Міністерство освіти і науки України
Вищий навчальний заклад
Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна"
Горлівська філія
Кафедра
фізичної реабілітації
Кваліфікаційна робота
за
темою «Пропаганда фізичної культури й спорту серед населення невеликих міст»
Зміст
Вступ
ГЛАВА 1. Пропаганда фізичної культури і спорту серед населення
.1 Аналіз літературних даних
.2 Історія розвитку фізичної культури та спорту
.3 Організація та проведення фізичних і спортивних заходів
.4 Зміст і методика фізкультурно-оздоровчих занять із дітьми дошкільного віку
ГЛАВА 2. Агітація й пропаганда фізкультури й спорту, здорового способу життя
.1 Класифікація заходів агітації й пропаганди
.2 Організація й проведення фізкультурно-спортивних, масово-оздоровчих заходів
ГЛАВА 3. Дослідження пропаганди фізичної культури й спорту серед населення в місті Дзержинську
.1 Дослідження у дошкільних та шкільних закладах
.2 Усна пропаганда на промислових підприємствах й установах
.3 Пропаганда фізичної культури й спорту за місцем проживання
.4 Наочна агітація
.5 Друкована наочна агітація
Заключення
Висновок
Список використаної літератури
пропаганда фізична культура спорт
Вступ
Фізична культура - складова частина загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості.
Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків між народами і зміцнення миру.
Спорт є органічною частиною фізичної культури, особливою сферою виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей у певних видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки шляхом змагальної діяльності. Соціальна цінність спорту визначається його дійовим стимулюючим впливом на поширення фізичної культури серед різних верств населення.
Основними завданнями фізичної культури і спорту є постійне підвищення рівня здоров'я, фізичного та духовного розвитку населення, сприяння економічному у соціальному прогресу суспільства, а також утвердження міжнародного авторитету України у світовому співтоваристві.
Держава регулює відносини у сфері фізичної культури і спорту шляхом формування державної політики у цій сфері, створення відповідних державних органів, фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, нормативно-правового та іншого забезпечення розвитку фізичної культури і спорту, а також визнання широкого самодіяльного статусу фізкультурно-спортивного руху в Україні і комплексної взаємодії державних органів з громадськими організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості.
Держава визнає і всебічно підтримує олімпійський рух в Україні, діяльність всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, національних спортивних федерацій, інших громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості. (Стаття З в редакції Закону N1453-ІП (1453-14) від 10.02.2000 * )
Громадяни мають право займатися фізичною культурою спортом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, віросповідання, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.
Держава надає необхідну допомогу, пільги та гарантії окремим категоріям громадян, в тому числі інвалідам, для реалізації ними своїх прав у сфері фізичної культури і спорту. Держава забезпечує пріоритетний розвиток фізичної культури і спорту на селі, створює необхідні умови для занять фізичною культурою і спортом сільських працівників і членів їх сімей.
Держава гарантує надання в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, безкоштовних та пільгових фізкультурно-оздоровчих послуг дітям, в тому числі: дітям-сиротам та дітям, що залишилися без піклування батьків, дітям, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям з багатодітних та малозабезпечених сімей, дІтям-інвалідам.
Держава забезпечує в межах, визначених Кабінетом Міністрів України, надання безкоштовних та пільгових фізкультурно-оздоровчих послуг дітям дошкільного віку, учням загальноосвітніх та професійних і навчальнавиховних закладів, ветеранам війни і особам, прирівняним до них, а також встановлює пільги при наданні таких послуг іншим категоріям громадян.
Держава створює умови для правового захисту інтересів громадян у сфері фізичної культури і спорту, розвиває фізкультурно-спортивну індустрію та інфраструктуру, заохочує прагнення громадян зміцнювати своє здоров'я, вести здоровий спосіб життя.
Фізкультурний рух в Україні спирається на різнобічну діяльність громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості.
Первинною ланкою самодіяльної організації фізкультурного руху є колективи фізкультури на підприємствах, в установах, організаціях, що об'єднують на засадах добровільності громадян за їх інтересами у фізкультурно-спортивному русі.
Громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості (добровільні спортивні товариства, спортивні федерації, клуби тощо) реалізують завдання на всіх рівнях і напрямах фізкультурно-спортивної діяльності у взаємодії з державними органами, профспілками, іншими об'єднаннями громадян, суб'єктами підприємництва, відповідними міжнародними організаціями.
Основними показниками стану фізичної культури і спорту є рівень здоров'я і фізичного розвитку різних верств населення; ступінь використання фізичної культури в різних сферах діяльності, рівень розвитку системи фізичного виховання, самодіяльного масового спорту; високі досягнення спортсменів України в окремих видах спорту; рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами, спортивними спорудами та майном.
На підставі зазначених показників розробляється державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні.
Ця робота покликана сприяти більше
широкому залученню населення до занять фізичною культурою й спортом, збільшенню
їхньої масовості. У процесі цієї роботи населення знайомити з різними формами й
методами фізкультурної й спортивної роботи, їхнім змістом. Пропаганда повинна
вестися систематично, бути дохідливої, конкретної, достовірної й оперативної.
Цілеспрямовано проведена така робота сприяє вихованню у фізкультурників,
спортсменів, населення, морально-вольових якостей, етики, моральності,
допомагає виробленню в населення звички до самостійних, систематичних занять
фізкультурою й спортом, збагачує додатковими знаннями й уміннями в області
фізичної культури й спорту.
Глава 1. Пропаганда фізичної
культури і спорту серед населення
.1 Історія розвитку фізичної
культури та спорту
Виникнення й первісний розвиток фізичного виховання як суспільного явища визначалося буттям і свідомістю народу, було цілеспрямованим.
Виникнення фізичного виховання ставиться до самого раннього періоду в історії людського суспільства. Воно обумовлено взаємодією об'єктивних (характер, рівень виробництва й викликані їм потреби суспільства) і суб'єктивних (свідомість людини) факторів. Тисячоріччями чоловік "змагався" із тваринами в силі, витривалості, швидкості й спритності. Успіх у цьому "змаганні" міг бути досягнуть тільки за умови гарної фізичної підготовленості всього мисливського колективу. Метання копій, дротиків і т.п. , тобто використання знарядь праці, було специфічною людською діяльністю, що вимагала тривалої виучки для формування якісно нових рухових навичок. Однак потреби виробництва у фізично підготовлених людях ще не могли привести до виникнення фізичного виховання. Необхідно було, щоб ці потреби привели людини до усвідомлення ефекту упражняемости, тобто до розуміння їм впливу попередньої фізичної підготовки на ефективність володіння знаряддями праці, на процес праці.
Усвідомивши ефект вправопроведення, людина став імітувати не обходжені йому в трудовій діяльності руху (дії) поза реальним трудовим процесом, наприклад, кидати дротик у зображення тварини. Як тільки трудові дії почали застосовувати поза реальними трудовими процесами, вони перетворилися
Фізичні вправи й тим самим відокремилися від цих процесів. Дії, на основі яких виникли фізичні вправи, стали безпосередньо впливати не на предмет праці, а на людину.
За допомогою фізичних вправ люди стали готовити себе до реальних дій у трудовій практиці. Підвищуючи рівень здоров'я й фізичної підготовленості, фізичні вправи опосередковано впливали й на виробництво матеріальних благ. Перетворення трудових дій у фізичні вправи незмірно розширило сферу їхнього впливу на людину, і в першу чергу в шині всебічного фізичного вдосконалювання.
Таким чином, об'єктивно причиною виникнення фізичного виховання ярилася потреба в передачі накопиченого досвіду у виготовленні й застосуванні знарядь праці.
У зв'язку з тим, що жодна з форм людської діяльності біологічно не успадковується, вона може стати надбанням людини тільки шляхом вправи, освоєння багаторазовим повторенням. Але ефективність процесу освоєння трудових дій залежала від рівня духовного розвитку людини. Необхідно "було усвідомити, що передача й використання досвіду, що був, заснований на механізмах соціальних відносин. Розуміння ролі спілкування для збереження придбаних людьми знань і навичок й їхнього вдосконалювання привело до виникнення цілеспрямованого процесу навчання й виховання, у тому числі фізичного виховання.
Спочатку передача знань відбувалася шляхом наслідування. Діти переймали в батьків і старших родичів трудові дії, коли ті полювали, ловили рибу, збирали дикоростучі плоди й ін. Однак наслідування ще не було тим процесом спілкування людей, яким характеризується виховання. Виховання з'явилося лише тоді, коли люди усвідомлено стали піддавати один одного (інших членів роду) продуманому впливу з метою формування їхнього поводження відповідно до потреб родини, суспільства.
Виникнувши як засіб і метод підготовки людини до трудових дій, фізичне виховання на первісному етапі розвитку було настільки тісно пов'язане із трудовими процесами, що фактично зливалося з ними.
Надалі більше високий рівень суспільного буття й свідомості, збільшення частки вільного часу привели до поділу фізичного виховання на утилітарне й властиво ігрове.
Таким чином, у процесі творчої праці, у процесі створення другої природи - культури, людина праці вийшла з-під дії законів чисто біологічного розвитку й вступила в поле дії соціальних законів. Для передачі накопиченого соціального досвіду, і насамперед досвіду по виготовленню й застосуванню знарядь праці, людству знадобилися принципово інші, надбіологічні механізми соціального спадкування: у противному випадку кожному новому поколінню людей знову й знову доводилося б винаходити лук і стріли, кам'яна сокира й колесо. Таким механізмом стало виховання. Виховання як соціальне явище опиралося на вроджені механізми передачі видового досвіду, властиві дитині - наслідування, гру.
Культура, яка ускладнюється, суспільні відносини проте не нейтральні стосовно людини, - вони самі впливають на людей. Тому класики марксизму під вихованням розуміли не тільки спеціально організовані, але й стихійні впливи суспільства на людину, його участь у суспільній практиці: людина не тільки виховується навколишньою дійсністю, але й докорінно змінює неї, і в процесі цієї зміни дійсності він змінюється сам. У цьому змісті справедливе твердження, що людини виховує увесь навколишній світ.
Зміна економічного й політичного укладу життя суспільства вело до зміни існуючої системи фізичного виховання або появі принципово нової системи. Змінювалися мета й завдання системи фізичного виховання, засобу, принципи, методи й форми організації занять фізичними вправами, але як суспільне явище фізичне виховання, один раз виникнувши в житті людини, стає вічною категорією. Зміна мети й завдань системи фізичного виховання насамперед позначалося на специфічному засобі фізичного виховання - фізичних вправах.
Одні фізичні вправи тільки видозмінювалися, інші відмирали й на зміну їм приходили нові. Обумовлювалося це двома причинами.
По-перше, на кожному етапі розвитку умов матеріального життя суспільство жадало від людини певних рухових якостей і навичок. Нові завдання породжували нові системи фізичних вправ.
По-друге, розвиток науки про фізичне виховання дозволяло глибше пізнавати закономірності рухової діяльності людини й у результаті, з одного боку, розробляти фізичні вправи, що раніше не зустрічалися в житті людини, а з іншого боку - вишукувати найбільш ефективні засоби сприятливого впливу на людину.
З розвитком фізичного виховання
збільшувалася розмаїтість фізичних вправ. Вони запозичилися не тільки із трудової
діяльності, але й з військового справи, з ритуальних танців і мистецтва. Із
часом фізичні вправи стали створюватися штучно на основі пізнання людиною
можливостей рухів свого організму.
.2 Організація та проведення
фізичних і спортивних заходів з метою пропаганди здорового образа життя
Фізкультурні свята й фізкультурно-спортивні видовища залучають своєю барвистістю й інтересом маси людей. Спортивно-масові заходи, спортивні свята й змагання служать справі подальшого посилення виховної роботи, вони пропагують фізкультуру й спорт, здоровий спосіб життя, патріотизм, інтернаціоналізм. Звичайно вони присвячуються знаменним датам, подіям (відкриття сезону, дня міста, свята професії й т.д.). Популярні серед населення "Дні здоров'я й спорту". Крім оздоровчої й фізкультурної спрямованості ці свята є прекрасним засобом активного відпочинку.
У популяризації масової фізкультури, значне місце займають фізкультурно-спортивні свята, вечори, різні народні ігри, атракціони, змагання, спортивні змагання. Яка ж методика організації й проведення їх?
Для проведення фізкультурно-спортивного свята, будь-якого масового заходу, з метою залучення до здорового способу життя населення, фізкультурники й спортсмени, необхідно завчасно розробити його план або сценарій. Створити організаційний комітет з його проведенню, куди входять представники, відповідальні за організацію, проведення певних розділів, заходів свята. План повинен включати заходу, що передбачають широке висвітлення населення про майбутнє свято, підготовку й оформлення місць, де вони будуть проводитися, перелік видів програми і їхня черговість, музичне супровід, ритуали, символіку, атрибутику. Визначити осіб, відповідальних за кожен розділ сценарію. Художнє оформлення свят повинне бути яскравим, змістовним, агітаційним. У тематиці свят повинні знайти відбиття патріотизм і любов до Батьківщини, державі, досягнення в спорті й ін. Агітаційно-масова робота, що передує фізкультурному святу, повинна передбачати: випуск планів, барвистих оголошень, проведення бесід і лекцій на фізкультурно-спортивну тематику, організацію виставок призів, грамот, вимпелів, спортивних значків і медалей, спортивних марок і т.д. Фізкультурні свята й видовища можуть проводитися на спортивних площадках мікрорайону, районних і міських стадіонах, у садах і скверах, парках культури й відпочинку, площах, комплексних площадках.