Материал: Розробка алгоритму ідентифікації різних видів складних об’єктів моніторингу при веденні інформаційної роботи

Розміщення робочих місць оператора (користувача) повинно відповідати ГОСТ 22269-76 «Рабочее место оператора. Взаимное расположение злементов рабочего места.». Не допускається розташування робочих місць ПЕОМ в підвальних приміщеннях, а учбових закладів і дошкільних установ у підвальних і цокольних поверхах. Робочі місця з ПЕОМ при виконанні творчої роботи, яка потребує значної розумової активності чи великої концентрації уваги, слід ізолювати одне від одного перегородкою висотою 1,5 - 2,0 м. Робочі місця з ПЕОМ рекомендується розміщувати в окремих приміщеннях. У разі розміщення робочих місць із ПЕОМ у залах або приміщеннях з джерелами небезпечних та шкідливих факторів вони повинні розташовуватись у повністю ізольованих кабінетах із природним освітленням та організованим повітрообміном. Площа, на якій розташовується одне робоче місце з ПЕОМ, повинна становити не менше як 6.0 м, об'єм приміщення - не менше як 20 м. Поверхня підлоги має бути рівною, без вибоїн, неслизькою, зручною для очищення та вологого прибирання, мати антистатичні властивості. При розміщенні робочих місць необхідно виключити можливість прямого засвічування екрана джерелом природного освітлення.

Вимоги до освітлення для візуального сприймання операторами інформації з двох різних носіїв (з екрана ПЕОМ та паперового носія) різні.

Надто низький рівень освітленості погіршує сприймання інформації при читанні документів, а надто високий призводить до зменшення контрасту зображення знаків на екрані. Тому відношення яскравості екрана ПЕОМ до яскравості оточуючих його поверхонь не повинно перевищувати у робочій зоні 3:1.

Штучне освітлення у приміщеннях з ПЕОМ треба здійснювати у вигляді комбінованої системи освітлення з використанням люмінесцентних джерел світла у світильниках загального освітлення, які слід розташовувати над робочими поверхнями у рівномірно-прямокутному порядку.

Для запобігання освітленню екранів ПЕОМ прямими світловими потоками, лінії світильників повинні бути розташовані з достатнім бічним зміщенням відносно рядів робочих місць або зон, а також паралельно до світлових отворів. Бажане розміщення вікон з одного боку робочих приміщень. При цьому кожне вікно повинно мати світлорозсіюючі штори з коефіцієнтом відбивання 0,5- 0,7. Штучне освітлення повинно забезпечити на робочих місцях ПЕОМ освітленість 300 - 500 лк. При природному освітленні слід передбачити наявність сонцезахисних засобів, з цією метою можна використовувати плівки з металізованим покриттям або жалюзі з вертикальними ламелями, що регулюються.

Розташовувати робоче місце обладнане ПЕОМ, необхідно таким чином, щоб в поле зору оператора не потрапляли вікна або освітлювальні прилади; вони не повинні знаходитися й безпосередньо за його спиною. На робочому місці має бути забезпечена рівномірна освітленість за допомогою переважно відбитого або розсіяного розподілу світла.(рис 4.1)

Рисунок 4.1 − Напрямки освітлення робочого місця

Світлових відблисків з клавіатури, екрана та від інших частин ПЕОМ у напрямку очей оператора не повинно бути. Для їх виключення необхідно застосовувати спеціальні екранні фільтри, захисні козирки або розташовувати джерела світла паралельно напрямку погляду на екран ПЕОМ з обох сторін. Для запобігання засліплення світильники місцевого освітлення повинні мати відбивачі з непрозорого матеріалу чи скло молочного кольору. Захисний кут відбивача повинен бути не менше 40 градусів.

Не бажано, щоб одяг оператора був світлим і особливо блискучим. Для оздоблення приміщень з ПЕОМ повинні використовуватися дифузно-відзеркалюючі матеріали з коефіцієнтами відбиття: стелі - 0,7 - 0,8; стін - 0,4 - 0,5; підлоги - 0,2 - 0,3.

Забороняється застосовувати для оздоблення інтер'єру полімерні матеріали, що виділяють у повітря шкідливі хімічні речовини.
Вміст шкідливих хімічних речовин у приміщеннях з ПЕОМ не повинен перевищувати концентрацій вказаних у ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны». Робочі місця з ПЕОМ повинні розташовуватись на відстані не менше як 1,5 м від стіни з віконними прорізами, від інших стін - на відстані 1м; між собою на відстані не менше як 1,5 м.

Основним обладнанням робочого місця оператора ПЕОМ є монітор, клавіатура, робочий стіл, стілець (крісло); допоміжним - пюпітр, підставка для ніг, шафи, полиці та інше.

При розташуванні елементів робочого місця слід враховувати:

робочу позу оператора;

простір для розміщення оператора;

можливість огляду елементів робочого місця;

можливість огляду простору за межами робочого місця;

можливість робити записи, розміщення документації і матеріалів, які використовує оператор (користувач).

Взаємне розташування елементів робочого місця не повинно заважати виконанню всіх необхідних рухів та переміщень для експлуатації ПЕОМ; сприяти оптимальному режиму праці і відпочинку, зниженню втоми оператора (користувача).

При використанні допоміжних пристосувань під ПЕОМ, повинна бути передбачена можливість переміщення останнього відносно вертикальної осі в межах ± 30 градусів (вправо-вліво). Для забезпечення точного і швидкого зчитування інформації поверхню екрана ПЕОМ слід розташовувати в оптимальній зоні інформаційного поля в площині, перпендикулярній нормальній лінії погляду оператора (користувача), який знаходиться в робочій позі. Допускається відхилення від цієї площини - не більше 45 градусів; допускається кут відхилення лінії погляду від нормального - не більше 30 градусів.

Розташовувати ПЕОМ на робочому місці необхідно так, щоб поверхня екрана знаходилася на відстані 500 - 600 мм від очей оператора (користувача), в залежності від розміру екрана. Необхідно стало розташовувати клавіатуру на робочому столі, не допускаючи її хитання або на окремому столі на відстані 100 - 300 мм від краю ближче до працюючого. Положення клавіатури та кут її нахилу повинен відповідати побажанням операторі (користувача) - кут нахилу в межах 5 - 15°.

Принтер треба розташовувати так, щоб доступ до нього оператора (користувача) та його колег був зручним; щоб максимальна відстань до клавіш управління принтером не перевищувала довжину витягнутої руки (по висоті 900 - 1300 мм, по глибині 400 - 500 мм).

Конструкція робочого столу повинна забезпечувати можливість оптимального розміщення на робочій поверхні обладнання (рис. 4.2), що використовується, з урахуванням його кількості, розмірів, конструктивних особливостей (розмір ПЕОМ, клавіатури, принтера та інше) та характеру його роботи. Висота робочої поверхні столу повинна регулюватися у межах 680 - 800 мм; у середньому вона повинна становити 725 мм. Ширина і глибина робочої поверхні повинні забезпечувати можливість виконання трудових операцій в межах моторного поля, межа якого визначається зоною в межах видимості приладів і досяжності органів керування. Перевагу слід віддавати модульним розмірам столу, на основі яких розраховуються конструктивні розміри; ширину слід вважати: 600, 800, 1000, 1200, 1400; глибину - 800, 1000 мм, при нерегульованій його висоті - 725 мм.

Рисунок 4.2 − Розміщення обладнання на робочому місці

Поверхня столу має бути матовою з малим відбиттям та теплоізолюючою. Робочий стіл повинен мати простір для ніг висотою не менше як 600 мм, шириною не менше як 500 мм, глибиною на рівні колін але не менше як 450 мм та на рівні витягнутої ноги - не менше як 650 мм.

Конструкція робочого крісла повинна задовольняти вимогам ГОСТ 22889-6 «Кресло человека-оператора» із змінами № 2 ИУС 7-28.

Крісло повинно забезпечувати підтримування раціональної робочої пози під час виконання основних виробничих операцій, створювати умови для зміни пози. З метою попередження втоми крісло повинно забезпечувати зниження статичного напруження м'язів шийно-плечової ділянки та спини. Тип робочого крісла повинен обиратися залежно від характеру та тривалості роботи. Воно має бути підйомно-поворотним і регулюватися по висоті та кутах нахилу сидіння і спинки, а також відстані спинки від переднього краю сидіння. Регулювання кожного параметра має бути незалежним і мати надійну фіксацію. Усі важелі та ручки пристосування (для регулювання) мають бути зручними в управлінні. Висота поверхні сидіння повинна регулюватись у межах 400 - 550 мм. Ширина та глибина його поверхні має бути не менше як 400 мм. Поверхня сидіння має бути плоскою, передні краї - закругленими. Сидіння та спинка крісла мають бути напівм'яким, такими, що не електризуються та з повітронепроникним покриттям, матеріал якого забезпечує можливість легкого очищення від забруднення. Зміна кута нахилу поверхні сидіння повинна бути в межах від 15° уперед та 5° назад. Опорна поверхня спинки крісла повинна мати висоту 280 - 300 мм, ширину - не менше як 380 мм та радіус кривизни горизонтальної площини - 400 мм. Кут нахилу спинки у вертикальній площині повинен регулюватися у межах (-30 °) - (+30 °) від вертикального положення. Відстань спинки від переднього краю сидіння повинна регулюватися у межах 260 - 400 мм. Крісла повинні мати стаціонарні або підлокітники довжиною не менше як 250 мм, шириною у межах 50 - 70 мм, що можуть регулюватися по висоті над сидінням у межах 200 - 260 мм та регулюватися по параметру внутрішньої відстані між підлокітниками у межах 350 - 500 мм.

Робоче місце має бути обладнане стійкою підставкою для ніг, параметри якої просто регулюються. Підставка повинна мати ширину не менше як 300 мм, глибину не менше як 400 мм, з регулюванням, по висоті до 150 мм та по куту нахилу опорної поверхні підставки до 20°. Поверхня підставки має бути рифленою, а по передньому краю мати бортик висотою 10 мм. Дані вимоги представлені на рис.4.3.

Рисунок 4.3 − Положення оператора за робочим місцем

Робоче місце оператора (користувача) має бути обладнане легко переміщуваним пюпітром для розташування на ньому документів, розміщеним на одному рівні з екраном та віддалений від очей оператора (користувача) приблизно на таку ж відстань (припустима розбіжність цих відстаней не більше як 100 мм).

Пюпітр не повинен вібрувати і має бути стійким.

Величина площини пюпітра має бути не меншою за розміри найбільшого з джерел інформації, що застосовується оператором (користувачем). При необхідності перегортання оригіналу обидві його сторони повинні розташовуватися на підставці. Рукопис повинен слабо прилипати до підставки або кріпитися за допомогою спеціальних зажимів. Поверхня пюпітра має бути матовою. Пюпітр повинен мати лінійку, що легко пересувається по рядках, прозору та зручну для використання.

Раціональна поза оператора (користувача): розташування тіла при якому ступні працівника розташовані на площині підлоги або на підставці для ніг, стегна зорієнтовані у горизонтальній площині, верхні частини рук - вертикальні, кут ліктьового суглоба коливається у межах 70° - 90°, зап'ястя зігнуті під кутом не більше ніж 20°, нахил голови - у межах 15° - 20°, а також виключені часті її повороти.

Для забезпечення оптимальної робочої пози оператора (користувача) необхідно:

засоби праці, з якими оператор (користувач) має тривалий або найбільш частий зоровий контакт, повинні розташовуватися у центрі зони зорового спостереження та моторного поля;

забезпечити відстань між найважливішими засобами праці, з якими оператор (користувач) працює найбільш часто близько до 500 мм;

трудові завдання операторів (користувачів) розробляти з урахуванням мінімізації перепадів яскравості між найбільш важливими об'єктами зорового спостереження.

При розташуванні екрана ПЕОМ на технологічному обладнанні необхідно передбачити зручність зорового нагляду в вертикальній площині під кутом ±30° від нормальної лінії погляд оператора (користувача) ПЕОМ, відстань від екрана до ока працівника повинна складати 500 - 900 мм в залежності від розміру екрана.

Для нейтралізації зарядів статичної електрики в приміщенні, де виконуються роботи на ПЕОМ, рекомендується збільшувати вологість повітря за допомогою кімнатних зволожувачів. Відстань від екрана до ока працівника повинна складати 500 - 900 мм в залежності від розмірів екрана. Крім даної інструкції оператор (користувач) повинен виконувати інструкцію по безпечній експлуатації ПЕОМ заводу - виробника.

Висновок до четвертого розділу

Таким чином розділ охорона праці є важливим елементом даної роботи, оскільки життя і здоров’я людини є головними чинниками у виконанні поставлених завдань та робіт.

ВИСНОВКИ

В ході виконання кваліфікаційної роботи обґрунтовано необхідність розробки алгоритму ідентифікації складних об’єктів моніторингу на основі нечітких алгоритмів кластерного аналізу.

У першому розділі було проведено обґрунтування необхідності розробки алгоритму ідентифікації складних об’єктів моніторингу на основі нечітких алгоритмів кластерного аналізу при веденні ІР та розглянуто основні завдання дослідження, які вирішуються в кваліфікаційній роботі. А також було здійснено перерахунок існуючих алгоритмів кластеризації та проведено їх аналіз.

Перерахунок існуючих метрик для визначення відстані між кластерами та окремими ДРВ було здійснено у другому розділі. А також було проведення перерахунку, аналізу та вибору найоптимальнішого алгоритму кластеризації ОМ.

В третьому розділі було представлено приклад програмного продукту, який підтверджує коректну роботу алгоритму та забезпечує розв’язання задачі ідентифікації складних ОМ за допомогою нечітких алгоритмів кластерного аналізу. Отже, за допомогою розробленого алгоритму можна в подальшому проводити ідентифікацію складних ОМ за допомогою даних, отриманих внаслідок роботи пеленгаторних постів РМ.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Айвазян С.А., Бухштабер В.М., Енюков И.С., Мешалкин Л.Д. / Прикладная статистика: классификация и снижение размерности,- М.: Финансы и статистика, 1989.

. Бериков В. С., Лбов Г. С. Современные тенденции в кластерном анализе // Всероссийский конкурсный отбор обзорно-аналитических статей по приоритетному направлению «Информационно-телекоммуникационные системы», 2008. - 26 с.

. Воронцов К. В. Алгоритмы кластеризации и многомерного шкалирования. Курс лекций. МГУ, 2007.

. Герасимов Б.М., Дивизинюк М.М., Субач И.Ю., Системы поддержки принятия решений: проектирование, применение, оценка эффективности. Монография. 2004.

. Журавльов Ю.І., Рязанов В.В., Сенько О.В. «Розпізнавання». Математичні методи. Програмна система. Практичні застосування. - М.: Фазiс, 2006.

6. Інтернет енциклопедія. - Режим доступу: <http://ru.wikipedia.org/wiki>

. Информационно-аналитический ресурс, посвященный машинному обучению, распознаванию образов и интеллектуальному анализу данных - www.machinelearning.ru/

8. Котов А., Красильников Н. Кластеризация даних. 2006

. Мандель И. Д. Кластерный анализ. - М.: Финансы и статистика, 1988. - 176 с.

. Ротштейн А.П. Интелектуальные технологии идентификации

. Тарасов В.О., Герасимов Б. М., Левін І. О., Корнійчук В. О. Інтелектуальні системи підтримки прийняття рішень: Теорія, синтез, ефективність.- К.: МАКНС, 2007.= 336с. - Рос. мовою.

12. Чубукова И.А. Курс лекций «Data Mining», Интернет-университет информационных технологий - www.intuit.ru/department/database/datamining/ <http://www.intuit.ru/department/database/datamining/>

13. Чекмарев B.B. Книга об экономическом пространстве. Кострома: КГУ им. H.A. Некрасова, 2001. 341 с.