Згідно статті 4 Закону [41], банківська система України складається з Національного банку України [42] та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього
Закону та інших законів України.
Згідно статті 6 Закону [41], банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку. При цьому державний банк - це акціонерний банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі.
До особливостей створення, реєстрації та ліцензування діяльності банків в банківській системі України, згідно з главою 2 Закону [41], відносяться наступні:
. Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Власники істотної участі у банку (більше 10% статутного капіталу) повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан.
. Інститути спільного інвестування не можуть бути засновниками банку та власниками істотної участі у банку.
. Державна реєстрація юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, проводиться відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців
. Мінімальний розмір статутного капіталу на момент державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, не може бути меншим 120 мільйонів гривень.
Згідно главі 8 Закону [41] до банки в Україні повинні виконувати наступні вимоги:
1. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг належать:
а) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб;
б) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах;
в) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;
. Банк, крім надання фінансових послуг, має право здійснювати також діяльність щодо:
а) інвестицій;
б) випуску власних цінних паперів;
в) випуску, розповсюдження та проведення лотерей;
г) зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа;
д) інкасації коштів та перевезення валютних цінностей;
е) ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (крім власних акцій);
ж) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг.
. Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
4. Банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника.
Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25 відсотків капіталу банку. Це обмеження не поширюється на:
- приміщення, яке забезпечує технологічне здійснення банківських функцій;
- майно, яке перейшло банку у власність на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави;
- майно, набуте банком з метою запобігання збиткам, за умови, що таке майно має бути відчужено банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього.
5. Банк має право виконувати додаткові операції, які відносяться до класу кредитних:
а) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені;
б) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
в) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);
г) лізинг.
. Банк має право на здійснення інвестиційних операцій та операцій з цінними паперами в рамках законодавства України щодо ринку цінних паперів.
. Банк має право на здійснення валютних операцій
та виконання функцій уповноваженого валютного контролю при отриманні додаткової
ліцензії НБУ [37].
.3 Методичне забезпечення оцінки стану
банківської системи
Системи оцінки стану банківської системи, якими користується на сьогоднішній день банківський нагляд центральних банків різних країн світу, можна класифікувати так [30, с. 204]:
системи рейтингової оцінки банків;
система дистанційного моніторингу (розрахунок фінансових коефіцієнтів і аналіз груп банків);
комплексні системи ризиків у банківській діяльності;
статистичні моделі “систем раннього реагування”.
Системи ризиків та раннього реагування
класифіковано в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1 - Системи нагляду фінансового стану
банку в різних країнах
Джерело - [34]
Для організації дистанційного щоденного та щомісячного контролю за станом банківської системи України згідно «Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України», організована щоденна система електронної звітності банків по каналам «електронної пошти НБУ» в департаменти Національного банку України [44].
Електронні файли з затвердженими формами звітності формуються в «Операційному дні» САБ банку та накопичуються в центральній базі даних Національного банку України в розрізі банків - юридичних осіб.
Щоденно та щомісячно дистанційно оцінюються по кожному банку та по зведеному балансу банківської системи України показники згідно «Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні» [21]:
нормативи капіталу;
нормативи достатності та адекватності регулятивного капіталу;
нормативи платоспроможності банків;
нормативи ліквідності банків;
нормативи кредитного та інвестиційного ризику банків;
створення резервів ризиків кредитного портфелю, портфелю цінних паперів, дебіторської заборгованості, резервів залучених коштів клієнтів;
рівні валютного ризику;
рівні рентабельності активів та власного капіталу;
обсяги та структура активів, зобов’язань та власного капіталу банків;
обсяги та структура доходів та витрат банків.
При фіксації системою дистанційного контролю ознаків порушення нормативів діяльності чи погрішення фінансового стану банків НБУ проводить виїздні інспекційні перевірки банків для оцінки відповідності реального стану банку та «електронної звітності».
З метою встановлення реального фінансового стану банків Національний банк України проводить оцінювання банків на базі розробленої ним рейтингової системи «CAMELS» [38] та нерейтингової методики «Система оцінки ризиків» (СОР) [29]. Рейтингова система «CAMELS» ґрунтується на міжнародній системі CAMEL, яка розроблена експертами Sheshunhoff Bank (США) і впродовж багатьох років застосовується у світовій практиці. СОР розроблена Національним банком України самостійно. Обидві системи дають можливість НБУ оцінювати фінансовий стан та стабільність банків і банківської системи, яке проводиться за результатами комплексних інспекційних перевірок.
Основою рейтингової системи CAMELS є оцінка ризиків та визначення рейтингових оцінок за такими основними компонентами [38]:
достатність капіталу (C - capital adequacy);
якість активів (A - assets quality);
менеджмент (M - management);
надходження (дохідність) (E - earnings);
ліквідність (L - liquidity);
чутливість до ринкового ризику (S - sensitivity to market risk).
За результатами аналізу кожному банку визначається цифровий рейтинг за усіма шістьма компонентами за п’ятибальною шкалою, де оцінка «1» є найвищою оцінкою, а оцінка «5» - найнижчою. Комплексна рейтингова оцінка також визначається за п’ятибальною шкалою - на підставі рейтингових оцінок кожного з компонентів. Остаточний рейтинг банку (його комплексна оцінка) не може визначатися як середнє арифметичне рейтингових оцінок компонентів, має бути цілим числом та враховувати усі основні чинники, які відображені при оцінюванні за усіма компонентами.
Визначення комплексної рейтингової оцінки за системою CAMELS проводиться шляхом підрахунку скільки компонентів системи мають однакову рейтингову оцінку та які саме з них однакові. Зазвичай (у більшості випадків) остаточний рейтинг банку виставляють фахівці суб’єктивно, експертним методом за рейтинговою оцінкою, що трапляється найчастіше. Але така оцінка має бути добре обґрунтована та спиратися на переконливі аргументи. Комплексна рейтингова оцінка та рейтингові оцінки компонентів рейтингової системи CAMELS визначаються для банку як єдиної установи і не можуть використовуватися для оцінки стану філій банку.
Рейтингова оцінка компонентів системи CAMELS визначається на підставі врахування таких внутрішніх чинників кожного з них [38]:
) достатність капіталу - враховується: відповідність обсягу регулятивного капіталу напрямам діяльності (операціям банку) та тенденції зростання активів і планам розвитку банку; наміри і можливості акціонерів щодо нарощування статутного капіталу з метою мінімізації ризиків; дивідендна політика банку; вплив ризиків на капітал банку; рівень формування резервів під активні операції; доступ до ринків капіталу; інше.
) якість активів - враховується: співвідношення обсягів нестандартних активів та сукупних активів; рівень активів з негативною класифікацією з урахуванням сформованих резервів; обсяг операцій з інсайдерами; концентрація за активними операціями; ефективність управління кредитним портфелем, цінних паперів та ін.; рівень резервів на покриття можливих збитків за активами; якість, обсяги, тенденції та управління іншими активами, у т. ч. кошти в інших банках, дебіторська заборгованість; тощо.
) менеджмент - враховується: розуміння керівництвом ризиків пов’язаних з діяльністю банку та зі змінами в економіці; якість інформаційних систем управління; фінансовий стан банку, а саме достатність капіталу, якість активів, надходження, ліквідність та чутливість до ринкового ризику; підготовка та запровадження планів (у тім числі довгострокових та на випадок непередбачених обставин); оптимальність організаційної структури, чіткий взаємозв’язок між підрозділами, наявність програми підготовки кадрів; інше.
) надходження - враховуються: тенденції та рівень прибутковості; якість, структура і достатність надходжень; обсяг і тенденції змін різних компонентів доходів/витрат, прибутковості активів і витрат за зобов’язаннями; залежність від непередбачених доходів та схильність до таких витрат; залежність від ризикових видів діяльності або нетрадиційних джерел доходу; якість бюджетного та фінансового планування і їх контролю; інше.
) ліквідність - враховується: оперативність, вчасність та адекватність рішень щодо управління ліквідністю; тенденції, обсяг і джерела ліквідних активів; стабільність залучених коштів; відповідність строків і сум залучених та розміщених коштів; можливість банку диверсифікувати джерела фінансування ліквідності; планування, у тім числі наявність планів фінансування на випадок непередбачених проблем з ліквідністю; інше.
) чутливість до ринкового ризику - враховується: розуміння банком ринкових ризиків, його здатність визначати їх, вимірювати, здійснювати моніторинг та контролювати; чутливість надходжень банку або економічної вартості його капіталу до процентного та валютного ризиків; характер, складність та обсяги операцій, пов’язаних із ринковим ризиком, на який наражається банк; наявність і ефективність лімітів ринкового ризику; інше.
Таким чином, рейтингова система CAMELS дає можливість визначити вплив значної кількості чинників, за якими оцінюється якість управління, фінансовий стан та якість операцій кожного банку.
Принципово інший, нерейтинговий підхід до визначення рівня фінансового стану банків застосовує Національний банк України на базі «Системи оцінки ризиків» [29]. Цей підхід використовується паралельно з рейтинговою системою CAMELS і ґрунтується не на показниках розміру капіталу, якості активів, прибутковості тощо, а на аналізі ризиків, які приймає банк. Ця методика, як і CAMELS, застосовується при проведенні інспекційних перевірок банків, але виявляє чи ефективно здійснюється управління саме ризиками та чи здатен банк повністю їх контролювати. Рейтинг за результатами оцінювання банків на основі СОР не виставляється.
Застосування системи оцінки ризиків дає можливість визначати, як певні існуючі або потенційні проблеми, на які наражається банк або банківська система, впливають на характер і рівень ризиків у цьому банку. НБУ визначає, наскільки добре банк управляє ризиками протягом певного періоду, а не лише на певний момент часу, та фіксує напрямок зміни фінансового стану банку. При оцінюванні ризиків за цією методикою НБУ визначає банківський ризик за його впливом на капітал і надходження. Ризик розглядається як ймовірність того, що певні події очікувані або неочікувані можуть мати негативний вплив на капітал та/або надходження банку.
Безпосередня кількість ризиків, які підлягають аналізу в СОР, є чітко регламентована. До них належать дев’ять категорій [29]:
) кредитний ризик - виникає через неспроможність сторони, яка взяла на себе зобов’язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди із банком або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов’язання. Він виникає кожного разу, коли банк надає кошти, бере зобов’язання про їх надання, інвестує кошти або іншим чином ризикує ними відповідно до умов реальних чи умовних угод незалежно від того, де відображається операція - на балансі чи поза балансом;
) ризик ліквідності - виникає через неспроможність банку виконати свої зобов’язання в належні строки, не зазнавши при цьому неприйнятних втрат, та через нездатність управляти незапланованими відтоками коштів, змінами джерел фінансування та/або виконувати позабалансові зобов’язання;
) ризик зміни процентної ставки - виникає внаслідок несприятливих змін процентних ставок. Проявляється: при різниці в строках погашення та переоцінки величини ставки активів та зобов’язань; при зміні в нахилі та формі кривої дохідності; при відсутності достатнього зв’язку між коригуванням ставок, отриманих та сплачених за різними інструментами; при наявності у контрагентів права відмови від виконання угоди (реалізації права вибору);
) ринковий ризик - виникає через несприятливі коливання вартості цінних паперів та товарів і курсів іноземних валют за тими інструментами, які є у торговельному портфелі. Цей ризик виникає з маркетмейкерства, дилінгу, прийняття позицій з боргових та пайових цінних паперів, валют, товарів та похідних інструментів (деривативів);
) валютний ризик - виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют та цін на банківські метали. Поділяється на: ризик трансакції; ризик перерахунку з однієї валюти в іншу; економічний валютний ризик - полягає у змінах конкурентоспроможності банку на зовнішньому ринку через суттєві зміни обмінних курсів;
) операційно-технологічний ризик - виникає через недоліки системи внутрішнього контролю, неадекватність інформаційних технологій і процесів обробки інформації. Такі недоліки можуть призвести до збитків через помилку, невчасне виконання робіт або шахрайство чи стати причиною того, що інтереси банку постраждають від непередбачених подій (пожежі, стихійного лиха тощо);