Материал: конспект_с.г.фітопатологія_2015-ilovepdf-compressed

У першу передепифітотійну стадію відбувається накопичення значної кількості патогену, поява нових вірулентних та більш агресивних рас паразиту, концентрація площ під сортами та видами рослин, які є нестійкими до ураження. Тривалість передепіфітотійної стадії складає зазвичай декілька років.

У другу стадію (спалах хвороби) відбувається одночасне масове ураження рослин, яке супроводжується великими втратами врожаю. Максимум спалаху зазвичай співпадає з найбільш уразливими до хвороб віковими станами рослин та оптимальними для патогену умовами погоди.

Третя стадія (депресія епіфітотії) характеризується поступовим зниженням інтенсивності розвитку хвороби та кількістю уражених рослин. В залежності від виду хвороби та біологічних особливостей її збудника, а також господарс ь- кої діяльності людини (застосування нею спеціальних заходів) депресія може настати у той рік, коли з’явився масовий спалах, або через декілька років.

Типи епіфітотій Місцеві епіфітотії - це епіфітотії, при яких будь-який вид хвороби майже

постійно, з року в рік, проявляється та значно шкодить на даній, зазвичай невеликій території (господарство, район, область).

Прогресуючі епіфітотії - це епіфітотії, при яких захворювання від невеликого джерела розповсюджується на великі відстані та охоплює велику зону (декілька областей, держав).

Панфітотії - це епіфітотії, при яких масове ураження охоплює цілі країни або континенти.

Місцеві епіфітотії характерні для хвороб, збудники яких зберігаються та накопичуються у ґрунті або залишаються на ньому з рослинними рештками (кореневі гнилі, кіла).

Прогресуючі епіфітотії та панфітотії характерні для хвороб, збудники яких володіють високою репродуктивністю, розвивають велику кількість генерацій та легко розповсюджуються повітряними течіями (іржа злаків).

3.9. Групування інфекційних хвороб за типом збудника захворювання

Інфекційні хвороби поділяють на такі групи:

мікози - хвороби, що викликаються грибами. Численна група захворювань з різноманітною симптоматикою і динамікою розвитку;

бактеріози - хвороби, що викликаються бактеріями. Бактеріози, як правило, пов’язані з ураженням судинної системи, розвиваються частіше за все за типом в’янення, гнилей;

актиномікози - захворювання, пов’язані з ураженням рослин мікроорганізмами - актиноміцетами (звичайна парша картоплі). Поширені значно рідше, ніж мікози та бактеріози (рис. 3.9.1).;

вірози - численна група хвороб, що викликаються вірусами. Розвиваються за типом карликовості, деформації, мозаїк, жовтяниць. У багаторічних рослин носять хронічний характер;

віроїдози - хвороби, що викликаються віроїдами. Ця група збудників, виявлена порівняно недавно, відрізняється від вірусів відсутністю білкового ком-

36

понента, підвищеною агресивністю і вірулентністю. Діагностика ускладнена, симптоматика близька до вірозів. Приклад віроїдозу - готика картоплі;

Рис. 3.9.1. Парша звичайна на бульбах картоплі

мікоплазмози - збудниками цієї групи хвороб є мікоплазми - прокаріоти, які не мають, на відміну від бактерій, клітинної стінки і здатні довільно змінювати форму і товщину, витягаючи в досить тонкі нитки. Мікоплазми проходять через бактеріальні фільтри і донедавна ототожнювалися з вірусами;

хвороби, що викликаються квітковими паразитами (рис. 3.9.2).

Рис. 3.9.2. Повитиця (1) і заразиха (2) – квіткові рослини-паразити

37

Контрольні запитання.

1.Які хвороби рослин називаються інфекційними, або паразитарними?

2.Що розуміють під паразитизмом у рослин?

3.Яка різниця між ектопаразитами та ендопаразитами рослин?

4.Яка відмінність між паразитними та сапрофітними живими організма-

ми?

5.Які організми називаються облігатними або обов’язковими паразитами? Наведіть приклади таких організмів.

6.Які організми називаються необов’язковими, умовними, або факульта-

тивними паразитами?

7.Які організми називаються необов’язковими, або факультативними сапрофітами?

8.Яка різниця між паразитним організмами монофагами та поліфагами?

9.Назвіть основні види спеціалізації збудників хвороб рослин.

10.Шляхи еволюції паразитизму.

11.Основні властивості збудника хвороб рослин: патогенність , вірулен т- ність та агресивність. Які властивості є стабільними, консервативними та успа-

дковуються патогеном, а які можуть змінюватись в залежності від умов навколишнього середовища в яких розвивається патоген?

12.Назвіть етапи виникнення та розвитку патологічного процесу при інфекційному захворюванні рослин. Охарактеризуйте кожний етап патологічного процесу.

13.Назвіть основні механізми патогенності (шляхи надходження патогену

увищу рослину).

14.Основні джерела та збереження патогенної інфекції в навколишньому середовищі.

15.В чому полягає різниці між первинною та вторинною інфекцією рослинних організмів?

16.Що розуміють під ареалом розповсюдження патогенної інфекції (ареалом хвороби)?

17.Що являє собою епіфітотія? Які умови є сприятливими для виникнення епіфітотій?

18.Стадії виникнення та розвитку епіфітотій. Що відбувається в кожну з

цих стадій?

19.Назвіть основні типи епіфітотій за характером розповсюдження по

площі.

20.Групування інфекційних хвороб за типом збудника захворювання.

38

Лекція 4.

Тема 4. Віруси - збудники хвороб рослин

План 4.1. Віруси – субмікроскопічні збудники хвороб.

4.2.Форми вірусних частинок.

4.3.Симптоми вірусних захворювань.

4.4.Класифікація вірусів.

4.5.Розповсюдження фітопатогенних вірусів.

4.6.Методи діагностики вірусних хвороб рослин.

4.7.Заходи боротьби з вірусними захворюваннями рослин.

4.1. Віруси – субмікроскопічні збудники хвороб

Віруси - дрібні (субмікроскопічні) збудники інфекційних хвороб людини, тварин та рослин, не мають клітинної будови, здатні розмножуватись тільки в живих клітинах організму-господаря. Розміри більшості вірусів коливаються від 10 до 300 нм. і більше. У середньому віруси в 50 разів менші за бактерій. Їх неможливо побачити у оптичний мікроскоп, тому що їх розмір менший за довжину світлової хвилі. На рослинах паразитує більше 600 видів вірусів.

Вперше фітопатогенні віруси були відкриті в 1892 році російським вченим Дмитром Йосиповичем Івановським вивчаючи мозаїчну хворобу тютюну (рис.

4.1.1).

Рис. 4.1.1. Вірус тютюнової мозаїки

В 50-х роках ХХ ст. вірусологам вдалось встановити структуру вірусів. Віруси складаються з різноманітних компонентів:

серцевина - генетичний матеріал (ДНК або РНК). Генетичний апарат вірусу кодує від декількох (вірус тютюнової мозаїки) до сотень генів. Необхідний мінімум - гени, що кодують вірус-специфічну полімеразу та структурні білки.

39

білкова оболонка, що називають капсидом. Оболонка часто побудована з ідентичних повторюваних субодиниць - капсомерів.

Нуклеїнова кислота вірусу викликає інфекційний процес, а білкова оболонка (нуклеокапсид) ферментативно активна, забезпечує приєднання вірусу до клітини господаря, виконує захисну функцію та визначає видову належність в і- русу (рис. 4.1.2).

Рис. 4.1.2. Схема структури вірусу тютюнової мозаїки:

1 - РНК-геном вірусу, 2 - капсомер, 3 - зріла ділянка капсиду.

Залежно від типу нуклеїнової кислоти розрізняють ДНК-геномні і РНКгеномні віруси.

Існують віруси, які складаються тільки із РНК нуклеїнової кислоти та не мають білкової оболонки, їх називають віроїдами.

Відкриті віроїди у 70-х роках ХХ ст. Т.Динером, є збудниками тільки рослинних захворювань - віроїдозів. До них віднесені збудники веретеновидності картоплі, деякі хвороби цитрусових, хризантем (рис. 4.1.3.).

Рис. 4.1.3. Веретеновидність бульб картоплі («готика»)

40