За характером і ступенем суспільної небезпеки всі правопорушення поділяються на проступки і злочини.
Проступки - це менш небезпечні для суспільства діяння, що посягають на цінності, що охороняються всіма іншими (крім кримінально-правових) нормами права - цивільного, адміністративного, трудового тощо.
Залежно від сфери суспільних відносин, на які вони зазіхають, проступки поділяються на: конституційні, адміністративні, цивільні, дисциплінарні, матеріальні, процесуальні тощо.
3. Поняття, види і строки накладення адміністративних стягнень. Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Адміністративне стягнення може бути накладено на особу, яка на момент вчинення адміністративного правопорушення досягла 16 років.
За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі види адміністративних стягнень: 1) попередження; 2) штраф; 3) штрафні бали; 4) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; 5) конфіскація, предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 6) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання), 7) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 8) громадські роботи; 9) виправні роботи та ін.
Під час накладення адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до КУпАП підвідомчі суду (судді).
Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до КУпАП чи інших законів підвідомчі суду (судді), то стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім
справ про адміністративні правопорушення, зазначені у ч.ч. З і 4 ст. 38 КУпАП.
4. Поняття, ознаки та склад злочину, види та стадії злочинів.
Підставою притягнення особи до кримінальної відповідальності є вчинення нею злочину. Злочин — це передбачене кримінальним законом (Кримінальним кодексом України, далі — КК України) суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), яке посягає на конституційний устрій України, особистість, відносини власності, виборчі, трудові та інші особисті права і свободи громадян, а також інше суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.
Злочин як антисуспільне явище має містити цілу низку ознак. 1) суспільна небезпека діяння (небезпечна поведінка особи в активній або пасивній формі); 2) протиправність (порушує встановлені у суспільстві правила поведінки); 3) винність (суб’єктивне ставлення до діяння у формі умислу або необережності); 4) кримінальна караність (у діючому КК України передбачена відповідальність). Відсутність хоча б однієї з цих ознак вказує на відсутність злочину.
Склад злочину - це сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які дозволяють зробити висновок про те, що вчинене суспільно небезпечне діяння є злочином. Склад злочину складається з чотирьох елементів:
1)об’єкт злочину - те, на що посягає злочинець (наприклад: життя, здоров’я людини; майно; гроші);
2)об’єктивна сторона злочину - це зовнішня форма прояву злочинного діяння (суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), суспільно небезпечні наслідки, місце, час, спосіб, знаряддя, обстановка, засоби вчинення злочину);
3)суб ’єкт злочину - це фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
Осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину була здатна усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними.
За загальним правилом кримінальна відповідальність настає з 16-річного віку, а за злочини, передбачені ч. 2 ст. 22 КК України (вбивство, згалтування, крадіжка, грабіж, розбій, хуліганство, бандитизм тощо), - з 14-річного віку.
4) суб'єктивна сторона - ставлення особи до вчиненого нею діяння та його суспільно небезпечних наслідків. Основною ознакою суб’єктивної сторони визнається вина, що може бути виражена у формі умислу або необережності.
КК України, в залежності від ступеня тяжкості, поділяє злочини на такі
види: 1) злочини невеликої тяжкості; 2) злочини середньої тяжкості; 3) тяжкі злочини; 4) особливо тяжкі злочини.
Стадії злочину - це визначені законом етапи підготовки і безпосереднього скоєння злочину. Виділяють три стадії злочину.
1)готування до злочину — це підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину,
2)замах на злочин - це вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, якщо прн цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Замах на вчинення злочину може бути: а) закінченим; б) незакінченим. За готування до злочину і замах на злочин кримінальна відповідальність
настає за тією статтею КК України, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин.
Якщо особа на стадії готування чи замаху добровільно (за своєю волею) відмовилась довести злочин до кінця, вона підлягатиме кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину. Таку поведінку особи називають добровільною відмовою;
3) закінчений злочин — це діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею ЮС України. У закінченому злочині особа повною мірою реалізувала умисел, завершила злочин, виконала усі діяння (дії чи бездіяльність), які становлять об’єктивну сторону складу злочину, спричинила шкоду об’єкту.
5. Співучасть у вчиненні злочину. Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину.
Суб’єкти злочину, які спільно вчиняють злочин, називаються співучасниками злочину. Співучасниками злочину є: виконавець, організатор, підбурювач та пособник.
Не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування злочинця, знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або придбання чи збут таких предметів.
Не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого злочину.
6. Покарання: поняття, мета, види. Відповідно до ч. 1 ст. 50 КК
України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає В передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі види покарань: 1) штраф; 2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; 3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 4) громадські роботи; 5) виправні роботи; 6) службові обмеження для військовослужбовців; 7) конфіскація майна; 8) арешт; 9) обмеження волі; 10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; 11) позбавлення волі на певний строк; 12) довічне позбавлення волі.
Покарання поділяються на основні та додаткові. Основні покарання - це покарання, що призначаються у вироку лише як самостійні: громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.
Додаткові покарання - це такі покарання, які призначаються лише як додаткові до основних покарань і самостійно застосовуватися не можуть: позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.
Деякі покарання можуть застосовуватись як основні, так і додаткові: штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Такі покарання в науковій літературі називають універсальними.
Покарання поділяються також за суб’єктом застосовування на. 1) загальні, що можуть бути застосовані до будь-якої особи (наприклад, позбавлення волі), 2) спеціальні, які призначаються лише певному колу засуджених (утримання в дисциплінарному батальйоні призначається лише військовослужбовцю строкової служби).
Під час призначення покарання судом враховуються обставини, які його пом’якшують чи обтяжують.
До обставин, які пом’якшують покарання, належать: 1) з’явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину; 2)
добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди; 3) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину; 4) вчинення злочину неповнолітнім; 5) вчинення злочину жінкою в стані вагітності; 6) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин та ін.
До обставин, які обтяжують покарання, належать: 1) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів; 2) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою; 3) вчинення злочину на ґрунті расової, національної, релігійної ворожнечі чи розбрату або на ґрунті статевої приналежності; 4) вчинення злочину у зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов’язку; 5) тяжкі наслідки, завдані злочином; 6) вчинення злочину щодо особи похилого віку, особи з інвалідністю або особи, яка перебуває в безпорадному стані, або особи, яка страждає на психічний розлад, зокрема на недоумство, має вади розумового розвитку, а також вчинення злочину щодо малолітньої дитини або у присутності дитини та ін.
Запитання і завдання для самоконтролю:
1.Перелічіть ознаки юридичної відповідальності.
2.Зазначте види юридичної відповідальності.
3.Назвіть елементи складу злочину.
4.Перелічіть стадії злочину.
5.Хто є співучасником злочину?
6.Зазначте, які покарання можуть застосовуватись як основні, так і додаткові.
Теми доповідей:
1.Зняття та погашення судимості.
2.Кримінальна відповідальність неповнолітніх.
3.Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Література до теми:
1.Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-Х // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1984. - Додаток до № 51. - Ст. 1122.
2.Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості