Материал: Методика складання звіту про фінансові результати та шляхи підвищення ефективності банківської діяльності

Методика складання звіту про фінансові результати та шляхи підвищення ефективності банківської діяльності

Методика складання звіту про фінансові результати та шляхи підвищення ефективності банківської діяльності

ВСТУП

Банківська система відіграє значну роль не тільки на внутрішньому ринку України, але й в розширенні її участі в процесах глобалізації фінансових ринків та інтеграції економіки держави в світову осподарську систему. Як і будь-яка комерційна організація в Україні, банки ведуть бухгалтерський облік всіх операцій та складають фінансову звітність.

Зацікавленість користувачів звітності банків полягає в отриманні повної та достовірної інформації, що розкриває фінансовий стан організації, яка дає уявлення про рівень надійності банка. Сьогодні інвестори капіталу банку не хочуть задовольнятися інформацією, яка традиційно відображається у фінансовій звітності згідно з НП(С)БО. Процеси гармонізації та стандартизації обліку, які відбуваються в усьому світі, вимагають адаптувати бухгалтерський облік в банках України до міжнародних стандартів, а також потребують удосконалення нормативного забезпечення як на рівні держави, так і на рівні окремого суб’єкта господарювання. Тому питання необхідності узгодження фінансової звітності з МСФЗ є одним з актуальних питань сьогодення.

Широкий спектр питань зі складання фінансової звітності банках та шляхи її вдосконалення досліджувалися в роботах: Дарбеки Є.М., Іванова І.О., Тазіхіної Т.В., Чиркової М.Б., Шуваєвої М.І., а також в дисертаційних роботах Волосова К.М., Домаценко Д.В., Живіхіной І.Б., Корікова О.О., Образцова М.В., Руковчука О.В., Русанової О.М., але в них ще недостатньо розглядалися питання удосконалення фінансової звітності банків шляхом їх гармонізації з Міжнародними стандартами фінансової звітності.

Метою роботи є аналіз особливостей формування та складання фінансової звітності банками, її види з огляду на їх облікову політику, визначити порядок складання та компонентність річної звітності, дослідження фактори, що впливають на необхідність узгодження фінансової звітності з міжнародними стандартами фінансової звітності.

Виходячи з поставленої мети були визначені наступні завадння, що їх вирішення необхідне в даній роботі:

–   визначення економічного змісту та призначення фінансової звітності банку;

–       аналіз нормативно-правової бази, що регулює процес складання та подання фінансової звітності банку;

–       визначення напрямків вдосконалення фінансової звітності банку;

–       визначення методики складання звіту про фінансові результати;

–       аналіз фінансової звітності на прикладі банку АТ «Банк Богуслав»;

–       визначення ефективності діяльності АТ «Банк Богуслав»;

–       оцінка фінансової стійкості банку на основі звіту про фінансові результати.

Обєктом дослідження в роботі виступає фінансова звітність банківських установ та шляхи підвищення ефективності її складання.

Предметом дослідження виступає методика складання звіту про фінансові результати та механізми її покращення з метою підвищення конкурентної позиції банку.

Базою дослідження виступає комерційний банк АТ «Банк Богуслав».

РОЗДІЛ 1. ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ, ЯК СКЛАДОВА ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

1.1 Економічний зміст та призначення фінансової звітності банку

Звітність як складова методу бухгалтерського обліку є його завершальним етапом. Поділ бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський, кожний з яких має своє призначення і відіграє свою роль в управлінні, передбачає використання узагальнених показників банківської діяльності та стану грошово-кредитного ринку, призначених як для внутрішніх, так і зовнішніх користувачів інформації. Для зовнішніх користувачів насамперед призначається фінансова (бухгалтерська) звітність, котра використовується також самим банком. Фінансова звітність являє собою систему езаємозв 'язаних узагальнених показників, що відображають фінансовий стан та результати діяльності банку за звітний період. Вона складається з допомогою підрахування, групування і спеціального оброблення даних поточного бухгалтерського обліку.

Водночас фінансова звітність не дає змоги керівництву банку детально оцінювати, всебічно аналізувати й контролювати діяльність філій, інших структурних підрозділів, мати детальну оперативну інформацію, необхідну для прийняття рішень на різних рівнях управління банком. Тому, окрім фінансової звітності, встановлюються форми статистичної звітності, що грунтуються на даних управлінського бухгалтерського обліку і використовуються для створення системи грошово-кредитної та банківської статистики.

Складання фінансової звітності, як і ведення фінансового обліку, жорстко регулюється міжнародними стандартами та чинним законодавством України. Звітність грунтується на міжнародних принципах бухгалтерського обліку. До неї пред'являються ті самі вимоги, що й до бухгалтерського обліку, бо вона є його складовою. Водночас окремі з вимог специфічні щодо фінансової звітності. Насамперед, інформація фінансової звітності має грунтуватися на даних аналітичного й синтетичного обліку, причому мусить забезпечуватися тотожність даних цих обліків, а також тотожність показників балансів, бухгалтерських звітів та даних синтетичного й аналітичного обліків. Ще до складання фінансової звітності в бухгалтерському обліку мають бути відображені всі операції, які здійснювалися у банку за звітний період [21].

Важливою вимогою до фінансової та статистичної звітності є достовірність та реальність інформації, які забезпечуються документуванням банківських операцій, проведенням періодичних інвентаризацій, за допомогою яких контролюються та уточнюються наявність і вартість активів та пасивів банку, цінностей та операцій, що обліковуються на позабалансових рахунках.

Обов'язковою вимогою до фінансової та статистичної звітності є її порівнянність, зіставлення показників звітного періоду з аналогічними показниками минулих періодів. Лише на цій основі можна зробити відповідні висновки про зміни у фінансовому стані банку, спрогнозувати тенденції розвитку банківських операцій. Якщо ж відбулися зміни правил бухгалтерського обліку, то банк повинен забезпечити порівнянність звітності через перерахування даних минулого звітного періоду за новими правилами та відобразити результати таких змін на окремих рахунках доходів та витрат.

Фінансова звітність банку має оприлюднюватись, але за умови наявності аудиторського висновку, складеного з дотриманням відповідних норм та стандартів. Цей висновок повинен містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності законодавству бухгалтерської звітності.

Звітність має бути дієвою, тобто забезпечувати необхідною інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів, розкривати кількісні та якісні сторони явищ, що вивчаються. Водночас вона не повинна бути громіздкою та трудомісткою, а раціонально побудованою й економічною. Цьому має сприяти розроблення Національним банком України централізованої стандартної програми для формування усіх форм фінансової звітності з операційного дня банку.

Основне призначення фінансової та статистичної звітності полягає в наданні користувачам правдивої та достовірної інформації про майновий та фінансовий стан банку, про результати його господарсько-фінансової діяльності за звітний період. Користувачам також необхідна інформація, яка дає змогу краще розібратися в особливостях здійснюваних банками операцій. Така інформація їм потрібна завжди, а особливо тоді, коли банк перебуває під посиленим контролем та подає Національному банку інформацію, яка не завжди призначена для оприлюднення. Тому розкриття інформації у фінансових звітах банку мусить бути достатньо вичерпним для того, щоб задовольнити потреби користувачів в інформації щодо ліквідності та платоспроможності банку, способів управління і контролю ризиків, пов'язаних з кредитними та іншими операціями банку [44].

Користувачами звітності можуть бути уповноважені на підставі законів України представники органів державної влади, юридичні та фізичні особи, заінтересовані в результатах господарської діяльності банку, в тому числі власники, засновники та акціонери банку, кредитори, інвестори та інші особи, які відповідно до чинного законодавства мають право на отримання інформації, що міститься у фінансовій звітності.

Головним користувачем звітності комерційних банків виступає Національний банк України, котрий виконує роль центрального банку держави та функцію банківського нагляду. Відповідною інформацією щодо стану грошового обігу та діяльності банківської системи користуються міжнародні фінансові організації, членом яких є Україна.

Основна фінансова звітність - це звітність, що використовується більшістю користувачів для отримання інформації про фінансовий стан і діяльність банку, яка необхідна при прийнятті економічних рішень. До фінансової звітності належать звіти: балансовий, про прибутки та збитки, примітки та інші звіти, що розшифровують окремі статті основних форм, а також пояснювальні матеріали.

Форми основної фінансової звітності мають відповідати:

загальновизнаним моделям, які використовуються в міжнародній банківській практиці, що пов'язано з розширенням економічних зв'язків країни за кордоном;

специфічним вимогам національних користувачів. На міжнародному рівні зміст та принципи формування основних форм фінансової звітності комерційних банків визначають:

схема підготовки та надання фінансових звітів (що є першою частиною Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку);

стандарт 1 «Розкриття політики бухгалтерського обліку»;

стандарт 5 «Інформація, що підлягає розкриттю у фінансових звітах»;

стандарт 30 «Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ»;

директива Ради Європейського Союзу «Про річну та консолідовану звітність банків та інших фінансових установ» № 86/635/ЕЕС від 08.12.86р.

Фінансові звіти відображають вплив операцій та інших подій на фінансовий стан банку, групуючи їх в широкі класи у відповідності до їх економічних характеристик. Ці класи називаються елементами фінансових звітів. Активи, зобов'язання та власний капітал є елементами, які безпосередньо пов'язані з виміром фінансового стану, відображеним у балансовому звіті, а доходи і витрати - у звіті про прибутки та збитки [21].

З метою забезпечення достовірності інформація у фінансових звітах має бути повною. Недогляд може призвести до того, що інформація буде невірною і, таким чином, недостовірною та недостатньою з огляду значущості.

Споживачі повинні мати можливість:

відстежувати фінансову звітність банків за різні періоди часу, щоб аналізувати тенденції щодо їх фінансового стану та результатів діяльності;

порівнювати діяльність банків на основі фінансової звітності.

Важливою передумовою якісної характеристики можливості зіставлення є те, що користувачі мають бути поінформовані про політику бухгалтерського обліку, яка здійснюється під час підготовки фінансових звітів, а також щодо будь-яких змін у грошово-кредитній політиці та наслідків таких змін.

Для того щоб користувачі могли порівняти фінансовий стан, результати та зміни під впливом часу, важливо, щоб фінансові звіти давали відповідну інформацію за попередні звітні періоди.

Якісною характеристикою звітності є підтримка балансу між вигодою та витратами на її підготовку. Вигода, одержана від інформації, повинна перевищувати вартість її забезпечення, тобто витрати на отримання та обробку інформації. Більш того, витрати не обов'язково несуть ті користувачі, які отримують вигоду. Вигоду також можуть отримувати не ті користувачі, для яких готувалась інформація. Наприклад, подальше забезпечення інформацією кредиторів може скоротити витрати за міжбанківськими позиками.

На практиці часто необхідно знайти оптимальне сполучення якісних характеристик. Головною метою при цьому є досягнення такого співвідношення характеристик, яке б відповідало меті та завданням звітів.

Користувачами звітності комерційних банків України є: інвестори, кредитори, клієнти, контрагенти, органи влади (у тому числі податкова адміністрація), громадськість, керівництво та працівники банку, Національний банк України, міжнародні фінансово-кредитні установи. Вони використовують звітність для того, щоб задовольнити свої різноманітні потреби в інформації (табл. 1.1.).

Таблиця 1.1

Диференціація вимог до банківської звітності різних груп користувачів