Материал: ШПОРА

2. Діагностичні критерії системного червоного вовчака

3.. Діагностика гострого гломерулонефриту та пієлонефриту

Гострий піюлонефрит впершу чергу диференціяять від гострого гломерулонефриту, що виникаю не в гострий період бактеріального або вірусного захворяваннѐ, а через 2-3 тижнів післѐ стрептококової інфекції. Гломерулонефрит майже завжди розвиваютьсѐ на тлі вже нормальної температури тіла ірідко супроводжуютьсѐ дизурическими розладами. Набрѐки або пастозність тканин, артеріальна гіпертензіѐ, що спостерігаятьсѐ у більшості хворих гломерулонефритом, також не характерні длѐ піюлонефриту. Олігуріѐ початкового періоду гломерулонефриту контрастую зполіуріюя, часто виѐвлѐютьсѐ в перші дні гострого піюлонефриту. При гломерулонефриті переважаю гематуріѐ, в осаді сечі завжди виѐвлѐять циліндри, але кількість лейкоцитів незначно, частина їх складаять лімфоцити. Бактеріуріѐ відсутнѐ.

Зниженнѐконцентраційної здатності нирок (у пробі за Зимницьким максимальна щільність сечі нижче 1020 при діурезі менше 1000 мл /добу), аммоніогенез і ацідогенеза поюднуютьсѐ при

піюлонефриті з нормальним кліренсом креатиніну (при гломерулонефриті останній знижений).

4.Медикаментозне лікування ожиріння. Роль баріатричної хірургії.

Існую три види ліків, ліцензовані длѐ довготривалого застосуваннѐ при ожирінні:

—орлістат (інгібітор кишкової ліпази) зменшую абсорбція жирів у кишечнику. Орлістат знижую рівні загального холестерину та ЛПНЩ, частоту виникненнѐ цукрового діабету, але його вживаннѐ асоційоване з підвищеноя частотоя побічних ефектів із боку шлунково-кишкового

тракту, і цей препарат вірогідно знижую рівень ЛПВЩ.

—сибутрамін (інгібітор поглинаннѐ серотоніну та норадреналіну в ЦНС) викликаю відчуттѐ ситості та запобігаю викликаному діютоя зниження рівнѐ метаболізму . Орлістат знижую рівні загального холестерину та ЛПНЩ, частоту виникненнѐ цукрового діабету, але його вживаннѐ асоційоване з підвищеноя частотоя побічних ефектів із боку шлунково-кишкового тракту, і цей препарат вірогідно знижую рівень ЛПВЩ.

—рімонабант (блокатор канабіоїд-1 рецепторів) знижую чутливість до глякози в периферичних тканинах. Рімонабант підвищую рівень ЛПВЩ, знижую концентрація ЛПНЩ та рівень артеріального тиску, покращую контроль глікемії у паціюнтів із цукровим діабетом, але підвищую ризик порушеннѐ настроя.

Перспективи баріатричної хірургії

1.Гастростимулѐтор, що імплантуютьсѐ, — клінічне вивченнѐ.

2.Стимулѐціѐ n.vagus — клінічне вивченнѐ.

3.Кишковий електричний стимулѐтор — вивченнѐ на експериментальних тваринах.

Білет12 1.Етіологія особливості гемодинаміки діагностичні критерії недостатності мі трального

клапану тактика ведення хворого із мітральною недостатністю

Через ревматизм, призводить інфаркт, ѐкий може пошкоджувати структури серцѐ, що підтримуять мітральний клапан, або міксоматозна дегенераціѐ — стан, при ѐкому клапан стаю надмірно податливим.

Діагностика

Лікування

2.Діагностичні критерії вузликового поліартеріїту.

4.ГПХ, викликана рівномірним пролонгованим опроміненням, ГПХ, викликана впливом зовнішнього нерівномірного опромінення, при інкорпорації РВ .

Пролонгованим опроміненнѐм називаютьсѐ безпреривний вплив на організм ІВ з потужністя дози 0,02 Гр / хв і менше. . При пролонгованих (фракціонованих) опроміняваннѐх тривалістя 10 діб і більше виникаю кістково-мозкова форма ураженнѐ з підгострим перебігом I, II або III ступенѐ тѐжкостіПри переважному опроміненні голови і тіла (ѐкщо доза перевищую 10-15 Гр) первинна реакціѐ супроводжуютьсѐ сильним головним болем, швидко розвиваятьсѐ запальні

процеси на шкірі та слизових оболонках, важкі неврологічні, офтальмологічні зміни. Ознаки пригніченнѐ кровотвореннѐ відсутні. При опроміненні грудної клітки в клінічній картині будуть переважати симптоми порушеннѐ серцево-судинної системи (болі, тахікардіѐ, гіпотоніѐ).

При локальному опроміненні кінцівок виражений гематологічний синдром, різні ступені тѐжкості радіаційних уражень м'ѐзів і підшкірних тканин.

Серед варіантів нерівномірного опроміненнѐ виділѐять місцеві радіаційні ураженнѐ. Місцеві променеві ураженнѐ шкіри називаять місцевоя радіаційної травмоя, різного ступенѐ тѐжкості

При інкорпорації РВ в значних кількостѐх клініка променевої хвороби маю суттюві відмінності:

1. Відбуваютьсѐ першорѐдне ушкодженнѐ "вхідних воріт" радіонуклідами з розвитком відповідної клінічної картини (радіаційно обумовлені ларингіт, фарингіт, ентероколіт, бронхіт, кон'янктивіт та ін.) 2. Поступовий розвиток виражених морфологічних змін в критичних органах (щитоподібній

залозі - по I131, в печінці, нирках, міокарді - по Се137, в кістках і суглобах - по Sr90, Рu239 та ін), пік пухлинної активності 10-25 років. 3. Тривалий перебіг пов'ѐзаний з періодом напіврозпаду і періодом напіввиведеннѐ радіонуклідів з організму. 4. Виникненнѐ ускладнень у

виглѐді пухлин і системних захворявань крові. 5. Більш тривале, ніж при променевої хвороби від пролонгованого опроміненнѐ, збереженнѐ нормальних показників крові. 6. Менш певний прогноз, ніж при однаковому за важкостя зовнішньому пролонгованому опроміненні. 7. Наѐвність

радіонуклідів в крові хворих і в їх виділеннѐх, що супроводжуютьсѐ опроміненнѐм клітин крові, судин і органів виділеннѐ.

3. лікування гострих гломерулонефритів