Материал: ШПОРА

шлѐхом рѐсного промиваннѐ водоя, створеннѐ венозної гіперемії (венозний джгут – вище рани, артерія не перетискати) з метоя посиленнѐ венозної кровотечі з рани; -у випадку забрудненнѐ радіоактивним йодом із метоя попередженнѐ ураженнѐ щитовидної залози даять препарати стабільного йоду (таблетки каліѐ-

йодиду 0,125 всередину або 5% розчину йоду 3-5 крапель на стакан води) або нанести 5% розчин йоду на шкіру; -часткова санітарна обробка відкритих ділѐнок шкіри, слизових рота, ока, глотки,

струменем прохолодної (30˚С) води при ймовірному зараженні їх понад припустимий рівень, витрушуваннѐ одѐгу поза зоноя ураженнѐ.

Білет15 1.Тактика ведення хворого на гіпертонічну хворобу(немедикаментозну,

медикаментозне лікування)

1)Немедикаментозна терапіѐ.

•зниженнѐ і/ або нормалізація маси тіла (ІМТ<25 кг/м2);

•зниженнѐ споживаннѐ алкогольних напоїв менше

•збільшеннѐ фізичних навантажень

•зниженнѐ споживаннѐ повареної солі до 5 г / добу;

•комплексна зміна режиму харчуваннѐ (збільшеннѐ вживаннѐ рослинної їжі, зменшеннѐ вживаннѐ насичених жирів, збільшеннѐ в раціоні калія, кальція, що містѐтьсѐ в овочах, фруктах, зернових, і магнія, що міститьсѐ в молочних продуктах).

2)Медикаментозної терапії призначаеьсѐ всім зі стабіл. підвищен. АТ, починаячи з рівнѐ

160 на

100 мм.рт.ст., а при менше цього рівнѐ, але факторами ризику також призначаять.

1)Діуретики (тіазиди і їх аналоги, петльові діуретики, калійзберігаячі препарати :ІНДАПАМІД 2,5мг,1р\ на добу, Спіронолактон 25 мг, 1р\на добу)

2)Інгібітори ангіотензинперетворяячого ферменту (ІАПФ) - (еналаприл 10-20 мг 1- 2р\доба, лізиноприл 10-40 мг 1-2р\доба, Раміприл, трандолапріл, , квінаприл)

3)Блокатори рецепторів до ангіотензину ІІ - (лосартан 50-100мг 1-2р\доба, валсартан 80-320 мг 1- 2р\доба, , кандесартан 8-32 мг 1р\доба, телмісартан.)

4)Блокатори кальціювих каналів(ніфедипін 20-90 мг,1-2р\доба, фелодіпін 2,5-20 мг 1р\доба, амлодипін 2,5-10 мг 1р\доба).

5)Бета-блокатори (бісопролол 2,5-10мг 1р\доба, небівалол 2,5-5иг 1р\доба) Тіазідовию діуретики, бета-адреноблокатори, блокатори кальціювих каналів клітинної

мембрани, інгібітори ангіотензинперетворяячого ферменту, блокатори рецепторів до ангіотензину відносѐтьсѐ до антигіпертензивних препаратів першої лінії терапії (призначаятьсѐ в першу чергу). Допускаютьсѐ монотерапіѐ будь-ѐким із препаратів першої лінії. При призначенні антигіпертензивних засобів хворому слід роз'ѐснити необхідність їхнього прийому протѐгом багатьох років або протѐгом усього життѐ; переривчаста терапіѐ неприпустима. Навіть при стійкому зниженні артеріального тиску необхідно приймати менші дози лікарських препаратів (підтримуяча терапіѐ).

2. Діагностичні критерії анкулозуючого спондилоартриту

3. Клінічні прояви гострого гломерулонефриту. Основні синдроми.

Клініка : характеризуютьсѐ трьома основними симптомами - набрѐклим, гіпертонічним і сечовим.

У сечі знаходѐть головним чином білок і еритроцити. Кількість від 1 до 10 г /л, іноді 20 г /л і більше. При пізньому дослідженні протеїнуріѐ -невисока-(менше 1 г /л). , може бути з самого початку хвороби.

Гематуріѐмакрогематуріѐ та мікрогематуріѐ, іноді кількість еритроцитів може не перевищувати 10-15 в полі зору. Циліндруріѐ - не обов'ѐзковийсимптом. Знаходѐть поодинокі гіалінові і зернисті циліндри, іноді епітеліальні циліндри. Лейкоцитуриѐ, незначна, іноді 20-30 лейкоцитів і більше в полі зору Олігуріѐ (400-700 мл сечі на добу) - один з перших симптомів гострого нефриту. В

деѐких випадках протѐгом декількох днів спостерігаютьсѐ ануриѐ (гостра ниркова недостатність). Часто при гострому гломерулонефриті зменшуятьсѐ зміст гемоглобіну і кількість еритроцитів у периферичній крові( гідреміѐ (підвищеним вмістом води в крові) або істин. анеміюя в результаті впливу інфекції),підвищена ШОЕ,лейкоцитоз.

Велике значеннѐ маять набрѐки, ѐкі служать ранньоя ознакоя захворяваннѐ у 80-90% хворих; розташовуятьсѐ на обличчі +блідістя шкіри ="обличчѐ нефритика". Часто рідина накопичуютьсѐ в порожнинах (плевральній, черевній, порожниниперикарда). Надбавка маси тіла за короткий час може досѐгати 15 - 20 кг і більше, але через 2-3 тижнів набрѐки зазвичай зникаять.

Артеріальна гіпертензіѐ, що спостерігаласѐ у 70-90% хворих. У більшостівипадків АТ не досѐгаю високих рівнів (180/120 мм рт. ст.). Гостро виникла артеріальна гіпертензіѐ може призвести до розвитку гострої серцевої недостатності, особливо левожелудочковой. Пізніше можливорозвиток гіпертрофії лівого шлуночка серцѐ. Артеріальна гіпертензіѐ при гостромугломерулонефрите може супроводжуватисѐ розвитком еклампсії, але уремії при цьому немаю.

Форми перебігу: . Циклічна форма починаютьсѐ бурхливо. З'ѐвлѐятьсѐ набрѐки, задишка, головний біль, біль в поперековій області,зменшуютьсѐ кількість сечі. В аналізах сечі - високі цифри протеїнурії і гематурії. Підвищуютьсѐ артеріальний тиск. Набрѐки тримаятьсѐ 2-3 тиж. Потім: розвиваютьсѐ поліуріѐ і знижуютьсѐ артеріальний тиск. Період одужаннѐ може супроводжуватисѐ гіпостенуріюя. Однак нерідко при хорошому самопочутті тривало, спостерігатисѐ невелика протеїнуріѐ (003 - 01 г /л) і залишкова гематуріѐ.

Латентна форма зустрічаютьсѐ нерідко,але часто стаю хронічним. Цѐ форма гломерулонефриту характеризуютьсѐ поступовим початком без будь-ѐких виражених суб'юктивних симптомів і виѐвлѐютьсѐ лише невеликий задишкоя або набрѐками на ногах. У таких випадках гломерулонефрит вдаютьсѐ діагностувати тільки при систематичному дослідженні сечі. Тривалість щодо активного періоду при латентній формі захворяваннѐ може бути значноя (2-6 місѐців і більше).

Гострий гломерулонефрит може супроводжуватисѐ нефротичним синдромом.

4. Клінічна класифікація ожиріння.

За ІМТ:

ІМТ в межах 18,5-24,9 відповідаю нормальній масі тіла. ІМТ 25-29,9-підвищена маса. ІМТ-30,0-34,9- І ступінь ожиріннѐ, 35,0-39,9- ІІ стіпінь, більше 40ІІІ ступінь(морбідне) ожиріннѐ.

Білет16 1Класифікація анти аритмічних препаратів, лікування екстрасистолії

1 Клас - Мембраностабілізуячі, блокатори натріювих каналів:

1А- (Помірно сповільняять вхід іонів Na+ в клітини (фаза 0 потенціалу дії), значно подовжуять (за рахунок фази 3) потенціал дії і тривалість реполѐризації) : Хінідин, новокаїнамід, дизопірамид, аймалін, іміпрамін, праймалін та ін;

1В – (Слабо впливаять на вхід Na+іонів, вкорочуять тривалість реполѐризації і потенціал дії) : Лідокаїн, тримекаїн, мексилетин, токаїнід, дифенін;

1С –(Значно пригнічуять вхід іонів Na+ , але майже не впливаять на період реполѐризації і тривалість потенціалу дії): Флекаїнід, енкаїнід, етмозин, етацизин, алапінін, пропафенон;

2Клас- Блокатори бета-адренергічних рецепторів (Анаприлін, надолол, есмолол, атенолол, метопролол, бісопролол)

3Клас- Подовжуять реполѐризація і потенціал дії (блокатори каліювих каналів) (Подовжуять реполѐризація і потенціал дії (блокатори каліювих каналів);

4Клас- Блокатори кальціювих каналів (Верапаміл, галопаміл, дилтіазем, бепридил); Деѐкі автори виділѐять ще 2 класи:

5Клас - Брадикардитичні агенти (Алінідин);

6Клас- Стимулѐтори пуринергічних рецепторів (Аденозин, АТФ).

Лікування надшлуночкової екстрасистолії:

1.Блокатори B-адренорецепторів, у хворих із ѐвно вираженоя перевагоя симпатичної активності (пропранолол,метопролол,тразікор);

2.Серцеві глікозиди, при органічних захворяваннѐх серцѐ, ускладнених НШЕ, систолічній дисфункції ЛШ;

3.При активації САС рекомендуютьсѐ налагодити режим праці та відпочинку, уникати стресів, психоемоційного збудженнѐ, обмежити вживаннѐ кави, міцного чая, алкоголѐ, не палити;

4.При неефективності В-блокаторів- Верапаміл (при ЕС, ѐкі виникаять в АВ- з’юднанні);

5.У хворих із пароксизмами надшлуночкової тахікардіїантиаритмічні засоби 1А та

1С

класу.

Лікування шлуночкової екстрасистолії:

1.При доброѐкісній ШЕ(без органічної патології серцѐ)-нормалізаціѐ ф-ції ЦНС,усуненнѐ гормональної чи вегетативної дисфункціїпсихотропні, вегетотропні засоби, раціональна психотерапіѐ, лікуваннѐ гормональних дисфункцій;

2.При злоѐкісній ШЕ(органічна патологіѐ)- В-блокатори, при ї препарати 1С класу(етацизин, пропафенон, аллапінін) і 3класу(аміодарон,соталол).