«Кризові
тенденції в банківській системі України у 2013- 2014 рр. на прикладі діяльності
ПАТ «Правекс-банк»
м.
Дніпропетровськ 2014 р.
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
.1 Банківська система: поняття та організація
.2 Нормативно-правове забезпечення функціонування банківської системи в Україні
.3 Методичне забезпечення оцінки стану банківської системи
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
.1 Сучасний стан та тенденції розвитку банківської системи України
.2 Вплив фінансово-економічних криз на стан банківської системи та діяльність банків України
.3 ПАТ КБ «Правекс-банк» у банківській системі України
РОЗДІЛ 3. АНТИКРИЗОВІ ЗАХОДИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
.1 Основні заходи НБУ по стабілізації роботи банківської системи України в умовах кризи 2014 року та їх ефективність
.2 Оцінка ефективності пропозиції злиття австрійських ПАТ «Правекс-банк» та ПАТ «Надра» як шляху уникнення дефолту ПАТ «Правекс-банк» у 2014 році
РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ
.1 Організація охорони праці в відділенні ПАТ КБ «Правекс-Банк»
.2 Аналіз шкідливих факторів та пропозиції щодо покращення охорони праці в відділенні ПАТ КБ «Правекс-Банк»
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
банківський правекс дефолт
Актуальність теми бакалаврської роботи полягає в пошуку шляхів фінансової та структурної оптимізації діяльності банківської системи України, яка з руйнівної кризи 2008 - 2009 років та 5-тирічного після кризового відновлення увійшла в не менш руйнівні політико-економічну та територіально-військову кризи 2014 року.
Об’єкти бакалаврського дослідження - банківська система Україна та банк з 100% іноземними інвестиціями «Правекс-банк» (Італія).
Предмет бакалаврського дослідження - динаміка розвитку банківської системи України та окремого проблемного банку з 100% іноземними інвестиціями у 2008 - 2014 рр.
Мета бакалаврського дослідження - ідентифікація трендів динаміки фінансового стану банківської системи України в період світової фінансової кризи 2008-2009 рр. та в період національної політико-економічної кризи 2014 р., оцінка глибини кризових впливів на діяльність банку з 100% ІІ «Правекс-банк»(Італія) та надання пропозиції щодо його подальшого розвитку після технічного дефолту та зміни іноземного власника (Австрія) у 2014 році.
Завдання бакалаврського дослідження:
. Узагальнити теоретичні визначення сутності та нормативно-правового забезпечення функціонування банківської системи в ринковій економіці;
. Проаналізувати методичне забезпечення оцінки стану банківської системи;
. Виконати оцінку сучасного стану банківської системи України та провести аналіз впливу фінансово-економічних криз на стан банківської системи та діяльність банків;
. Провести дослідження діяльності банка з 100% іноземними інвестиціями ПАТ КБ «Правекс-банк» у кризові та між кризові періоди 2007 - 2014 рр.;
. Виявити основні проблеми сучасного фінансового стану ПАТ КБ «Правекс-банк» у 2014 р. та перспективи його розвитку після зміни іноземного власника у 2014 р.;
. Оцінити ефективність пропозицій по підвищенню рівня фінансової стійкості та прибутковості при об’єднанні банків з єдиним іноземним власником ПАТ КБ «Надра» та ПАТ КБ «Правекс-банк» у об’єднаний банк.
Інформаційно-методологічні джерела бакалаврського дослідження - монографії та методологічні посібники по оцінкам фінансово-економічного стану банків та банківської системи, методологічні інструкції Національного банку України, статистичні матеріали баз Національного банку України по фінансовим характеристикам діяльності банків БС України у 2007 - 2014 рр., фінансові звіти ПАТ КБ «Правекс-банк» у 2004-2014 рр. , інформаційні звіти з офіційних Інтернет-сайтів банків України та рейтингово-аналітичних установ.
Методи бакалаврського дослідження - первинне «кабінетне» статистичне спостереження, групування та порівняння, методи індексного аналізу та коефіцієнтного аналізу для різномасштабних банків.
Наукова новизна результатів бакалаврського дослідження - застосування методів аналізу на базі еквівалентних характеристик, приведених до більш стійкої світової валюти, що дозволяє оцінити реальну зміну рівня статей активів та пасивів банку при девальваційних «стрибках» (на 45-55%) курса національної валюти відносно стійкої світової валюти.
Практична цінність результатів бакалаврського дослідження - доведення доцільності пропозиції новому іноземному власнику ПАТ КБ «Правекс-банк» про об’єднання банків з єдиним іноземним власником ПАТ КБ «Надра» (з проблемами наслідків технічного дефолту 2008 року, введення тимчасового керування ФГВФО та компенсації вкладів фізосіб за рішеннями судів) та ПАТ КБ «Правекс-банк» (з проблемами наслідків технічного переддефолту 2013 року) у об’єднану банківську установу для компенсації наслідків дефолтів у кризах 2008 та 2014 рр.
Бакалаврська робота складається з вступу, 4
розділів та висновків. Робота представлена на 69 стор., 6 табл., 10 рис.,
список використаних джерел з 58 найменувань, 5 додатків на 34 стор.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ
БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
.1 Банківська система: поняття та організація
У будь-якій державі незалежно від домінуючої економічної моделі та способу організації суспільних відносин банківська система відіграє ключову роль. Недарма її часто порівнюють з кровоносною системою економіки держави. Саме вона забезпечує економіку необхідним обсягом фінансових ресурсів, забезпечуючи вільних рух капіталу, розрахунки суб'єктів господарювання, кредитування економіки, а також реалізацію інших функцій та завдань. Без розвинутої банківської системи неможливо навіть уявити собі розвинуту економіку держави. Розвиток банків, товарного виробництва і обороту історично йшов паралельно і тісно переплітався. При цьому банки проводячи грошові розрахунки і кредитуючи господарство, виступаючи посередниками в перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва, сприяють зростанню продуктивності суспільної праці [24, с.24].
Нині, в умовах розвинутих фінансових, товарних ринків, структура банківської системи різко ускладнюється. З'явилися нові види фінансових установ, нові кредитні інструменти і методи обслуговування клієнтів. Відповідно, трансформуються погляди дослідників на сутність та основні поняття банківської системи в державі.
Згідно «Банківській енциклопедії» Національного банку України, банківська система (Banking System) - це сукупність різноманітних видів банків та банківських інститутів у їх взаємозв’язку, які діють у тій чи іншій країні в певний історичний період; складова кредитної системи [2, с.42]. Виникає банківська система не внаслідок механічного поєднання окремих банків, а базується на заздалегідь виробленій концепції, в межах якої відводиться певне місце кожному виду банків і кожному окремому банку.
Банківська система є динамічною системою «закритого» типу, в якій банки можуть успішно функціонувати завдяки взаємодії між собою та з суб’єктами банківської інфраструктури (платіжні системи, клірингові механізми, стандарти обліку та звітності тощо) [1, с.15].
Банківська система є складовою кредитної системи держави бере участь у виконанні основних функцій фінансової системи, зокрема шляхом [4, с.37]:
стабільності національної грошової одиниці;
забезпечення способів переміщення фінансових ресурсів у часі, через кордони держав та між окремими галузями тощо;
розробки та забезпечення способів управління ризиками;
забезпечення механізму об'єднання фінансових ресурсів та їх розподілу між окремими суб'єктами господарювання;
забезпечення безперебійного функціонування платіжних систем, зокрема шляхом удосконалення способів клірингу та здійснення розрахунків, що сприяють торгівлі;
забезпечення насичення ринку ціновою інформацією, що дозволяє координувати децентралізований процес прийняття рішень в окремих галузях економіки.
Аналізуючи організацію банківських систем західних держав в умовах розвинутої економіки, фахівці дійшли висновку щодо трьох основних напрямів розвитку таких систем та їх складових [22, с.15]:
банківські системи з великою кількістю банків з небагатьма відділеннями;
банківські системи з невеликою кількістю банків із багатьма відділеннями;
банківські системи з багатьма банками, пов'язаними учасниками.
Поняття банківська система, як і більшість визначень в теорії банківської справи, не є єдиним і сталим. У міжнародній практиці найбільш поширеною є думка про те, що банківська система - це сукупність банківських і небанківських фінансових установ, що виконують окремі банківські операції. Як зазначає Савлук М.І.: «Банківська система має своє особливе призначення, свої специфічні функції, які не просто повторюють призначення і функції окремих банків». Під банківською системою, на його погляд, слід розуміти «законодавчо визначену, чітко структуровану сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю» [52, с.21].
В підтвердження визначеної вище точки зору, російський вчений Лаврушин О.І визначає банківську система як «сукупність банків, банківської інфраструктури, банківського законодавства і банківського ринку, що знаходяться в тісній взаємодії один з одним і зовнішнім середовищем.» [25, с.17]
Л.М. Стрельбицька і М.П. Стрельбицький надають визначення поняття «банківська система - це сукупність різних видів банків і банківських інститутів в їх взаємозв’язку, що існує в тій чи іншій країні в певний історичний період. Ця система є внутрішньо організованою, взаємопов'язаною, має загальну мету і завдання» [50, с.33].
В.С. Стельмах визначає, що «банківська система - це складний комплекс, який функціонує і розвивається відповідно до цілого ряду законодавчих і нормативних документів. Основним елементом цієї системи є комерційний банк - кредитно-фінансова установа, яка залучає і накопичує вільні грошові кошти підприємств, організацій, населення, а також здійснює випуск цінних паперів, кредитування народного господарства і населення на умовах платності, зворотності і строковості. Стан і рівень розвитку банків досить серйозно впливає на розвиток всієї суспільно-економічної формації» [13 с.22;31].
Заслуговує на увагу визначення банківської системи надане А.М.Морозом, який вважає, що «банківська система - це сукупність різноманітних видів банків та банківських установ у їх взаємозв’язку, складова частина кредитної системи держави» [12, с. 128].
Одночасно, знавці банківського права дають дещо узагальнене визначення: «Сукупність фінансових посередників, що діють в рамках загального грошово-кредитного механізму обслуговування обороту капіталу в процесі виробництва і обігу товарів, утворює банківську систему країни. Основні завдання банківської системи: акумулювання коштів підприємств, організацій та населення; використання їх на реалізацію рентабельних проектів різних галузей і сфер економіки» [19, с.19].
Банківська система, як обмежена безліч взаємодіючих елементів, характеризується наступними ознаками [24, с.44]:
Сукупність елементів. Сукупність що входять в банківську систему елементів не випадкова. Вона підпорядкована цілям грошово-кредитної політики держави. Тому неможливо включення до неї субєктів інших, наприклад, поштових установ або торговельних організацій.
Достатність елементів. Банківська система - це не абстрактна сукупність складових його елементів; це пов’язана з собою сукупність, що забезпечує єдність і спільність її функціонування. У банківській системі стільки елементів, скільки необхідно для виконання її функцій.
Взаємодія - всі елементи банківській системи зв’язані між собою системою кореспондентських відносин, єдиною методологічною базою. Зв’язки елементів банківської системи закріплені і впорядковані, всі вони підпорядковані єдиному центру, взаємно доповнюють один одного. Наприклад, ліквідація одного банку не призведе до припинення функціонування банківської системи в цілому. Відбувається перерозподіл функцій ліквідованого банку між іншими елементами банківської системи.
Динамічність. Банківська система знаходиться в постійному русі, доповнюється новими компонентами, т, тобто відбувається постійний процес її вдосконалення. Змінюються не тільки кількісні характеристики банківської системи розвитку, а й якісні - нові продукти, технології, види банків і пр. Удосконалюються зв’язку усередині банківської системи - електронні платежі, що банківські карти, міжнародні платіжні системи, наприклад, SWIFT та інші.
Закритість. Входження в банківську систему будь-якої країни обмежене рядом вимог, встановлених центральними банками держав і обов’язкових для виконання всіма банками. Існує поняття «банківська таємниця», що забороняє поширювати інформацію щодо своїх клієнтів, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Саморегулювання. Банківська система гнучко реагує на зміну політичної та економічної кон’юнктури ринку. Наприклад, збільшення потреби в житло і відповідний розвиток житлового будівництва спонукали банки впровадити в свою практику іпотечне кредитування. Криза серпня 1998 надовго відбила в них "полювання» працювати з державними цінними паперами. Відсутність довгих ресурсів зумовило скорочення кредитування термінів.
Керованість. Банківська система функціонує у відповідності з федеральним законодавством та нормативними актами Центрального Банку.
До елементів банківської системи відноситься також банківська інфраструктура - підприємства, агентства, служби, що забезпечують життєдіяльність банків.
Для сучасної практики характерне використання різних моделей організації і функціонування банківських систем розвинутих ринкових країн. За сучасних умов практично у всіх країнах з ринковою економікою створені й активно розвиваються дворівневі банківські системи, де на першому рівні функціонує центральний банк країни, який здійснює емісійну, нормотворчу, наглядову та інші види діяльності; на другому - діють комерційні банки, які займаються акумуляцією коштів компаній і підприємств, здійснюють різноманітні банківські операції [10, с. 29].
У деяких країнах функціонують три рівневі банківські системи, до яких входять також кредитні інститути небанківського типу (наприклад, страхові компанії, інвестиційні фонди, фінансові компанії тощо). До таких банківських систем належать системи Швейцарії, Японії. Слід зазначити, що до кредитно-банківської системи Німеччини, Франції, США, крім банків, входять також різні кредитні установи - Федеральне відомство нагляду за кредитною справою (Німеччина); Комітети з банківської регламентації і кредитних установ, а також Банківська комісія (Франція), Рада Керуючих Федеральної Резервної системи. Федеральний комітет відкритого ринку, Управління Контролера грошового обігу і Федеральна корпорація страхування депозитів (США) [28, с.49].
Особливістю є й те, що в США переважають приватні кредитно-фінансові інститути (акціонерні), а в країнах Західної Європи та Японії поряд з приватними значне місце посідають напівдержавні, державні і кооперативні кредитно-фінансові установи.