показником культури народу. Словники – скарбниця народу, у них зберігаються знання і досвід багатьох поколінь.
Словники виконують інформативну та нормативну функції: вони є універсальними інформаційними джерелами для розуміння того чи іншого явища та найточнішою консультацією щодо мовних норм.
Усі словники залежно від змісту матеріалу і способу його опрацювання поділяють на два типи: енциклопедичні і філологічні. Суттєва відмінність між ними полягає саме в характеристиці матеріалу, який описують у словниковій статті: об’єктом опису в енциклопедичному словнику є поняття, у філологічному – слово.
Слово енциклопедія первинно означало сім вільних мистецтв: граматику, риторику, логіку, геометрію, арифметику, музику, астрономію.
Першою українською енциклопедією стала «Українська Загальна Енциклопедія» у трьох томах, видана у 1930–1935 рр. у Львові за редакцією Івана Чайовського. Через постійні репресії проти української культури і її діячів наступні наукововагомі українські енциклопедичні праці з’являються за межами України: «Енциклопедія українознавства» у 10-ти томах за редакцією проф. Володимира Кубійовича (1952-1985), Українська Мала Енциклопедія (Аргентина,
1957–1967).
Енциклопедичні словники за характером матеріалу поділяють на загальні та спеціальні (або галузеві, тематичні).
До сучасних загальних енциклопедичних словників належать:
1.Українська Радянська Енциклопедія: У 12 т. – 2-ге вид. – К., 1977–1984.1.
2.Український Радянський Енциклопедичний Словник: У 3 т. – К., 1986–1987.
3.УСЕ Універсальний словник – енциклопедія/Гол. ред. чл.-кор. НАНУ М. Попович. – К., 1999.
Спеціальні енциклопедичні словники подають системні знання з окремих галузевих ділянок. Наприклад: Енциклопедія історії України: У 4 т. – К., 1969– 1972; Шевченківський словник: У 2 т. – К., 1983–1985; Юридична енциклопедія:
У6 т. / За заг. ред. Ю. С. Шемчушенка. – К., 1998–2004; Філософський
енциклопедичний словник. – К., 2001; Геодезичний енциклопедичний словник / За ред. В. Літинського. – Львів, 2001.
Численні сучасні економічні енциклопедичні словники відображають важливі зміни в економічній системі України за останні десятиліття і відповідають великій потребі в сучасній систематизованій конкретній економічній інформації.
Фахові словники допомагають здобути глибокі економічні знання, знайомлять з новими реаліями економічного буття держави, з надбанням світової економічної науки та практики.
Банківська енциклопедія / За ред. проф. А. М. Мороза. – К., 1993. Ця праця містить характеристику термінів і понять, що стосуються банківських операцій, у тому числі – економічного інструментарію, що використовується в діяльності Національного банку України та комерційних банків. Словник містить додаток у вигляді довідників: інформацію про тогочасні українські банки та вимоги до оформлення банківських документів.
Економічний словник-довідник / За ред. проф. С. В. Мочерного. – К., 1995.
Його мета – дати глибокі знання з економічної теорії. Серед головних принципів написання словникових статей – принцип історизму.
Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник. –
Львів, 1996. Словник містить тлумачення 1500 понять і термінів, що охоплюють такі теми: фінансова система держави, фінанси підприємств, фінансування і кредитування підприємницької діяльності, цінні папери й фондовий ринок, міжнародні фінанси, грошовий обіг, фінансовий менеджмент.
Словник фондового ринку / Автори-укладачі: А. Т. Головко, В. Ф.
Кобзар, О. О. Науменко та ін. – К., 1999. Містить поняття і терміни з питань організації і функціонування фондового ринку (понад 3200). Словник має додатки: Покажчик законодавчих та нормативно-методичних документів; Довідник адрес та телефонів державних органів, міністерств і відомств, організацій, які здійснюють відповідну діяльність на ринку цінних паперів.
Сліпушко О. Політичний і фінансово-економічний словник. – К., 1999. У
словнику запропоновано нові способи подання та організації матеріалу. Це
видання містить понад 3000 тис. одиниць. Кожна словникова стаття має довідково-інформаційний характер, містить основні дані про об’єкт.
Економічна енциклопедія: У 3 т. / За ред. проф. С. В. Мочерного. – К.,
2000. Охоплює відомості майже 50 економічних дисциплін, а також репрезентує науковий доробок окремих зарубіжних учених.
Словник сучасної економіки Макміллана / Пер. з англ. – 4-те вид. / Гол.
ред. Девід В. Пірс. – К., 2000. Написаний професорами економіки із США, Великобританії, Польщі для «середніх студентів» економічних спеціальностей, який подає стисле пояснення економічних термінів, міжнародних банківських інститутів, біографії видатних економістів.
Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / За ред. Р. Дяківа – К.,
2000. Словник містить 12 тисяч найуживаніших термінів, визначень, тлумачень слів, словосполучень із теоретичних і практичних загальноекономічних, фінансово-кредитних, банківських, аудиторських, торговельних, бухгалтерських дисциплін.
На відміну від енциклопедичних словників, які подають всебічні знання про світ, філологічні заглиблюють у слово.
Поки що не вироблено єдиного критерію щодо розподілу лінгвістичних словників. Їх класифікують за способами подання матеріалу, за спрямованістю та призначенням. Вони можуть бути одно-, дво- і багатомовними.
Для всіх лінгвістичних словників характерні такі ознаки:
1)заголовне слово;
2)реєстр;
3)словникова стаття;
4)тлумачення, дефініція;
5)системність подання матеріалу.
Філологічні словники поділяють на тлумачні, перекладні, історичні, орфографічні, орфоепічні, словники наголосів, іншомовних слів, термінологічні, синонімічні, фразеологічні, діалектні, етимологічні, словники омонімів, антонімів, паронімів, частотні, інверсійні, словники мови письменників, ономастичні та ін.
Тлумачні словники пояснюють, розкривають значення слова та його відтінки, вказують на граматичні та стилістичні властивості; подають типові словосполучення і фразеологічні звороти з цими словами.
Словник української мови: В 11 т. – К., 1970. – 1980. – Т.1 – 11. Містить 135
тисяч слів. Створений цей словник колективом науковців інституту мовознавства ім. О. Потебні Академії наук України.
Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і головний ред. В. Т. Бусел. – К.: Ірпінь, 2001. Містить 42 тисячі слів.
Словник іншомовних слів / Уклад.: Л. О. Пустовіт, О. І. Скопенко,
Г. М. Сюта, П. В. Цимбалюк. – К., 2000. Словники іншомовних слів є різновидом тлумачних, у них пояснюється значення слів, запозичених з інших мов.
Термінологічні словники містять терміни певної галузі науки, техніки, мистецтва: Рогачова Г. Г. Російсько-український словник економічних термінів. – К.,1992; Новий російсько-український словник - довідник: Близько 100 тис. слів / Уклад.: С. Я. Єрмоленко та ін. 2-ге вид., доповн. і випр. – К., 1999; Короткий словник з економіки та менеджменту: Українсько-російсько-англійсько- німецький / Уклад. О. І. Лесюк. – К., 1996; Словник банкіра / За ред.. М. М. Гунько, Т. С. Смовженко. – Львів, 1992; Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Павлішевський І. В. Податки: Термінологічний словник. – Львів, 1996.
Орфографічні словники подають перелік слів, а також словоформи у їх нормативному написанні.
Широкий розмах словникової роботи в Україні протягом першого десятиріччя незалежності, творчі зв’язки з науковими осередками діаспори свідчать, що українська лексикографія активно і плідно розвивається, вдосконалюються методологічні засади словникової роботи, розширюється коло лексикографічно опрацьованих галузей знань. Незважаючи на труднощі й суперечності розвитку впродовж другої половини XXст. лексикографія, зокрема термінологічна, прагне до очищення української мови від невластивих їй елементів і відновлення її
питомих рис, виступає потужним чинником формування та утвердження мови української науки.
ЗРАЗКИ СЛОВНИКОВИХ СТАТЕЙ 1. Словник синонімів української мови: В 2 т. / А.А. Бурячок, Г. М. Гнатюк,
С. І. Головащук та ін. – К.: Наукова думка, 1999 – 2000. – (Словники України). –
Т. 2 – 960 с.
ПÓСПІХ (поспішні дії; стан, настрій людини, яка поспішає), СПІХ розм.,
СПÍШКА розм., ХАПАНИНА розм., ХАПАТНЯ розм., ПÓКВАП діал. Без зайвого поспіху, розважно давав Богун свої накази (Я. Качура); Зостануться з нами охочі, А решта, без спіху, нехай по черзі За плесом зникла в кучерявій лозі (М. Старицький); – Не тоді хортів годувати, як на охоту вже йти!.. По паузі: – А можна було без спішки, без гарячки (А. Головко); – А ти не хапайсь. Хапанина в однім тільки ділі потрібна. Сам знаєш у якому: бліх ловити (А. Головко); Хапатню таку зробили, що духом забрали всю солому (Словник Б. Грінченка); – Ой, та як же не бігти, – з поквапу навіть не зачиняла Мокрина хати
(П. Козланюк).
2.Словник іншомовних слів / Уклад.: С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута. – К.: Наукова думка, 2000. – 680 с. – (Словники України).
КОНЦЕНТРÁЦІЯ (від кон. і лат. centrum – середина) – 1) Зосередження, скупчення чогось в одному місці, згущення навколо центра. 2) хім. Відносний вміст даного складника в розчині або суміші. 3) Зосередження уваги на чомунебудь.
3.Головащук С.І. Словник наголосів: Понад 20 000 слів. – К.: Наукова думка, 2003. – 320 с. – (Словники України).
джерелó, -á, мн. -éла, -éл // джерéла мінерáльної водú; але два джерелá
кóханий, -а, -е, дієприкм., прикм. (пещений: дýже кóхана дитúна; кóхане облúччя)
кохáний, -а, -е, -ого, прикм., ім. (любий: кохáна дíвчина)