121
ється виділенням теплоти й утворенням великої кількості газів, стислих до високого тиску.
Для протікання хімічної реакції у вигляді вибуху необхідно: üзначна екзотермічність процесу; üвелика швидкість; üутворення газоподібних продуктів; üздатність до самопоширення.
Залежно від швидкості поширення полум'я при недетанаційному(дефлаграційному) горінні воно ділиться на повільне горіння й вибух. Як правило вибух – якщо швидкість полум'я досягає декілька сотень метрів на секунду. Дефлаграція – процес поширення полум'я в горючому середовищі, при якому реакція що самоприскорюється, виникає в реагуючому шарі шляхом його нагрівання за рахунок теплопровідності від сусіднього шару продуктів реакції.
Вибух відбувається умовно в 2 етапи:
üперетворення енергії того або іншого виду в енергію стислої речовини; üрозширення стислої речовини, яке супроводжується сильним впливом на
навколишнє середовище.
Основні ушкодження в навколишньому середовищі від вибуху завдає ударна хвиля. Ударна хвиля – стрибкоподібне підвищення тиску в навколишнім середовищі. Ударна хвиля слабшаючи, переходить у звукову.
Є вибухонебезпечні й вибухові речовини. Вибухова речовина, на відміну від вибухонебезпечної, має в своєму складі окислювач і кисень повітря для її вибуху не потрібен.
Теплота вибуху (питома енергія) – кількість теплоти, що виділяється при вибуху речовини масою 1 моль або 1 кг. При горінні у вільному просторі продукти горіння вільно поширюються й тиск постійно. Горіння в замкнутій ємності веде до вибуху.
Детонаційне горіння – коли кожний наступний шар газу нагрівається внаслідок швидкого стиску, що доводить його до адіабатичного запалення, наприклад, принцип роботи дизельного двигуна. Адіабатний процес – термодинамічний процес, при якому система не одержує теплоти ззовні й не віддає її. Процеси що швидко протікають можуть розглядатися як адіабатний процес при відсутності теплоізолюючої оболонки.
Різке підвищення тиску створює хвилю стиску(ударну), тобто границю стрибкоподібного переходу від вихідного до стислого. Зустріч ударної хвилі з перешкодою створює відбиту хвилю й ще сильніше стискає газ, наприклад, розрив ствола рушниці. Тиск у відбитій хвилі на порядки вище чим тиск падаючої. Відбита хвиля веде до надзвичайно високого(до 10 тис. атм.), але короткочасному підвищенню тиску, здатному викликати великі руйнування, наприклад, принцип дії кумулятивного заряду.
Детонаційна хвиля – комплекс, що самопоширюється та складається з ударної хвилі й зони хімічних реакцій, яка виділяє теплоту необхідну для підтримки постійного рівня тиску на фронті ударної хвилі.
Особливості детонаційного горіння: üшвидкість детонації постійна;
122
üшвидкість детонації перевищує швидкість звуку в даному середовищі; üшвидкість детонації не залежить від початкової температури й тиску; üпродукти реакції рухаються в ту ж сторону, що й зона реакції.
10 Несхоронність вантажів
10.1 Види несхоронності вантажів
Перевезення вантажів вважається якісним, якщо за час перевезення не змінилася кількість, не знизилася його якість, витримані строки доставки й не виникла необхідність у додаткових невиробничих простоях.
Будь-який вантаж повинен бути виданий одержувачеві в такому ж гарному стані й у тій же кількості, у якому він був прийнятий до перевезення. Стан вантажу звичайно вказується у вантажних документах. Тарно-поштучні вантажі вважаються в гарному стані, якщо тара й упакування за зовнішнім виглядом цілі й не мають слідів розкриття або лагодження.
Несхоронність – погіршення якості або повна її втрата, зміна кількості, пересортиця (змішування вантажів різних сортів) через яку вантаж знецінюється до рівня більше низького сорту.
Випадки не схоронного перевезення можуть бути підрозділені на три -ос новні групи:
üпсування або пошкодження вантажу; üнедостача за числом місць або за масою, але без ознак розкрадання; üрозкрадання вантажу.
Окрему групу становлять випадки комерційного браку, коли вантажу не заподіяний збиток, але виникли додаткові непродуктивні витрати перевізника.
Псування й ушкодження – повна або часткова втрата вантажем своїх якостей і цінності. До псування вантажу відносяться: підмокання, роздавлювання вантажу, придбання вантажем сторонніх запахів, ушкодження тари й вантажу в період вантажних робіт, самозаймання вантажу й ін.
Недостача – невідповідність фактичної кількості вантажних місць (іабо) маси, зазначеним у вантажних документах. Недостача вантажів проти кількості, зазначеної у вантажних документах, виникає в першу чергу через неправильне ведення тальманського рахунку, через відсутність належного контролю за роботою тальманів з боку суднової адміністрації.
Ознаками розкрадання вантажу служить наявність зірваних контрольних стрічок, пломб, розкриття або розлами тари й т. п.
До випадків комерційного браку відносяться перерахування вантажу, пересортиця, поломка тари, засилання вантажу не за адресою, наявність на судні вантажу без документів або роз'єднання вантажних місць, що перевозяться за одним документом (наприклад, коносаментом) й ін.
Причини ушкодження, псування й зменшення (рос. убыли) вантажів об'єднані в наступні групи:
üпорушення правил перевезення, ЗРР, складування й зберігання; üневідповідність або відсутність правил і технічних умов транспортуван-
ня вантажів; üпорушення технології ЗРР;
123
üнедостатня оснащеність суден і складів технічними засобами забезпечення схоронності вантажів;
üсховані (приховані) властивості вантажів; üдія непереборної сили.
Підмоканню (рос. подмочке) піддані всі продовольчі вантажі й багато непродовольчих вантажі, причинами якої є:
üатмосферні опади (через неправильне зберігання й ін.); üпотрапляння води в трюми (через шторм, несправність й ін.); üконденсація вологи; üвиділення вологи іншими вантажами.
Попередження підмокання досягається:
üперевезенням вантажів на технічно справних суднах і зберігання у відповідних та справних складах;
üдотриманням правил перевезення й перевантаження вантажів; üвикористанням підтоварників (піддонів) на складі; üумілим використанням суднових засобів кондиціювання й вентиляції;
üправильним суміщенням вантажів які виділяють і поглинають вологу.
10.2 Природний збиток вантажів і його нормування
Природний збиток(втрата) – зменшення кількості вантажу під впливом природних причин в умовах нормального технологічного процесу перевезення й зберігання. Норми природних втрат установлюються, якщо їх не можна запобігти, або витрати на їх запобігання економічно не вигідні (недоцільні).
Заходи для скорочення природного збитку маси, насамперед, повинен вживати вантажовласник, пред'являючи вантаж до перевезення в більше герметичної, малопроникній тарі. Однак у ряді випадків, витрати на створення такої тари значно перевищують суму економії, яка може бути досягнута за рахунок запобігання природного збитку.
Норми природних втрат встановлюються на основі результатів проведення спеціальних науково-дослідних робіт або на базі статистичної обробки звітних даних з відповідною кореляцією .їхОсновою нормування є середні величини природних втрат вантажів, які виникли в нормальних(середніх) умовах перевезення. Норми встановлюються відповідними державними органами.
У ряді випадків доцільно користуватися, при конкретних перевезеннях, погодженими договірними нормами (з урахуванням особливостей вантажу, проникності тари або впакування, тривалості й кліматичних умов морського переходу, конструктивних особливостей суден й ін.), орієнтуючись на діючі норми природних втрат.
Норми природних втрат маси не застосовуються для вантажів:
©у герметичному впакуванні(наприклад, запаяних, залитих сургучем, смолою та ін.);
©рідких у скляному герметичному впакуванні; ©масла вершкового, маргарину й сиру плавленого, фасованих; консервів
усяких у бляшаній і скляній тарі; цукру-рафінаду в пачках і харчових концентратах, господарського мила й ін., упакованих у стандартну тару й які надходять
124
в продаж без зважування; ©гігроскопічних вантажів, які повинні бути попередньо перераховані на
однаковий вологовміст (при завантаженні або розвантаженні); ©при наявності ознак розкрадання, прорахунків, втрат та ін.
При перевезеннях тарних вантажів норми природних втрат маси застосовуються тільки при збігу числа вантажних місць.
Норми природних втрат можуть установлюватися для конкретних вантажів (або груп вантажів) не тільки в цілому, але й окремо на кожну операцію (прийом, перевезення, зберігання, видача), період року й географічні зони.
Наприклад, встановлені норми природних втрат для кожної групи(виду) нафтопродуктів окремо: на кожну операцію(прийом, перевезення, зберігання, видача), за періодом року (осінь – зима 1.10 – 31.03, весна – літо 1.04 – 30.09) та географічній зони (південна, північна, середня).
Додаткові норми природних втрат маси встановлюються для навалочних вантажів:
üна кожну перевалку з морського на залізничний транспорт і назад; üна кожне перевантаження із судна в судно.
Такі ж норми встановлюються при змішаних залізнично-водних перевезеннях. При перевезеннях вантажів у змішаному сполученні норми природних втрат маси встановлюються для кожного виду транспорту, які приймають участь у перевезенні.
До факторів, які впливають на норму природних втрат відносяться: üтранспортні характеристики вантажу; üзахисні властивості тари;
üчисло перевалок (перевантажень) за час транспортування; üдальність перевезення; üпора (період) року; üчас зберігання.
10.3 Причини недостачі вантажів
ØНедостача (нестача) вантажів – це зменшення його кількості за час морського транспортування. Відомі дві форми недостачі вантажів: або зменшується його вага (маса), або не вистачає цілих вантажних місць. Найпоширенішими причинами недостачі цілих вантажних місць є:
üпрорахунки тальманів при завантаженні або при розвантаженні; üпомилки у вантажних документах; üнедовантаження в порту відправлення без відмітки у вантажних докуме-
нтах;
üруйнування окремих вантажних місць; üпадіння вантажних місць у воду при перевантажувальних операціях; üрозкрадання вантажних місць та ін.
Недостача маси відбувається, в основному, у результаті її збитку (втрати). Збиток маси – це зменшення маси вантажу за період транспортування (або
зберігання), що виникає внаслідок фізичних особливостей вантажу або біохімічних процесів, які відбуваються в ньому. Біохімічні процеси характерні тільки
125
для швидкопсувних вантажів і зернових.
ØВирішальне значення мають фізичні особливості вантажу, якими визначається характер і розмір збитку(зменшення) маси внаслідок: розпилення, розтруски, витоку, звітрювання й усушки (всихання) вантажу.
©Розпилення – це втрата порошкоподібного вантажу через дрібні нещільності тари й упакування, більші ступені цих втрат характерні для вантажів у тканинних мішках. Розпилення відбувається при струсі й поштовхах у процесі перевезення й перевантаження. До розпилення відносять також легкі фракції зернового вантажу які уносить вітер при перевантаженні його транспортерами або грейферами. Не слід плутати розпилення з розсипом зерна, який повинен збиратися, завантажуватися в мішки й здаватися одержувачеві.
©Розтруска (струшування) – те ж явище, що й розпилення, але стосовно до таких вантажів, як насіння, зерно в тарі й продукти його переробки.
©Витік виникає як наслідок дифузії рідкого вантажу в дерев'яних бочках. Рідина всмоктується в тару, просочує її наскрізь, потроху просочується назовні. При розсиханні клепки бочок втрати такого роду збільшуються в багато разів. Інтенсивність витоку залежить від властивостей вантажу, щільності деревини, стану бочок, параметрів навколишнього середовища.
©Звітрюванню (випару, сублімації) піддаються багато рідких (наприклад, нафтопродукти, спирти, смоли, ефіри й ін.) і деякі тверді (наприклад, нафталін, ментол, кориця, ваніль та ін.) вантажі. Звітрювання є неминучим, необоротним процесом, якщо вантажі, що піддані цьому процесу, пред'являються до перевезення в негерметичній тарі. Звітрювання залежить від температури, вологості й швидкості повітря, площі вільної поверхні. При звітрюванні втрачається не тільки маса, але і якість. Звітрювання твердих речовин – сублімація.
©Усушка (всихання) – це втрата маси внаслідок випару вологи або летучих речовин, які втримуються у вантажі. По деяких вантажах (наприклад, зерно та ін.), але не по всім, при взаєморозрахунках враховується зміна вологовмісту вантажу за час перевезення. Чим вище вологовміст вантажу, тим значніше може бути розмір усушки. Збільшенню усушки сприяють висока температура, низька відносна вологість, інтенсивність руху повітря у вантажному приміщенні. Для гігроскопічних вантажів процес може бути зворотним. Якщо вологість змінилася, масу перераховують.
Крім збитку на якість впливає сприйнятливість вантажів до пилу й запахів.
11 Вплив і регулювання параметрів повітря
11.1 Властивості повітря, що впливають на стан вантажу
Атмосферне повітря являє собою суміш азоту(78%), кисню (21%), аргону (0,93%) і деяких інших газів(неону, озону й ін.). У невеликій кількості в ньому втримуються водяна пара, вуглекислий газ, атмосферний пил й ін. Стан газу характеризується температурою, тиском і щільністю.
Повітря з температурою20°, вологістю 70 % і тиском в1 атмосферу (101,325 кПа) – стандартна атмосфера. Нормальні умови – температура 0°С, тиск 1 атмосфера.
©Тиск – це сума парціальних тисків. Парціальний тиск – тиск, який зро-