забезпечення підприємства:
а) забезпечує процес виготовлення продукції;
б) забезпечує постачання виробництва необхідними ресурсами;
в) забезпечує підприємство виробничою робочою силою та іншими
людськими ресурсами.
119. Вертикальна інтеграція – це:
а) означає, що ринкові оборудки замінюються поставками всередині фірм;
б) один з видів діяльності підприємства;
в) ознака спеціалізації підприємства.
120. Вибір фірмою конкретної стратегії – це:
а) процес зіставлення всіх можливостей та чинників;
б) зміцнення структурного становища фірми;
в) пошук шляхів подолання фірмою “бар’єру мобільності”.
121. Стратегічний хід - це:
а) необхідність обмеження своїх дій у майбутньому з метою виникнення наміру для виконання загрози;
б) здобуття певної репутації;
в) спроба взяти на себе певні зобов’язання.
122. Мета розробки функціональних стратегій полягає у:
а) втіленні результатів розумової діяльності у конкретні дії;
б) досягненні довготермінових конкурентних переваг фірми, що забезпечать їй високу рентабельність;
в) узагальненні моделі дій, необхідних для досягнення поставленої мети.
123. Функціональні стратегії потрібні для:
а) організаційного розвитку фірми;
б) відповідного розподілу ресурсів відділів та служб компанії;
в) визначення корпоративної місії підприємства.
124. Взаємодія підрозділів (служб) фірми у процесі розробки функціональних стратегій являє собою:
а) прояв знань працівників у галузі бізнесу;
б) важливу умову підвищення конкурентоздатності фірми;
в) заходи з запобігання банкрутства фірми.
125. Поняття “функціональної стратегії” потрібне для:
а) проникнення у стратегічні задуми конкурентів;
б) уявлення про роль підприємства на ринку;
в) для означення напрямків діяльності тої чи іншої функціональної служби підприємства.
126. Загальна стратегія підприємства поділяється на:
а) етапи проведення маркетингових досліджень ринку;
б) функціональні стратегії;
в) етапи формулювання управлінських рішень.
127. Розробка функціональної стратегії передбачає:
а) пошук правильної поведінки підприємства у рамках завданої функції;
б) оцінку величини витрат на фінансування підрозділу;
в) отримання додаткових знань у галузі бізнесу.
128. Функціональна стратегія зводиться до такої орієнтації, яку:
а) використовують як оцінку величини витрат на фінансування підрозділу;
б) використовують як можливість отримати додаткові знання у галузі
бізнесу;
в) кожний працівник, що причетний до неї, сприймає як логічне
продовження своєї діяльності.
129. Правило бажаного рівня вибору стратегії передбачає:
а) встановлення мінімально можливих значень та бажаних значень цілей;
б) встановлення мінімального рівня результатів для варіанту
альтернативного рішення;
в) складання найбільш ймовірного прогнозу перспектив.
130. Правило прогнозних значень вибору стратегії передбачає:
а) встановлення мінімально можливих значень та бажаних значень цілей;
б) встановлення мінімального рівня результатів для варіанту альтернативного рішення;
в) складання найбільш ймовірного прогнозу перспектив.
131. Правило найбільш ймовірного вибору стратегій передбачає:
а) встановлення мінімально можливих значень та бажаних значень цілей;
б) встановлення мінімального рівня результатів для варіанту
альтернативного рішення;
в) складання найбільш ймовірного прогнозу перспектив.
132. Встановлення мінімально можливих значень та бажаних значень цілей являє собою правило:
а) бажаного рівня вибору стратегії;
б) порогових значень вибору стратегії;
в) найбільш ймовірного вибору стратегії.
133. Встановлення мінімального рівня результатів для кожного варіанту
альтернативного рішення являє собою правило:
а)бажаного рівня вибору стратегії;
б) порогових значень вибору стратегії;
в) найбільш ймовірного вибору стратегії.
134. Складання найбільш ймовірного прогнозу перспектив являє собою
правило:
а)бажаного рівня вибору стратегії;
б) порогових значень вибору стратегії;
в) найбільш ймовірного вибору стратегії.
135. Стратегія поління застосовується підприємствами:
а) що працюють у галузях із швидко змінюваними технологіями;
б) із стабільною технологією та стійким станом на ринку;
в) що є крупним і активно функціонують у декількох галузях.
136. Підприємства із стабільної технологією та стійким станом на ринку, як правило, обирають наступну стратегію:
а) зростання;
б) обмеженого зростання;
в) скорочення.
137. Диверсифікація – це:
а) одночасний розвиток багатьох, не пов’язаних один з одним видів виробництва;
б) один з видів діяльності підприємства;
в) ознака спеціалізації підприємства.
138. Синергетичний портфель – це:
а) вартісні переваги фірми;
б) фаза “обережного розвитку” підприємства;
в) група підприємницьких підрозділів, що належать одному власнику і стратегічно пов’язані один з одним.
139. Термін “синергія” означає:
а) стратегічні переваги, що виникають при об’єднанні двох або більшої кількості підприємств в одних руках;
б) різновид стратегії стабільності;
в) різновид стратегії скорочення.
140. Стратегічні переваги, що виникають при об’єднанні двох або більшої кількості підприємств в одних руках, мають назву:
а) сканування;
б) синергія;
в) моніторинг.
141. Проникнення у нові галузеві та сфери господарювання відбувається шляхом:
а) виконання розпоряджень органів місцевого самоврядування;
б) створення нових підприємств або переходу інших підприємств до нового власника;
в) дотримання конституційних вимог.
142. Створення нових підприємств або переходу інших підприємств до нового власника являє собою:
а) одну з форм диверсифікації;
б) один із засобів маркетингу;
в) один із методів функціонального аналізу.
143. Наступальні мотиви диверсифікації – це: