Материал: Особливості міжнародних розрахунків на світовому ринку позичкового капіталу

Валютні відносини є основним елементом зовнішньоекономічної діяльності різних економічних суб’єктів. Вони включають у себе всю сукупність економічних відносин, що виникають у процесі кредитно-грошових і розрахунково-кредитних відносин у міжнародній сфері.

Учасниками валютних відносин можуть бути: уряди або їх окремі структури; банки; фізичні або юридичні особи; держави; міжнародні організації; міжнародні фінансові інститути.

Розвиток валютних відносин можливий за існування особливого ринку, на якому можна вільно купувати або продавати валюту. Такий ринок називається валютним.

Під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності завжди виникає потреба в обміні однієї національної валюти на іншу. Саме тому встановлюється валютний курс.

За допомогою валютних курсів здійснюються такі їхні функції: засіб інтернаціоналізації грошових відносин (створюється цілісна світова система грошей); порівняння, зіставлення вартостей (цін) товарів на національному і світовому ринках. На цій основі національні витрати порівнюються з суспільно необхідними інтернаціональними витратами праці; зіставлення цінових структур і результатів відтворювального процесу окремих країн (порівняння рівнів продуктивності праці, витрат виробництва, заробітної плати, платіжного балансу); перерозподіл національного продукту між країнами, які мають зовнішньоекономічні зв’язки. Використання валютного курсу розглянуто на рисунку 1.3.

Рис. 1.3. Використання валютного курсу [27]

Отже, робота кожного комерційного банку в рівній мірі як впливає на загальне економічне становище, так й залежить від нього за своєю структурою та динамікою. Банк здійснює купівлю-продаж безготівкової валюти, виконуючи доручення клієнтів, конвертує кошти клієнтів в будь-яку валюту, яка використовується на міжнародних фінансових ринках, котра необхідна клієнтам для виконання своїх обов'язків перед контрагентами нерезидентами.

. Механізм здійснення операцій у сфері валютних розрахунків

Важливе значення для діяльності банків мають валютні розрахунки, які займають значну частку у доходах банку. Особлива увага приділяється механізму здійснення валютних розрахунків від якого залежать прибутки чи втрати банку. Механізм здійснення у сфері валютних розрахунків на валютному ринку проводяться на умовах спот, форвард, своп, опціонних угодах, валютного арбітражу.

Однією з найпоширеніших операцій валютного ринку є угода спот, яка реалізується на короткотерміновій основі, й відповідно на час її укладання визначається валютний курс. Спот (англ.. spot - наявний, миттєво оплачуваний) це угода, за якої розрахунки між продавцем і покупцем валюти здійснюються не пізніше, ніж на другий робочий день після її укладання. Такі операції виконуються банками з метою забезпечення потреб клієнтів в іноземній валюті щодо здійснення поточних платежів, а також для забезпечення необхідних "робочих" залишків на кореспондентських рахунках в іноземній валюті шляхом зменшення надлишків в одній валюті та покриття потреб в іншій. Метою угоди спот може бути також спекулятивна операція. [14, 278]

Другий вид валютно-розрахункових операцій - форвард - здійснюється на терміновій основі за наперед узгодженим курсом. Форвард (англ.. forward - вперед) - валютні угоди, термін виконання яких перевищує два робочих дні (здебільшого 1- 6 місяців). При укладанні угоди фіксуються її термін, курс валют та сума. Рух валюти між контрагентами відбувається після настання терміну угоди. Форвардні угоди використовуються банками для запобігання можливих збитків від коливання, змін цін, валютних курсів. Ці операції здійснюються у формі купівлі або продажу валюти на термін забезпечення наступних надходжень чи платежів.

Складнішим різновидом форвардної угоди є угоди своп, що укладаються між банками і дають їм змогу запобігати ризику зміни курсу валюти. Своп (англ. swap - обмінювати) - торговельно-фінансова операція , за якої угода про купівлю(продаж) іноземної валюти супроводжується укладанням контругоди про зворотній продаж (купівлю) тієї самої валюти через певний термін на тих самих умовах. Операція своп поєднує купівлю або продаж іноземної валюти на умовах угоди спот з одночасним її продажем або курсом форвард відповідно. Вона використовується з метою здійснення комерційних угод, придбання банком необхідної валюти без валютного ризику для забезпечення міжнародних розрахунків, диверсифікації валютних резервів, забезпечення кредитування клієнта у валюті, яку він сам визначає.

Під механізмом зовнішньоекономічної діяльності комплекс організаційних, правових, валютно-фінансових, економічних та інших методів, що забезпечують ефективну взаємодію національних суб’єктів господарської та іншої діяльності із світовими з метою прискореного розвитку продуктивних сил України та покращення соціально-економічних умов життя народу.

Ключовим елементом механізму зовнішньоекономічної діяльності є валютна політика, що являє собою сукупність заходів держави та національного банку у сфері валютних відносин (валютні обмеження, регулювання валютних курсів, імпортні депозити та ін.) з метою впливу на платіжний баланс, валютний курс та конкурентоспроможність національного виробництва.

Отже, як ми вже визначились, що одним з найефективніших інструментів здійснення зовнішньоекономічної діяльності є документарний акредитив. У ділових зв’язках із державами, що контролюють зовнішню торгівлю, застосування акредитиву багато в чому є попередньою умовою здійснення імпортних та експортних операцій. Тому доцільним вважаємо дослідити та проаналізувати динаміку обсягів експортно-імпортних операцій в Україні. Показником, що характеризує активність суб’єктів господарської діяльності у міжнародних розрахунках є обсяги експортно-імпортних операції. Розглянемо період з 2008 по 2011 рік. Обсяги експорту і імпорту за 2008-2011 роки наведено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Обсяги експорту і імпорту за період 2008-2010 роки, тис. дол.

На перше місце у структурі імпорту товарів в Україну вийшов імпорт енергетичних матеріалів - 31%. Потрібно відмітити, що вплив членства країни у СОТ на імпорт даної продукції мінімальний, зважаючи на те, що основним експортером є Російська Федерація, яка не є членом СОТ.

Розглядаючи імпорт промислової продукції, можна сказати, що частка цієї продукції у 2009 році становила 29%, а у 2010 році зменшилась до 20%. На це вплинули причини, які ми перерахували вище.

Світова фінансова криза також вплинула і на географічну структуру імпортних поставок товарів в Україну. Тенденція попередніх років до скорочення частки країн СНД припинилась (рис. 3.1), крім того, у вартісному виразі обсяги імпорту в Україну з країн СНД скоротились найменше порівняно з іншими регіонами світу - на 26%, при цьому загальне скорочення імпорту становило 33%.

Рис. 3.1. Географічна структура імпорту товарів України [31]

Відповідно до інформації, що була подана Державним комітетом статистики, можна визначити, що на обсяги експорту та імпорту України сильно вплинула світова фінансова криза. Якщо розглядати період з 2007 по 2008 рр., то можна побачити стійке зростання обсягів експортно-імпортних операцій. Абсолютний приріст за даний період склав 17706,366 млн. дол. експортних операцій, та 24865,433 млн. дол. імпортних операцій. Проте складне становище світової економіки зумовило негативний абсолютний приріст обсягів експорту та імпорту в 2009 році. Так порівняно з 2008 роком обсяги експорту скоротились на 27251,547 млн. дол., а обсяги імпорту відповідно на 40099,797 млн. дол.. Власне у 2009 році обсяг експортно-імпортних операцій виявився найменший за аналізований період і складав 39702,883 млн. дол. експортних операцій та 45435,559 млн. дол. імпортних операцій. Найбільший обсяг 66954,43 млн. дол. експортних операцій та 85535,356 млн. дол. імпортних операцій було досягнуто у 2008 році. У 2010 році у результаті виходу з фінансової кризи почалося певне зростання обсягів експорту і імпорту, так абсолютний приріст експортних операцій, порівняно з 2009 роком, склав 11727,6386 млн. дол., а імпортних відповідно 15304,4103 млн. дол.. Динаміка обсягів експортних і імпортних операцій наведена на рисунку 3.2 [4].

Рис. 3.2. Динаміка обсягів експорту та імпорту України за 2007-2010 рр., млн. дол.

Слід зазначити, що за аналізований період обсяги імпортних операцій зростали швидшими темпами, ніж обсяги експортних операцій, що стало причиною переорієнтації зовнішньоекономічної діяльності України. Так як акредитивна форма розрахунків вигідна як для експортерів, так і для імпортерів, то перевищення обсягів імпорту над експортом в цілому по Україні не відобразиться на частоті використання акредитивної форми розрахунків, а досить складний період в економічному житті навпаки спонукатиме на превалювання даної форми міжнародних розрахунків.

Товарна структура експорту України має стійкий склад. Найбільшу частку експорту становлять недорогоцінні метали та вироби з них (чорні метали, мідь, алюміній) - 33,7% від загального обсягу експорту; мінеральні продукти та продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості становить 13%; механічне обладнання, машини та механізми, електрообладнання та їх частини, пристрої для записування або відтворення звуку становить 11%; продукти рослинного походження, жири та олії тваринного або рослинного походження - 7,7%; транспортні засоби та шляхове обладнання - 6,3%, а готові харчові продукти займають 4,2% загальної структури. Імпортують до України найбільше мінеральні продукти 34,8%; енергетичні продукти - 32,3%;механічне обладнання, машини та механізми, електрообладнання та їх частини, пристрої для записування або відтворення звуку - 13,4%. (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Товарна структура експорту України

Отже, протягом 2011 року традиційно основу українського товарного експорту становила продукція металургійної промисловості, а саме чорні метали. Разом з сільськогосподарською продукцією, продукцією машинобудування та хімічної промисловості вони покривають більше 80% всього українського експорту (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Товарна структура експорту України за 2010-2011 рр. (млн. дол.)

Динаміку та структуру імпортних поставок товарів в Україну протягом 2010 року, головним чином, визначав вплив світової фінансової кризи:

падіння промислового виробництва спричинило зниження потреб українських підприємств у сировині, матеріалах та енергоресурсах;

зменшення інвестиційної активності позначилось на зниженні потреб у імпорті продукції машинобудування, устаткування обладнання, транспортних засобів та інших технологічних товарів;

різке зменшення споживчого кредитування та доходів населення спричинило зниження обсягів увезення споживчих товарів: побутової техніки, легкових автомобілів, харчових продуктів;

обмеження доступу до фінансових ресурсів, які є необхідними для здійснення операцій з імпорту;

девальвація гривні підвищила вартість імпортних товарів [18].

Такі тенденції призвели не тільки до падіння загальних обсягів імпорту на 33% порівняно з 2008 роком, але і до певних змін у структурі, що відбулись, насамперед, через 54-відсоткове скорочення імпорту продукції машинобудування (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Товарна структура імпорту товарів України [31]

На перше місце у структурі імпорту товарів в Україну вийшов імпорт енергетичних матеріалів - 31%. Потрібно відмітити, що вплив членства країни у СОТ на імпорт даної продукції мінімальний, зважаючи на те, що основним експортером є Російська Федерація, яка не є членом СОТ.

Розглядаючи імпорт промислової продукції можна сказати, що частка цієї продукції у 2009 році становила 29%, а у 2010 році зменшилась до 20%. На це вплинули причини, які ми перерахували вище.

Зменшення обсягів увезення більшості товарних позицій напряму не є наслідком взятих при вступі до СОТ зобов’язань. Падіння імпорту легкових автомобілів та холодильного обладнання тільки частково пов’язано із запровадженням на їх імпорт 13 - відсоткової тимчасової надбавки до ставки імпортних мит, які були знижені в результаті вступу до СОТ. Генеральна рада Світової організації торгівлі 3 серпня 2009 року зобов’язала Україну до 7 вересня того ж року відмінити дані обмеження, як такі, що суперечать правилам СОТ. Українська сторона 8 вересня 2009 року сповістила СОТ про виконання таких вимог. Тут слід зауважити, що, зробивши певний крок у напрямку інтеграції у міжнародні структури, такий як приєднання до Організації, Україна у подальшому повинна використовувати методи захисту внутрішнього ринку, які не суперечать правилам СОТ.

Уведення таких захисних заходів хоч і не було основною причиною скорочення обсягів імпорту даної продукції, але все ж мало певний обмежувальний вплив. Так, за 2009 рік вартість увезених легкових автомобілів скоротилась у 5,5 разів, а холодильників - у 1,5 разів [31].

У товарній структурі імпорту продукція хімічної промисловості зросла з 14 до 18%. Це пояснюється наступними причинами: по-перше, з відносно незначним зменшенням обсягів увезення - на 13% порівняно з показником 2008 року. По-друге, увезення фармацевтичної продукції, що займає значну частку у структурі імпорту продукції хімічної промисловості - 27%, залишилось на рівні 2008 року - 1,96 проти 1,94 млрд. дол. США минулого року. Тому сприяли, з одного боку, внутрішні чинники: потреба у медичних препаратах які здебільшого не виробляються вітчизняними підприємствами або виробляються на рівні застарілих на декілька поколінь технологічних схем, що не відповідає сучасному попиту. У жовтні-грудні 2009 року внутрішній попит на фармакологічні препарати та сировину для їх виготовлення був підвищеним через епідемією вірусу грипу A/H1N1 та запровадженням урядом України найвищого рівня загрози в країні. З іншого боку, Україна в рамках СОТ приєдналась до низки секторальних "нульових" домовленостей про зниження ставок, у тому числі на фармацевтичні препарати, на які діє нульова ставка. Крім того, Україна приєднались до секторальної гармонізації з хімічних товарів (5,5-6,5%). Переважна більшість секторальних домовленостей охоплює комплектуючі та сировину для виробництва технологічної продукції, а не товари споживчого вжитку (мається на увазі кінцева продукція) [31].

Аналізуючи імпорт сільськогосподарської продукції, то можна заявити, що прогнози щодо масованого увезення продовольчих товарів внаслідок вступу України у СОТ не виправдались. У період з червня 2009 року по березень 2010 року порівняно з аналогічним попереднім періодом вартість імпортованої продукції груп 01-24 УКТ ЗЕД зменшилась на 17%, причому скорочення обсягів торкнулось майже всіх товарних груп, крім 07 УКТ ЗЕД (овочі, коренеплоди), 08 УКТ ЗЕД (плоди та горіхи, цитрусові) та 17 УКТ ЗЕД (цукор і кондвироби з цукру). Найбільше зменшився імпорт продукції групи 02 УКТ ЗЕД (м’ясо та харчові субпродукти) - на 55%.