Материал: Методика складання звіту про фінансові результати та шляхи підвищення ефективності банківської діяльності

2.3 Методика складання звіту про фінансові результати

Загальні вимоги до розкриття статей даного звіту, а також форма та зміст звіту визначаються вимогами П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати". Міжнародними стандартами також передбачено складання Звіту про фінансові результати, але звітна форма, встановлена МСФЗ 1, має іншу назву - Звіт про прибутки і збитки. Крім назви, згадані звіти відрізняються за формою та змістом (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Порівняння національного та міжнародного стандартів з регулювання порядку складання Звіту про фінансові результати

Згідно з П(с)БО 3 Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів: 1. Фінансові результати; 2. Елементи операційних витрат; 3. Розрахунок показників прибутковості акцій

Звіт про фінансові результати дає змогу користувачам, як зовнішнім, так і внутрішнім, оцінити результати діяльності підприємства в минулому, його прибутковість, можливість ефективно використовувати ресурси або ступінь ризику недосягнення очікуваної рентабельності діяльності.

Фінансові результати у Звіті визначаються та відображаються у розрізі звичайної та надзвичайної діяльності. У свою чергу, доходи, витрати та фінансові результати від звичайної діяльності формуються на підставі узагальнення цих показників від основної діяльності та інших доходів і витрат, податку на прибуток. Згортання доходів та витрат підприємства у звіті не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами) [45].

Для складання Звіту про фінансові результати використовуються обороти за рахунками витрат і доходів (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 Робоча таблиця зі складання Звіту про фінансові результати

Із введенням в дію П(С)БО 17 "Податок на прибуток" для формування показника витрат з податку на прибуток у ф.2 (р. 180) недостатньо визначити добуток прибутку до оподаткування та ставки податку на прибуток.

Це пов'язано з тим, що відмінності у підходах визначення доходів і витрат підприємства між податковим законодавством і П(С)БО України призводять до різниці в сумах податку на прибуток, який обчислюється за кожним із вказаних порядків. Такі різниці потрібно враховувати, визначаючи витрати на прибуток. Податок на прибуток сплачується в сумі, визначеній за податковим законодавством - Д641 К 311. Відповідна величина зобов'язань повинна бути відображена в обліку.

При врегулюванні вказаних різниць застосовуються рахунки 17 і 54, а також зазнає змін величина витрат з податку на прибуток згідно з П(С)БО 17 "Податок на прибуток" (див. детальніше в лекції 27).

Урегулювання описаних різниць відповідним чином знаходить своє відображення у ф. № 2 "Звіт про фінансові результати" фінансової звітності, де сума витрат з податку на прибуток збільшується або зменшується на відстрочені податкові активи та податкові зобов'язання.

Інформаційним джерелом для правильного визначення податку на прибуток і пов'язаних з ним податкових різниць є показники Декларації з податку на прибуток і розрахунки бухгалтерії [43].

Для виконання усіх дій при складанні фінансової звітності та розрахунку суми витрат з податку на прибуток необхідно обов'язково використовувати Декларацію з податку на прибуток, щоб отримати суми поточного податку на прибуток. На підставі її даних необхідно визначити різницю між податком на прибуток за П(С)БО та відповідно до податкового законодавства. Наступним етапом є відображення змін відстрочених податкових активів і зобов'язань у ф. № 1 "Баланс", розраховану суму витрат з податку на прибуток у ф. № 2 "Звіт про фінансові результати" (ДО 98 - КО 98). Порядок трансформації податку на прибуток відображається у розділі XII ф. № 5 "Примітки до річної фінансової звітності" (див. детальніше в лекції 27).

При формуванні показників розділу 2 Звіту про фінансові результати необхідно дотримуватися наступного порядку (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 Рекомендації щодо заповнення розділу ІІ ф. №2

2.4 Виправлення помилок у фінансовій звітності

В процесі роботи бухгалтер може допустити помилки, які завжди необхідно виправляти. Невиправлені помилки приводять до невідповідності бухгалтерського обліку., і як слідство, помилкам в прийнятті управлінських рішень, недоплати податків, штрафним санкціям.

В П(c)БО 6 «Виправлення помилок і змін у фінансових Звітах» наведена класифікація можливих помилок та методика їх виправлення. Згідно стандарту, виділяють такі можливі неточності в звітності: помилка, зміни облікової оцінки, зміни облікової політиці, зміни явищ після дати балансу. Найбільш відомим порушенням бухгалтерського обліку для бухгалтерів є помилка. Особливістю стандарту № 6 є те, що в стандарті наведений механізм виправлення помилки, але відсутнє поняття - помилка.

Помилка - ненавмисне перекручення фінансової інформації в результаті арифметичних або логічних помилок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотримуванні повноти обліку, неправильного представлення в обліку фактів господарської діяльності, наявності складу майна, вимог і зобов’язань, невідповідне запасів в обліку.

Загальна характеристика помилки наведена в Національних нормативах аудиту - Норматив 7 «Помилки та шахрайство». В Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку (МСБУ 8 п.31-35) наведено поняття не суттєвої і суттєвої помилки, які приводять до невірного розрахунку фінансових результатів. Вони бувають: математичні, від невірного використання методів обліку, за неувагою та шахрайством. Така класифікація інтересна, але, згідно нашого законодавства, не може бути використана. Тому в практичній діяльності можливо виділити два види помилок:

- помилки, які допущені в поточному періоді;

-       помилки, допущені при складанні фінансових Звітів у попередніх періодах.

Для виправлення помилки необхідно: з’ясувати суть помилки; визначити порядок відображення в бухгалтерському обліку операції для виправлення помилки та водночас правильність її відображення; провести (у разі необхідності) корегування даних фінансової звітності. Помилки, які допущені в поточний звітний період, найчастіше виявляються бухгалтером у процесі ведення бухгалтерського обліку і не потребують коректування звітності підприємства. Помилки в первинних документах, облікових регістрах і звітах, що створені ручним способом, виправляються коректурним способом, тобто неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою, щоб можна було прочитати виправлення.

Виправлення помилки повинно бути обумовлено надписом «виправлено» та підтверджене підписами осіб, які підписали цей документ.

Помилки в облікових регістрах виправляються способом сторно. Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка (сума, кореспонденція рахунків) заноситься червоним чорнилом або із знаком «мінус», правильний запис (сума, кореспонденція рахунків) заноситься чорнилом темного кольору. Внесення цих даних облікового регістру у місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується неправильний запис та відображається правильна сума і кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку. У документах, якими оформлені касові і банківські операції та операції з цінними паперами, виправлення не допускається [22].

Порядок виправлення помилок в документах та регістрах, що створені машинним способом, встановлюється вказівками з організації бухгалтерського обліку з використанням обчислювальної техніки. Можливі такі варіанти виявлення помилок:

- на рахунках бухгалтерського обліку невірно відображено господарську операцію;

-       господарську операцію відображено вірно, але суму завищено або занижено;

-       господарську операцію не відображено у бухгалтерському обліку;

-       господарську операцію відображено не вірно в облікових регістрах.

Якщо, господарська операція не відображена в обліку, то її необхідно внести до поточного обліку на сонові методів обліку згідно облікових таблиць. Невірна показана господарська операція потребує: по-перше, зняти з обліку невірний бухгалтерський запис, це можливо використав правило «Червоне сторно», по-друге, внести в облік правильний бухгалтерський запис. Кожний з наведених варіантів помилок необхідно виправити перед складанням фінансової звітності. Помилки, допущені при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється шляхом корегування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного періоду.

Такий підхід до виправлення помилок виключає відображення у складі поточних результатів діяльності тих витрат і доходів., що могли відноситись до попередніх витрат, а помилки відображаються як непокриті збитки, доходи - як нерозподілений прибуток.

Виправлення починається зі «Звіту про власний капітал», рядок 030 «Виправлення помилок», потім коректується Звіт про фінансові результати та баланс того періоду, в яки й були допущені помилки.

Послідовність виправлення помилки при корегуванні сальдо по рахунку 44 «Нерозподілений прибуток»:

) Виявити помилку в звітному періоді. Це може бути завищення (зменшення ) витрат доходів, помилки в ПДВ та ін.

) Розрахувати суму коректування сальдо за рахунок 44 «Нерозподілений прибуток» на початок звітного року.

) Занести суму коректування в Звіт про власний капітал за звітний рік.

) Перерахунок показників Звіту про власний капітал за звітний рік з урахуванням коректування сальдо по рахунку 44 «Нерозподілений прибуток» на початок року.

) Коректування Звіту про фінансовий результат за період, в якому допущена помилка.

) Коректування Балансу за період, в якому допущена помилка.

) Складання приміток до фінансового Звіту про порядок виправлення помилок.

В примітках до фінансової звітності необхідно вказати: склад та суму помилки; статті фінансової звітності попередніх періодів, які були перераховані в цілях додаткового представлення інформації.

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ БАНКУ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ АТ «БАНК БОГУСЛАВ»

3.1 Методика оцінки фінансової стійкості банку на основі звіту про фінансові результати

Вивчаючи цю тему, необхідно пам’ятати, що порядок оцінки фінансового стану банку базується на аналізі його балансу та звіту про прибутки та збитки.