1. Виникнення поняття “Стратегії підприємства” пов’язане з:
а) суперечливим шляхом розвитку економіки;
б) творчим вивченням зарубіжного досвіду;
в) розвитком систем планування діяльності господарюючих суб’єктів.
2. Основою стратегії підприємства має бути:
а) безперервне зростання та поглиблення спеціалізації виробництва;
б) пошук виходу з кризи;
в) підвищення кваліфікації управлінських кадрів.
3. Методологічні основи вивчення курсу “Стратегія підприємства” пов’язані з:
а) різким посиленням нестабільності зовнішнього середовища;
б) підлеглістю організаційно-управлінських механізмів виробництва - споживанню, задоволенню ринкового попиту;
в) необхідністю контролю за всіма видами діяльності підприємства.
4. Перехід до нової методології господарювання потребує:
а) жорсткого адміністрування;
б) підготовки фахівців з економіки;
в) творчого підходу, широкого пошуку, наукових досліджень, сміливих експериментів, творчого вивчення зарубіжного досвіду.
5. Нова “управлінська парадигма” включає:
а) систему поглядів, що випливають з передових ідей та наукових результатів досліджень видатних вчених, що визначають стрижень мислення сучасних дослідників та практиків;
б) розвиток методики розробки стратегії;
в) реалізацію стратегії підприємства.
6. Стратегія - це:
а) найвищий рівень перспективного планування;
б) поточна програма діяльності підрозділів підприємства;
в) аналіз позицій у конкурентній боротьбі.
7. Поняття “стратегії” походить з:
а) військового лексикону;
б) політичного лексикону;
в) історичного лексикону.
8. Економічна стратегія передбачає:
а) виявлення впливу ідеологічних причин на народне господарство;
б) ефективне досягнення цілей економічними методами та заходами;
в) управління виробництвом з єдиного центру.
9. Мистецтво стратегії полягає у:
а) удосконаленні процесу розробки стратегії;
б) координації розподілу ресурсів підприємства;
в) втіленні результатів розумової діяльності у конкретні дії, які на етапі реалізації задумів дозволили досягти високої ефективності.
10. Термін “стратегія” означає:
а) спосіб ведення господарства;
б) підвищення ефективності суспільного виробництва;
в) мистецтво військового начальника.
11. Вчений економіст П.Доль дав таке визначення стратегії:
а) стратегія визначає напрямок, у якому рухається економічна система виконуючи поставлені завдання:
б) стратегія – це набір дій і підходів щодо досягнення заданих показників діяльності;
в) стратегія – це спосіб реакції на зовнішні можливості і загрози, внутрішні сильні і слабкі сторони.
12. М.Портер дав наступне визначення стратегії:
а) стратегія визначає напрямок, у якому рухається економічна система, виконуючи поставлені завдання:
б) стратегія – це набір дій і підходів щодо досягнення заданих показників діяльності;
в) стратегія – це спосіб реакції на зовнішні можливості і загрози внутрішні сильні і слабкі сторони.
13. А.Томпсон дав таке визначення стратегії:
а) стратегія визначає напрямок, у якому рухається економічна система виконуючи поставлені завдання:
б) стратегія – це набір дій і підходів щодо досягнення заданих показників діяльності;
в) стратегія – це спосіб реакції на зовнішні можливості і загрози, внутрішні сильні і слабкі сторони.
14. За рівнем управління, на якому опрацьовується стратегічна модель,
бувають такі види стратегії:
а) корпоративна, бізнесова, функціональна, ресурсна;
б) зростання, стабілізації, скорочення; в) активна, пасивна.
15. За стадією життєвого циклу підприємства стратегія поділяється на такі види:
а) корпоративна, бізнесова, функціональна, ресурсна;
б) зростання, стабілізації, скорочення;
в) активна, пасивна.
16. За характером поведінки на ринку стратегія поділяється на такі види:
а) корпоративна, бізнесова, функціональна, ресурсна;
б) зростання, стабілізації, скорочення;
в) активна, пасивна.
17. Творчий підхід у формуванні стратегічної моделі означає:
а) швидке внесення необхідних змін у залежності від змінюваних умов на ринку;
б) уміння передбачити можливі майбутні проблеми;
в) готовність до безперервних оновлень та покращень усіх сфер
діяльності підприємства.
18. Принцип інноваційності поведінки у формуванні стратегічної моделі означає:
а) швидке внесення необхідних змін у залежності від змінюваних умов на
ринку;
б) уміння передбачити можливі майбутні проблеми;
в) готовність до безперервних оновлень та покращень усіх сфер діяльності підприємства.
19. Принцип гнучкості та адаптивності у формуванні стратегічної моделі означає:
а) швидке внесення необхідних змін у залежності від змінюваних умов на ринку;
б) уміння передбачити можливі майбутні проблеми;
в) готовність до безперервних оновлень та покращень усіх сфер
діяльності підприємства.
20. Однією з важливих альтернатив інтенсивного зростання підприємства є:
а) розширення діяльності науково-дослідних підрозділів підприємства;
б) розвиток первинного попиту шляхом залучення нових споживачів
через стимулювання покупок;
в) посилення служби економічної безпеки підприємства.
21. Під системою розуміють:
а) сукупність взаємопов’язаних елементів, призначених для досягнення певної мети;
б) особливості діяльності підприємства в умовах ринку;
в) джерела забезпечення виробництва необхідними ресурсами.
22. Головна розбіжність між довготерміновим (перспективним) та стратегічним плануванням полягає у:
а) передбаченні змін;
б) рівні підготовки задіяних управлінських кадрів;
в) трактуванні майбутнього.
23.Виробнича система має бути пристосованою до:
а) використання технологічних ресурсів;
б) використання кадрових ресурсів;
в) тривалого задоволення споживацького попиту.
24. Вибір стратегічної мети пов’язаний з визначенням:
а) впливу зовнішніх чинників;
б) впливу внутрішніх чинників;
в) альтернативної вартості.
25. Оцінка того, чим слід пожертвувати щоб досягти стратегічну мету підприємства називається:
а) ентропійною тенденцією;
б) елементом перспективного планування;
в) альтернативною вартістю.
26. Місія підприємства - це:
а) відмінність господарського підрозділу фірми;
б) основна концепція підприємства як соціально-економічної системи;
в) певна характеристика внутрішньої природи підприємства.
27. При формуванні місії організації повинні бути враховані наступні елементи:
а) коротке повідомлення про походження і розвиток організації;
б) стиль поведінки власників і управлінського персоналу;
в) визначення сфери діяльності у термінах ринку;
г) основні особливості і конкурентні переваги організації;
ґ) цілі діяльності організації.
28. Метою встановлення місії організації є :
а) внесення цільової направленості діяльності;
б) окреслення довгострокового напрямку розвитку;
в) надання організації індивідуальності;
г) прагнення усвідомити: де ми знаходимося зараз, що ми робимо і куди прямуємо?
29. Місію організації розглядають у таких варіантах:
а) місія – призначення, тобто конкретне уявлення про причину виникнення та зміст існування організації
б) місія – орієнтація - широке розгорнуте уявлення про причину виникнення та зміст існування організації;
в) місія – поведінка – концентрований вираз головних цілей на найближчий період і перспективу.
30. Цілі підприємства - це:
а) вирішення конкретних завдань у рамках місії;
б) мотив поведінки підприємства;
в) характер показників вимірювання прибутковості підприємства.
31. Цілі підприємства класифікуються за такими ознаками:
а) часом дії, характером показників їх вимірювання, ієрархією у організаційному процесі виробництва, пріоритетністю реалізації;
б) місцем розташування підприємства;
в) рівнем освіти працівників підприємства.
32. Образ економічної системи:
а) сприяє реструктуризації підприємства;
б) посилює мотивацію персоналу;
в) відображає внутрішню побудову економічної системи, пояснює мету створення підприємства, відбиває її сутність.
33. Кредо економічної системи – це:
а) формування на ринку, де зафіксовані певні зобов’язання і результати, яких прагне досягти економічна система;
б) пошук шляхів підвищення продуктивності праці персоналу;
в) побудова каналів товаропросування продукції підприємства на ринок.
34. Відображає внутрішню побудову економічної системи, пояснює, з якою метою створене підприємство і відбиває його сутність:
а) кредо;
б) образ;
в) організаційна культура.
35. Формулювання загального стилю поведінки підприємства на ринку, де зафіксовані певні зобов’язання і результати, яких прагне досягти економічна система – це:
а) кредо;
б) образ;
в) організаційна культура.
36. За періодом встановлення цілі підприємства бувають:
а) економічні, організаційні, науково-технічні, соціальні;
б) стратегічні, тактичні, оперативні (поточні);
в) маркетингові, інноваційні, кадрові, виробничі, адміністративні.
37. За змістом цілі підприємства бувають:
а) економічні, організаційні, науково-технічні, соціальні;
б) стратегічні, тактичні, оперативні (поточні);
в) маркетингові, інноваційні, кадрові, виробничі, адміністративні.
38. За функціональною структурою цілі підприємства бувають:
а) економічні, організаційні, науково-технічні, соціальні;
б) стратегічні, тактичні, оперативні (поточні);
в) маркетингові, інноваційні, кадрові, виробничі, адміністративні.
39. Індиферентність (нейтралітет) цілей означає:
а) конкурентність (суперництво) цілей;
б) антагонізм (непримирення, протиріччя) цілей;
в) що реалізація однієї цілі не впливає на виконання інших.
40. Якщо реалізація однієї цілі не впливає на виконання інших – це: а) конкурентність (суперництво) цілей;
б) індиферентність (нейтралітет) цілей;
в) антагонізм (непримирення, протиріччя) цілей.
41. Домінування цілей означає, що:
а) одна з них виокремлюється як головна, лише після цього приймаються інші;
б) незважаючи на непримиреність, цілі залишаються для виконання, але у
різних сферах чи у різний час;
в) конфліктуючі цілі трансформуються у єдину, ієрархічно упорядковану
систему.
42. Антагонізм цілей означає, що:
а) одна з них виокремлюється як головна, лише після цього приймаються
інші;
б) незважаючи на непримиреність, цілі залишаються для виконання, але у різних сферах чи у різний час;
в) конфліктуючі цілі трансформуються у єдину, ієрархічно упорядковану систему.
43. Зближення цілей означає, що:
а) одна з них виокремлюється як головна, лише після цього приймаються
інші;
б) незважаючи на непримиреність, цілі залишаються для виконання, але у
різних сферах чи у різний час;
в) конфліктуючі цілі трансформуються у єдину, ієрархічно упорядковану систему.
44. Встановлення цілей передбачає проходження таких стадій:
а) встановлення індивідуальних цілей та завдань як інструменту забезпечення їх виконання;
б) проведення SWOT – аналізу;
в) побудова ієрархії цілей;
г) встановлення загальної мети організації;
ґ) виявлення та аналіз тенденцій зміни оточення організації.
45. Сформульовані цілі управління повинні відповідати таким вимогам:
а) конкретність та вимірюваність;
б) жорсткість щодо шляхів їх виконання;
в) реальність, досяжність;
г) гнучкість;
ґ) орієнтація на високий результат, успіх.
46. «Дерево цілей» трактують як:
а) графічне зображення зв’язків організації із зовнішнім середовищем;
б) розподіл обов’язків в апараті управління організацією;
в) графічне зображення співпідпорядкованості цілей, що демонструє розподіл загальної мети на підцілі, завдання й окремі операції.
47. Централізований підхід до формулювання цілей передбачає:
а) формулювання вищим керівництвом головних цілей організації, а на їх основі вибір цілей нижчими рівнями управління;
б) формулювання цілей нижчими рівнями, які потім виступають основою для головних цілей;
в) формулювання цілей як багато ітераційний процес;
г) вище керівництво розробляє цілі для кожного рівня і вимагає точного їх виконання.
48. Враховуючи зв'язок між цілями : а) збільшення рентабельності активів; і б) збільшення коефіцієнта оборотності активів, сформулюйте їх характеристику:
а) комплементарність;
б) індиферентність;
в) конфліктність;
г) конфліктно-індиферентність.
49. Розробка варіантів стратегічних дій передбачає:
а) сканування чинників зовнішнього середовища;
б) використання експертних методів;
в) використання більш дешевих сировинних ресурсів.
50. При використанні методу “мозкової атаки” пріоритет висунутих ідей належить:
а) власнику підприємства;
б) групі експертів-фахівців;
в) кадровій службі підприємства.
51. Проведення ряду послідовних “мозкових атак” групою експертів фахівців має назву:
а) методу теорії ігор;
б) методу анкетування;
в) методу Дельфі.
52. Критерієм економічної ефективності стратегії є:
а) максимізація можливого внеску кожного окремого підрозділу (або робочого місця) до залишкового прибутку фірми, або мінімізація витрат ресурсів; б) кількість обслуговуючих підрозділів виробничої інфраструктури фірми;
в) кількість працівників з вищою освітою.
53. Стратегічне планування виступає як:
а) підгрунтя будь-якого іншого планування у межах підприємства;
б) можливість забезпечення виробництва необхідними ресурсами;
в) можливість відшукати додаткові ринки збуту виготовленої продукції.
54. Максимізація можливого внеску функціонального підрозділу залишкового прибутку фірми або мінімізація витрат ресурсів - це:
а) додаткове джерело інформації для розробки комплексної стратегії;
б) критерій економічної ефективності функціонального підрозділу;
в) кількісна оцінка внутрішнього стану підприємства.
55. Фаза організаційного розвитку підприємства:
а) передує процесу розробки стратегії;
б) починається після розробки стратегії;
в) характерна лише для підприємств, що тільки починають свій шлях на
ринку.
56. Поняття “планування діяльності підприємства” - це:
а) швидке вирішування різноманітних завдань управління;
б) показник ефективності використання ресурсів підприємства;
в) процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період, найважливіша функція управління ним.
57. Планування на підприємстві:
а) об’єднує підрозділи підприємства загальною метою;
б) є проявом дії об’єктивних економічних законів;
в) це можливість підвищити якість продукції.
58. За своїм змістом стратегія підприємства є:
а) можливістю збільшення обсягів виробництва продукції;
б) довготерміновим плановим документом;
в) шляхом підвищення якості продукції.
59. Стратегічне планування - це:
а) процедура планування в умовах постійної мінливості ринкового
середовища;
б) кількісна відповідність між взаємопов’язаними розділами та
показниками плану;
в) процес здійснення сукупності систематизованих взаємоузгоджених робіт з визначення довготермінових цілей та напрямків діяльності
підприємства.
60. Під опором змінам на підприємстві розуміють:
а) конфігурацію системи управління;
б) багатогранні явища, що викликають непередбачені відстрочки,
додаткові витрати та нестабільність процесу стратегічних змін;
в) відстрочку початку процесу змін.
61. У практиці бізнесу “культура” означає:
а) орієнтацію керівників, або образ мислення керівників;
б) безсумнівну підтримку процесу стратегічних змін на підприємстві;
в) перехід опозиційних тенденцій у відкриту опозицію змінам.
62. Активність підтримки або опору стратегічним змінам на підприємств залежить від:
а) ступеня невідповідності культури та структури влади прийдешнім змінам;
б) наслідків змін для організації;
в) рівня у ієрархії та культурних орієнтаціях різних центрів на
підприємстві.
63. Вибір показників для оцінки виконання стратегії залежить від:
а) результатів контролю за виконанням стратегії;
б) функціональної області діяльності підприємства та контрольованих параметрів зовнішнього та внутрішнього середовища фірми;
в) місце розташування виробництва.
64. Відстрочка початку процесу змін на підприємстві - це:
а) форма прояву опору змінам;
б) додаткові витрати підприємства;
в) форма прояву ірраціональної поведінки економічної системи.
65. Причини опору змінам можна простежити:
а) за рівнем якості продукції;
б) за реакцією окремих осіб, або за спільними діями груп індивідів; в) за змінами обсягів виробництва певних видів продукції.
66. Перехід опозиційних тенденцій у відкриту опозицію змінам залежить від:
а) характеру діяльності окремих підрозділів підприємства;
б) наявності фінансових коштів на підприємстві;
в) культурно-політичної орієнтації центрів сили.
67. Культурна орієнтація центрів сили - це:
а) перехід опозиційних тенденцій у відкриту опозицію змінам;
б) готовність відстоювати переконання свого центру;
в) рівень використання влади.
68. Боротьбу з опором змінам слід розпочинати з:
а) створення “стартового майданчика”;
б) пошуку джерел опору;
в) усунення затримок реалізації стратегічних задумів.
69. Демографічні чинники характеризують:
а) перебіг науково-технічного прогресу;
б) загальний стан економіки;
в) зміни у структурі народонаселення.
70. Сканування стосовно до проблем стратегії підприємства - це:
а) безперервне упорядковане простежування за параметрами зовнішнього та внутрішнього середовища фірми;
б) кількісна та якісна оцінка внутрішніх сигналів про стан та динаміку стратегічного потенціалу фірми;