Материал: Особливості психодіагностики мотиваційної сфери особистості

Особливості психодіагностики мотиваційної сфери особистості

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ МОТИВАЦІЙНОЇ СФЕРИ ОСОБИСТОСТІ

.1 Поняття мотивації в психології

.2 Структура і особливості мотивації

.3 Психологічні теорії мотивації

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЙНОЇ СФЕРИ ОСОБИСТОСТІ В ПСИХОДІАГНОСТИЦІ

.1 Методики Т. Елерса та методика діагностики ступеню готовності до ризику А.М. Шуберта

.2 Методика діагностики ступеню задоволеності основних потреб (метод парних порівнянь В.В. Скворцова)

2.3 Психологічний та статистичний аналіз результатів констатуючого експерименту

.4 Практичні рекомендації щодо корекції мотиваційної сфери підлітків і старших школярів

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Проблема мотивації є однією з фундаментальних проблем як у вітчизняній, так і в зарубіжній психології. Її значимість для розробки сучасної психології пов'язана, перш за все, з аналізом джерел активності людини, спонукальних сил її поведінки. Складність і багатоаспектність обумовлює множинність підходів до розуміння її сутності, природи, структури, а також методів її вивчення.

Мотиваційна сфера особистості - це ієрархічна система мотивів особистості. Вона, як і інші структурні утворення особистості, проявляється у безлічі якостей. Від особливостей переважаючих мотивів залежить, які саме властивості і якості особистості будуть формуватися легше, швидше, а які - з великими труднощами, повільніше.

Визначеність, своєрідність мотиваційної сфери кожної людини означає, що мотиваційні сфери особистостей розрізняються змістом і структурою мотивації, ієрархією, силою і стійкістю мотивів.

Динамічність мотиваційної сфери проявляється в зміні сили як окремих мотивів, так і мотивації в цілому. Динаміка мотивів може бути позитивною або негативною щодо діяльності; прагнення виконати будь-яку задачу може слабшати, вгасати або зміцнюватися, посилюватиметься. Динамічність мотиваційної сфери особистості проявляється і в зміні структури мотивації, ієрархії основних груп мотивів.

Оцінка особливостей мотиваційної сфери має важливе значення для прогнозування успішної діяльності.

Проблему мотивації в психології досліджували такі зарубіжні та вітчизняні психологи як Д. Аткінсон, К. Левін, Б. Скіннер, Дж. Уотсон, П.К. Анохін, Н.А. Бернштейн, А. Маслоу, Р.С. Немов, О.М. Леонтьєв та інші.

Об'єкт дослідження - мотиваційна сфера особистості.

Предмет дослідження - особливості психодіагностики мотиваційної сфери особистості.

Мета дослідження - проаналізувати та розглянуті методи діагностики мотиваційної сфери особистості та надати практичні рекомендації щодо корекції мотиваційної сфери підлітків та старших школярів.

Досягнення мети передбачає вирішення наступний завдань дослідження:

1. Проаналізувати теоретико-методологічні засади вивчення проблеми мотиваційної сфери особистості в психології.

. Надати характеристику поняття «мотивації» в психології.

. Запропонувати експериментально-психологічні методики з проблеми дослідження мотиваційної сфери особистості.

. Розглянути практичні рекомендації щодо корекції мотиваційної сфери підлітків та старших школярів.

Методі (методики) дослідження:

- аналіз наукової літератури з проблеми дослідження мотиваційної сфери особистості;

спостереження;

методики дослідження мотиваційної сфери особистості: методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса, методика діагностики мотивації запобігання невдач Т. Елерса та методика діагностики ступеня готовності до ризику А.М. Шуберта; методика діагностики ступеня задоволеності основних потреб;

методи психологічної корекції.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ МОТИВАЦІЙНОЇ СФЕРИ ОСОБИСТОСТІ

1.1 Поняття мотивації в психології

У поведінці людини є дві функціонально взаємопов'язані сторони: спонукальна і регуляційна. Спонукання забезпечує активізацію і спрямованість поведінки, а регуляція відповідає за те, як воно складається від початку і до кінця в конкретній ситуації. Серед усіх понять, які використовуються у психології для опису та пояснення спонукальних моментів у поведінці людини, найзагальнішими, основними є поняття мотивації та мотиву. Ці поняття містять у собі уявлення про потреби, інтереси, цілі, наміри, прагнення, спонукання, наявні у людини, про зовнішні чинники, які змушують її вести себе певним чином, про управління діяльністю в процесі її здійснення і про багато іншого.

Мотив - це спонукання до вчинення поведінкового акту, породжене системою потреб людини і з різним ступенем усвідомлюване або неусвідомлюване їм взагалі. Мотив на відміну від мотивації - це те, що належить самому суб'єкту поведінки, є його стійкою особистісною властивістю, зсередини спонукає до здійснення певних дій [24, с 38].

Мотив має складну внутрішню структуру:

) з виникненням потреби, потреби в чомусь, супроводжуваної емоційним занепокоєнням, незадоволенням починається мотив;

) усвідомлення мотиву ступінчасте: спочатку усвідомлюється, в чому причина емоційного незадоволення, що необхідно людині для існування в даний момент, потім усвідомлюється об'єкт, який відповідає даній потребі і може її задовольнити (формується бажання), пізніше усвідомлюється, яким чином, за допомогою яких дій можливо досягти бажаного;

) реалізується енергетичний компонент мотиву в реальних вчинках.

Термін «мотивація» представляє ширше поняття, ніж термін «мотив».

В даний час існують два підходи до визначення мотивації. Перший з них розглядає мотивацію як структурне утворення, як сукупність факторів або мотивів. Його дотримуються багато психологів як вітчизняних, так і іноземних. «Мотивація - це сукупність факторів, що визначають поведінку. Це поняття описує відношення, що існує між дією і причинами, які її пояснюють або виправдовують» (Ж. Годфруа). Більш виразно висловлюється В.І. Ковальов: «Під мотивацією ми розуміємо сукупність мотивів поведінки і діяльності». Всі крапки над i в рамках цього підходу розставляє В.Д. Шадриков. Згідно з його схемою мотивація обумовлена потребами, цілями особистості, рівнем домагань, ідеалами, умовами діяльності (як об'єктивними, так і суб'єктивними - знаннями, вміннями, здібностями, характером), світоглядом, переконаннями, спрямованістю особистості і т.д. З урахуванням цих чинників людина приймає рішення.

У рамках другого підходу мотивація розглядається як динамічне утворення, як процес, що підтримує психічну активність людини на певному рівні. Він також має своїх численних прихильників.

«Мотивація - це процес психічної регуляції, що впливає на напрям діяльності і кількість енергії, що мобілізуються для виконання цієї діяльності, - пише В.Н. Куніцина [6, с. 462-463; 20, с. 385-386].

Гарною ілюстрацією розуміння мотивації як процесу є гідромеханічна модель К. Лоренца, за допомогою якої можна пояснити деякі варіанти інстинктивної поведінки (див. рис. 2).

Варіант 1. Скупчена енергія, яка стимулюється зовнішніми подразниками така, що сама по собі може викликати відкриття резервуара і ініціювати якусь поведінку.

Варіант 2. Зовнішній подразник виявився настільки привабливим, що відповідна реакція може настати і за відсутності об'єктивної потреби. Наприклад, смачний пиріг може викликати апетит навіть у ситої людини.

Варіант 3. Найчастіше спостерігається спільна дія зовнішніх і внутрішніх факторів, які доповнюють один одного.

Рис 1.1 Схема: «Гідромеханічна модель К. Лоренца»: 1 - резервуар «енергії», що поповнюється збудженням нервових механізмів; 2 - зовнішні подразники; 3 - реалізація поведінки; 4 - поріг здійснення тієї чи іншої реакції [1]

Подання про мотивацію виникає при спробі пояснення, а не опису поведінки.

Будь-яка форма поведінки може бути пояснена як внутрішніми, так і зовнішніми причинами. У першому випадку в якості вихідного і кінцевого пунктів пояснення виступають психологічні властивості суб'єкта поведінки, а в другому - зовнішні умови та обставини його діяльності. У першому випадку говорять про мотиви, потреби, цілі, наміри, бажання, інтереси і т.п., а в другому - про стимули, що виходять з ситуації, що склалася. Іноді всі психологічні чинники, які як би зсередини, від людини визначають його поведінку, називають особистісними диспозиціями. Тоді, відповідно, говорять про диспозиційну і ситуаційну мотивації як аналоги внутрішньої і зовнішньої детермінації поведінки.

Диспозиційна і ситуаційна мотивації не є незалежними. Диспозиції можуть актуалізуватися під впливом певної ситуації, і, навпаки, активізація певних диспозицій (мотивів, потреб) приводить до зміни ситуації, точніше, її сприйняття суб'єктом. Його увага в такому випадку стає виборчим, а сам суб'єкт упереджено сприймає і оцінює ситуацію, виходячи з актуальних інтересів і потреб. Практично будь-яку дію людини слід тому розглядати як двоякодетерміновану: диспозиційну і ситуаційну [4; 8].

Відомий німецький психолог К. Левін показав, що кожна людина характерним для неї чином сприймає і оцінює одну і ту ж ситуацію і у різних людей ці оцінки не збігаються. Крім того, один і та ж людина в залежності від того, в якому стані вона знаходиться, ту ж саму ситуацію може сприймати по-різному [6, с. 464].

1.2 Структура і особливості мотивації

Найбільш важливим з мотиваційних понять є поняття «потреби». Потреба - це стан потреби в чому-небудь. Потреби є у всіх живих істот. Потреба як стан особистості завжди пов'язана з наявністю у людини почуття незадоволеності, пов'язаного з дефіцитом те, що потрібно організму (особистості). Потреба активізує організм, направляє його на пошук того, що в даний момент необхідно організму. Основними характеристиками потреб є: сила, періодичність виникнення, способи задоволення, предметний зміст потреб (тобто сукупність тих об'єктів, за допомогою яких дана потреба може бути задоволена).

Кількість і якість потреб, які мають живі істоти, залежить від рівня їх організації, від способу життя та умов життя, від місця, займаного відповідним організмом на еволюційних сходах. Найменше потреб у рослин, які мають потребу в основному тільки в певних біохімічних і фізичних умовах існування. Більше всього різноманітних потреб у людини, у якого, крім фізичних та органічних потреб, є ще матеріальні, духовні, соціальні (останні являють собою специфічні потреби, пов'язані зі спілкуванням і взаємодією людей один з одним). Як особистості люди відрізняються один від одного різноманітністю наявних у них потреб і особливим поєднанням цих потреб [25, с. 193-194].

Друге після потреби зі свого мотиваційному значенням поняття - мета. Метою називають той безпосередньо усвідомлюваний результат, на який в даний момент спрямована дія, пов'язане з діяльністю, що задовольняє актуалізовану потребу. Якщо всю сферу усвідомлюваного людиною в складній мотиваційної динаміці її поведінки представити у вигляді своєрідної арени, на якій розгортається барвистий і багатогранний спектакль її життя, і допустити, що найбільш яскраво в даний момент на ній освітлене те місце, яке повинно приковувати до себе найбільшу увагу глядача (самого суб'єкта), то це і буде мета. Психологічно мета є той мотиваційно-спонукальний зміст свідомості, який сприймається людиною як безпосередній і найближчий очікуваний результат її діяльності.

Мета є основним об'єктом уваги, займає обсяг короткочасної і оперативної пам'яті; з нею пов'язані розумовий процес і більшість різноманітних емоційних переживань, що розгортається в даний момент часу. На відміну від мети, пов'язаної з короткочасною пам'яттю, потреби, мабуть, зберігаються в довготривалій пам'яті.

Розглянуті мотиваційні утворення: потреби та цілі - є основними складовими мотиваційної сфери людини [10;17].

Мотиваційну сферу людини, з точки зору її розвиненості, можна оцінити за такими параметрами: широта, гнучкість і ієрархізованість. Під широтою мотиваційної сфери розуміється якісну різноманітність мотиваційних факторів - диспозицій (мотивів), потреб і цілей. Чим більше у людини різноманітних мотивів, потреб і цілей, тим більш розвиненою являється її мотиваційна сфера.

Гнучкість мотиваційної сфери виражається в тому, що для задоволення мотиваційного спонукання загального характеру (вищого рівня) може бути використано більше різноманітних мотиваційних побудників нижчого рівня. Наприклад, більш гнучкою є мотиваційна сфера людини, яка в залежності від обставин задоволення одного і того ж мотиву може використовувати більш різноманітні засоби, ніж інший чоловік. Скажімо, для одного індивіда потреба в знаннях може бути задоволена тільки за допомогою телебачення, радіо і кіно, а для іншого засобом її задоволення також є різноманітні книги, періодична преса, спілкування з людьми. В останнього мотиваційна сфера, за визначенням, буде більш гнучкою.

Слід зазначити, що широта і гнучкість характеризують мотиваційну сферу людини по-різному. Широта - це різноманітність потенційного кола предметів, здатних служити для даної людини засобом задоволення актуальної потреби, а гнучкість - рухливість зв'язків, що існують між різними рівнями ієрархічної організації мотиваційної сфери: між мотивами і потребами, мотивами і цілями, потребами і цілями.

Наступна характеристика мотиваційної сфери - це ієрархізованність мотивів. Одні мотиви і цілі сильніше інших і виникають частіше, інші - слабкіше і актуалізуються рідше. Чим більше розбіжностей в силі і частоті актуалізації мотиваційних утворень певного рівня, тим вище ієрархізованність мотиваційної сфери [4, с. 517; 12].

1.3 Психологічні теорії мотивації

Слід зазначити, що проблема дослідження мотивації завжди привертала увагу дослідників. Тому існує багато різноманітних концепцій і теорій, присвячених мотивами, мотивації і спрямованості особистості.

Численні теорії мотивації стали з'являтися ще в роботах древніх філософів, а в даний час таких теорій налічується вже кілька десятків. Точка зору на походження мотивації людини в процесі розвитку людства і науки неодноразово змінювалася. Однак більшість наукових підходів завжди розташовувалося між двома філософськими поняттями: раціоналізмом і ірраціоналізмом. Згідно раціоналістичної позиції, а вона особливо чітко виступала в роботах філософів і теологів аж до середини XIX ст., людина представляє собою унікальну істоту особливого роду, що не має нічого спільного з тваринами. Вважалося, що тільки людина володіє розумом, мисленням і свідомістю, має волю і свободою вибору дій, а мотиваційне джерело людської поведінки вбачався виключно в розумі, свідомості і волі людини.

Ірраціоналізм як вчення в основному розглядав поведінку тварин. Прихильники даного вчення виходили з твердження, що поведінка тварини на відміну від людини невільно, нерозумно, управляється темними, неусвідомлюваними силами, що мають свої витоки в органічних потребах.

Схематично історія дослідження проблеми мотивації представлена на рис. 1.2. Зображена на ньому схема була запропонована американським ученим Д. Аткінсоном і частково модифікована Р.С. Немовим.

Рис. 1.2 Схема: «Історія дослідження проблеми мотивації»

Першими власне психологічними теоріями мотивації прийнято вважати теорії, які виникли в XVII-XVIII ст., теорія прийняття рішень яка пояснює на раціоналістичній основі поведінку людини, і теорію автомата, яка пояснює на ірраціоналістичній основі поведінку тварини. Перша була пов'язана з використовуванням математичних знань при поясненні поведінки людини. Вона розглядала проблеми вибору людини в економіці. Згодом основні положення даної теорії були перенесені на розуміння людських вчинків цілому [4, с. 518-519].

Виникнення і розвиток теорії автомата було викликано успіхами механіки в XVII-XVIII ст. Одним з центральних моментів даної теорії було вчення про рефлекс. Причому в рамках даної теорії рефлекс розглядався як механічний, або автоматичний, вроджений відповідь живого організму на зовнішні впливи. Роздільне, незалежне існування двох мотиваційних теорій (однієї - для людини, інший - для тварин) тривало аж до кінця XIX ст.

У другій половині XIX ст. з появою еволюційної теорії Ч. Дарвіна виникнули передумови до того, щоб переглянути деякі погляди на механізми поведінки людини. Розроблена Ч. Дарвіном теорія дозволила подолати антагонізми, які розділяли погляди на природу людини і тварин як на два несумісні в анатомо-фізіологічному і психологічному відносинах явлення дійсності. Більш того, Ч. Дарвін був одним з перших, хто звернув увагу на те, що у людини і тварин є чимало спільних потреб і форм поведінки, зокрема емоційно-експресивних висловів та інстинктів.