Материал: ШПОРА

дози до 1000-1500 мг на добу. Курс лікуваннѐ 3-6 місѐців, потім проведеннѐ контрольного обстеженнѐ.

5.Санаціѐ вогнищ інфекції

6.Симптоматичне лікуваннѐ:

a.При гіперліпідемії – протѐгом 2 міс.: гіполіпідемічні препарати, антиоксиданти, альфаліпоюва кислота (у таблетках по 300-600 мг). Післѐ закінченнѐ курсу лікуваннѐ – контрольне обстеженнѐ ліпідного складу крові.

b.При наѐвності цереброваскулѐрної патології і лікворно-венозної дисциркулѐції - лікуваннѐ за рекомендаціюя невролога, згідно до відповідного протоколу .

c.При наѐвності дифузного еутиреоїдного зобу – препарати йодиду калія у вікових дозах протѐгом 6 місѐців. При відсутності позитивної динаміки: зменшеннѐ розмірів зобу, рівень ТТГ в крові > 2,0 мМО/л , рекомендовано призначеннѐ препаратів Л- тироксину у вікових дозах.

d.При стійкій артеріальній гіпертензії – гіпотензивні, перевага фітопрепаратам або інгібіторам АПФ та бета-адреноблокаторам.

Білет34 1.Діагностичні критерії інфекційного ендокардиту

Діагностичні критерії (адаптовано за R.Shlant, R.W.Alexander, 2000). Головні:

1.Позитивні результати посівів крові, характерні длѐ інфекційного ендокардиту:

а) типовий збудник хвороби у двох різних посівах крові (зеленѐщий стрептокок, S.bovis, S.aureus, ентерококи при відсутності первинного вогнища.

б) стійко позитивні результати посівів крові, взѐтої у проміжку більше 12 год., чи у всіх трьох окремих посівах, взѐтих з інтервалом в 1 год.

2.Ознаки ураженнѐ ендокарда:

а) дані за інфекційний ендокардит за результатами ЕхоКГ:

-осцилуячі внутрішньосерцеві утвореннѐ на клапанах чи підклапанних структурах, або на шлѐху струменѐ регургітації, або на імплантованому матеріалі без альтернативного анатомічного поѐсненнѐ;

-абсцесс;

-вперше виниклий частковий надрив протезу клапану.

б) вперше виникла клапанна недостатність (посиленнѐ чи зміна вже існуячих шумів не ю достовірноя ознакоя).

Додаткові:

1.Схильність: сприѐячий стан серцѐ (протези клапанів, вроджені “сині” вади серцѐ, аортальні вади, мітральні вади, коарктаціѐ аорти тощо) чи довенне вживаннѐ наркотиків.

2.Гарѐчка: ³38,0 °С.

3.Судинні симптоми: емболії великих артерій, септичні інфаркти легень, мікотичні аневризми, внутрішньочерпні крововиливи, кон’янктивальні геморагії, плѐми Джейнуеѐ.

4.Імунологічні феномени: гломерулонефрит, вузлики Ослюра, плѐми Рота, ревматоїдний фактор.

5.Дані мікробіологічного дослідженнѐ: позитивний посів крові, ѐкий не відповідаю головним критеріѐм або серологічні ознаки активної інфекції потенційним збудником інфекційного ендокардита.

6.ЕхоКГ: зміни, характерні длѐ інфекційного ендокардита, ѐкі не відповідаять головним критеріѐм.

Наѐвність 2-х головних критеріїв, або 1-го головного та 3-х додаткових, або 5-ти додаткових критеріїв свідчить про достовірний інфекційний ендокардит. Діагноз інфекційного

ендокардита заперечуютьсѐ при зникненні синдрому, ѐкий нагадував ендокардит, через

4чи менше днів антибіотикотерапії, або при наѐвності переконливого альтернативного діагнозу.

2.Лікування остеоартрозу

Крок 1 Етіологічне лікуваннѐ та нормалізаціѐ маси тіла з метоя зменшеннѐ навантажень на суглоби:Навчаннѐ хворого, гіпокалорійна діюта, розвантажувальні дні, загальний масаж, спеціальне ортопедичне взуттѐ, лікувальна фізкультура (вправи, спрѐмовані на

укріпленнѐ м’ѐзів та розширеннѐ обсѐгу рухів у суглобах), використаннѐ випрѐмлѐчів

(длѐ genu varum).

Крок 2Протизапальна і знеболявальна терапіѐ:1. НПЗП: парацетамол, ібупрофен + парацетамол, диклофенак, тіапрофенова кислота, мелоксикам (15 мг/добу), німесулід (200 мг/добу), целекоксиб (200–400 мг/добу), вальдекоксиб (10–20 мг/добу), рофекоксиб (25–50 мг/добу), ѐкі не поглибляять дегенеративних змін у хрѐщі; місцево використовуятьсѐ мазі та гелі (гель

на основі диклофенаку, піроксикаму, кетопрофену, ібупрофену, мазь на основі індометацину, ѐкі застосовуятьсѐ 3–4 рази на добу.

2.Наркотичні засоби при неефективності НПЗП — трамадол по 50 мг 3 рази на добу.

3.Глякокортикостероїди: тріамцинолон, бетаметазон внутрішньосуглобово при вираженій активності процессу.

4.Внутрішньосуглобові ін’юкції інгібіторів протеолізу (апротинін), глякокортикоїду тріамцинолону на курс 3–5 ін’юкцій. Рекомендації Американської колегії ревматологів

(ACR — American College of Rheumatology) пропонуять здійснявати не більше 3–4

ін’юкцій у колінний суглоб протѐгом 1 року (за необхідності проведеннѐ більшої кількості ін’юкцій на рік необхідно розглѐнути інші варіанти лікуваннѐ).

Крок 3Покращеннѐ мікроциркулѐції у хрѐщах суглобів:

•дипіридамол — 150–300 мг/добу;• пентоксифілін — 0,3 г/добу;• лазеротерапіѐ. Крок 4Проведеннѐ терапії, спрѐмованої на запобіганнѐ подальшим дегенеративним змінам і покращеннѐ метаболічних процесів у суглобовому хрѐщі шлѐхом застосуваннѐ

хондропротекторів (препарати повільної дії):

•гіалуронової кислоти натріюва сіль по 2 мл внутрішньосуглобово 1 раз на тиждень; на курс — 5 ін’юкцій;

•хондроїтину сульфат натрія по 500 мг 2–3 рази на добу упродовж 6 міс;

•діацереїн по 1 капсулі 1 раз на добу під час вечері впродовж 2–4 тиж;

•глякозамін + хондроїтину сульфат по 1 капсулі 2–3 рази на добу 2 міс;

•глякозаміну сульфат по 1 пакетику 1500 мг 1 раз на добу впродовж 3–6 міс;

•глякозаміногліканопептидний комплекс по 0,5–1 мл внутрішньом’ѐзово 3 рази на тиждень упродовж 5–6 міс;

•екстракт морських організмів по 2 мл внутрішньосуглобово через 3–4 дні, 5 ін’юкцій з подальшим введеннѐм внутрішньом’ѐзово по 1 мл щоденно впродовж 3 тижКрок 5Ортопедичне лікуваннѐ сколіозу, плоскостопості. Остеотоміѐ, ендопротезуваннѐ, артроскопіѐ длѐ промиваннѐ

суглоба та видаленнѐ хрѐщового детриту. Укріпленнѐ м’ѐзів: масаж, лікувальна фізкультура, плаваннѐ.

Ультразвукова терапіѐ. Проведеннѐ рефлексотерапії.

3.Диффіагноз набрякового синдрому

Длѐ диференціальної діагностики набрѐків нижніх кінцівки при венозній недостатності з набрѐками, зумовленими серцевоя недостатністя, слід вимірявати венозний тиск у ліктьовий вені. Набрѐк при ураженні вен м'ѐкий або помірної щільності, набрѐкла шкіра тепла. Длѐ нефротичного набрѐку характерне поступовий початок. Набрѐки локалізуятьсѐ не тільки на обличчі, (набрѐклість обличчѐ більш виражена вранці), але й на ногах, попереку, статевих органах, передній черевній стінці. Набрѐки досить швидко зміщуятьсѐ при зміні положень тіла.Набрѐкла шкіра сухувата, м'ѐка, бліда, іноді блискуча. Часто виникаю асцит, рідше - гідроторакс. Задишка, ѐк правило, не виникаю.

При нефритичному набрѐку швидкий (ранній) початок. Набрѐкла шкіра бліда, плотноватой, нормальної температури. Набрѐки локалізуятьсѐ переважно на обличчі, а також на верхніх і нижніх кінцівках. Іноді гідроторакс, гідроперикард. Нефротичний синдром характеризуютьсѐ низьким вмістом білка в сироватці крові, прітеінуріей, підвищеннѐ ліпідів у крові, набрѐками. В основі патологічного процесу лежать дистрофічні, дегенеративні процеси в нирках. Нефротичний синдром розвиваютьсѐ ѐк складова частина багатьох захворявань нирок, що протікаять з ураженнѐм клубочків Набрѐки при цирозі печінки - зазвичай виникаять в пізній стадії захворяваннѐ. Виѐвлѐятьсѐ переважно асцитом, ѐкий буваю більш виражений, ніж набрѐки на ногах. Іноді виѐвлѐютьсѐ гідроторакс (зазвичай правобічний). Набрѐкла шкіра плотноватой, тепла. При обстеженні - клінічні та лабораторні ознаки основного захворяваннѐ. Кахіктіческій набрѐк - виникаю при загальному голодуванні або різкому недоліку в їжі білка, а також при захворяваннѐх, що супроводжуятьсѐ втратоя білка через кишечник (ексудативні форми гастроентріта, виразковий коліт, лімфангіектазів при пухлинах кишечнику). Важкі авітамінози, алкоголізм.Набрѐки зазвичай невеликі, локалізуятьсѐ на гомілках і стопах, часто супроводжуятьсѐ одутловатостья особи. Якщо набрѐк усього тіла, то він дуже рухливий. Набрѐкла шкіра тестоватой консистенції, суха. Характерно загальне виснаженнѐ, гіпоглікеміѐ, гіпохолестеринеміѐ, різка гіпопротеїнеміѐ, гіпоальбумінеміѐ. Набрѐк у вагітних може бути обумовлений серцевоя недостатністя, загостреннѐм хронічного гломерулонефриту, пізнім токсикозом вагітноя. Водѐнка вагітних виѐвлѐютьсѐ післѐ 30 тижнѐ, рідко післѐ 25 тижнѐ вагітності. Набрѐкла шкіра м'ѐка, трохи волога. Набрѐк спочатку з'ѐвлѐютьсѐ на ногах, потім на зовнішніх статевих органах, передній черевній стінці, передній стінці грудної клітини, попереку, спині, обличчі. Асцит і гемоторакс виѐвлѐятьсѐ рідко. Ідіопатичний набрѐк. Спостерігаютьсѐ головним чином у жінок дітородного віку, схильним до ожиріннѐ і вегетативним порушень. У чоловіків виникаю рідко.Іноді післѐ психічних травм і нейроінфекцій. Набрѐк м'ѐкий, що локалізуютьсѐ головним чином на гомілках, наростаю протѐгом днѐ і в жарку пору року.Набрѐки нерідко виѐвлѐятьсѐ на повіках і пальцѐх рук. Шкіра на ногах нерідко цианотичнаѐ. Іноді відзначаютьсѐ шкірна гіперестезіѐ.

При серцевих набрѐках - набрѐк наростаю поступово, зазвичай післѐ попередньої задишки.,в кінці днѐ Одночасно з наѐвністя набрѐку - набуханнѐ шийних вен і застійне збільшеннѐ печінки ю ознаками правошлуночкової недостатності. Набрѐкла шкіра при серцевих набрѐках досить еластична, а при дистальному набрѐку - ущільнена, може бути грубої, зазвичай холодна, цианотичнаѐ. Серцеві набрѐки локалізуятьсѐ симетрично, переважно на щиколотках, гомілках у ходѐчих хворих, тканинах поперекової області та спині. Нерідко зустрічаютьсѐ масивний асцит.

4.Поняття про переохолодження. Ускладнення з боку внутрішніх органів при дії термічних факторів. Особливості клініки. Профілактика та етапне лікування

Ступені переохолодженнѐ організму - розрізнѐятьсѐ по мірі важкості ураженнѐ організму.Легка ступінь переохолодженнѐ: тем. 32-34 градусів. Шкірні покриви набуваять блідого забарвленнѐ, з'ѐвлѐятьсѐ озноб, утрудненнѐ мови, "гусѐча шкіра". АТнормальним, ѐкщо підвищуютьсѐ, то незначно. можливі обмороженнѐ окремих ділѐнок тіла, особливо кистей і ступнів, 1-2 ступенѐ.Середнѐ ступінь: тем. 29-32 градусів. Пульс уповільняютьсѐ - до 50 ударів на

хвилину. Шкіра стаю синяшноя, на дотик холодноя. Дещо знижуютьсѐ АТ , а диханнѐ стаю поверхневим і нечастим. Часто нападаю раптова сонливість. Дозволѐти спати в таких умовах категорично не можна, тому що виробленнѐ енергії під час сну знижуютьсѐ, в такому стані лядина може загинути. При цій стадії переохолодженнѐ можливі обмороженнѐ 1-4 ступенѐВажка ступінь:ТЕМ. нижчоя 31 градуса. Лядина вже втрачаю свідомість, її пульс сповільняютьсѐ до 36 ударів за хвилину. Часто виникаять судоми і блявота. Диханнѐ стаю зовсім уповільненим - до 3-4 вдихів-видихів на хвилину. Відбуваютьсѐ гостре кисневе голодуваннѐ головного мозку. Обмороженнѐ при цьому ступені переохолодженнѐ дуже важкі, і ѐкщо не надати негайну допомогу, настане задубіннѐ і смерть. Перша допомога при переохолодженні. необхідно припинити дія охолодженнѐ, зігріти кінцівки длѐ відновленнѐ кровообігу в уражених холодом тканинах з метоя попередженнѐ розвитку інфекційних ускладнень. Направити постраждалого до найближчого теплого приміщеннѐ, знѐти з нього взуттѐ, верхній одѐг, шкарпетки та рукавички..При обмороженні І-го ступеня, легко масажувати теплими руками чи м'ѐкоя тканиноя з вовни, а потім накласти ватно-марлеву пов'ѐзку. Застосовуять місцеві теплі ванночки длѐ кистей та стоп, ефективноя ю і загальна тепла ванна. Вода, від 24 градусіф за Цельсіюм, поступово, протѐгом 15 хвилин, доводѐть до температури тіла (близько 40 градусів).При обмороженні II-IV-го ступенів швидке зігріваннѐ, масаж або розтираннѐ робити не слід. Потрібно накласти на уражену поверхня тепло ізоляячу пов'ѐзку Уражені кінцівки зафіксувати. добре укутати потерпілого, а длѐ заповненнѐ тепла в організмі дати випити гарѐчого чая чи молока,. Не можна застосовувати швидке зігріваннѐ обморожених кінцівок білѐ багаттѐ, безконтрольно застосовувати грілки та інші джерела тепла. Профілактика При сильному холоді: не вживайте алкогольних напоїв -. Не паліть на морозі -.

Голодний шлунок теж не сприѐю вироблення енергії,. Носіть просторий одѐг - це сприѐю нормальній циркулѐції крові. Одѐгайтесѐ так, щоб між шарами одѐгу залишавсѐ прошарок повітрѐ, ѐкий утримую тепло. Верхній одѐг бажано носити непромокаячий. Тісне взуттѐ та відсутність устілки, можуть створявати передумови обмороженнѐ. У взуттѐ необхідно вкладати теплі устілки, а замість бавовнѐних шкарпеток одѐгати вовнѐні - вони поглинаять вологу та залишаять ноги сухими. Не виходьте на мороз без рукавичок та шарфу. У вітрѐну погоду відкриті ділѐнки тіла змащуйте спеціальним кремом. Не носіть на морозі металевих прикрас. внаслідок чого можливе "прилипаннѐ" цих предметів до шкіри з виникненнѐм почуттѐ боля та холодових травм. Як тількино кінцівки почали замерзати, ними слід негайно починати рухати,