Материал: Методика складання звіту про фінансові результати та шляхи підвищення ефективності банківської діяльності

Розглянемо основні елементи балансового звіту комерційних банків.

Актив - це ресурс, що контролюється банком як результат минулих подій, використання якого, ймовірно, сприятиме в майбутньому зростанню економічної вигоди.

Зобов'язання - це теперішнє зобов'язання банку, що виникає з його минулої діяльності, розрахунок за яким повинен закінчитися відтоком із бачку ресурсів, які уособлюють економічні вигоди.

Власний капітал - це залишкова частка в активах банку після вирахування зобов'язань. Капітал забезпечує банку резерви, достатні для адекватних дій у будь-яких непередбачених обставинах, і допомагає уникнути неплатоспроможності в процесі адаптації до змінних умов.

Баланс є основною формою звітності комерційного банку, що показує стан активів, зобов'язань та капіталу банку на певну дату. Призначення балансу - дати повну картину обліку операцій комерційного банку. Ця форма звітності відповідає діючому плану рахунків для комерційних банків.

Балансовий звіт (місячний) надається електронною поштою комерційними банками - юридичними особами на рівні області регіональним управлінням НБУ. Балансовий звіт формується на основі інформації, що міститься в синтетичних рахунках і є дзеркальним відображенням фінансового стану банку, включає активи, зобов'язання та акціонерний капітал на конкретну дату [43].

Пасиви банку - це зобов'язання та капітал. Зобов'язання мають дві основні складові: депозити від різних економічних агентів та недепозитні запозичення на ринках грошей та капіталу. До зобов'язань банку належать такі статті: коррахунки банків, депозити та кредити банків, кошти до запитання клієнтів, цінні папери власного боргу, кредити, отримані від міжнародних фінансових організацій, субординована заборгованість, інші зобов'язання.

До власного капіталу належать статті, що свідчать про розмір статутного сплаченого і несплаченого капіталу, прибутки і резерви, прибуток-збиток поточного року. Резерви банк створює на випадок непередбачених обставин як дієвий засіб покриття збитків.

Форма 2-КБ «Звіт про прибутки та збитки» є найважливішою після балансу формою звітності, за якою оцінюється фінансовий стан банку та рентабельність його діяльності. Форма 2-КБ ілюструє розмір доходів та витрат за визначений період часу (як правило, за рік). Звіт про прибутки та збитки банку готується на основі інформації, що відображена на синтетичних та аналітичних рахунках. У формі вміщено доходи та витрати банку. Кожен вид доходу (витрат) розкривається окремо для того, щоб користувачі могли оцінити ступінь ефективності функціонування банку:

Усі види доходів та витрат характеризують за наступними критеріями: строковістю; групами клієнтів; типами операцій (депозити, кредити або цінні папери). При цьому доходи та витрати подаються у тому ж розрізі, що і власне активи і пасиви у балансовому звіті. Ця відповідність полегшує аналіз рентабельності окремих доходів та витрат банку.

До допоміжної звітності банків належить звітність про кредитну, депозитну діяльність, формування резервів під активні операції та дотримання економічних нормативів, а також звіт про діяльність банку з цінними паперами [21].

Звітність про кредитну діяльність комерційного банку. Кредитна діяльність комерційного банку охоплює операції з надання та отримання кредитів на міжбанківському ринку і надання кредитів клієнтам - юридичним та фізичним особам. Звітність про кредитну діяльність банку можна поділити на дві групи: узагальнюючу та деталізовану:

Узагальнююча звітність - характеризує результати кредитної діяльності банку. Деталізована звітність характеризує окремі аспекти кредитної діяльності банку. До деталізованої звітності належить звітність про обсяги та відсоткові ставки.

кредитування фінансовий звітність банк

1.2 Нормативно-правова база, що регулює процес складання та подання фінансової звітності банку

Порядок складання та подання фінансової звітності, перш за все, регулюється нормативно-правовою базою Національного банку України та Верховною радою України, а також Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Основні із них наведені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 Нормативно-правова база, що регулює процес складання фінансової звітності банку

Основними із наведених нормативних документів, що регламентують вимоги до фінансової звітності є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; Інструкція про порядок складання і оприлюднення фінансової звітності банків України; Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в банківських установах.

Саме у цих документах визначені загальні вимоги до складання фінансової звітності та порядок подання і оприлюднення. Визначені організаційні засади складання фінансової звітності в банках та наведені зразки форм фінансової звітності; порядок, періодичність складання та вимоги до розкриття інформації у фінансовій звітності; порядок подання до Національного банку та оприлюднення фінансової звітності.

Важливими документами при складання фінансової звітності є Положення (стандарти) бухгалтерського обліку. для складання фінансової звітності використовують інформацію таких П(С)БО:

–    Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 (П(С)БО) “Загальні вимоги до фінансової звітності”;

–       Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”;

–       Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати”;

–       Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 „Звіт про рух грошових коштів”;

–       Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 „Звіт про власний капітал”;

–       Положення (стандарт ) бухгалтерського обліку 6 «3агальні вимоги до фінансової звітності».

П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” - згідно з якими певна стаття наводиться у фінансовій звітності. Таких критеріїв два: існує йомовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, повязаних із цією статтею; оцінка статті може бути достовірно визначена [7].

Важливою частиною П(С)БО 1 є розділ “Розкриття інформації у фінансовій звітності”, в якому визначено вимоги складання інформації, що наводиться у звітності; зазначення дати (періоду), на яку складається звітність; зазначення валюти, в якій подаються елементи звітності; висвітлення обраної банком облікової політики, а також вимоги стосовно змісту приміток до фінансових звітів.

Під час складання балансу потрібно вивчити П(С)БО 2 “Баланс” та усвідомити, що умови визначення статей балансу, які наводяться у відповідному розділі П(С)БО 2, випливають із загальних критеріїв, регламентованих П(С)БО 1 щодо будь-яких статей фінансової звітності.

Знайомлячись із тлумаченням основних термінів, які застосовуються в П(С)БО 2, можна дійти висновку, що критерієм поділу активів банку на оборотні і необоротні є час їх використання або споживання. До основних засобів, які відбиваються у складі необоротних активів, належать матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких перевищує один рік або операційний цикл, якщо він довший за рік [8].

За П(С)БО 2 Баланс містить 3 розділи активу (Необоротні активи, Оборотні активи, Витрати майбутніх періодів) і 5 розділів пасиву (Власний капітал, Забеспечення наступних витрат і платежів, Довгострокові забов’язання, Поточні забов’язання, Доходи майбутніх періодів).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати". Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності організації за звітний період [9].

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів”. Звіт про рух грошових коштів має містити інформацію про грошові потоки організації за певний період у розрізі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

При цьому під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їхніх еквівалентів. Грошові кошти включають кошти в касі та на розрахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відому суму грошових коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості [10].

П(С)БО 4 передбачає складання звіту про рух грошових коштів в розрізі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал» надає узагальнену за звітній рік інформацію про зміни, які відбулися у складі власного капіталу за рахунок: змін в обліковій політиці; виправлення помилок; переоцінки довгострокових активів; чистого прибутку (збитку) звітнього періоду; розподілу прибутку; внесків учасників; вилучення капіталу; інших змін у капіталі. Звіт про зміни у власному капіталі - фінансовий звіт у вигляді таблиці, в якій узгоджується сальдо кожної статті власного капіталу на початок та на кінець періоду. При цьому кожна зміна (збільшення або зменшення) у складі власного капіталу подається у Звіті про зміни у власному капіталі окремим рядком.

Додаткова інформація, розкриття якої у поясненнях до звіту вимагає П(С)БО5, висвітить призначення та умови використання всіх елементів власного капіталу, питання емісії та дивідендів на організації.

Обсяг інформації в Примітках до фінансової звітності залежить від видів діяльності банку, багатьох інших чинників та вимог конкретних П(С)БО, табл.1.3.

Таблиця 1.3 Вимоги щодо Приміток фінансової звітності

Положення (стандарт ) бухгалтерського обліку 6 «3агальні вимоги до фінансової звітності». Цим положенням (стандартом) визначаються порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності [12].

Виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року і вимагає повторного відображення порівняльної інформації у фінансовій звітності.

У примітках до фінансових звітів слід розкривати таку інформацію щодо виправлення помилок, які мали місце в попередніх періодах: зміст і суму помилки; статті фінансової звітності минулих періодів, які були переобраховані з метою повного подання порівняльної інформації; факт повторного оприлюднення виправлених фінансових звітів або недоцільність повторного оприлюднення.

Нормативна база, яка регулює порядок складання фінансової звітності банків, поруч з позитивними моментами, містить деякі недоліки та протиріччя. З моменту прийняття нормативних документів в їх зміст вноситься значна кількість змін і доповнень. Нерідко, ці зміни і доповнення протирічать один одному, що ускладнює роботу працівників бухгалтерії. А часте внесення змін і доповнень призводить до того, що дані в підручниках стають дещо застарілими, не відповідають чинному законодавству. На мою думку, закони та інші нормативні акти , які регулюють питання складання фінансової звітності, потребують детального доопрацювання.

1.3 Актуальні питання удосконалення фінансової звітності банку

Обснована оцінка фінансового стану комерційного банка також пов’язана з достовірністю інформації про його доходи та видатки. Ці облікові об’єкти являються основою функціонування банка і показником наслідків його діяльності.

Отже вони пов’язані зі всіма іншими обліковими об’єктами; складають основні засади для визначення фактичного прибутку, і тому є ценральною частиною роботи бухгалтерської служби та всієї системи управління банком; формують фінансовий результат діяльності, більш важливий та значущий показник для користувачів, ніж валюта і структура баланса банка, прибуток якого впливає на позитивний діловий стан та сприяє подальшому залученню коштів клієнтів, що є основою функціонування банківської системи. Бухгалтерський облік українських банків не достатньо гармонізований в українських нормативних документах з міжнародними стандартами фінансової звітності. Міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - МСФЗ) виступають на даний момент ефективним інструментом підвищення прозорості і зрозумілості інформації, яка розкриває діяльність суб’єктів господарювання, створює достовірну базу для визнання доходів і витрат, оцінки активів і зобов’язань, яка надає можливість об’єктивно розкривати і віддзеркалювати існуючі фінансові ризики у звітуючих суб’єктів, а також порівнювати результати їх діяльності в цілях забезпечення адекватної оцінки їх потенціалу та ухвалення відповідних управлінських рішень. В цьому і є переваги складання фінансової звітності за міжнародними стандартами, вони незаперечні для більшості користувачів фінансової звітності. МСФЗ можна розцінювати як інструмент глобалізації економіки і світових господарських зв’язків [50].