Материал: Оптимізація структури угідь

Протягом цього періоду середньорічна температура повітря підвищилася приблизно на 1,5 °С. Найтеплішим за всю історію спостережень виявився 2007 р. Більшим у цілому є підвищення температури в першу половину року.

У середньому за рік випадає 607 мм атмосферних опадів, найменше - у лютому, найбільше - в липні.

Середня кількість опадів, (мм)

Мінімальна річна кількість опадів (324 мм) спостерігалась у 1963 р., максимальна (1079 мм) - в 1922 р. Максимальну добову кількість опадів (95 мм) зафіксовано 11 липня 1900 р. У середньому за рік у місті спостерігається 155 днів з опадами; найменше їх (по 10-11) у квітні та вересні, найбільше (17) - у грудні. Щороку утворюється сніговий покрив, проте його висота незначна.

Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 79%, найменша вона у травні (69%), найбільша - у грудні (88%).

Відносна вологість повітря, (%)

Найменша хмарність спостерігається в серпні, найбільша - у грудні.

Загальна хмарність, (бали)

·              0 балів - ясно.

·              Менше 5 балів нижнього ярусу, або хмар середнього ярусу, що просвічують, або будь-яка кількість хмар верхнього ярусу - невелика хмарність.

·              Від 1-3 до 6-9 балів або 3-8 балів хмар нижнього ярусу або щільних хмар середнього ярусу - мінлива хмарність.

·              Від 8-10 до 0-3 балів хмар нижнього ярусу - хмарно з проясненнями.

·              7-10 балів хмар нижнього ярусу - хмарно.

·              10 балів хмар нижнього ярусу - похмуро.

Найбільшу повторюваність у місті мають вітри із заходу і північного заходу, найменшу - з північного сходу.

Повторюваність вітру різних напрямків, (%)

Найбільша швидкість вітру - у холодну пору року, найменша - у серпні. У січні вона в середньому становить 4,7 м/с, у липні - 3,3 м/с.

Швидкість вітру по місяцях, (м/с)

Кількість днів з грозами в середньому за рік становить 17, градом - 3, снігом - 63.

Рельєф території Лісостепу різноманітний. На Правобережжі розташовані Волино-Подільська та Придніпровська височина. Їм притаманні рівнинна плоска та хвилясто-горбиста поверхні (плато), по берегах річок плато сильно розчленоване балками і ярами.

Основні ґрунтоутворюючі породи - леси і лесоподібні суглинки, вони містять до 15% СаСО3, пористі і тому здатні накопичувати вологу. Кальцій лесів сприяє закріпленню в ґрунтах органічних речовин (гумусу) та створенню агрономічно-цінних структурних відмінностей (структура ґрунту).

Рослинність <#"865209.files/image002.gif"> 

Розрахунок поголів’я ВРХ за рахунок збору сіна конюшини:

Валовий збір сіна (конюшини) за рахунок орних площ орних земель:

від загальної площі ріллі беремо 15% на сіно (конюшину) - 205,4433

урожайність ц/га сіна (конюшини) на чорноземах становить - 80

валовий збір становитиме: 205,4433*80=16435,47

Провівши розрахунки можна зробити висновок, що в сіна залежності від площі сіножатей нам вистачить на 70 голів ВРХ а з урахування сіна конюшина на 1184 голови ВРХ.

Після даних розрахунків необхідно розташувати кормову сівозміну відповідно до площі ріллі так скласти її схему.

Таблиця 11. Розрахунок валового збору сіна

Під сівозміною розуміють науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур на території і в часі, яке супроводжується відповідною системою обробітку ґрунту, удобрення та іншими засобами окультурення ґрунту.

Враховуючи спеціалізацію господарства, структуру посівної площі, грунтово - кліматичні умови й кращі попередники у господарстві складаємо таку сівозміну:

.        Конюшина

.        Озима пшениця

.        Кукурудза на силос

.        Озиме жито

.        Кормовий буряк

.        Ячмінь + конюшина

Врожайність сільськогосподарських культур - один з найважливіших якісних показників, що характеризує рівень інтенсивності використання землі. В ній відображають результати всієї роботи господарства на протязі року.

Врожайність залежить від багатьох факторів, але основним є рівень культури землеробства, що включає в себе комплекс агрономічних і організаційно - технічних заходів направлених на підвищення родючості ґрунту.

Вивчивши види кормів та їх потребу на одну голову ВРХ, встановили види культур кормової сівозміни, визначили найкращі попередники для культур кормової сівозміни, склали сівозміну, порахували необхідну площу та її розташування на території землекористування (табл. 12).

Таблиця 12. Розрахунок необхідної площі ріллі для розташування кормової сівозміни

Отже, незважаючи на великий потенціал розвитку тваринництва, а саме наявність сприятливих природно-кліматичних, земельних, трудових ресурсів тощо, дана галузь сільського господарства перебуває в досить тяжкому стані. В умовах світової кризи вітчизняне скотарство потребує ще більш ефективного державного захисту. Тому, на нашу думку, проаналізувавши ситуацію розвитку галузі ВРХ, можна зробити висновок про негативні тенденції в розвитку скотарства: скорочення поголів’я тварин, вагоме зниження продуктивності худоби, погіршення її якісного складу. Звичайно, дані обставини спричинили погіршення якості продукції ВРХ та зменшення об’ємів виробництва, а звідси і споживання цінних продуктів харчування.

Тваринники при нерентабельному виді бізнесу розраховують на значну підтримку з боку держави. Але, як свідчить досвід досліджень, величина фінансової підтримки з боку держави не є гарантом успішності в виробництві продукції ВРХ. Тому залишається широке поле для досліджень механізмів державної підтримки розвитку тваринництва з метою відновлення потенціалу галузі та забезпечення населення продуктами харчування, а країну - стабільними міжнародними позиціями.

Розділ 8. Еколого-економічна ефективність організації структури угідь та обраного напряму господарської діяльності

Раціональне природокористування у сільському господарстві починається з організації території - створення оптимізованого агроландшафту з екологічно та економічно обґрунтованим і доцільним співвідношенням сільськогосподарських угідь, лісових насаджень, земель захисного та природоохоронного призначення.

Оптимізація землекористування територіальних утворень може бути виконана в дві стадії - екологічну та економічну. При екологічній оптимізації, на базі критеріїв деградованості в обов’язковому порядку слід запроектувати вилучення з інтенсивного використання землі, які за своїми модальними властивостями не можуть забезпечувати стійкість агроекосистем. Економічна оптимізація має на меті визначення на основі показників продуктивності ґрунтів такої структури сільськогосподарських угідь, в котрій гармонізовано будуть досягатися висока продуктивність, дохідність та рентабельність сільського господарства.

Економічна оптимізація, на відміну від екологічної, може бути виконана не за допомогою одно векторних проектних рішень, а в варіабельному полі, яке допускає пошук оптимального стану моделі земельного фонду методами нелінійного програмування. Отже, на базі екологічної та економічної оптимізації, таким чином, можна визначити сукупність територіальних умов, що забезпечують використання земель в екологобезпечному режимі з максимальним врахуванням господарських потреб.

Під екологічною оптимізацією структури земельних угідь слід розуміти комплекс заходів по знаходженню оптимального варіанту землекористування на рівні ландшафту з метою використання земель в екологобезпечному режимі. Екологічна оптимізація структури земельних угідь передбачає консервацію деградованих і малородючих ґрунтів орних земель та трансформацію деградованих лукопасовищних угідь на засадах екологічно-доцільного використання.

Економічна оптимізація структури земельних угідь має спиратися на систему показників які характеризують продуктивні, а не природно-екологічні, властивості землі.

Конкретний напрямок економічної оптимізації землекористування визначається обраним критерієм оптимальності. Цей показник є функціональною залежністю, аргументами котрої є параметри моделі структури розподілу ґрунтових відмін за сільськогосподарськими угіддями та матриця відповідних економічних показників, що характеризують господарський ефект від використання ґрунтових відмін в цих угіддях.

Критерії економічної оптимальності землекористування можна класифікувати на декілька груп:

         господарські - які характеризують стійко спрямований на отримання прибутку мотив діяльності сільськогосподарського товаровиробника;

         соціальні - які відображають стан залежності суспільства від результатів сільськогосподарського виробництва, що реалізується як потреба в продуктах харчування, необхідних для підтримання його нормального функціонування і розвитку;

         екологічні - які характеризують усвідомлену необхідність збереження і розумного використання земельних ресурсів шляхом нормування антропогенного (виробничого) навантаження.

Отже проведемо розрахунок економічної ефективності всі ціни на певні роботи, насіння добрива та ін. наведено в таблиці 13 разом із розрахунком вартості витрат на вирощування обраних культур.

Таблиця 13. Розрахунок вартості витрат на вирощування культур