санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах.
Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця.
Працівника, який за станом здоров’я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за його згодою на таку роботу на строк, зазначений у медичному висновку.
Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, газованою солоного водою, молоком або рівноцінними харчовими продуктами та мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі та інші пільги та компенсації.
Якщо роботодавець не дотримується законодавства про охорону праці, умов колективного договору з цих питань, то працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням.
Вирішення трудових спорів. Трудові спори — це неврегульовані внаслідок безпосередніх переговорів розбіжності між працівником (колективом працівників) і власником або уповноваженим ним органом з приводу застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці.
У залежності від суб’єктивного складу трудові спори поділяють на індивідуальні та колективні. Суб’єктами індивідуальних трудових спорів є працівник і власник підприємства або уповноважений ним орган, а колективних - наймані працівники, профспілки, їх об’єднання або інші уповноважені ними органи, з однієї сторони, та власники підприємств, об’єднання власників або уповноважені ними органи.
Індивідуальні трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.
Якщо ж має місце колективний трудовий спір, то його розгляд і вирішення здійснюється на підставі Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 року.
7. Організаційно-правові форми і види соціального забезпечення. Організаційно-правові форми соціального забезпечення — це способи акумуляції коштів на соціальне забезпечення з метою подальшого їх розподілу між певними категоріями населення, що потребують матеріальної підтримки держави і суспільства.
Організаційно-правовими формами соціального забезпечення є:
1)соціальне страхування за рахунок обов’язкових страхових внесків до відповідних фондів загальнообов’язкового соціального страхування та добровільних внесків до них або до недержавних страхових фондів;
2)державне забезпечення й надання соціальних послуг окремим категоріям громадян за рахунок державного бюджету; 3) соціальна допомога й соціальна підтримка непрацездатних громадян за рахунок державного або місцевих бюджетів.
Види соціального забезпечення - це матеріальні чи інші блага, що надаються особам у рамках певної організаційно-правової форми. їх можна розподілити на три групи: 1) грошові виплати (пенсії, допомога в разі тимчасової непрацездатності, при вагітності та пологах, допомога малозабезпеченим сім’ям, інвалідам, сім’ям з дітьми, допомога на поховання тощо); 2) натуральні види допомог (протезування, надання інвалідам засобів для пересування автомобілів з ручним або іншим спеціальним управлінням тощо). Цей вид допомоги часто надається додатково, понад грошові суми, а інколи частково, на його заміну; 3) соціальні послуги (соціально-побутові, психологічні, соціально-педагогічні, соціально-медичні, соціально-економіч- ні, юридичні, з працевлаштування, з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями, інформаційні, інші соціальні послуги).
Запитання і завдання для самоконтролю:
1.Зазначте обов’язкові умови трудового договору.
2.Назвіть підстави припинення трудового договору.
3.Для яких категорій працівників встановлюється скорочена тривалість робочого часу?
4.Назвіть види часу відпочинку, що встановлені законодавством про працю.
5.-Які види дисциплінарних стягнень може бути застосовано до працівника за порушення трудової дисципліни?
6.Які органи повноважні розглядати індивідуальні трудові спори?
Теми доповідей:
1.Види і порядок надання відпусток.
2.Особливості праці жінок.
3.Порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів).
Література до теми:
1.Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1971. - Додаток до № 50. - Ст. 375.
2.Про охорону праці: Закон України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 49. - Ст. 668.
3.Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 3 березня 1998 року № 137/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 34. - Ст. 227.
4.Правознавство: підручник / Г.І. Балюк, Е.Ф. Демський, В.С. Ковальський [та ін.]; за ред. О.В. Дзери. - К.: Юрінком Інтер, 2018. - 632 с.
5.Погорілко В.Ф. Правознавство: підручник для вищих навчальних закладів. - К.: Каравела, 2011.-591 с.
1.Юридична відповідальність: поняття, ознаки, підстави, види.
2.Правопорушення: поняття, склад і види,
3.Поняття, види і строки накладення адміністративних стягнень.
4.Поняття, ознаки та склад злочину, види та стадії злочинів.
5.Співучасть у вчиненні злочину.
6.Покарання: поняття, мета, види
1.Юридична відповідальність: поняття, ознаки, підстави, види.
Юридична відповідальність — це застосування заходів державного примусу до правопорушника за скоєне ним протиправне діяння, пов’язане з застосуванням до нього обмежень особистого або майнового характеру.
Юридична відповідальність характеризується такими ознаками: 1) ґрунтується на нормах права, формально визначена, володіє чіткістю, деталізованістю та загальнообов’язковістю; 2) полягає в настанні для правопорушника несприятливих наслідків (обмежень, поневірянь, страждань) особистого (наприклад, позбавлення волі), майнового (конфіскація майна, штраф), організаційного (позбавлення права обіймати певні посади) характеру; 3) накладається від імені держави примусово, тобто незважаючи на незгоду правопорушника; 4) накладається тільки за винне вчинене правопорушення (необхідно, щоб були присутні всі елементи складу правопорушення); 5) поєднується з публічним державним осудом, засудженням поведінки правопорушника (при цьому переслідується мета його виправлення); 6) разом з каральною відповідальністю переслідує також мету попередження вчинення нових правопорушень як особою-порушником, так і іншими особами; 7) здійснюється у визначеному процесуальному порядку.
Юридична відповідальність можлива тоді, коли існують підстави для її виникнення і відсутні підстави, що її виключають. Підстави юридичної відповідальності - це сукупність обставин, за наявності яких її застосування є можливим. Такі підстави поділяють на: 1) юридичні; 2) фактичні; 3) процесуальні.
До підстав, що виключають юридичну |
відповідальність, належать: |
1) неосудність; 2) необхідна оборона; 3) |
крайня необхідність; 4) |
малозначимість діяння; 5) юридичний казус; 6) фізичний або психічний примус.
У кожній із галузей права закріплені свої підстави звільнення від юридичної відповідальності. В залежності від правової галузі і виду
правопорушення, з яким вона пов'язана, виокремлюють такі види юридичної відповідальності: конституційна, кримінальна, адміністративна, цивільна, дисциплінарна і матеріальна.
Конституційна відповідальність має політико-правовий характер, настає за конституційне правопорушення і передбачає застосування конституційних санкцій.
Кримінальна відповідальність є найбільш жорстким видом відповідальності і настає за вчинення злочину.
Адміністративна відповідальність настає за вчинення адміністративних проступків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та іншими нормативно-правовими актами.
Цивільна відповідальність настає за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором або заподіяння шкоди у позадоговірних відносинах.
Дисциплінарна відповідальність настає за порушення трудової, службової, військової, навчальної дисципліни. Вона накладається за вчинення дисциплінарного проступку та закріплюється в КЗпП України, а також у законах, дисциплінарних статутах і положеннях про дисципліну окремих категорій працівників (державних службовців, суддів та ін.).
Матеріальна відповідальність настає за матеріальну шкоду, заподіяну працівником підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов’язків.
2. Правопорушення: поняття, склад і види. Правопорушення - це суспільно небезпечне, протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене особою, яка досягла встановленого законом віку, і тягне за собою юридичну відповідальність, застосування до неї заходів соціального чи державного примусу.
Правопорушення характеризується такими ознаками: 1) суспільна небезпечність. Правопорушення завдає шкоди чи створює загрозу такої шкоди Для особистості, держави або суспільства в цілому; 2) протиправність, 3) це діяння (поведінка) людини, яке виражається у вчиненні заборонених законом дій або в бездіяльності; 4) винність; 5) вчинення деліктоздатною особою - особою здатною нести юридичну відповідальність; 6) наслідком правопорушення є застосування до правопорушника заходів громадського або державного впливу.
Склад правопорушення включає в себе такі елементи: 1) об’єкт правопорушення; 2) об’єктивну сторону правопорушення; 3) суб’єкт правопорушення; 4) суб’єктивну сторону правопорушення.