ВСТУП
Споживче кредитування найдоступніший вид кредитування, що виступає стимулюючим фактором соціально-економічного розвитку держави. У нашій країні більша частина населення не спроможна купувати товари тривалого користування з поточних доходів.
Актуальність теми. Споживче кредитування є досить популярним в Україні, але останнім часом відбувся спад потреб населення у кредитуванні. Нестабільне політичне і економічне середовище негативно вплинуло на розвиток ринку споживчого кредитування, що зумовило необхідність дослідження основних проблем, тенденцій, та перспектив розвитку ринку споживчого кредитування. Мета курсової роботи полягає висвітленні аспектів розвитку та функціонування ринку споживчого кредитування, та аналізу його стану та тенденцій динаміки споживчого кредитування, а також визначення основних напрямів активізації та удосконалення механізму споживчого кредитування. Мета роботи зумовлює вирішення наступних завдань: Ознайомитися з теоретичними аспектами функціонування ринку споживчого кредитування та механізму споживчого кредитування
. Проаналізувати стан розвитку ринку споживчого кредитування в Україні
. Проаналізувати основні проблеми, перспективи та тенденції розвитку ринку споживчого кредитування.
Предметом курсової роботи є механізм споживчого кредитування, аналіз його обсягів та динаміки в Україні.
Об’єктом дослідження є ринок фінансові відносини
банків та клієнтів у процесі споживчого кредитування. Практичне значення
одержаних результатів полягає у подальшому використанні інформації для ознайомлення
зі станом споживчого кредитування та аналізу обсягів надання споживчих
кредитів.
РОЗДІЛ 1.
Теоретико-організаційні основи споживчого кредитування
В Україні більшість населення не спроможна купувати товари тривалого користування за рахунок поточних доходів. У сучасних умовах ринкової економіки є актуальним вироблення концепції розвитку споживчого кредитування в Україні.
Споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) фізичним особам на придбання споживчих товарів або послуг у тимчасове користування, під процент, на умовах строковості та платності.[21]
Споживчий кредит зазвичай, надається для придбання товарів тривалого користування (автомобілі, меблі, складна побутова техніка), на споживчі цілі, на навчання, лікування тощо. Споживчі кредити можуть надавати банки, кредитні спілки, ломбарди, а також підприємства торгівлі чи сфери послуг.
Ринок споживчого кредитування - це специфічна сфера економічних відносин, де об'єктом операцій виступають надані на певних умовах у позику кошти фізичним особам для придбання певних товарів. [1, c.2]
В Україні поняття споживчий кредит сприймається як синонім поняття кредит на споживчі цілі, тобто виключно за своїм цільовим призначенням, під яким розуміється використання кредиту на цілі, що не мають характеру підприємницької діяльності. Однак у розвинених банківських і адекватних їм правових системах під споживчим кредитом розуміється не просто угода, що відповідає аналогічному критерію споживчих потреб, а угода, що надає споживачеві особливі засоби правового захисту, не характерні для інших банківських кредитних угод. Зараз практично в усіх європейських країнах прийнято спеціальні закони про споживчий кредит [7, c.227]
Об’єктом кредитування може бути практично будь-який предмет споживання (товар або послуга). Кредитують купівлю житла, побутової і оргтехніки, автомобілів, оплату навчання, відпочинку, лікування, проведення ремонту квартир і будинків. Економічною мовою, споживчий кредит - це кредит, який надається тільки в національній валюті фізичним особам - резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочення, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору. Споживчий кредит - це кредит, який видається фізичній особі на її власні потреби.[7, c.228]
Треба зазначити, що споживчий кредит має специфічні риси, які відрізнять його від інших видів, а саме [2, c 337]:
- споживчі кредитні відносини спрямовані на кінцеве споживання, на відміну від кредитування суб'єктів господарювання на проміжні виробничі цілі;
- споживчий кредит населення отримує з метою задоволення споживчих потреб, а не для отримання доходів;
- погашення кредиту здійснюється за рахунок нагромаджених особистих коштів, а не за рахунок їх вивільнення;
- споживчі кредити мають соціальний характер - підвищення життєвого рівня, утвердження принципів соціальної справедливості.
В Україні сьогодні, як і в усіх ринкових державах, у споживчому кредитуванні беруть участь не тільки фінансові установи, а й товаровиробники, будівельні компанії, торговельні організації, страхові товариства.
Для банківських установ споживчий кредит є необхідною умовою зміцнення ресурсної бази, розширення кола операцій, клієнтів, успішною умовою конкурентної боротьби на фінансовому ринку з небанківськими установами, особливо кредитними спілками [3, c 71].
До принципів споживчого кредитування відносять [6, c. 212]:
. Цільове призначення позички. Принцип цілеспрямованості, або цільового використання кредиту полягає в тому, що кредит має надаватися лише на визначені цілі, а саме на задоволення тимчасової потреби позичальника у додаткових коштах. На практиці цей принцип реалізується через надання кредиту на конкретні цілі (об'єкти) і знаходить відображення у відповідному розділі кредитного договору, що встановлює конкретну мету використання кредиту
. Строковість передачі коштів кредитором позичальнику. Принцип строковості кредиту відображає необхідність повернення отриманого кредиту у визначений строк, обумовлений кредитною угодою. У ринкових умовах господарювання принципу строковості надається особливе значення. Порушення його для кредитора є підставою для застосування до позичальника економічних санкцій у виді підвищення процента за кредит, а при подальшій несплаті - пред'явлення фінансових вимог у судовому порядку.
. Платність користування позиченими коштами. Принцип платності виражає необхідність не тільки прямого повернення позичальником отриманих від кредитора кредитних ресурсів, а й оплати права на їх використання. Реалізація цього принципу здійснюється через механізм кредитного процента, ставка (норма) якого визначається співвідношенням суми річного доходу, отриманого на позичковий капітал, та суми наданого кредиту і за своєю економічною сутністю є ціною кредитних ресурсів
. Забезпеченість позички. Принцип забезпеченості кредиту виражає необхідність забезпечення майнових інтересів кредитора, якщо позичальник порушує взяті на себе зобов'язання. Боргові зобов'язання, які забезпечують повернення кредиту, оформляються разом із кредитним договором і є додатком до нього.
. Поверненість позичальником коштів кредитору в повному обсязі. Принцип поверненості кредиту полягає у тому, що кредит - це капітал, який надається у тимчасове користування і підлягає обов'язковому поверненню позичальником.
Виходячи із специфічних рис споживчого кредиту, його ще об'єднують у дві групи.
Перша група - це кредити, надані для поліпшення житлових умов і домашнього господарства (кредити в інвестиційну діяльність). Окремо виділені іпотечні кредити, що забезпечені іпотекою.
Друга група - це кредити, надані для придбання товарів широкого вжитку, транспортних засобів, на нагальні потреби (лікування, навчання тощо), тобто кредити на поточні потреби. [6, c. 213]
Класифікація споживчих кредитів в економічній літературі здійснюється [6, c. 216]: за об'єктами кредитування;
- за строками кредитування;
- за способом надання;
- за видами забезпечення;
- за методами погашення;
- за методом стягнення процентів;
- за характером кругообороту коштів.
За об'єктами кредитування (напрямами використання) в Україні споживчі кредити поділяються на два види:
- на споживчі цілі та на нагальні потреби;
- на затрати капітального характеру.
За строками кредитування споживчі кредити поділяють на:
- короткострокові (строком від 1-го дня до 1-го року);
- довгострокові (строком понад 1 рік).
За способом надання споживчі кредити поділяють на цільові і нецільові (на невідкладні потреби, овердрафт та ін.).
За забезпеченням розрізняють позики незабезпечені (бланкові) і забезпечені (заставою, гарантіями, поручительствами, страхуванням).
За методом погашення розрізняють кредити, які погашаються одночасно, й кредити з розстрочкою платежу. За методом стягнення процентів кредити класифікують так: кредити зі стягненням процентів у момент його надання;
- позики зі сплатою процентів у момент погашення кредиту;
- позики зі сплатою процентів рівними внесками протягом усього строку кредитування (щоквартально, один раз у півріччя, або за спеціально обумовленим графіком).
За характером кругообороту коштів кредити поділяють на разові і відновлювальні (револьверні). В групу револьверних, як правило, включають кредити, які надаються клієнтам за кредитними картками, або кредити за єдиними активно-пасивними рахунками у формі овердрафту.
Видача кредиту може здійснюватися в безготівковій формі шляхом перерахування суми на поточний рахунок позичальника або оплати його розрахункових документів, перерахування коштів на поточний рахунок продавця.
Відповідно до умов кредитного договору, позичальник раз на місяць здійснює погашення кредиту рівними частинами та сплачує проценти за користування кредитом: шляхом внесення готівки до каси банку або за розпорядженням клієнта в безготівковій формі. [6 c.222]
Якщо клієнт не вніс черговий платіж у встановлений кредитним договором термін, відповідальний працівник відділу з'ясовує причини ситуації, що склалася, та проводить роботу щодо повернення кредиту.
Сьогодні споживчі кредити - це найбільш масові кредити. Споживче кредитування найдоступніший вид кредитування, що виступає стимулюючим фактором розвитку економіки. [7, c. 156]
Правове регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і тими, хто надає послуги, здійснюється на підставі законодавства про захист прав споживачів, що містить сукупність галузевих нормативних правових актів, у яких встановлюються основні права споживачів, визначається механізм реалізації та захисту цих прав, зокрема щодо гарантій, а також встановлюються юридичні наслідки порушення зазначених прав. Кредитні правовідносини між кредитором і позичальником регламентуються на підставі кредитних договорів. Зміст і перелік умов договору визначаються за згодою сторін для кожного клієнта індивідуально, з тим щоб ступінь ризику був мінімальний.
Етапи кредитування [6, c 231]:
етап. До банку подається заявка (клопотання) на отримання кредиту. На цьому етапі оцінюються сильні й слабкі сторони майбутнього позичальника та об'єкта кредитування. Крім заявки, на прохання банку клієнт подає ряд документів: статутні та інші засновницькі документи, бухгалтерський баланс та фінансовий звіт на останню звітну дату, контракти або копії контрактів, техніко-економічне обґрунтування необхідності кредиту, бізнес-план тощо. Після ознайомлення з документами працівник банку проводить попередню бесіду з майбутнім позичальником, що дозволяє з'ясувати важливі деталі щодо умов надання та погашення кредиту і процентів. На цьому етапі банк приділяє увагу достовірності документів та інформації, на основі яких вирішується питання про надання кредиту.
етап. Передбачає вивчення кредитоспроможності клієнта. При цьому аналіз кредитної заявки клієнта та його кредитоспроможності базується на використанні різних джерел інформації, серед яких: матеріали, отримані безпосередньо від позичальника; матеріали, що знаходяться в архіві і базі даних самого банку; відомості, отримані від кредиторів, покупців і постачальників позичальника та інших зовнішніх джерел. Для визначення кредитоспроможності позичальника використовуються спеціальні методики.
етап. Полягає в розробці умов процесу кредитування, підготовці й укладанні кредитного договору. Цей етап називають ще структуруванням кредиту, в ході якого визначають основні умови кредитного договору.
Банк визначає параметри позички: вид кредиту, суму, строк, спосіб видачі і погашення кредиту, забезпечення, рівень процента, інші деталі. Банк повинен запропонувати клієнту той вид кредиту, який найбільшою мірою відповідає характеру кредитованого заходу. Після закінчення роботи по структуруванню кредиту кредитний працівник банку переходить до переговорів про укладання кредитного договору з клієнтом. При цьому клієнту надаються пропозиції щодо умов майбутньої кредитної угоди. Вони можуть суттєво відрізнятись від тих, що містяться в кредитній заявці. Зближення позицій банку і клієнта та досягнення компромісу є кінцевою метою переговорів.
Після досягнення згоди по всіх питаннях підписується кредитний договір.
4 етап. Надання кредиту та здійснення контролю за виконанням умов кредитного договору.
З метою контролю за своєчасним погашенням кредиту та забезпечення нарахування процентів видача позичок проводиться з окремих позичкових рахунків. Кредит може надаватися одночасно, тобто у повному обсязі, або частинами в строки, обумовлені договором. Якщо в процесі кредитування змінились умови кредитованого проекту і це призвело до додаткової потреби в коштах, банк може задовольнити цю потребу на умовах укладання додаткової кредитної угоди.
5 етап Повернення кредиту і процентів. У ряді випадків сторони можуть подовжувати строк дії кредитного договору (пролонгація), для чого вносяться зміни або доповнення до кредитного договору. Процес кредитування включає контроль з боку банку за виконанням умов кредитної угоди. Особлива увага приділяється своєчасності сплати позичальником процентів за користування позичкою.
Споживчі кредити можуть надаватися багатьма фінансовими посередниками: кредитними спілками, ломбардами, комерційними банками, не фінансовими суб'єктами господарювання. Проте в умовах трансформаційних процесів в Україні найбільшого поширення останнім часом набуває споживче кредитування банками. Найпоширенішими видами споживчого кредитування в Україні є [8]:
.Експрес-кредити, або кредити на невідкладні потреби. Вони видаються фізичним особам, які підтвердили свою фінансову стабільність, без якогось забезпечення і дуже часто рекламуються як безпроцентні, хоча насправді реальні процентні ставки досягають 40-60% річних, оформлення подібних кредитів організовано у великих торгівельних підприємствах, медичних організаціях, спортивних центрах і т. д. Видаються експрес-кредити, як правило, на місці через операційні каси і банківські офіси.
Експрес-кредитування вважається одним з найприбутковіших видів бізнесу. Тому сегмент споживчого кредитування або нецільового кредитування без застави успішно освоюють багато небанківських фінансових установ - "ПростоКредит", "ПростоФінанс", "Укрпошта".
.Кредити з використанням кредитних карт. Позичальник одержує спеціальну пластикову карту, завдяки якій кредитний ліміт є поновлюваним. При цьому, як правило, передбачено певний вільний період, коли не беруться проценти за кредит. Так, наприклад, більшість банків пропонують перші 30-60 днів користуватися грошима безплатно або за суто символічну плату - 0,1% річних. Але по закінченні пільгового строку плата стягується найчастіше в розмірі 3% на місяць.
Цей вид кредиту дешевший за товарний кредит.
Незважаючи на стрімке поширення пластикових карток, багато людей вважають за краще мати справу з готівкою. Для когось це просто звичка, а комусь так спокійніше: коли ти тримаєш в руках справжні банкноти, ти не хвилюєшся за їх збереження і цілодобову доступність. У цьому зв’язку популярність «кредиту готівкою» також крокує врівень з кількістю видаваних безготівкових банківських позик, більше того, «кеш-кредит» позиціонується як найзручніший. І дійсно, кредитно-фінансові установи видають готівку в кредит без застави, а також з найшвидшими і значно спрощеними умовами оформлення.