Материал: Кузнецова Л.В., Бабаджан В.Д., Харченко Н.В. та ін. Імунологія

гепатиті; гострих вірусних і вірусно-бактерійних захворюваннях, рино- і коронавірусній, парагрипозній інфекціях, ОРВІ; при менінгоенцефаліті; при герпетичних захворюваннях: оперізуючому лишаї, ураженні шкіри, геніталій, кератиті; гострих і хронічних септичних захворюваннях (сепсис, септицемія, остеомієліти, деструктивна пневмонія, гнійний медіастеніт); розсіяному склерозі (ін'єкції не менше чим один рік); раку нирок, молочної залози, яєчника, сечового міхура, меланомі (зокрема у дисемінованій формі); гемобластозах: волохатоклітинному лейкозі; хронічному мієлолейкозі, гострому лімфобластному лейкозі, лімфобластній лімфосаркомі, Т-клітинній лімфомі, множинній мієломі, саркомі Капоши; як засіб, який знімає інтоксикацію при опромінюванні і хіміотерапії онкологічних хворих.

Випускається лаферон по: 100 тис. МО, 1 млн. МО, 3 млн. МО, 5 млн. МО, 6 млн. МО, 9 млн. МО і 18 млн. МО.

Призначають при: герпес-зостер обколюють по ходу нерва поблизу висипання 2 - 3 млн. МО у 5 мл фіз. розчину і наносять на папули лаферон, змішаного з косметичною емульсією ЛА-КОС (або дитячим кремом) в співвідношенні 1 млн. МО лаферону на 1 - 2 см3 крему; гострому вірусному гепатиті В в/м по 1 – 2 млн. Мод 2 рази на добу 10 днів; хронічному вірусному гепатиті В в/м по 5 млн. МО, 3 рази в тиждень 4 - 6 тижнів (при гіпертермічній реакції за 20 - 30 хв. до введення лаферону прийняти 0,5 г парацетамолу, за потребою прийом антипіретиків повторити через 2 - 3 години після ін'єкції лаферону); при хронічному вірусному гепатиті С в/м у дозі 3 млн. МО 3 рази на тиждень 6 місяців; при ОРВІ і грипі: в/м по 1-2 млн. МО 1 - 2 рази на день разом з інтраназальним введенням (1 млн. МО розвести у 5 мл фіз. розчину, заливати у кожен носовий хід по 0,4 - 0,5 мл 3 - 6 раз на день, розчин підігріти до 30 - 35°С); при постгрипозному менінгоенцефаліті вводити в/в 2 - 3 млн. МО 2 рази на добу (під захистом антипіретиків); при сепсисі в/м (краплинно на фізіологічному розчині) введення у дозі 5 млн. МО 5 днів і більш; при дисплазії епітелію шийки матки, папіломі вірусного і герпетичного генезису, при хламідіозі в/м 3 млн. МО 10 днів і локально: 1 млн. МО лаферону змішати з 3 - 5 см3 косметичної емульсії ЛА-КОС (або дитячого крему), наносити за допомогою аплікатора на шийку матки щодня (бажано перед сном); при кератиті, кератокон'юнктивиті, кератоувеїті парабульбарно по 0,25 - 0,5 млн. МО 3 - 10 днів і лаферон в інстиляціях: 250-500 тис. МО на 1 мл фіз. розчину 8 - 10 разів на день; при бородавках в/м по 1 млн. МО 30 днів; при розсіяному склерозі в/м 1 млн. МО 2 - 3

рази на день 10 днів, потім 1 млн. МО 2 - 3 рази на тиждень 6 місяців; при раку різних локалізацій в/м 3 млн. МО 5 днів до хірургічного втручання, потім курсами по 3 млн. МО 10 днів через 1,5 - 2 місяця; при пер- винно-обмеженій меланобластомі ендолімфатичне введення 6 млн. МО/м2 у комбінації з цитостатиками, підтримуюча терапія тижневими курсами: 2 млн. МО/м2 лаферону через день, 4 рази (курс - 8 млн. МО/м2) щомісячно; множинна мієлома – в/м щодня у дозі 7 млн. МО/м2 впродовж 10 днів (курс - 70 млн. МО/м2) після курсу хіміо- і гамматерапії, підтримуюча терапія тижневими курсами у дозі 2 млн. МО/м2 в/м, 4 введення через день, протягом 6 місяців, інтервал між курсами 4 тижні; саркома Капоши в/м 3 млн. МО/м2 10 днів після цитостатичної терапії, підтримуюча терапія тижневими курсами, підшкірно 2 млн. МО/м2, 4 рази через день, 6 курсів з інтервалом 4 тижні; базальноклітинний рак підшкірне введення у зону пухлини 3 млн. МО у 1 - 2 мл води для ін'єкцій, 10 днів, повторний курс через 5 - 6 тижнів.

Роферон-А – рекомбінантний інтерферон - альфа 2α вводять в/м (до 36 млн MО) або підшкірно (до 18 млн MО). При волохато-клітинному лейкозі - 3 млн МО/добу в/м 16 - 24 тижні; при мієломній хворобі - 3 млн MО 3 рази на тиждень в/м; саркомі Капоші і нирковоклітинній карценомі

– 18 - 36 млн MО на добу; вірусному гепатиті В - 4,5 млн MО в/м 3 рази на тиждень 6 міс.

Віферон - рекомбінантний інтерферон α-2β застосовують у вигляді свічок (по 150 тис MО, 500 тис MО, 1 млн MО), мазь (40 тис MО у 1 г). Призначають при інфекційно-запальних захворюваннях (ОРВІ, пневмонія, менінгіт, сепсис та ін.), при гепатитах, при герпесі шкіри і слизових оболонок - 1 раз на день або через день у свічках; при герпесі – додатково змащують уражені ділянки шкіри маззю 2 - 3 рази на добу. Дітям свічки по 150 тис MО 1 x 3 рази через 8 годин 5 днів. При гепатитах – по 500 тис. MО.

Реаферон (інтераль) рекомбінантний інтерферон α2 призначають при гепатиті В, вірусному менінгоенцефаліті внутрішньом'язово по 1 - 2х106 MО 2 рази на день 5 - 10 днів, потім дозу знижують. При грипі, кору може застосовуватися інтраназаль-Ко; при генітальному герпесі - мазь (0,5х106 МО/г), оперізувальному - внутрішньом'язово по 1x106 MО на день 3 - 10 днів. Використовують також для лікування пухлин.

Пегільований інтерферон (пег-ІФН), на відміну від звичайних (короткоживучих) ІФН, істотно довше підтримує концентрацію в організмі людини, тобто володіє пролонгованою активністю. Існують два види

пег-ІФН: пегінтерферон альфа-2α і пегінтерферон альфа-2β. Ці препарати складають «золотий стандарт» лікування гепатиту C в якості противірусної терапії спільно з рибавірином.

Приставка пег- в назві «пегільований інтерферон» (скорочення від «імені» хімічної речовини біс-монометоксиполіетиленгліколю) означає, що пегільований інтерферон - це інтерферон з доданою молекулою бісмонометоксиполіетиленгліколю. Сам по собі бісмонометокси-поліе- тиленгліколь не має практично ніякого ефекту на перебіг гепатиту C, але, він є спільником інтерферону і призводить до збільшення тривалості його дії. Таким чином, відмінна особливість пегільованого інтерферону - його більш тривала дія, тому хворому роблять ін'єкції 1 раз на тиждень, а не 3 рази на тиждень, як при лікуванні непегільованним інтерфероном. Оскільки пегінтерферон залишається в організмі людини довше і його дія завдяки поліетиленгліколю посилюється, при його застосуванні можна очікувати кращих результатів, причому без посилення побічних ефектів.

Пегільовані інтерферони як у складі монотерапії, так і в поєднанні з рибавірином дозволяють досягти стійкого вірусологічного відповіді (СВВ) до 60% (у пацієнтів з генотипом 1) і до 85% для хворих з генотипами вірусу 2 і 3 гепатиту С. Для пацієнтів з генотипом вірусу 1 до цієї схеми буде додаватися третій компонент - інгібітор протеази, який дозволяє покращити ефективність і знизити тривалість лікування.

Пегасіс ® - пегільований інтерферон-альфа 2a (pegylated interferon alpha 2a - Pegasys). Пегасіс ® призначається в дозі 180 мкг, незалежно від маси тіла. При виникненні серйозних побічних реакцій можлива модифікація дози до 135 мкг, а в особливих випадках - до 90 мкг або 45 мкг. Доза рибавірину становить 1000 мг/добу для пацієнтів з масою тіла до 75 кг і 1200 мг/добу при її величині більше 75 кг для генотипів 1 і 4 і 800 мг (незалежно від маси тіла) для генотипу 2 і 3. Добову дозу рибавірину поділяють на 2 прийоми, тривалість терапії така ж, як і пег-інтерфероном.

ПегІнтрон ® - пегільований інтерферон-альфа 2 b (pegylated interferon alpha 2b - Peg-Intron). ПегІнтрон ® призначається з розрахунку 1,5 мг на 1 кг маси тіла / тиждень. Доза рибавірину розраховується, виходячи з маси тіла: менше 65 кг - 800 мг/добу, 65-85 кг - 1000 мг/добу, 86-105 кг - 1200 мг/добу, більше 105 кг - 1400 мг/добу.

В даний час до стандартної противірусної терапії інтерферонами і рибавірином планується додавання третього компоненту - інгібітора протеази, який дозволяє суттєво покращити ефективність і знизити тривалість лікування. Найбільш перспективними інгібіторами протези є

телапревір (telaprevir) і боцепревір (boceprevir). Так, наприклад, дослідження з телапревіру показали, що його додавання протягом 12 тижнів до стандартної схеми лікування у хворих з першим генотипом вірусу істотно підвищує відсоток СВВ. Крім того, передбачається, що застосування телапревіра дозволить добитися скорочення термінів лікування хворих з генотипом 1 з 48 до 24 тижнів. В інших дослідженнях, більше половини пацієнтів, яким не вдалося позбутися від вірусу при використанні лише двох препаратів, вилікувалися, додавши до свого лікування препарат boceprevir. У пацієнтів, у яких був рецидив, повторне лікування трьома препаратами було успішним в 75%, в той час як у тих, хто брав лише два препарати, лікування було ефективним в 29% випадків. Використання телапревіра і боцепревіра в ЄС і США планувалося розпочати в 2012 році.

Іншим перспективним напрямком у лікуванні гепатиту С є розробка інгібіторів полімерази. В одному з досліджень показано, що додавання інгібітору R7128 до стандартної терапії у пацієнтів, що раніше не відповідали на лікування, приводило до досягнення СВВ у більшості хворих. Зараз проводяться дослідження зі спільного застосування інгібітора полімерази і інгібітора протеази у хворих на хронічний гепатит С.

Терміни лікування хронічного вірусного гепатиту С знаходяться в межах 16 - 72 тижнів. Оптимальна тривалість лікування залежить від генотипу вірусу гепатиту С: при інфікуванні 1-м і 4-м генотипом вона становить 48 тижнів, при 2-м і 3-м - 24 тижні.

Тривалість лікування може бути скорочена з 24 до 16 тижнів для генотипів 2 і 3 або з 48 до 24 тижнів для генотипів 1 і 4 у пацієнтів з хорошою швидкою вірусологічною відповіддю через 4 тижні лікування при початково-низькому вірусному навантаженні, відсутності вираженого фіброзу печінки. З іншого боку, тривалість терапії може бути збільшена, залежно від проміжних результатів лікування до 72 тижнів (у пацієнтів з частковою ранньою вірусологічною відповіддю (зниження рівня РНК HCV на 2 і більше десяткових логарифма до 12 тижня лікування), з ко-інфекцією ВІЛ та з просунутим фіброзом печінки. Зміна термінів лікування та дозування препаратів, в залежності від проміжних результатів називається «відповідно орієнтованою терапією» або терапією, керованою вірусологічною відповіддю. Терапія, керована вірусологічною відповіддю, дозволяє індивідуалізувати лікування для кожного конкретного пацієнта, визначає тривалість терапії в залежності від вірусного навантаження пацієнта на початковому рівні і наявності вірусологічної відповіді під час проведення терапії.

При проведенні антиретровірусної терапії необхідно регулярно перевіряти рівень лейкоцитів крові та визначати абсолютну кількість нейтрофілів. Також в загальному аналізі крові потрібно перевіряти рівень тромбоцитів і гемоглобіну. При досягненні критичних значень потрібна модифікація дози або відміна препаратів. Рекомендації щодо корекції дози інтерферону представлені в таблиці 84.

Примітка: * якщо доза підтримується не за рекомендаціями виробника, необхідно частіше визначати абсолютне число нейтрофілів і проконсультувати пацієнтів про наслідки нейтропенії. У пацієнтів з цирозом печінки, після трансплантації печінки, з коінфекцією ВІЛ/ВГС при збереженні нейтропенії, незважаючи на зниження дози, необхідно призначити гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор.

** Якщо доза підтримується не за рекомендаціями виробника, необхідно частіше визначати кількість тромбоцитів, а також ретельно стежити за симптомами кровотечі або гематоми.

Біостимулятори різного походження

Багато сигналів, зв'язуючі ЦНС і імунну систему передаються біологічно активними речовинами, що виконують у ЦНС функції нейтромедіаторів і нейромодуляторів, а у периферичних тканинах – функції гормонів. До них відносять: гормони, біогенні аміни і пептиди. Нейрорегуляторні біологічні медіатори і гормони впливають на диференціювання лімфоцитів і їх функціональну активність. Наприклад, аденогіпофіз секретує