Материал: Практикум з курсу Геологія

Завдання 5

ПОБУДОВА ГЕОМОРФОЛОГІЧНОЇ КАРТОСХЕМИ НА ПІДСТАВІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ АЕРОФОТОЗНІМКІВ

Геоморфологічні особливості території виразно відображені на аерофотознімках. Рельєф земної поверхні на дистанційних матеріалах має ліпшу наочність порівняно з іншими компонентами геосередовища. Найінформативнішими є такі його характеристики, як густота і типи розчленування, кути нахилу та експозиція схилів, перевищення висот, рисунок гідромережі, площа і характер меж форм та елементів рельєфу, а також ускладненість мікроелементами.

Важливу роль у вивченні рельєфу на аерофотозображеннях відіграє можливість його об’ємного бачення під час накладання двох сусідніх пар аерофотознімків. На аерофотознімках видно всі дрібні деталі рельєфу, зокрема, уступи, перегини, сходинки на схилах, відвершки ярів, горбкуватість чи згладженість поверхні тощо. Це дає змогу з’ясовувати правильність виділення геоморфологічних об’єктів під час складання різних тематичних геоморфологічних карт. У випадку плоского зображення земної поверхні важливими є непрямі розпізнавальні ознаки, пов’язані з впливом рельєфу на природну рослинність, господарське освоєння, ґрунти, гідрографію.

Треба пам’ятати, що на знімках форми рельєфу звичайно замасковані об’єктами антропогенної діяльності і різноманітними компонентами природного середовища, що є досить незвичним для початкового сприйняття території.

Мета роботи: оволодіти методикою розпізнавання форм та елементів рельєфу на аерофотозображеннях i навчитися використовувати їх для геоморфологічного картографування.

Вихідні матеріали: 1) чорно-білі панхроматичні стереопари аерофотознімків масштабу 1:14 000, що відтворюють флювіальний рельєф, топографічна карта масштабу 1: 25 000 на відповідну територію; 2) робочі інструменти – дзеркально-лінзові стереоскопи, калька, два олівці чи ручки, чорна туш.

Отримання стереоефекту на стереопарах знімків. Особливості рельєфу найліпше вивчати в разі його стереоскопічного спостереження. Стереоефект отримують на двох сусідніх парах аерофотознімків, зображенняякихперекриваютьсяна60 % ібільше. Налівомуіправому знімку відшукують чітко виражені ідентичні точки – перетину доріг,

41

ламаної межі лісу чи поля тощо. Розташовують знімки під стереоскопом на деякій відстані один від одного. Вибрані характерні точки зафіксовують кінцями олівців. Дивлячись у стереоскоп, знаходять кінці олівців і зсувають чи розсувають їх разом зі знімками так, щоб вони наклались. Олівці забирають і розглядають зображення, на якому дві характерні точки повинні злитись в одну. Деякий час спостерігають у стереоскоп за утвореною об’ємною моделлю рельєфу для сприйняття окремих її деталей.

Виділення форм та елементів флювіального рельєфу на аерофото-

зображеннях.

На аерофотознімках треба:

•розпізнати і виділити русло ріки, острови і побочні у руслі; визначити напрям течії ріки;

•відокремити низьку і високу заплаву;

•виділити першу і другу надзаплавні тераси;

•зазначити підошву та брівку корінного схилу;

•виділити форми мікрорельєфу заплави, терас та схилів.

Русло ріки, острови, побочні у руслі добре виражені на аерофотозображеннях. Русло ріки може мати різний відтінок залежно від глибини та мутності води у руслі. Чим прозоріша вода, тим темніший фототон вона має на знімках. Незадерновані острови і побічні виділяються світлим фототоном, а також характерною конфігурацією. Напрям течії визначають за формою островів чи побічнів з урахуванням, що їхній тупий край завжди розташований проти течії. Враховують також, що притоки, які впадають в головну ріку, відхиляють напрям її течії.

Низьку і високу заплави виділяють на аерофотознімках головно за непрямими ознаками. Низька заплава зазнає затоплення частіше, ніж висока, тому на її поверхні нема суцільного рослинного покриву. Її розпізнають на знімках за світло-сірим чи білуватим фототоном піщаних абогалечникових відкладів. Високазаплававкритавологолюбноюлучною рослинністю або верболозом. Вологолюбна рослинність відображена на знімках темнішим фототоном, ніж навколишня місцевість, а верболози розпізнають за зернистою структурою зображення крон дерев. На високій заплаві місцями простежується характерна віялоподібна текстура зображення, зумовлена наявністю мікроформ, упорядкованих паралельно до давнього русла ріки. Різниця у характері відображення поверхні низької і високої заплави дає змогу розмежувати їх на аерофотознімках (рис. 11).

42

Рис. 11. Результат геоморфологічного дешифрування аерофотознімка:

Елементи і форми рельєфу: 1 – русло ріки; 2 – низька заплава; 3 – висока заплава; 4 – перша надзаплавна тераса; 5 – острови у руслі; 6 – побочень; 7 – стариці

Перша надзаплавна тераса виділена виразніше в рельєфі. Вона обмежена з боку заплави крутим уступом висотою 2,5–3,0 м, тому її межу на аерофотознімках визначають за перевищенням висот у видимій об’ємній моделі рельєфу під стереоскопом. Межа між заплавою і терасою іноді має характерну півкруглу форму, яка нагадує меандру, що дає змогу ідентифікувати її на знімках. Терасу розпізнають також за непрямою ознакою, такою як наявність сільськогосподарських угідь і забудови на її поверхні, тоді як на поверхні заплави їх нема. Поверхня тераси і заплави в стереомоделі рельєфу, як звичайно, субгоризонтальна або злегка нахилена в бік русла.

43

Друга надзаплавна тераса на зораженій території розвинена фрагментарно і погано виражена в рельєфі. На знімках цю терасу виділяють, зіставляючи зображення із топографічною картою і визначаючи відмітки горизонталей.

Корінний схил добре простежується у стереомоделі рельєфу на пропонованих аерофотознімках. Він має значну крутість – 30–35, іноді 45ο, що дає змогу ідентифікувати його на знімках за допомогою стереоефекту. Виділяють брівку цього схилу (протяжний випуклий перегин) і його підошву (чіткий ввігнутий перегин). Корінні схили на досліджуваній території вкриті лісом або лучно-степовою рослинністю і вирізняються на фоні навколишньої сільськогосподарської рослинності терас та привододільної поверхні.

Післявиявленнятавиділеннямежзазначенихформрельєфурічкової долини (їх рисують на кальці, накладаній на аерофотозображення) виявляють елементи мікрорельєфу. На заплаві й терасах – це стариці різного виду і розмірів (сухі, заболочені, обводнені). На схилах розпізнають дрібні уступи, вирівняні поверхні, ввігнуті та випуклі перегини. Віддешифровують також додатні й від’ємні антропогенні форми (насипи, ями, рови, меліоративні канали). Зображають їх у вигляді відповідних знаків-символів.

Завершують роботу упорядкуванням системи умовних позначень та оформленням побудованої геоморфологічної картосхеми (див. рис. 9). Головні елементи і форми рельєфу розфарбовують відповідно до легенди загальних геоморфологічних карт.

44

Питання для контрольних робіт

зкурсу «Геоморфологія»

1.Визначення геоморфології як науки, її об’єкт.

2.Внесок У. Девіса у розвиток теоретичних основ геоморфології.

3.Внесок В. Пенка у розвиток теоретичних основ геоморфології.

4.Поняття про пенеплен.

5.Поняття про педименти і педиплени.

6.Класифікація рельєфу за густотою горизонтального розчлену-

вання.

7.Класифікація рельєфузаглибиноювертикальногорозчленування.

8.Класифікація рельєфу за крутістю земної поверхні.

9.Поняття про форми й елементи форм рельєфу.

10.Гіпсографічна крива поверхні Землі.

11.Властивості гірських порід, важливі для рельєфоутворення.

12.Рельєф і геологічна структура.

13.Куеста. Куестовий рельєф.

14.Поняття про морфокліматичні зони.

15.Денудація та її роль у формуванні рельєфу.

16.Рельєф ендогенного походження.

17.Рельєф екзогенного походження.

18.Власне гравітаційні схили.

19.Зсувні схили.

20.Процеси та схили масового зміщення чохла пухкого матеріалу.

21.Делювіальні схили.

22.Водна ерозія, її види та головні закономірності.

23.Форми рельєфу, створювані тимчасовими водотоками.

24.Профілі рівноваги рік.

25.Русла рік, елементи й особливості їхньої будови.

26.Меандри. Типи меандр.

27.Річкова долина.

28.Заплава.

29.Класифікація заплав за особливостями рельєфу.

30.Класифікація заплав за геологічною будовою.

31.Річкова тераса, її морфологічні елементи.

32.Причини формування терас.

33.Типи річкових терас за геологічною будовою.

45