Материал: Кузнецова Л.В., Бабаджан В.Д., Харченко Н.В. та ін. Імунологія

параметрів вказує на процес, що відбувається. Це, в першу чергу, зниження відносної кількості Т-лімфоцитів, підвищення рівня нульових кліток, зниження ІН. Імунограми, що характеризуються подібними зрушеннями, зустрічаються при захворюваннях всіх типів, коли є "стертий" їх перебіг.

Особливості імунограми при деяких запальних хворобах

При виділенні у хворих синьо-гнійної палички, протеї, епідермального стафілокока відмічається, в основному, при зниженні рівня В-клітин, Т- клітин і регуляторних субпопуляцій останніх. При висіванні кишкової палички, золотистого стафілококу окрім дефіциту В-клітин патогномонічною виявилася гіперпродукція імуноглобулінів класів М і G. Приведені дані обґрунтовують припущення, що виражений дефіцит основних ланок імунної системи сприяє розмноженню у вогнищі інфекції патогенних збудників, тоді як благополучніший стан імунної реактивності у пацієнта обумовлює накопичення непатогенної мікрофлори.

Така ж закономірність простежувалася і у жінок з гострими запальними захворюваннями придатків матки. При виділенні умовнопатогенної мікрофлори ведучим з’явилося зниження функціональної активності і кількості Т-лімфоцитів, надмірний вміст лізоциму. Поєднання умовнопатогенної флори з гонококом супроводжувалося надлишком лізоциму, придушенням реакції бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ) і активацією поглинальної функції нейтрофілів. Нарешті, умовнопатогенні збудники і кампілобактерії зумовили інгібіцію РБТЛ, зменшення рівня Т-клітин і гіперпродукцію IgM.

При холециститі характер імунних порушень принципово інший. Він виражається гіперпродукцією імуноглобулінів основних класів і дефіцитом кількості Т-клітин, у міру обтяження процесу ступінь пошкоджень також зростає.

При неспецифічному цервіциті, який є іншим прикладом неспецифічної інфекції, у хворих відмічається зниження рівня Т-клітин, В-лімфо- цитів і надмірна продукція IgA мінімального першого ступеня, тобто в наявності дисбаланс імунної системи. Гнійна інфекція м'яких тканин обумовлює переважну зміну інших маркерних показників - РБТЛ (ФГА); патологічний процес супресує функціональну активність Т-клітин, збільшує вміст В-лімфоцитів і пригнічує кількість Т-хелперів.

При пієлонефриті калькульозний і некалькульозний його варіанти обумовлюють принципово іншу форму імунних розладів. Так, в першому випадку зміни стосуються Т- і фагоцитарної ланки, при другому - Т- і В-імунних механізмів.

Специфічна інфекція - вірусний гепатит А приводить до диференційованої реакції з боку імунної системи залежно від тяжкості захворювання

інаявності або відсутності гастродуоденіту. При атиповій безжовтяничній

ілегкій формі в спектрі дії патологічного процесу значаться Т-клітини, їх регуляторні субпопуляції і В-лімфоцити, при середньоважкій і важкій - ті ж клітини і натуральні кілери.

При кампілобактерному дисбіоценозі спостерігається стимуляція В- клітин і падіння вмісту Т-супресорів і Т-хелперів. Важко сказати, що є первинним. Або формування певних імунних розладів обумовлює розвиток дисбіозу, або дисбіоз визначає характер імунних порушень.

При носійстві патогенних стафілококів на слизовій оболонці носа ведучим виявився дефіцит концентрації IgG, загальних лімфоцитів і Т- клітин 2-го ступеня. У пацієнтів з апендектомією формула міняється, відображаючи зниження продукції IgG, надмірну кількість IgM і дефіцит загальних лімфоцитів.

Імунні зміни у дітей, які часто хворіють. При дослідженні клітинних і гуморальних параметрів імунітету у дітей, що часто хворіють, виявляються досить однотипні відхилення від нормальних значень. В основному відмічається падіння вмісту загальних Т-лімфоцитів, Т-хелперів, зменшення концентрації секреторного IgA, низька активність лізоциму в носовому секреті, зниження інтерферонпродукуючої здатності лейкоцитів. Проте залежно від наявності супутньої патології виявляються певні особливості імунних розладів при аналізі їх формули.

Так, у дітей, які часто хворіють, без супутньої патології і з алергією

переважно страждає клітинна ланка імунітету, що виражається, в зниженні кількості Т-хелперів, активних Т-клітин і Т-супресорів. У дітей з хворобами ЛОР-органів і тубінфікованих формується дисбаланс Т-ланки імунітету, оскільки одночасно відмічається падіння кількості Т- хелперів і активних Т-лімфоцитів і збільшення рівня Т-супресорів.

При поєднанні захворювання ЛОР-органів і алергії відбувається зниження числа Т-хелперів, Т-активних лімфоцитів і гіперпродукція IgM. Нарешті, у дітей з надмірною масою тіла формула імунних порушень міняється принципово: зменшується кількість загальних Т-кліток і IgA.

ПРИРОДЖЕНА ІМУННА НЕДОСТАТНІСТЬ

Стійкість до інфекцій обумовлена захисними механізмами організму. Перша лінія захисту представлена механічними бар'єрами шкіри і слизових оболонок. Бар'єрну функцію слизових оболонок доповнює функціонування миготливого епітелію, захисні властивості слизу, лізоциму, лактоферіну та інтерферонів. У видаленні мікробів, що проникли через шкіру і слизові оболонки, беруть участь комплемент, нейтрофіли і макрофаги, які є другою лінією захисту організму від чужорідного. Проте, головну роль у стійкості до інфекції приймають участь антитіла, T і В- лімфоцити. Тому природжені дефекти структури і функції лімфоцитів найбільш часто приводять до виникнення первинних імунодефіцитів.

Хоча первинні імунодефіцити зустрічаються рідко але виявлення їх повинно проводитися інтенсивно, тому що такі діти можуть бути осередками розповсюдження найрізноманітніших збудників на фоні пригнічення функції імунної системи.

Первинні імунодефіцити – це порушення в імунній системі, з якими людина народжується. Найчастіше вони виявляються у перші місяці життя, в деяких випадках перші прояви виникають у підлітковому віці, або, ще рідше, у дорослих людей. Хворі з важкими первинними імунодефіцитами помирають, як правило, у дитячому віці. При помірних і легких клінічних проявах первинних імунодефіцитів хворі можуть досягати дорослого віку. Разом з тим, практично у всіх випадках первинного імунодефіциту прогноз несприятливий.

Таким чином, первинні імунодефіцити – це порушення, пов'язані з генетичними дефектами в розвитку імунної системи, які рано чи пізно призводять до тих або інших клінічних проявів. Первинний імунодефіцит може бути викликаний ушкодженнями адаптивної імунної системи - Т-і В-клітин, а також вродженого імунітету - нейтрофілів, фагоцитів, комплементу, натуральних кілерних клітин (NK-клітин). При цьому пошкоджені гени можуть експресувати як виключно в клітинах імунної системи (наприклад ген, який активує рекомбінацію RAG, або CD3), так і в різних тканинах. В останньому випадку спостерігаються порушення не тільки в імунній системі, але й в інших органах і тканинах. Сьогодні в Міжнародній класифікації хвороб чітко виділено нозологічні одиниці 120 первинних імунодефіцитів, для багатьох з них визначений молекулярногенетичний дефект, що лежить в основі порушення функції імунної

системи. Це дуже важливий момент з погляду верифікації діагнозу і прогнозування захворювання на етапі ембріонального розвитку.

Нижче наведена класифікація первинних імунодефіцитів, заснована на структурній локалізації дефекту в тій або іншій ланці системи імунітету.

Класифікація первинних імунодефіцитів

I. Недостатність гуморального ланки імунітету (системи В- лімфоцитів):

1.Зчеплена з Х-хромосомою агама- (гіпогама-) глобулінемія (синдром Брутона).

2.Загальний варіабельний імунодефіцит (загальна варіабельна гіпогамаглобулінемія).

3.Транзиторна гіпогамаглобулінемія у дітей (повільний імунологічний старт).

4.Селективний дефіцит імуноглобулінів (дисгамаглобулінемія):

а) селективний дефіцит IgA;

б) дефіцит імуноглобулінів з підвищеним рівнем IgM (гіпер-IgM-синдром); в) дефіцит субкласів IgG в поєднанні або без недостатності IgA.

II. Дефіцит клітинної ланки імунітету (системи Т-лімфоцитів):

1.Гіпота аплазія тимусу і паращитовидної залози (синдром Ді-Джор-

джи).

2.Лімфоцитарна дисгенезія (с-м Незелофа, французький тип ІДС).

3.Хронічний слизово-шкірний кандидоз.

III. Комбіновані Т- і В-імунодефіцити:

1.Тяжкий комбінований імунодефіцит (тяжка комбінована імунологічна недостатність - ТКІН):

а) Х-зчеплений; б) аутосомно-рецесивний;

2.Атактична телеангіектазія (синдром Луї – Бар);

3.Синдром Віскотта – Олдріча;

4.Синдром Німегена;

5.Імунодефіцит з підвищеним рівнем імуноглобуліну М (зчеплений

зХ-хромосомою);

5.Імунодефіцит з карликовістю;

6.Синдром Гуда;

7.Метафізарна хондродисплазія Мак-К’юзика (синдром коротконогих карликів, синдром хрящево-волосистої гіпоплазії).

8.Дефіцит молекул МНС-II класу (синдром "голих" лімфоцитів).

IV. Дефіцит системи фагоцитів:

1.Порушення хемотаксису, міграції і дегрануляції: а) синдром Чедіака–Хігасі;

б) синдром гіперімуноглобулінемії Е (синдром Джоба);

2.Дефект ендоцитозу внутрішньоклітинного розпаду: а) хронічна гранулематозна хвороба;

б). ферментопатії нейтрофільних гранулоцитів (дефіцит мієлоперок-

сидази, НАДН-оксидази, глютатіонпероксидази. гдюкозо-6-фосфатдегід- рогенази);

3.Дефекти опсонізації і поглинання: а). дефекти опсонізації; б). дефіцит тафтсіна;

в). відсутність мембранних глікопротеїнів LAF-1, CD 18, GP 150, Мас- 1 та ін.

4.Дефіцит експресії молекул адгезії.

V. Вроджені дефекти системи комплементу:

1.Дефіцит С1 інгібітора комплементу (спадковий ангіоневротичний набряк).

2.Дефіцит компонентів класичного шляху активації комплементу та ін.

Класифікація спадкових імунодефіцитів за МКХ-10

D80 Імунодефіцити з переважною недостатністю антитіл:

D80.0 Спадкова гіпогамаглобулінемія;

D80.1 Несімейна гіпогамаглобулінемія;

D80.2 Виборчий дефіцит імуноглобуліну A [IgA];

D80.3 Виборчий дефіцит підкласів імуноглобуліну G [IgG];

D80.4 Виборчий дефіцит імуноглобуліну M [IgM];

D80.5 Імунодефіцит з підвищеним вмістом імуноглобуліну M; D80.6 Недостатність антитіл з близьким до норми рівнем імуногло-

булінів або з гіперімуноглобулінемією;

D80.7 Гіпогамаглобулінемія у дітей, що минає;

D80.8 Інші імунодефіцити з переважним дефектом антитіл;