Вступ
страховий податковий ринок
В історії людства закономірно повторюються різноманітні катаклізми як природного, так і техногенного характеру, що уповільнюють темпи економічного зростання, знижують якість життя та добробут економічних агентів, тому важливою передумовою прискорення суспільного розвитку кожної країни стає створення дієвої системи страхового захисту.
Економічні реформи в Україні перенесли центр ваги управління ризиками на страхові компанії та призвели до їх виокремлення як самостійних суб’єктів господарювання, що працюють на комерційних засадах. Активна роль держави у функціонуванні ринку страхових послуг проявляється у створенні законодавчої бази як основного інструменту реалізації її страхових і бюджетних інтересів. Але, систематичні зміни податкового законодавства засвідчують, що єдині стратегічні підходи до оподаткування учасників страхового сектора досі не вироблені. Це негативно впливає не лише на його підготовку до функціонування в умовах швидкого економічного зростання, а через тісний взаємозв’язок з усіма галузями економічної діяльності і на прозорість податкової системи країни. Тому дослідження засад податкового регулювання ринку страхових послуг є надто актуальними. Крім того, від раціональності оподаткування вітчизняних страхових компаній безпосередньо залежить їх конкурентоздатність та позиція у світовій фінансовій архітектурі, що загострює проблему гармонізації та уніфікації податкової системи України з розвиненими фіскальними системами, у яких, до речі, й досі точаться дискусії навколо проблем оптимізації оподаткування страховиків.
Проблеми оптимізації
оподаткування були предметом дослідження багатьох видатних вчених зі світовим
іменем, у тому числі лауреатів Нобелівської премії, що одночасно свідчить і про
їх актуальність, і про їх незавершеність. Значні здобутки у розвиток теорії
оподаткування внесли вітчизняні вчені: Андрущенко В.Л., Василик О.Д., Льовочкін
С.В., Опарін В.М., П’ятаченко Г.О., Соколовська А.М., Суторміна В.Н., Федосов
В.М. Фундаментальні проблеми теорії та методології страхування детально
розглядалися у працях вітчизняних (Базилевича В.Д., Барановського О.І., Воблого
К.Г., Заруби О.Д., Клапківа М.С., Лутака М.Д., Осадця С.С., Фурмана В.М.,
Шумелди Я.) та зарубіжних (Єфімова С.Л., Журавльова Ю.Н., Зернова А.А., Зубця
А.Н., Коломіна Є.В., Коньшина В.К., Манеса А.,
Орланюк - Малицької Л.А, Райхера В.К., Рейтмана Л.І., Серебровського В.І.,
Шахова С.Л., Юлдашева Р.Т.) дослідників.
Проте, ряд питань податкового регулювання ринку страхових послуг залишаються дискусійними, недостатньо вивченими вітчизняними фахівцями, недоведеними до рівня практичного використання, тому теоретичні засади і практика оподаткування суб’єктів страхової сфери потребують подальших досліджень та наукових розробок, адекватних сучасному рівню знань і результатам найновітніших наукових досягнень.
Це стосується, зокрема, чіткого визначення впливу особливостей страхової діяльності на форми оподаткування як страховиків, так і страхувальників, впровадження сучасних способів і методів податкового регулювання, які б гармонізували інтереси держави та суб’єктів страхової сфери. Отже, практична значущість та недостатня теоретична розробленість проблем, пов’язаних з удосконаленням податкового регулювання ринку страхових послуг, визначили вибір теми дослідження та її актуальність.
Метою роботи є аналіз і узагальнення наукового й практичного досвіду у сфері оподаткування суб’єктів ринку страхових послуг та розробка на цій основі рекомендацій з удосконалення засад податкового регулювання, які б відповідали стратегічним напрямкам еволюції податкової системи України та ґрунтувались на специфічних особливостях страхування. Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких науково-практичних завдань:
- з’ясувати теоретичні й практичні засади податкового регулювання ринку страхових послуг в Україні;
- узагальнити практику застосування альтернативного податку на страхові внески й його особливої ставки та визначити їх позитивні сторони й недоліки;
- розкрити особливості ринку страхових послуг як об’єкта оподаткування;
- виявити особливості формування прибутку від страхових операцій у розрізі доходів та витрат страховиків з урахуванням специфіки страхового технологічного циклу (інверсії та випадкового характеру);
- оцінити ефективність страхового захисту в країні;
- визначити концептуальні засади удосконалення оподаткування прибутку страхових компаній;
- визначити основні напрямки удосконалення оподаткування страхових сум та страхового відшкодування, що виплачується страхувальникам;
- надати загальну характеристику та оцінку страхової діяльності НАСКА «ОРАНТА»;
- проаналізувати фінансово-господарський стан НАСКА «ОРАНТА»;
- оцінити рівень податкового навантаження НАСКА «ОРАНТА» та його вплив на прийняття фінансово-господарських рішень;
- запропонувати шляхи удосконалення податкового регулювання страхової діяльності.
Об’єктом дослідження є система оподаткування суб’єктів ринку страхових послуг як особливої соціально-економічної структури, де формуються попит і пропозиція на страхові продукти.
Предметом дослідження є теоретичні і практичні засади податкового регулювання ринку страхових послуг.
Для дослідження стану і тенденцій розвитку ринку страхових послуг та динаміки системи його оподаткування використовувались економіко-статистичні методи збору та обробки інформації: вибіркових досліджень, угрупувань; економіко-математичні методи: метод експертних оцінок, економіко-математичне моделювання, кореляційно-регресійний аналіз. Для висунення емпіричних гіпотез та їх верифікації, формулювання наукових положень використовувались методи наукової абстракції, індукції та дедукції, аналізу й синтезу, інші методи пізнання наукових явищ, об’єктів та процесів.
Теоретичною основою
роботи є фундаментальні наукові концепції та теоретичні розробки у галузі
макроекономіки й мікроекономіки, оподаткування та страхування. Інформаційну
базу дослідження склали законодавчі і нормативно-правові акти з питань
оподаткування та регулювання ринку страхових послуг в Україні, Податковий
Кодекс, Основи світового Податкового кодексу, статистичні матеріали та
спеціальні монографічні видання й статті вітчизняних та зарубіжних учених.
1. Теоретичні основи оподаткування страхових компаній
.1 Страховий ринок як
об’єкт податкового регулювання
Ринкова економіка являє собою сукупність різних ринкових відносин, в тому числі і відносин на страховому ринку. Страховий ринок - це система, що регулюється співвідношенням попиту покупців (страхувальників) на страхові послуги і пропозиції продавців (страховиків) щодо надання страхового захисту.
В умовах розбудови ринкової економіки поступова трансформація економічних та соціальних відносин зумовлює безліч проблем у фінансово - господарській діяльності страховиків. Особлива група фінансових проблем виникає у взаємовідносинах страховика з державою, оскільки на їх основі, через систему податків та інших платежів, здійснюється регулювання кінцевих результатів проведення процесу страхування. Система оподаткування страхової діяльності повинна забезпечувати збільшення надходжень в бюджетну систему і сприяти оптимізації страхового ринку. У сучасних умовах дію податків як в першому, так і другому напрямі не можна визнати ефективною.
Відсутність чіткого визначення впливу особливостей страхової діяльності на форми оподаткування як страховиків, так і страхувальників, впровадження сучасних способів та методів податкового регулювання, які б гармонізували інтереси держави та суб’єктів страхової сфери, практична значущість та недостатня теоретична розробленість проблем, пов’язаних з удосконаленням податкового регулювання ринку страхових послуг, визначили вибір теми дослідження та її актуальність.
Ряд вітчизняних і зарубіжних науковців надали дефініції поняттю «страховий ринок».
О.А. Гвозденко вважає, що страховий ринок являє собою систему економічних відносин щодо купівлі і продажу страхової послуги; вона проявляється в захисті матеріальних інтересів застрахованих осіб за рахунок грошових внесків в разі, якщо настав страховий випадок. На нашу думку, автор акцентує увагу на визначенні «страхової послуги».
В.Б. Гомелля стверджує, що страховим ринком є зустріч попиту і пропозиції на страхові товари, що визначена в часі і просторі. При цьому автор у своїх роботах вказує на специфічні риси функціонування страхового ринку, а саме існування специфічного страхового продукту.
В.Д. Базилевич дає таке визначення: страховий ринок - це специфічна сфера грошових відносин, в якій формується попит і пропозиція на страховий захист. Автор відкриває саму суть послуги зі страхування, а не страхового ринку.
Поступовий процес трансформації економіки вимагає від системи оподаткування, як інструменту державного регулювання економічних і соціальних процесів, враховувати інтереси держави, підприємницьких структур та громадян. В той же час практика свідчить про низький рівень ефективності вітчизняної моделі оподаткування страхових компаній, її неадекватність умовам функціонування ринкового господарства.
Зростання прибутковості й рентабельності роботи страхової організації досягається через постійну узгодженість її доходів та витрат в цілому по страховому фонду. Особливо привабливим є стабільне перевищення обсягів доходів над витратами, чим досягається фінансова стійкість всіх або переважної більшості страхових операцій. В основі її забезпечення лежать, насамперед, раціональні величини тарифних ставок (вигідні страховику й прийнятні для страхувальників), а також необхідний рівень концентрації коштів в страховому фонді. Саме при цій умові досягається необхідне територіальне і в часі рознесення збитку.
На концентрацію засобів страхового фонду безпосередньо впливає постійно зростаюче число страхувальників й застрахованих об’єктів. Забезпечення фінансової стійкості страхового фонду може аналізуватись з боку встановлення ймовірності недостатності коштів для страхових виплат в певному році та в аспекті співвідношення доходів й витрат страховика за звітний період.
Основним рушієм дискусії, навколо оподаткування страхових послуг, стала зростаюча тривога з приводу існуючих сьогодні широких можливостей для виведення за межі вітчизняної податкової системи масштабних коштів з використанням схем за участю страхових компаній. Система оподаткування страховиків істотно відрізняється від системи прийнятої для типового господарського товариства, що пов’язано з її особливим статусом. Через таку особливість страховий ринок несе податкове навантаження, яке не можна співвіднести з навантаженням інших галузей економіки. Зокрема, базою оподаткування страхових операцій є обсяг отриманих страховими компаніями премій, зменшений на розмір платежів, здійснених цими компаніями з метою перестрахування. До обрахованої таким чином суми застосовується ставка податку у розмірі 3% (крім операцій довгострокового страхування життя, які оподатковуються за ставкою 0%).
Такий особливий податок був запроваджений з метою замінити звичайний - розрахований на основі валових доходів та валових видатків - податок на корпоративний прибуток.
Причиною застосування особливого порядку оподаткування податком на прибуток доходів від страхової діяльності вочевидь є ряд технічних складностей, що виникають при обрахування валових доходів та валових витрат страхової організації, оскільки її доходи та видатки суттєво рознесені в часі та припадають на різні звітні періоди.
Будь-який альтернативний податок, запроваджений на заміну податку на корпоративний прибуток, повинен ставити страховий бізнес в умови, що є принаймні наближено рівними до умов роботи інших підприємницьких структур, а також забезпечувати еквівалентний набір економічних стимулів для кожного із видів діяльності. У протилежному випадку створюватимуться потужні стимули для податкового арбітражу, тобто для штучного переведення прибутків із секторів в вищим податковим навантаженням до сектору із нижчим задля зменшення власних податкових зобов’язань.
Можна виділити два найпроблемніших елементи оподаткування страхової діяльності, що відкривають безпосередні можливості для податкового планування і відтак потребують вирішення. По-перше, це норма, яка дозволяє страховим компаніям списувати обсяги перестрахових виплат, а, по-друге - власне рівень ставки податку та база, до якої вона застосовується.
Усунути ці схеми можна двома способами - перевівши страхові компанії на загальну систему оподаткування або в межах існуючої системи, усунути можливість зменшення об’єкта оподаткування на перестрахування.
Ідеальний спосіб оподаткування страхового бізнесу полягає у стягненні податку безпосередньо з корпоративного прибутку страхової компанії. Така система ставила би страховий бізнес у рівні умови з іншими підприємницькими структурами і не створювала б економічних стимулів до податкового планування. Пряме оподаткування страхових прибутків покликане максимально точно зіставити валові доходи та витрати компанії з метою коректного підрахунку чистого прибутку. Попри те, що пряме оподаткування таких прибутків потребує надзвичайно кропіткої роботи з розробки адекватних податкових норм, воно все ж таки є можливим і його застосовують у багатьох країнах.
Більше того, у більшості розвинених податкових систем поширеною є практика паралельного застосування податку на прибуток страхових компаній із певною формою альтернативного податку на страхову діяльність (крім валового обсягу премій, альтернативною базою оподаткування можуть бути активи, капітал, обсяг страхових резервів або страхових трансакцій). Однак у багатьох цих країнах прямий податок співіснує з податком на валовий обсяг премій (щоправда, без зменшення його на обсяг перестрахових платежів), хоча причини для паралельного застосування цих інструментів відрізняються між країнами.
Складність податкового обліку страхової діяльності зумовила застосування в Україні особливої системи оподаткування страховиків (3% оподаткування валових доходів), що призвело до використання страхування в «тіньових» схемах ухилення від оподаткування. З огляду на це, податкова політика у сфері страхової діяльності потребує подальшого реформування, яке полягає у переході від оподаткування валових премій до оподаткування прибутку страхових компаній.
Страховики мають право створювати на території України та за її межами, з правами відокремлених підрозділів страховиків, представництва, а також філії, що здійснюють свою діяльність тільки на території України відповідно до чинного законодавства України. Статті про прибуток передбачають можливість сплати консолідованого податку. Страхові компанії не можуть застосовувати метод консолідованого податку на прибуток, оскільки понесені страховиком витрати й амортизаційні відрахування не належать до об’єкта оподаткування страхової діяльності. Сума податку на прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково, виходячи із загальної суми консолідованого податку, нарахованого платником податку та розподіленого пропорційно до питомої ваги суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих за основними фондами такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філій, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку. Оскільки питома вага валових витрат у загальній сумі витрат незначна, а в більшості випадків взагалі її немає, то унеможливлюється застосування механізму сплати консолідованого податку на прибуток. У цьому разі основний податковий тягар нестиме головне підприємство, тож втрачається сам сенс застосування механізму консолідованого податку. Отже, в оподаткуванні філій страховика є ще одна проблема.