Материал: Оптимізація структури угідь

Повертаючись до формули (1), слід відзначити, що окрім площ сільськогосподарських земель під оптимізацію підпадають також забудовані землі. Але їх зменшити майже неможливо, крім того їх площа у масштабі країни незначна (4,2%) і збільшується повільно. Тому за умови контролю її зростання, можна допустити:

ПБуд = const.                                                                                 (2)

Задача оптимізації за рекомендаціями Реймерса і Одумів матиме наближено наступний вигляд (для всіх природних зон України):

ПСГ + ПБуд ® min,

ПЛ + ПВ + ПБ + ПІн ≥ 25÷50%.                                                   (3)

Для розрахунків необхідної площі сільськогосподарських земель з точки зору продовольчого забезпечення можна скористатися формулою, отриманою М.А. Суліним для визначення площі посіву товарних культур:

                                                                                       (4)

де ПТ - загальна площа ріллі необхідна для посівів товарних культур, га;

Wi - обсяги певних видів товарної продукції відповідно до плану, т;

ki - коефіцієнт, що визначає відношення валового виробництва до виходу товарної продукції (k > 1);

Ui - середньозважена урожайність товарних культур з урахуванням родючості ґрунтів та інших факторів, т/га.

Формулу (2) на наш погляд можна використовувати не лише для розрахунку необхідних площ для рослинництва, а й для тваринництва. Тобто, дану формулу можна використати для розрахунку площ під кормові культури, площ пасовищ та сіножатей. Крім того за допомогою цієї формули можна розрахувати площу лісу з точки зору отримання певної кількості дикоростучої продукції. Часткове розв’язання проблем продовольчого забезпечення і екологічної рівноваги можливе за наступних умов:

загальну площу ріллі, необхідної для посівів товарних культур, потрібно мінімізувати;

коефіцієнт, що визначає відношення валового виробництва до виходу товарної продукції повинен бути близьким до 1, це питання технологічного характеру;

середньозважена врожайність товарних культур з урахуванням родючості ґрунтів та інших факторів повинна бути максимальною. Максимальною врожайність, як зазначалось вище, може бути при 40% освоєної території і 60% площ природних екосистем. Саме цей показник є вирішальним для оптимізації землекористування, оскільки його значення може суттєво змінюватися на відміну від коефіцієнту k.

Обсяг потрібної продукції Wi визначається із необхідних умов продовольчого забезпечення. Приблизний мінімальний її обсяг для забезпечення продовольчої безпеки країни з точки зору рослинництва пропонується визначати наступним чином:

) Шляхом добутку чисельності населення на фізіологічні норми споживання певних видів продукції рослинництва (у розрахунку на 1 рік) можна визначити, який обсяг виходу товарної продукції потрібно запланувати.

) Отримане значення потрібно помножити на коефіцієнт k, що визначає відношення валового виробництва до виходу товарної продукції.

Для тваринництва пропонується дещо інша методика:

) Шляхом добутку чисельності населення на фізіологічні норми споживання певних видів продукції тваринництва можна визначити, який обсяг виходу товарної продукції тваринництва потрібно запланувати.

) Шляхом добутку запланованого обсягу виходу товарної продукції тваринництва на коефіцієнт, що визначає відношення кількості певних тварин до виходу товарної продукції тваринництва, можна визначити необхідну кількість тварин.

) Добуток необхідної кількості тварин на норми їх харчування (у розрахунку на 1 рік) є шуканим Wi .

Розділ 2. Форми і види землекористувань та землеволодінь у розпорядженні сучасних сільськогосподарських підприємств

Власність на землю в Україні має такі форми: державну, комунальну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.

Розпоряджаються землею обласні, районі, та місцеві органи влади, які в межах їхньої компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

У державній власності перебувають усі землі України за винятком земель, переданих у комунальну і приватну власність.

Суб'єктами права державної власності на землю виступають:

         Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України;

         Верховна Рада Автономної Республіки Крим - на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності;

         обласні, районні, міські, селищні, сільські ради - на землі в межах їхніх територій, за винятком земель загальнодержавної власності.

Землі, що знаходяться в загальнодержавній власності, можуть передаватись у комунальну або приватну власність і надаватися в користування, у тому числі в оренду. Не можуть передаватись у комунальну і приватну власність:

         землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища і т. д.), а також землі, надані для розміщення будинків органів державної влади та державної виконавчої влади;

         землі гірничодобувної промисловості, єдиної енергетичної та космічної систем, транспорту, зв'язку, оборони;

         землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

         землі лісового фонду;

         землі водного фонду;

         землі сільськогосподарських науково-дослідних установ і навчальних закладів та їх дослідних господарств, навчальних господарств навчальних закладів, державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, елітно-насінницьких і насінницьких господарств, племінних заводів, племінних радгоспів і сортодільниць, елітно-насінницьких і насінницьких господарств, племінних заводів, племінних радгоспів і коне заводів, господарств із вирощування хмелю, ефіроолійних, лікарських рослин, фруктів і винограду.

Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства.

Право приватної власності громадян України на землю означає, що тільки вони мають право на одержання у власність земельних ділянок для:

         ведення селянського (фермерського) господарства;

         ведення особистого підсобного господарства;

         будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд (присадибна ділянка);

         садівництва;

         дачного і гаражного будівництва.

Громадяни набувають право власності на земельні ділянки в разі: одержання їх у спадщину; одержання частки землі у спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну.

Безкоштовно земельні ділянки передаються у власність громадян для:

         ведення фермерського селянського господарства;

         ведення особистого підсобного господарства;

         будівництва та обслуговування будинку і господарських споруд;

         садівництва;

         дачного і гаражного будівництва.

Іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються.

Користування землею на умовах оренди для сільськогосподарських цілей має бути довгостроковим. У постійне користування земля може надаватися радами народних депутатів із земель, що знаходяться в державній власності, а в тимчасове користування - із земель, що знаходяться в колективній і приватній власності, відповідним власником.

На умовах оренди земля надається: громадянам України; підприємствам, установам та організаціям; громадським об'єднанням і релігійним організаціям; спільним підприємствам; міжнародним об'єднанням та організаціям за участю українських та іноземних юридичних осіб і громадян; підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам; іноземним державам; міжнародним організаціям; іноземним юридичним особам та особам без громадянства. Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні ради народних депутатів і власники землі. Земля може надаватися в оренду в короткострокове користування до 5 років (для випасання худоби, сінокосіння, городництва, державних і громадських потреб) та довгострокове - до 50 років. Умови використання землі, строки її використання, плата за оренду землі визначаються за угодою сторін та обумовлюються в договорі. Після закінчення строку оренди землі орендатор має переважне право на відновлення договору.

Закон України "Про плату за землю" від 3 липня 1992 р. встановлює, що використання землі є платним. Плата за землю існує у вигляді земельного податку або орендної плати і визначається залежно від якості й місцезнаходження земельної ділянки. При цьому власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а орендарі - орендну плату. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, що знаходиться у власності, користуванні, в тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі та землекористувач, у тому числі орендатор. Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів і встановлюється у вигляді плати за одиницю земельної площі з розрахунку за рік.

Відповідно до земельного кодексу України в Україні є певні види угідь, зокрема ми розглянемо ті які підходять до даного землекористування.

Сільськогосподарські угіддя - це угіддя, які мають конкретне сільськогосподарське призначення і придатні для виробництва певних видів сільськогосподарської продукції. Сюди належать:

         орні землі - рілля(посіви + пар) і перелоги;

         багаторічні сільськогосподарські насадження - сади, ягідники, виноградники, хмільники, горіхоплідні, чайні, тутові;

         сіножаті - заливні, суходільні, заболочені, штучні;

         пасовища - степові, гірські, низинні, штучні.

До несільськогосподарських угідь відносяться слідуючі:

         ліси і чагарники, включаючи ґрунтозахисні насадження;

         землі під будівлями, вулицями, дворами, площами і шляхами;

         землі під водою, ставками, ріками і озерами;

         землі непридатні до використання у сільському господарстві - болота, яри, піски, змиті солонці, гірські хребти, льодовики;

         інші землі.

Відповідно до земельного кодексу України, наведених вище даних і території даного землекористування складається експлікація земель (табл. 1) та форма 6-зем (табл. 2), тобто звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності.

рослинництво землеволодіння тваринництво

Таблиця 1. Експлікація земель землекористування

Експлікація земельних угідь - це пояснення умовних позначень земельних угідь, що вживаються в планах (землекористування, внутрішньогосподарського пристрою і ін.) і на картах (грунтових, агрохімічних і ін.). Експлікація земельних угідь., представлена у формі таблиці, містить числові дані загальної площі землекористування (сільськогосподарського) підприємства, змальованою на плані, і площ окремих видів угідь; у особливому рядку приводяться умовні знаки позначаючи різні елементи плану. Перед складанням експлікації земельних угідь проводять загальне по контурне обчислення площ по матеріалах наземної зйомки або аерофотознімання. Експлікація земельних угідь служить довідковим матеріалом при планеруванні і управлінні (сільськогосподарський) виробництвом; використовується як самостійний обліково-земельний документ при оформленні органами землеустрою земельних балансів.

Отже, відповідно до даного землекористування можна зробити висновок, що найбільше території землі сільськогосподарського призначення і значно менше не сількогосподарські землі, також по експлікації видно що основним угіддя є рілля (орні землі), тому можна одразу зрозуміти, що найбільш доцільним буде вирощування продукції рослинництва.

Розділ 3. Природні умови території землекористування

Дане землекористування розташоване в Лісостеповій природній зоні. В даній зоні значно поширена ерозія (водна та вітрова). Багатовікове використання ґрунтів, переважно без врахування ерозійних процесів, призвело до значного змиву і видування ґрунтів, утворення вимоїн, ярів, горбистого рельєфу, наносів піску на днищах балок і в заплавах рік, замулювання ставків, великих водойм, річок тощо.

Клімат помірно континентальний. В умовах атмосферної циркуляції територія знаходиться в зоні переважання атлантичного повітряного впливу. Вплив атмосферного повітря часто супроводжується циклонічною діяльністю. В холодний період нараховується до 30-40 циклонів, у теплий -12-15.

Середньорічна температура повітря становить 6,9 °С, найнижча вона у січні (мінус 6,0 °С), найвища - в липні (18,0 °С).

Температура повітря по місяцях, (°С)

Найнижча середньомісячна температура повітря в січні (мінус 15,0 °С) зафіксована в 1942 р., найвища (2,0 °С) - в 2007 р. Найнижча середньомісячна температура в липні (15,4 °С) спостерігалась у 1979 р., найвища (23,4 °С) - в 1936 р.

Абсолютний мінімум температури повітря (мінус 34,9 °С) зафіксовано 11 січня 1950 р., абсолютний максимум (38,1 °С) - 30 липня 1936 р. В останні 100-120 років температура повітря має тенденцію до підвищення.