1. Як захист проти економічних злочинів. Дуже часто забезпечення ЕБП зводять до протистояння, захисту від різного роду економічних злочинів (від крадіжки, шахрайства, фальсифікації, промислового шпигунства і т. д.). Виконувати аналіз комплексу цих загроз надзвичайно важливо, але обмежувати поняття економічної безпеки підприємства лише загрозами з різним рівнем деталізації не можна, особливо зважаючи на те, що це поняття є набагато ширшим та змістовним.
2. Як стан захищеності від внутрішніх і зовнішніх загроз. Підприємство - це, в першу чергу, об'єкт економічних відносин. Власник підприємства ставить результатом діяльності підприємства досягнення поставленої ним мети, яка, як правило, носить економічний характер.
Чи виникатимуть у процесі цього досягнення які-небудь загрози, чи вестиметься з ними боротьба, як вона вестиметься - власникові, швидше за все, однаково. Боротьба із загрозами найчастіше не є метою створення і володіння підприємством, ведення ним економічної діяльності. Утім, міркування про економічну доцільність ведення боротьби з загрозами напевно викличе інтерес власника, оскільки це безпосередньо зачіпає його матеріальні інтереси, бо ведення цієї боротьби вимагає здійснення витрат, а виграш неочевидний .
3. Як стан ефективного використання ресурсів або потенціалу. Підхід, який намагається уникнути вживання поняття загрози у визначенні ЕБП, базується на економічних поняттях досягнення мети, функціонування підприємства, тобто є ресурсно-функціональним підходом [59].
Економічна безпека підприємства - це стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів для запобігання загрозам і для забезпечення стабільного функціонування підприємства в даний час і в майбутньому [24-с.52] .
Оцінити ефективність використання ресурсів досить складно. Безумовно, ефективність використання корпоративних ресурсів у результаті як причина або як наслідок, може характеризувати ступінь ЕБП. Але ж виникає проблема визначення того, що саме відноситься до цих корпоративних ресурсів і чи розглядати їх вплив на ЕБП разом або окремо.
Не згадана можливість використання некорпоративних ресурсів забезпечення ЕБП, наприклад, державних правоохоронних органів, системи регулювання торгових та виробничих відносин. Також неможливо визначити, чи є швидкий, динамічний розвиток підприємства або навпаки, застій, стабільним функціонуванням.
Економічна безпека підприємства - це такий стан господарського суб'єкта, при якому він, при найбільш ефективному використанні корпоративних ресурсів, добивається запобігання, ослаблення або захисту від існуючих небезпек і загроз або інших непередбачених обставин і в основному забезпечує досягнення цілей бізнесу в умовах конкуренції і господарського ризику [8-с.24].
У цьому визначенні вже з'являються два важливі моменти - критерій забезпечення безпеки - досягнення цілей бізнесу, а також враховуються чинники зовнішніх умов - конкуренція, ризик. Також зазначена і умова досягнення цілей бізнесу - ефективність використання ресурсів. Але не слід забувати про можливість визначення керівництвом заздалегідь нереальних цілей або спеціально спланованих дій, які можуть бути сприйняті як перешкода для досягнення цілей.
4. Як наявність конкурентних переваг. Підхід, прихильники якого вважають, що наявність конкурентних переваг, зумовлених відповідністю матеріального, фінансового, кадрового, техніко-технологічного потенціалів і організаційної структури підприємства його стратегічним цілям і завданням забезпечать йому певний рівень економічної безпеки. Але сам факт наявності переваг і потенціалу, без їх використання і реалізації, не гарантує підприємству економічної безпеки [50-с.51].
5. Як реалізація і захист економічних інтересів. Відносно більш новий підхід, що заснований на реалізації і захисті економічних інтересів підприємства визначає ЕБП як захищеність його життєво-важливих інтересів від внутрішніх і зовнішніх загроз, тобто захист підприємства, його кадрового та інтелектуального потенціалу, інформації, технологій, капіталу і прибутку, який забезпечується системою заходів спеціального правового, економічного, організаційного, інформаційно-технічного і соціального характеру.
Безпека в початковому і в найзагальнішому сенсі слова - це стан, при якому не загрожує небезпека, є захист від небезпек. Але для підприємства бути в безпеці зовсім не означає функціонувати без небезпек. Останні існують завжди або майже завжди і в певних межах можуть навіть мати позитивне значення, вони стають однією з причин необхідної активності підприємства. Небезпеки, проблеми, труднощі не тільки неминучі в діяльності підприємства, але і деякою мірою корисні, оскільки вони також відіграють і мобілізуючу роль у цій діяльності [56-с.13].
Проблеми забезпечення безпеки на мезо-, макро- і мікрорівні досить складні і пов'язані, насамперед, з відбуваються реформами в політичній, економічній, соціальній і духовній сферах і потребують переосмислення концепцій безпеки на всіх рівнях функціонування та розвитку соціуму. До недавнього часу поняття «безпека» асоціювалося з поняттям «державна безпека», «національна безпека» або «військово-політична безпека» та належало виключно до компетенції держави. Перехід до ринкових відносин спричинив трансформаційні процеси в політичних, економічних і соціальних сферах, що призвело до загострення не лише зовнішніх, а й внутрішніх загроз, що впливають на нормальний стан системи функціонування суб'єктів господарювання [55-с.12]. При цьому функції державних структур щодо забезпечення безпеки, які отримали статус економічно самостійних господарюючих суб'єктів, значно звузилися, а підприємства, організації та установи опинилися в становищі самостійного вибору у відносинах з численними суб'єктами ринкового середовища, перед соціальними і техногенними небезпеками, кримінальними погрозами як зсередини, так і ззовні. У зв'язку з чим, перед підприємствами виникає актуальне завдання внутрішньої самооцінки і прогнозування свого стану з точки зору виконання властивих їм виробничих функцій, прийняття заходів захисту цих функцій. Іншими словами, виникає необхідність забезпечення економічної безпеки системи виробництва від різних проявів зовнішнього і внутрішнього походження, які безпосередньо впливають на потенціал підприємства, а також створення системи безпеки спрямованої на усунення, повне або часткове, виникаючих загроз і виникає проблема забезпечення власної економічної безпеки, пов'язаної з необхідністю розробки комплексу цільових заходів, спрямованих на забезпечення власної економічної безпеки не тільки в кризові періоди, але і при роботі в стабільному економічному середовищі.
Період становлення і розвитку ринкових відносин в Україні характеризується постійною зміною зовнішнього середовища, яка має суттєвий вплив на ефективність і стабільність функціонування підприємства, а також здатність адекватно реагувати на ці зміни за умови забезпечення достатнього рівня безпеки, що, в свою чергу, привело до загострення проблем організації економічної безпеки підприємства і, як наслідок, сприяло конкретизації сутності поняття економічна безпека, яке в сучасних умовах функціонування підприємства стало предметом серйозних наукових досліджень [47-с.147].
Проведене дослідження дозволило зробити висновок відносно багатогранності поняття «економічна безпека підприємства». Дослідники пропонують розглядати його з точки зору стану: ефективності використання ресурсів, виробничої системи, економічного розвитку, захищеності діяльності та інтересів, гармонізації останніх. Амплітуда коливань думок вчених досить висока. Авторами пропонується на основі досліджених визначень узгодити ідентифікацію поняття з градацією його рівнів.
Рівень економічної безпеки підприємства не можна оцінити певним статичним показником, оскільки він містить, як мінімум, три компоненти:
) існуючий рівень економічної безпеки підприємств (щодо ресурсного забезпечення виробничо-господарської та фінансової діяльності);
) ефективність функціонування;
) здатність до подальшого розвитку підприємства.
На нашу думку, найбільш повне
визначення сутності поняття економічна безпека відповідне сучасним умовам
розвитку ринкових відносин, представлено в роботах Зубика В.Б., Седегова Р.С. і
Абдули А. Е., які під економічною безпекою пропонують розуміти «захищеність
життєво важливих інтересів підприємства від внутрішніх і зовнішніх загроз, яка
організується адміністрацією та колективом підприємства шляхом реалізації
системи заходів правового, економічного, організаційного, інженерно-технічного
та соціально-психологічного характеру ». Близьке за змістом до попереднього
визначення Бендікова М.А., який пропонує ширше визначення економічної безпеки
підприємства, характеризуючи його як «захищеність його науково-технічного,
технологічного, виробничого і кадрового потенціалу від прямих (активних) або
непрямих (пасивних) економічних погроз, наприклад, пов'язаних з неефективною
науково-промисловою політикою держави або формуванням несприятливого
зовнішнього середовища, і здатність до його відтворенню ».
1.2 Методи управління економічною безпекою суб'єктів господарської
діяльності
Сучасна економічна література володіє широким арсеналом методів дослідження складних економічних явищ, в тому числі економічної безпеки підприємництва. Разом з тим, враховуючи складність цієї економічної категорії, її залежність як від економічних, так і соціальних, політичних, історичних, технологічних, психологічних, релігійних та інших чинників розвитку суспільства, мета, завдання, принципи та показники безпеки підприємництва залежать від характеристики існуючої системи державного устрою, а також базуються на методичних підходах, методах та методології оцінки, які є прийнятними щодо її оцінювання.
В умовах глобалізації світової економіки значно зростає як перелік, так і рівень (за обсягами можливих втрат) ризиків економічно-господарської діяльності підприємств, що, в свою чергу, посилює проблематику забезпечення стійкості (з економічного погляду) територіальних, регіональних та національної економічної системи загалом [33-с.1639].
Згідно додатком Г, економічна наука виробила низку концептуальних моделей економічної безпеки як національних, регіональних, так і економічних систем на мікрорівні ієрархії управління.
Відомою є концепція економічної безпеки, заснована на ідеях і положеннях структурної жорсткості економічної системи, її керованості, високого рівня захищеності від зовнішніх ризиків та загроз [13-с.14]. Об’єктом економічної безпеки такої теорії є захищеність ресурсного забезпечення, виробничих потужностей, стабільність та керованість економічної системи, засновані на жорсткому контролі та регламентації дій економічних суб’єктів. Зокрема, прикладом таких концептуальних положень була система забезпечення економічної безпеки Китаю та колишнього Радянського Союзу.
Проте основним недоліком її побудови є закритість від зовнішніх ринків та міжнародної конкуренції, що об’єктивно призводить до послаблення конкурентоспроможності національних товаровиробників, зниження якості споживчих послуг всередині країни тощо.
Принципово відмінною моделлю забезпечення економічної безпеки (що, відповідно, потребує дотримання інших принципів забезпечення економічної безпеки кожного рівня ієрархії управління економікою, в тому числі, окремого суб’єкта господарської діяльності та навіть особи) є ринкова система господарювання, за якої в основу забезпечення економічної безпеки закладаються ідеї структурної, функціональної варіативності як методу забезпечення конкурентоспроможності у просторі фінансового, трудового, товарного та іншого ринкового хаосу [13-с.15].
Економічна безпека за такої моделі являє собою раціональну та обґрунтовану діалектичну єдність інноваційних, ризикових економічних дій в одних сегментах ринкових відносин і методів стабільного, технологізованого, прибуткового господарювання.
Доцільно зазначити, що в умовах переходу до ринкової системи господарювання, коли ще не забезпечено повноцінного ринкового саморегулювання економіки, не сформовано ресурсну базу економічного розвитку (що є характерним для України) прийнятним є обрання моделі нарощування потенціалу економічної безпеки країни (використовувались Німеччиною та Японією після Другої світової війни), зміст яких, як правило, зводиться до обґрунтування пріоритетів економічної політики держави в умовах обмеженості ресурсів [54-с. 18]. Окрім того, відомими є такі моделі економічної безпеки [28-с.116]:
американська, яка базується на поєднанні зовнішньої та внутрішньої економічної безпеки, реалізація якої стає можливою внаслідок належного (інколи надлишкового) фінансового забезпечення, що дозволяє фінансувати засоби та заходи захисту зон господарювання, які характеризуються підвищеним рівнем ризику, метою яких стає формування самодостатності та перспективної конкурентоспроможності;
німецька модель передбачає здійснення дій, спрямованих на усунення перешкод повноцінної ринкової конкуренції, стимулювання малого бізнесу та зайнятості і за рахунок високого рівня конкурентоспроможності критичної маси суб’єктів господарської діяльності формування високого рівня економічної безпеки регіонів та держави; водночас соціальний складник економічної безпеки гарантується державою;
європейсько-кейнсіанська модель передбачає забезпечення належного рівня економічної безпеки за рахунок значного посилення ролі державного сектора в економіці, через який забезпечується раціональний розподіл господарських ресурсів з одночасним контролем непередбачуваного впливу приватних економічних інтересів. Формування саме такої моделі безпеки видається найбільш доцільним для України в існуючих умовах соціально- економічного розвитку держави;
шведська модель базується на пріоритеті забезпечення соціального складника економічної безпеки (значної урядової ролі у цьому процесі) за рахунок соціальних виплат, регулювання відносин зайнятості, політики доходів населення та рівня життя;
японська, яка робить наголос на ефективному використанні національного менталітету і внутрішній соціальній безпеці, яка, в свою чергу, реалізується через суб’єкти підприємницької діяльності (як правило, корпорації та промислово-фінансові групи);
моделі економічної безпеки новостворених держав чи таких, які здійснюють докорінну зміну системи господарювання. Така модель формується на поєднанні заходів забезпечення економічної стабільності, керованості та «дозованого» економічного ризику у сферах господарювання, які характеризуються існуючою чи перспективною високою рентабельністю. Усвідомлення базових конфігурацій, мети, завдань та очікуваних результатів за такої економічної моделі має бути визнаним органами державного управління всіх рівнів. Причому метою державної політики за такої моделі визначимо раціональне використання обмежених господарських ресурсів, створення умов для розвитку інноваційних проектів, реалізації виробничого потенціалу з максимальною результативністю у мінімальні терміни.
Щодо підходів до оцінки рівня економічної безпеки підприємництва, то варто зазначити, що в економічній літературі містяться методичні підходи, які є схожими та взаємообумовлюваними, а також такі, що принципово різняться за способом та узагальненим показником оцінки її рівня [5-с.44].
До першої групи віднесемо ті, які
більшою мірою застосовуються для оцінки рівня економічної безпеки підприємства
та стосуються розрахунку показників, які характеризують рівень прибутковості,
ефективності використання ресурсів, фінансової стійкості,
конкурентоспроможності первинної ланки економіки. Разом з тим методичні підходи
цього напряму можна екстраполювати на секторально-галузевий, а також мезо-
та/чи макрорівень ієрархії управління економікою.
1.3 Економічна безпека України в умовах кризи та у глобалізованій
економіці