б) словниках; в) підручниках; г) правописі.
9. Позначте рядок, у котрому всі слова записані згідно з правилами української орфографії:
а) б’юджет, дивіденд, інкасо, дипозит; б) ф’ючерс, кон’юктура, дилема, національно-державний;
в) моніторинг, доллар, дослідно-виробничий, втридорога; г) пасажиро-кілометр, пастерезація, маса, ландо.
10.Позначте рядок, у котрому всі слова тільки іншомовного походження:
а) акція, бюджет, вартість, фінанси; б) песимізм, маркетинг, конкурент, амплітуда; в) оплески, мотор, муляж, ландо; г) освітлення, інтрига, таємний, народ.
11.Відомості про особу, якій видається характеристика, викладаються
у…
а) послідовності, що зумовлюється ступенем важливості тієї чи іншої інформації;
б) хронологічній послідовності; в) послідовності, що визначається автором документа; г) будь-якій послідовності.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Бойко Н.І. Експресивна лексика та її лексикографічна інтерпретація
//Дивослово.– 2000.– № 7.– С. 19-23.
2. Гнаткевич Ю.В. Уникаймо русизмів в українській мові. – К.: Видавничий центр «Просвіта», 2000.
3.Головащук С.І. Українське літературне слововживання. – К., 1995.
4.Гринчишин Д.Г., Капелюшний А.О. та ін. Словник-довідник з культури української мови. – Львів, 1996.
5.Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови.
–К.: Рад. шк., 1986.
6.Деркач П.М. Короткий словник синонімів української мови. – Львів – Краків – Париж, 1993.
7.Паламарчук Л.В. Загальномовний словник і термінологія // Мовознавство. – 1975. – № 3. – С. 22-32.
8.http://novamova.com.ua/index.html – Українська мова в Інтернеті, консультації фахівців, інформація про українську мову тощо.
9.Http://www.doimVka.net/ftemal3134.html
10.Http://www.geocities.com/ukrexlibris/
ТЕМА 8
ВИБІР СЛОВА В МОВІ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ. ВИКОРИСТАННЯ ТЕРМІНІВ У ПРОФЕСІЙНІЙ МОВІ
Основні питання теми
Періоди становлення української наукової термінології.
Періоди становлення і розвитку української економічної термінології.
Найважливіші ознаки термінів, шляхи надходження термінів до мови.
Вимоги до використання термінів, професіоналізмів та жаргонізмів у професійній мові. Особливості використання канцеляризмів.
Ключові слова: слово, лексикологія, лексика, лексичне значення, багатозначні слова, пряме і переносне значення слова, загальновживана лексика, терміни, термінознавство, професіоналізми, сленг, жаргон, активна і пасивна лексика, мовні штампи, кліше, ключові слова, книжні слова.
У формуванні української наукової термінології умовно можна виділити кілька періодів, які яскраво ілюструють зв’язок розвитку лексичної системи мови
зісторією матеріальної та духовної культури українського народу.
1.Період стихійного нагромадження термінологічної лексики (ІХ – перша половина ХІХ ст.).
Своїм корінням українська термінологія сягає часів Київської Русі. «Ізборники» Святослава, літописи, «Поучення дітям» В. Мономаха, «Руська правда» (1282 р.), «Фізіолог», «Шестоднев» Й. Екзарха, «Християнська топографія» К. Індикоплова (1262 р.) фіксують сакральну, природничу, суспільнополітичну, астрономічну термінології.
Важливу роль у поширенні наукових знань в Україні відіграли Острозький культурно-освітній центр (1580–1608 рр.); братські школи, що виникали в – ХVІ– ХVІІ ст. у Львові, Вільні, Бересті, Рогатині, Перемишлі, Луцьку, Кременці та
інших містах; Київський культурно-освітній центр (Братська школа – з 1615 р., Києво-Могилянська колегія – з 1632 р., Києво-Могилянська академія – з 1701 р.). Уже в ХVІІ ст. учений Києво-Могилянської академії Г. Кониський обґрунтував теорію терміна.
Українську науково-виробничу, природничу, мистецьку термінологію представлено в загальномовних словниках того часу: «Лексикон словенороський» П. Беринди (1627 р.), «Лексис» Л. Зизанія (1596 р.), «Лексикон латинський» Є. Славинецького (1650 р.) та «Лексикон словенолатинський» Є. Славинецького та А. Корецького-Сатановського (ХVІІ ст.), «Синоніма славеноросская» невідомого автора (ХVІІ ст.).
Отже, гальмували розвиток української наукової мови до середини ХІХ ст. недержавний статус української мови, заборони її як засобу спілкування і державна роз’єднаність української мовної території.
2. Період другої половини ХІХ ст. – початку ХХ ст. Діяльність Наукового товариства імені Тараса Шевченка.
Ренесансним етапом у новітній історії України є середина ХІХ ст. У часописі «Основа» (1861–1862 рр.) П. Куліш чи не в перше пише про потребу інтелектуалізації української мови через вироблення наукових стилів і формування національних терміносистем різних галузей знань і культури, закликає повертатися обличчям до Європи, щоб вписати українську мову в світовий контекст.
В історії формування та становлення української наукової мови важливе значення мав часопис «Громада» (1878–1882 рр.), в якому друкували свої праці М. Драгоманов, С. Подолинський, М. Павлик, І. Франко, М. Грушевський. У працях М. Драгоманова спостерігаємо намагання замінити іншомовні за походженням терміни українськими відповідниками.
У 1873 р. у Львові засновано Наукове товариство імені Тараса Шевченка (НТШ), яке з 1892 р. стає першим українським науковим центром на зразок європейських академій. Товариство видало 155 томів «Записок НТШ». У НТШ діяло три секції: історико-філософська, філологічна та математично-
природописно-лікарська, які видавали періодичні «Збірники». Саме тут концентрувалася термінологічна діяльність провідних учених кінця XIX –
початку ХХ ст. |
Наддніпрянської |
України |
(А. Кримський, Б. Грінченко, |
|
І. Стешенко, В. Антонович, О. Кониський) |
та Наддністрянської |
України |
||
(І. Верхратський, |
М. Пачовський, |
І. Франко, |
Т. Барановський, |
С. Качала, |
О. Огоновський). |
|
|
|
|
Термінологи НТШ мали різні погляди на розвиток української термінології, тому виокремились такі дві групи науковців: 1) прихильники термінотворення в дусі народної мови, на її основі й за її законами (В. Левицький, І. Пулюй, І. Верхратський, І. Кандяк, Р. Цегельський); 2) учені, які відстоювали запровадження в українську мову інтернаціональної термінології (І. Горбачевський, С. Рудницький, М. Вікул, А. Семенцов).
Зусиллями українських учених НТШ було вироблено концептуальні положення термінологічної теорії, запропоновано єдину термінологію і номенклатуру, незважаючи на те, що вона формувалася на землях України, які належали до різних держав.
Особливістю українського термінотворення кінця XIX – початку XX ст. був принцип орієнтації на народну мову з широким використанням термінів і терміноелементів грецького та латинського походження, а також терміноелементів, прийнятих у міжнародній практиці.
3. Третій період (початок XX ст. до 20 -х років) ознаменувався утворенням Наукових товариств у Східній Україні: «Просвіта» (у Києві),
ім. Квітки-Основ’яненка (у Харкові) та інших термінологічних комісій, завданням яких був збір та впорядкування народної термінології з різних галузей знань.
Активно опрацьовувати та творити українську термінологію почали після проголошення Української Народної Республіки (1917 р.), коли було скасовано заборони щодо української мови. У цей час зацікавлення термінологією набуває масового характеру, над виробленням української термінології працювали Українське наукове товариство в Києві (голова М. Грушевський), Кам’янецьПодільський університет (ректор І. Огієнко), Українська академія наук (президент