Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара
Центр заочної та дистанційної форми навчання
Кафедра
банківської справи
з дисципліни «Гроші та кредит»
на тему: Принципи організації
безготівкового та готівкового грошового обігу. Форми безготівкових розрахунків
Студента (ки) ___1_ курсу __ЕФ-13у-1_ групи
Іванченко Олександра Костянтиновича___
Керівник доцент кафедри, д.е.н., доц.
Семенча
І. Є.
м.
Дніпропетровськ - 2014 рік
РЕФЕРАТ
Об'єкт дослідження: система безготівкових розрахунків в Україні.
Мета роботи: дослідження організації та стану безготівкових розрахунків в Україні і шляхів їх удосконалення.
Методи, застосовані в роботі: порівняльний аналіз, метод економічного дослідження та обробки економічної інформації.,
У роботі виконано огляд літературних джерел з питань сучасного стану грошового обігу України та організації безготівкових розрахунків.
В аналітичній частині курсової роботи проаналізовано такі
показники: грошова база; грошова маса: обсяг, структура; грошові агрегати,
норми резервування.
ВСТУП
Сьогодні економіка України потребує швидких структурних та технологічних перетворень при одночасному вдосконаленні механізму безготівкових розрахунків, так як сучасний її стан характеризується розладом платіжно-розрахункової системи та платіжною кризою. Своєчасна і повна сплата доставленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг, інших боргових зобов’язань є однією з головних передумов та ознак ефективності функціонування економіки в цілому і кожного його суб’єкта окремо.
Від стану безготівкових розрахунків, своєчасного і повного надходження від платників коштів залежить стан грошового обігу, ціноутворення, кредитні відносини, фінансовий стан підприємств і, як підсумок, соціальний стан населення. В період економічної кризи порушується система безготівкових розрахунків, збільшується попит на готівку та кредит банків. Крім того, лібералізація цін ускладнила формування кредитних процесів банків, негативно вплинула на проведення безготівкових розрахунків. Таким чином, в сучасних умовах, коли спостерігається зниження рівня платоспроможності підприємств, порушення товарного і грошового обігу, неефективність діючого механізму розрахунків між підприємствами, який не стимулює їх до своєчасного виконання платежів, необхідно не тільки технічно здійснювати розрахункові операції, але і вдосконалювати організацію безготівкових розрахунків.
Безготівковий грошовий обіг - це рух грошових коштів без використання готівкових грошових знаків шляхом перерахування сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші функціонують як засіб платежу, бо є певний проміжок часу між одержанням товарів та оплатою їх.
Розвиток ринкових відносин сприяє певним змінам у системі грошових розрахунків між підприємствами. Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безготівкової форми, останнім, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у безготівковій формі розрахунків також зацікавлена й держава - використання безготівкових розрахунків зменшує потребу в обороті грошових знаків держави. Крім того, при безготівкових розрахунках грошова маса акумулюється в банках, і створюються умови для контролю за їх цільовим використанням.
Від стану безготівкових розрахунків, своєчасного і повного надходження від платників коштів залежить стан грошового обігу ціноутворення, кредитні відносини, фінансовий стан підприємств та банківських установ, і, як підсумок соціальний стан населення, тому дослідження розвитку безготівкових розрахунків в Україні є актуальною темою.
Питання щодо аналізу безготівкових розрахунків в Україні широко розглянуто у зарубіжній та вітчизняній літературі. Теоретичні й практичні аспекти цієї проблеми відображено в роботах учених і фахівців: Н. В. Сарматицька, О. Ю. Богомаз, І. П. Косарєва, Н. В. Бондаренко, М. Ф. Рибченко, Н. В. Соловей та ін.
Метою курсової роботи є дослідження організації та стану безготівкових розрахунків в Україні і шляхів їх удосконалення.
Основні завдання, що необхідно вирішити в роботі:
- проаналізувати теоретичні аспекти організації безготівкових розрахунків;
- дослідити основні види інструментів, за допомогою яких здійснюються безготівкові розрахунки;
- проаналізувати сучасний стан та перспективи розвитку системи безготівкових розрахунків в Україні.
Об’єктом дослідження в курсовій роботі є система безготівкових розрахунків в Україні.
Предмет дослідження - окремі аспекти, пов’язані із порядком організації та функціонування національної системи безготівкових розрахунків.
В процесі дослідження були використані загальнонаукові методи дослідження, а саме:
1. аналіз (використовується в розділі 1, коли розглядаються окремі види безготівкових розрахунків);
2. синтез (використовується в розділі 2, коли узагальнюються статистичні дані);
. абстрагування (використовується в розділі 1, коли аналізуються види безготівкових розрахунків);
. індукція (застосовується в розділі 2, коли на основі статистичних даних робиться висновок про стан безготівкових розрахунків в Україні);
. дедукція (цей метод був використаний в процесі складання таблиці 2.1, коли окремі більш укрупнені дані розбиваються на складові частини).
. економічній аналіз та обробка економічної інформації
(використовувався у розділі 2 при аналізі грошових показників).
Розділ 1. Теоретичні основи
грошового обігу
.1 Поняття про грошовий обіг та його
різновиди
Рух грошей при виконанні ними своїх функцій являє собою грошовий обіг. Гроші знаходяться в стані постійного руху між трьома суб’єктами економіки: фізичними особами, господарствами (фірмами), установами та органами державної влади.
Грошовий обіг - це відносно незалежний рух грошей у процесах виробництва, розподілу, обміну і споживання національного продукту, це сукупність усіх грошових платежів і розрахунків, що відбуваються в народному господарстві[1, с.37]. Більш стисло, грошовим обігом називають рух грошей у процесі виробництва та обігу товарів, надання послуг, здійснення різних платежів населенням.
Гроші опосередковують обіг та обмін усього суспільного продукту, включаючи доходи різних соціальних груп. Вони обслуговують також кругообіг капіталу, рух позичкового та фіктивного капіталів.
Об’єктивною основою грошового обігу є товарне виробництво, в якому товарний світ поділився на товари і гроші. Це зумовлює двоякий вираз руху сукупного валового продукту - натурально-речовий та грошовий. Рух вартості в цих двох виразах сукупного валового продукту в процесі відтворення проявляється як рух продуктів і рух грошей.
Рух грошей має реальний економічний зміст, бо обслуговує в процесі відтворення рух товарів, у їхньому натурально-речовому виразі. Окремі грошові операції суб’єктів економічних відносин спричиняють відповідне переміщення між ними реальної вартості. Оскільки процес суспільного відтворення як макроекономічне явище відбувається безперервно, то безперервним є й рух грошей, що його обслуговує.
У розвинутому ринковому господарстві грошовий обіг не може здійснюватись без участі і активної ролі банків. Банки стають посередниками у взаємних виплатах і розрахунках між підприємствами, організаціями, установами, фізичними особами. Вони цілеспрямовано регулюють грошові потоки в народному господарстві, справляють безпосередній вплив на масу і структуру грошей, що знаходяться в обігу.
Між суб’єктами грошового обігу є певні відмінності в характері економічних відносин. Це дає підставу для структурування грошового обігу за економічним змістом.
Першим видом економічних відносин, що реалізуються в грошовому обігу, є відносини обміну. Для руху грошей, що обслуговують ці відносини, притаманна еквівалентність, оскільки передача грошей покупцем продавцеві відповідає переміщенню товару рівновеликої вартості. Одержані продавцем гроші не повертаються до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб’єкта обігу грошей. Рух грошей у цьому випадку опосередковує реалізацію товарів і послуг у процесі суспільного відтворення.
Такий вид руху грошей, що обслуговує сферу обміну, становить окремий сектор, він називається грошовим обігом.
Частина руху грошей пов’язана з розподілом вартості валового національного продукту і національного доходу. Такий рух грошей здійснюється нееквівалентно. Тобто, грошовому платежу не відповідає рух реального еквівалента у формі товарів чи послуг. Цей сектор грошового обігу називається фінансово-кредитним.
Частина відносин у цьому секторі має характер відчуження. Вона визначена Національним Банком України, який є емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці України - гривні[12].Частина доходів економічних суб’єктів вилучається у вигляді податків та інших обов’язкових платежів, що надходять у розпорядження держави. Такий рух грошей набуває не тільки без еквівалентного, а й безповоротного характеру. Одні суб’єкти ці гроші втрачають назавжди без отримання будь-якого еквівалента, а інші їх отримують теж безповоротно, не виплачуючи ніякої ціни за них. Цю частину фінансово-кредитного обігу називають фіскально-бюджетною.
Інша частина фінансово-кредитного обігу обслуговує сферу перерозподільчих відносин, у яких власність суб’єктів не відчужується безповоротно, а лише передається в тимчасове користування. Це має місце, наприклад, при внесенні грошей на банківські депозити чи в операції купівлі цінних паперів. Суб’єкти, що передають свою власність у тимчасове користування, отримають дохід. Цей сектор руху грошей докорінно відрізняється від сектора грошового обігу, а також і від фіскально-бюджетного. У цьому рух грошей зворотний, і власник одержує дохід у вигляді відсотків чи дивідендів. Цей сектор руху грошей називається кредитним. Кредит становить особливий механізм перерозподілу грошових і матеріальних ресурсів, він діє на принципах строковості, поворотності і платності.
Частина обігу цього сектора пов’язана з продажем і купівлею акцій. Цей сегмент грошового обігу називається фінансовим[1, с. 38].
Виходячи з особливостей руху окремих частин грошей, у грошовому обігу необхідно виділити три важливі сектори[1, с. 39]: грошовий обіг, фінанси, кредит. Рух грошей у цих секторах має відносно самостійний характер, свій особливий механізм регулювання і володіє специфічними можливостями впливу на процес суспільного відтворення.
Грошовий обіг, фінанси, кредит - це складові суспільного обігу грошей. Між собою вони тісно взаємопов’язані, внутрішньо доповнюють один одного, переплітаються між собою, всі разом забезпечують досягнення цілей розширеного суспільного відтворення[1, с.39].
Наявність грошового обігу передбачає існування в країні певної грошової системи.
Грошова система виконує певні функції:
Рис. 1.1 Функції грошової системи
У грошовому обігу України слід розрізняти грошовий обіг готівкою і безготівковий грошовий обіг. Разом безготівкові і готівкові кошти створюють єдиний грошовий обіг, який в умовах ринкової економіки, на думку [2, с. 236], сприяє:
- перерозподілу грошових засобів між суб’єктами ринку та різними секторами економіки;
- задоволенню потреб економіки у грошових засобах завдяки регулюванню грошової маси в обігу.
Переважна більшість загального грошового обігу - безготівкова, оскільки безготівковий грошовий обіг набагато ефективніший і вигідніший як для суспільства загалом, так і для економічного суб’єкта зокрема значно скорочується суспільні витрати обігу, створюються сприятливі умови для державного регулювання грошового обігу, поліпшується економічне становище суб’єктів грошового обігу, оскільки прискорюється обіг їхніх грошових коштів, забезпечується тісний зв’язок цих коштів з банками та з грошовим ринком загалом[3].
Отже, безготівковий грошовий обіг - це сума платежів за певний період часу, які потребують використання готівки[4, с. 66]. Він здійснюється двома способами[4, с. 66]: переказуванням грошових коштів з одного рахунку на інший у кредитних закладах та проведенням взаємозаліків зустрічних вимог без використання готівки.
За командно-адміністративної системи господарювання фактор вигідності безготівкового грошового обігу не міг реалізуватися повністю. Виникнення і поширення безготівкових розрахунків цілком змінило характер ринкових відносин. З появою електронних платіжних систем контроль з боку держави за діяльністю суб’єктів ринку став тотальним. Ринкові відносини розпалися на офіційні (безготівковий обіг) і неофіційні (тіньові) - переважно готівковий обіг.
Переваги безготівкового обігу перед готівковим очевидні - прискорюється обіг грошових коштів господарських суб’єктів, значно скорочуються суспільні витрати обігу, збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери тощо.
Безготівкові розрахунки - це розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу. Безготівкові розрахунки організовуються за визначеною схемою (рис. 1.2).
У безготівковій формі обслуговуються розрахунки за товарні операції. До них належать[1, с. 40]: платежі за продукцію, виконані роботи й надані послуги, та нетоварні операції -платежі добюджету, погашення заборгованості за кредит, страхові платежі та інші забов’язання.
Безготівковий обіг здійснюється за допомогою чеків, векселів, кредитних карток та інших кредитних інструментів.
Розмір безготівкового обігу залежить
від обсягу товарів у країні, рівня цін, кількості ланок у розрахунках, величини
розподільчих операцій, здійснюваних через фінансову систему[1, с. 40].
Рис. 1.2 Організація безготівкових розрахунків [4, с. 67]
На відміну від безготівкового грошового обігу, готівковий обіг - це рух грошей у формі готівки та виконання ними функцій засобу платежу і засобу обігу.
Готівкові гроші використовуються для забезпечення реалізації товарів та послуг та для розрахунків, не пов’язаних безпосередньо з рухом товарів та послуг. Розрахунками, не пов’язаними з рухом товарів та послуг, є розрахунки з виплати заробітної плати, премій, стипендій, пенсій, допомоги, страхових відшкодувань, оплата цінних паперів і доходів за ними, платежі населення за комунальні послуги тощо[1, с. 40].
Готівковий рух грошей здійснюється за допомогою різних видів грошей: банкнот, металевих монет, інших кредитних інструментів (векселів, чеків, кредитних карток). Емісію готівкових грошей здійснює Національний банк України. Він випускає готівкові гроші в обіг і вилучає їх, якщо вони стають непридатними до вжитку, а також замінює гроші на нові зразки купюр та монет.
У сфері готівкового обігу гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб’єктів. Такий рух безготівкових грошей обслуговує відносини між населенням і юридичними особами, між фізичними особами, між населенням і державними установами тощо.