Дипломная (вкр): Кризові тенденції в банківській системі України

) ризик репутації - виникає через несприятливе сприйняття іміджу фінансової установи клієнтами, контрагентами, акціонерами або органами нагляду. Це впливає на спроможність банку встановлювати нові відносини з контрагентами, надавати нові послуги або підтримувати існуючі відносини;

) юридичний ризик - виникає через порушення або недотримання банком вимог нормативно-правових актів, угод, прийнятої практики або етичних норм, а також через можливість двозначного їх тлумачення. Цей ризик може призвести до сплати штрафних санкцій та адміністративних стягнень, необхідності грошового відшкодування збитків, звуження можливостей банку;

) стратегічний ризик - виникає через неправильні управлінські рішення, неналежну реалізацію рішень і неадекватне реагування на зміни в бізнес-середовищі. Цей ризик виникає внаслідок несумісності стратегічних цілей банку; бізнес-стратегій, розроблених для досягнення цих цілей; ресурсів, задіяних для досягнення цих цілей; якості реалізації цілей банку.

Усі дев’ять категорії ризику визначаються та оцінюються окремо і щодо кожного ризику існує чіткий перелік чинників, які беруться до уваги. Вказані ризики не є взаємовиключними, адже будь-який продукт або послуга може наражати банк на декілька ризиків. Однак для зручності аналізу НБУ виявляє та оцінює ці ризики окремо. Для ефективного використання системи оцінки ризиків при оцінюванні має враховуватися як поточний стан банку, так і чинники, які можуть вказувати на зростання ризиків в майбутньому.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

.1 Сучасний стан та тенденції розвитку банківської системи України

Станом на кінець квітня 2014 року сучасний стан банківської системи України можна характеризувати як кризовий, аналогічний кризовому стану у 2009 році, але не за рахунок наслідків світової фінансової кризи, а за рахунок внутрішньої кризи влади і держави в «антикорупційній революції» та військового вторгнення Росії на територію України з анексією частини території та банківського капіталу в Криму, з розхитуванням Росією сепаратистського руху в Південно-Східних областях України, «газовий шантаж» Росії, що веде до суттєвого впливу на економіку України та її банківську систему.

Зовнішні признаки ідентичні [35]:

          суттєва девальвація національної валюти (див. рис. 2.1);

          ажіотажний попит населення на готівкову валюту;

          ажіотажний відтік депозитів із банківської системи з переведенням їх в готівкову форму;

          неплатоспроможність частини банків та введення в них тимчасової адміністрації НБУ та Фонду гарантування вкладів;

          згортання іностраними інвесторами інвестицій в статутні фонди банків та продаж банків з 100% іноземним капіталом;

          бюджетна криза та зниження платоспроможності населення;

          блокування Росією експорту продукції з України, нестача валютної виручки, різке зростання внутрішніх цін в Україні;

          масове рефінансування Національним банком банків України за рахунок «емісіонного випуску ОВДП» для підтримання їх ліквідності, перехід до націоналізації банків - банкротів за рахунок бюджету;

          масове неповернення валютних кредитів за рахунок різкого зростання курсу, нарощування банками резервів кредитного ризику.

Рисунок 2.1 - Девальвація національної валюти в банківських кризах 2008 -2009 рр. та 2014 р. в Україні (побудовано за даними НБУ [54])

На рис. 2.2 наведені основні показники чисельності та станів банків банківської системи України у 2007 - 2014 рр. Як показує аналіз даних, наведених на рис. 2.2:

загальна кількість банків (з врахуванням ліквідації та заснування нових) за останні 7 років становить приблизно 180;

кількість банків з іноземним капіталом, збільшившись до максимума 55 у 2010 році поступово знизилась до 51 у 1 кварталі 2014 року (частина західних інвесторів продали свою акціонерну частку національним інвесторам);

кількість банків із 100% іноземним капіталом , збільшившись до 22 у 2011 році поступово зменшилась до 19 у 1 кварталі 2014 року (національним інвесторам України були продані банки Швеції, Німеччини та Франції);

загальна частка іноземного капіталу в статутних фондах банків України, збільшившись до рівня 41,9% у 2011 році значно впала до рівня 33,6% у 1 кварталі 2014 року;

за результатами банківської кризи 2008 -2009 рр. в 19 банках були введені тимчасові адміністрації та згодом на протязі 2010 - 2013 рр. 16 банків були ліквідовані;

за результатами банківської кризи 2014 року тільки за 1 квартал 2014 року в 5 банках (включаючи великі банки) введені тимчасові адміністрації (ПАТ «Форум», ПАТ «Брокбізнесбанк» та інші.), а 3 банки (включаючи ПАТ «Правекс-банк»(Італія), ПАТ «Райффайзенбанк Аваль» (Австрія) та ПАТ «Промінвестбанк» (Росія)) були виставлені іноземними 100% інвесторами на терміновий продаж.

Рисунок 2.2 - Динаміка кількісних показників розвитку банківської системи України у 2007 - 2014 рр. (побудовано за даними НБУ [54])

Класифікаційна структура сучасної банківської системи України в дипломній роботі представлена в розрізі 4-х основних показників:

географічна структура реєстрації головних офісів банків-юридичних осіб;

рейтингова структура банків України по групам за обсягами активів по методології НБУ [54];

структура власників капіталу банків за групами країн-нерезидентів та резидентами України;

структура банків по обсягам питомої ваги іноземної валюти в сумарних активах банків.

Як показує аналіз даних, наведених на рисунку 2.3, 66,8 % з 181 банку БС України зареєстровано в м. Києві, від 4% до 7% зареєстровані в Дніпропетровській, Донецькій, Харківській та Одеській областях, що визначає основні фінансові центри України.

Рисунок 2.3 - Географічна структура реєстрації головних офісів банків-юридичних осіб (побудовано за даними НБУ [54])

Національний банк проводить перерозподіл банків за групами НБУ раз на рік. Головним критерієм виступає розмір активів, тоді як раніше при визначенні приналежності банку до групи враховувався розмір регулятивного капіталу і активів. Комісія НБУ з нагляду та регулювання діяльності банків своїм рішенням № 975 від 20.12.2013 визначила граничні межі розміру активів для окремих груп банків на 2014 рік. У 2014 році граничні межі розміру активів в першій і другій групах порівняно з 2013 роком зросли на 1 млрд. грн. (з 2012 року гранична межа в першій групі збільшилася на 6 млрд. грн., тобто на 40 %). Тепер до першої групи відносяться банки, чиї активи перевищують 21 млрд. грн., а до другої - з активами понад 6 млрд. грн. Граничні межі у третій і четвертій групах залишилися без змін, тобто до третьої групи відносяться банки, чиї активи пе-ревищують 3 млрд. грн., а до четвертої - з активами менше 3 млрд. грн.

Рисунок 2.4 - Розподіл активів в 1 та 2 групі банків рейтингу БС України станом на 01.01.2014 (побудовано за даними НБУ [54])

Згідно аналітичному звіту НБУ «Про стан банківської системи України за 2013 рік [9]:

. За результатами діяльності банків в 2013 році і перерозподілу банків за групами станом на 01.01.2014 р. (рис. 2.4) , в першій групі трійка лідерів (Правекс-банк, Ощадбанк і Укрексімбанк) залишилася без змін. Дельта Банк з восьмої позиції у 2013 році піднявся до четвертої; Сбербанк Росії піднявся з 13 на 9; на одну позицію піднялися Перший український міжнародний банк і Надра Банк; по одній позиції втратили Райффайзен Банк Аваль, Промінвестбанк і Укрсоцбанк- Unicredit Bank. ВТБ Банк опустився з 7 на 12 позицію, УкрСиб-банк - з 11 на 13 позицію, а решта ( Альфа-Банк, банк Фінанси та Кредит і Укр-газбанк) зберегли свої позиції - вони, відповідно, 10 , 14 і 15.

. У 2 групу великих банків з групи середніх приєдналися: Фідобанк, БТА-банк, Південкомбанк, Всеукраїнський банк розвитку і Укрінбанк. У 3 групу середніх з 4 групи невеликих перемістилися: Реал Банк, Актив-Банк, банк Російський стандарт, Експобанк, Банк Національні інвестиції і Фінбанк.

. З 2 групи великих у 3 групу середніх вибули два банки: Правекс-Банк і Банк ¾, а в 4 групу невеликих - Кредитпромбанк, який втратив відразу 76 позицій у загальному рейтингу банків за активами (був викуплений за 1$ банком ПАТ «Дельта-банк»). З 3 групи середніх у 4 групу невеликих перемістилися чотири банки: Індустріалбанк, Марфін Банк, Піреус Банк МКБ і Омега Банк (рані-ше Сведбанк).

. У 2013 році НБУ зареєстрував 7 нових банків: Юнісон, Держзембанк, Михайлівський, Авангард, Портал, Інвестиційно-Трастовий Банк і банк Гефест. Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках набув статусу банку, отримавши відповідну ліцензію. Протягом 2013 чотири банки змінили власників та назву: Сведбанк тепер називається Омега Банк, Діапазон-Максимум Банк - Вернум Банк, ТММ-Банк - Фінанс Банк, Європейський банк раціонального фінансування - КСГ Банк.

В табл. 2.1 наведені характеристики 23 банків 3 групи (середні банки з обсягом валюти балансу більше 3,0 млрд.грн.), в яку входить досліджуємий в дипломній роботі ПАТ «Правекс-банк» (46 місце в рейтингу БС України з 181 банку та 11 місце у 3 класифікаційній групі).

Таблиця 2.1 - 3 класифікаційна група середніх банків БС України за рейтингом НБУ [9]

Джерело [9]

На рис. А.1 - А.3 Додатку А наведені основні характеристики груп структурної класифікації банків БС України (4 класифікаційні групи) згідно з якими 68,2% активів (72,35% активів в іноземній валюті) зосереджені в 17 банках 1 групи (надвеликі банки), при цьому чистий прибуток лідера - ПАТ «Приват-банк» перевищує суму прибутків та збитків всієї БС України (181 банк) за 2013 рік.

На рис. А.4 Додатку А наведений структурний розподіл активів банків в БС України по належності до країн - іноземних інвесторів та контрольних власників банків станом на 01.01.2014.

Згідно з даними, наведеними на рис. А.4 Додатку А:

-  61,0% активів БС України належать акціонерам - резидентам України, а 39,0% активів БС України належать акціонерам -нерезидентам України;

-        10,4% активів БС України належать акціонерам з Кіпру;

          10,1% активів БС України належать акціонерам з Австрії;

          8,8% активів БС України належать акціонерам з Росії;

          2,5% активів БС України належать акціонерам з Франції;

          1,8% активів БС України належать акціонерам з США;

          1,5% активів БС України належать акціонерам з Угорщини;

          1,4% активів БС України належать акціонерам з Нідерландів.

В 3-й рейтингові групі БС України з 23 банків - 6 банків з 100% іноземним капіталом та 2 банки з 30% часткою іноземного капіталу (табл. 2.2)

Таблиця 2.2 - Власність акціонерів - нерезидентів банками 3 групи рей-тингу БС України станом на 01.01.2014 (за даними НБУ [54])

.2 Вплив фінансово-економічних криз на стан банківської системи та діяльність банків України у 2007 - 2014 рр.

В досліджуємому періоді (2007 - 2014 рр.) банківська система Україна діяла в умовах двох криз:

    світової фінансової кризи 2008 року, яка мала наслідками економічну та банківську кризу 2008 -2009 рр. в Україні [8];

- національної кризи «протестної революції та революційної зміни влади» кінця 2013 - початку 2014 рр., яка наслідками має фактичне введення воєнного режиму в економіці (після анексії Криму Росією), бюджетну та банківську кризу перехідного періоду.

Введення НБУ з 7.02.2014 р. «плаваючого»(біржового) офіційного курсу іноземних валют щодо національної валюти України, революційна зміна влади в Україні 21 - 23.02.2014 та воєнна агресія Росії і анексія Криму - вимагають проведення аналізу розвитку банківської системи України за періодами:

а) докризовий розвиток ( 2007 р. - до 3 кварталу 2008 року);

б) кризовий розвиток в умовах впливу «світової фінансової кризи 2008», різкої девальвації курса національної валюти та масового відтоку залучених у юридичних та фізичних осіб строкових депозитів (4 квартал 2008 - 2009 р.);

в) посткризове відновлення діяльності банківської системи в умовах регулюваного курсу національної валюти до іноземних валют (2010 - 2013 рр.);

г) кризовий розвиток у умовах активної фази внутрішньої революції, переходу до «плаваючого» курса національної валюти, революційної зміни влади, військової агресії Росії та анексії Криму (січень - квітень 2014 р.).

Банківська криза (Banking Crisis) - це різка зміна зовнішніх і внутрішніх умов діяльності банківської системи, внаслідок чого вона стає неспроможною стабільно функціонувати та виконувати свої основні функції. Розрізняють кризу в окремому банку та системну кризу банківської системи. Банківська криза є значним потрясінням для всієї економіки країни та характеризується різким зниженням ліквідності та платоспроможності банків, кризами неплатежів, невиконанням банками своїх зобов’язань перед кредиторами та вкладниками, збільшенням питомої ваги проблемних і прострочених кредитів, зниженням дохідності банківських операцій, а інколи і банкрутством значної кількості банків. Банківська криза супроводжується масовим вилученням коштів із банківської системи, зниженням темпів і обсягів кредитування, підвищенням процентних ставок і рівня доларизації економіки, падінням споживчого попиту та зниженням обсягів виробництва [7].

До основних факторів виникнення банківської кризи відносять економіч-ні, політичні та соціальні. Причинами банківської кризи можуть бути економічні кризи, грошово-кредитної системи або специфічні кризи на окремих фінансових або крупних товарних ринках. Як правило, поштовхом до банківської кризи, які дестабілізують розвиток банківської системи, є зовнішні фактори, що супроводжуються різкою девальвацією національної валюти, значним дефіцитом бюджету, банківськими паніками, біржовими кризами, високою інфляцією, знеціненням банківських вкладів і фінансових активів, особливо цінних паперів і нерухомості.

Однак справжні причини банківської кризи знаходимо у діяльності самих банків, які за своєю природою є високризиковими установами та завжди повинні бути готові запобігти будь-якому ризику. До внутрішніх причин банківської кризи відносять недостатній рівень капіталізації банків, низький рівень ризик-менеджменту та корпоративного управління, значну залежність від зовнішніх запозичень, недосконалість банківського регулювання та нагляду [8].

Світова фінансова криза 2008 -2009 рр., яка супроводжувалась банківською кризою, виявилась руйнівною для фінансових і банківських систем багатьох країн. Днем народження світової фінансової кризи 2008 - 2009 рр. вважають 15 вересня 2008 р., коли про своє банкрутство оголосив один із найбільших інвестиційних банків світу - Lehman Brothers. Колапс фінансових ринків, загроза банкрутства найбільших фінансових установ світу, рекордний обвал фондових ринків - ось короткий опис того, що відбулося в наступні кілька тижнів після краху Lehman Brothers [6].

Джерелом світової фінансової кризи 2008 - 2009 рр. став банківський сектор, який через накопичення значних обсягів індивідуальних ризиків виявився слабо регульованим ланцюгом фінансових систем. Теорія «розсіювання ризику», на яку спиралися фінансисти багато років, вважаючи, що шляхом хеджування індивідуальних ризиків можна уникнути системних потрясінь, виявилась хибною [6]. Методологія та інструменти прогнозування системних ризиків і банківських криз виявились недостатньо розробленими або були відсутні взагалі. Регуляторні системи багатьох країн не врахували реальні проблеми розвитку фінансового сектору, а самі регулятори не змогли передбачити кризові явища та оперативно відреагувати на банківські паніки та фінансові шоки [7].

Поширення світової кризи 2008 - 2009 рр. на фінансову систему України відбулося через фінансовий, торговельний, психологічний, політичний канали та зовнішні шоки. Зовнішнім каталізатором став шок, якого зазнала фінансова система України внаслідок різкого погіршення світової економічної кон’юнктури, звуження ринку збуту для вітчизняних експортерів та зниження рейтингів міжнародними агенціями. Чинниками перетворення в Україні безпосередньо банківської кризи на подвійну (банківсько-валютну) були: виникнення стратегічних взаємозв’язків між діями учасників валютного та міжбанківського ринку; існування спільних фундаментальних показників банківської й валютної системи; наявність причинно-наслідкового зв’язку між цими двома кризами. Нерівновага, що викликала банківсько-валютну кризу, є результатом надмірної залежності країни від кредитів у іноземній валюті [5].