усунуті від права на спадкування.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Відповідно до чинного законодавства в Україні встановлено п’ять черг спадкоємців. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Спадкоємці, які бажають прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживали постійно із спадкодавцем, повинні подати нотаріусу або в сільських населених пунктах — уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.
6. Умови і порядок укладення та підстави і порядок припинення шлюбу. Відповідно до ст. 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану (далі - РАЦС).
Після укладення шлюбу виникає сім’я, що є первинним і основним осередком суспільства.
Для укладення шлюбу необхідна наявність певних умов, які закріплені в СК України: 1) досягнення шлюбного віку - 18 років. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу. Статтею 23 СК України передбачається можливість надання права на шлюб особі, яка досягла 16 років, за наявності поважних причин, а також, якщо буде встановлено судом, що це відповідає її інтересам; 2) добровільна згода жінки та чоловіка.
Шлюб не може бути укладено за наявності перешкод до його укладення — обставин, за наявності яких державна реєстрація шлюбу неможлива і неправомірна. До таких обставин належать:
1)перебування хоча б однієї зі сторін в іншому зареєстрованому шлюбі;
2)перебування жінки та чоловіка між собою у родинних зв’язках;
3)недієздатність особи (осіб).
Для реєстрації шлюбу жінці та чоловіку необхідно особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до будь-якого органу державної РАЦС за їхнім вибором. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники, повноваження яких мають бути нотаріально засвідчені.
Шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання заяви про реєстрацію шлюбу. За наявності поважних причин керівник органу РАЦС дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку на підставі спільної заяви наречених та документів, які підтверджують наявність поважної причини.
Шлюб реєструється у приміщенні органу державної реєстрації актів цивільного стану. Водночас за заявою наречених реєстрація шлюбу може відбутися за місцем їхнього проживання або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причин прибути до органу державної РАЦС.
У момент реєстрації шлюбу присутність нареченої та нареченого є обов’язковою. Реєстрація шлюбу через представника не допускається. Документом, що засвідчує державну реєстрацію шлюбу, є свідоцтво про шлюб.
Підставами припинення шлюбу є: 1) смерть одного з подружжя або оголошення його померлим; 2) розірвання шлюбу.
Розірвання шлюбу може здійснюватися державними органами реєстрації актів цивільного стану або судом.
Уразі відсутності в подружжя спільних неповнолітніх дітей і наявності взаємної згоди на розлучення розірвання шлюбу здійснюється в органах РАЦС незалежно від наявності між подружжям майнового спору.
Увипадку, якщо подружжя має неповнолітніх дітей, а також у разі відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, його розірвання здійснюється в судовому порядку.
7. Права та обов'язки батьків і дітей. Права та обов’язки матері,
батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану. Батьки і діти мають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов’язки. Мати і батько мають рівні права і обов’язки відносно дитини, незалежно від того, перебували вони у шлюбі між собою чи ні. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків відносно дитини.
Відповідно до СК України батьки мають право: 1) на особисте виховання дитини; 2) на залучення до виховання дитини інших осіб, передачу її на виховання фізичним та юридичним особам (наприклад, дитячі заклади); 3) на безперешкодне спілкування з дитиною; 4) обирати форми та методи виховання дитини, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства; 5) на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина; 6) на визначення місця проживання дитини тощо.
Відповідно до СК України батьки зобов’язані: 1) забрати дитину з
пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я; 2) зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану; 3) визначити ім’я та по батькові дитини, а також її прізвище, якщо мати і батько мають різні прізвища; 4) виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; 5) піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; 6) забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; 7) утримувати дитину до досягнення нею повноліття та ін.
Діти мають право: 1) на належне батьківське виховання; 2) противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо них; 3) звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів Державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій; 4) звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до СУДУ, якщо вони досягли 14 років; 5) самостійно обирати місце проживання, якщо батьки проживають окремо, якщо діти досягли 14 років;
6)на виділ у натурі майна, що є у спільній сумісній власності батьків і дітей;
7)брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на їх утримання тощо.
Повнолітні діти зобов’язані: 1) утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги; 2) брати участь у додаткових витратах на батьків, спричинених тяжкою хворобою, інвалідністю або нікчемністю та ін.
8. Опіка та піклування. Метою встановлення опіки та піклування є забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки.
Опіка встановлюється відносно: 1) малолітніх осіб, які не досягли 14
років та позбавлені батьківського піклування; 2) фізичних осіб, визнаних недієздатними.
Піклування встановлюється відносно: 1) неповнолітніх осіб у віці від 14
до 18 років, які позбавлені батьківського піклування; 2) фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.
Для здійснення опіки чи піклування особі органом опіки та піклування або судом призначається опікун або піклувальник. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка
позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування (ст. 64 ЦК України). Перелік осіб, які не можуть бути опікунами або піклувальниками, розширено нормами СК України (ч. З ст. 244, ст. 212).
Опіка припиняється у разі: 1) передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам); 2) досягнення підопічним 14 років. У цьому разі особа, яка здійснювала обов’язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього; 3) поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною.
Піклування припиняється у разі: 1) досягнення фізичною особою повноліття; 2) реєстрації шлюбу неповнолітньою особою; 3) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 4) поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена.
Запитання і завдання для самоконтролю:
1.Зазначте підстави набуття права власності.
2.Зазначте випадки спадкування за законом.
3.Перелічіть умови укладення шлюбу та зазначте перешкоди для його укладення.
4.Назвіть підстави припинення шлюбу.
5.Перелічіть обов’язки батьків стосовно своїх дітей.
6.Які особи не можуть бути опікунами або піклувальниками?
Теми доповідей:
1.Права та обов’язки подружжя.
2.Аліментні права та обов’язки батьків і дітей.
3.Підстави і порядок встановлення опіки над майном фізичної особи.
Література до теми:
1.Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135.
2.Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 41. - Ст. 356.
3.Правознавство: навч. посіб. / за ред. П.Д. Пилипенка. — 3-тє вид. - Львів: Новий Світ-2000, 2010.-512 с.
4.Правознавство: підручник / А.І. Берлач, Д.О Карпенко, В.С. Ковальський,
А.М. Колодій, А.Ю. Олійник, О.О. Підопригора; За ред. В.В. Копейчикова, А.М. Колодія. — К.: Юрінком Інтер, 2007. - 752 с.
5. Правознавство: підручник / Г.І. Балюк, Е.Ф. Демський, В.С. Ковальський [та ін.]; за ред. О.В. Дзери. — К.: Юрінком Інтер, 2018. — 632 с.