Материал: Гроші та кредит_Посібник

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

і характером валютних операцій, кількістю валют, що продаються-купуються,

рівнем правового регулювання тощо.

Національні валютні ринки існують у більшості країн світу, вони обмежуються економічним простором конкретної країни і регулюються її національним валютним законодавством.

Міжнародні валютні ринки сформувалися у країнах, в яких до мінімуму зведені обмеження на валютні операції (валютні обмеження). Найбільш відомі з таких ринків розташовані в містах: Лондон, Нью-Йорк, Париж, Цюріх,

Франкфурт-на-Майні, Сан-Франциско, Торонто, Токіо, Сінгапур, Гонконг та ін.

Розвиток новітніх засобів телекомунікації та інформаційних технологій дає можливість поєднати окремі міжнародні ринки в єдиний світовий валютний ринок, який здатний функціонувати практично цілодобово.

Функціонування валютних ринків пов’язано з виконанням ними таких

функцій:

 

ФУНКЦІЇ ВАЛЮТНИХ РИНКІВ

 

 

 

 

 

забезпечення

диверсифікація

отримання

 

своєчасності

валютних резервів

 

спекулятивного

 

здійснення

банків,

 

прибутку

регулювання

міжнародних

підприємств,

учасниками ринку у

економіки

розрахунків,

держав,

вигляді різниці

 

страхування

регулювання

 

курсів валют

 

валютних ризиків

валютних ресурсів

 

 

 

 

 

 

 

Вказані функції реалізуються через виконання суб’єктами ринку широкого кола валютних операцій.

Під валютними операціями звичайно розуміють будь-які платежі,

пов’язані з переміщенням валютних цінностей між суб’єктами валютного ринку.

Ці операції класифікуються за кількома критеріями. Для зручності вони зведені в табл. 10.1.

210

 

 

 

 

Таблиця 10.1.

 

 

Класифікація валютних операцій

 

 

Ознака класифікації

Види валютних операцій

 

 

 

 

 

За

терміном

здійснення

 

касові, або операції з негайною поставкою;

платежу з купівлі-продажу

 

строкові.

валюти:

 

 

 

 

 

 

 

 

За

механізмом

здійснення

 

операції спот;

операцій:

 

 

форвардні операції;

 

 

 

 

ф’ючерсні операції;

 

 

 

 

опціонні операції.

 

 

 

За цільовим призначенням:

 

операції з метою одержання валюти для

 

 

 

 

здійснення платежів за міжнародними

 

 

 

 

розрахунками;

 

 

 

 

операції з метою страхування від валютних

 

 

 

 

ризиків (операції хеджування);

 

 

 

 

операції з метою одержання прибутку або

 

 

 

 

спекулятивні операції.

 

 

 

За формою здійснення:

 

безготівкові;

 

 

 

 

готівкові.

 

 

 

За масштабами операцій:

 

оптові (здійснюються між банками);

 

 

 

 

роздрібні (здійснюються між банками та їх

 

 

 

 

клієнтами).

 

 

 

 

 

Касові операції полягають у купівлі-продажу валюти на умовах поставки її не пізніше другого робочого дня з дня укладення угоди за курсом,

узгодженим у момент її підписання. Такі угоди можуть передбачати поставку валюти в той же день, на наступний робочий день, проте найчастіше — на другий робочий день. Ця остання угода називається «спот», а касові операції на цій умові — «операції спот». Вони дають можливість їх учасникам оперативно задовольнити свої потреби у валюті на вигідних умовах.

Строкові валютні операції полягають у купівлі-продажу валютних цінностей з відстрочкою поставки їх на термін, що перевищує два робочі дні. Ці операції, у свою чергу, підрозділяються на кілька видів залежно від механізму їх здійснення: форвардні, ф’ючерсні, опціонні та їх похідні.

211

Характерною особливістю строкових операцій є те, що вони оформляються стандартизованими документами (контрактами), які мають юридичну силу протягом певного часу (від підписання до оплати) і самі стають об’єктом купівлі-продажу на валютних ринках. Ці документи називаються валютними деривативами. До них належать передусім форвардні та ф’ючерсні контракти, опціони.

Нижче представлені основні види строкових валютних операцій:

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ СТРОКОВИХ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ

 

Ф’ючерсні операції — це

Опціонні операції — це

 

купівля-продаж валюти у

Форвардні операції — це

різновид строкових

майбутньому по ціні,

купівля-продаж валюти

операцій, за яких між

зафіксованій на день

між двома суб’єктами з

учасниками укладається

операції за стандартними

наступним переданням її в

особлива угода, що надає

уніфікованими

обумовлений строк і за

одному з них право (але не

контрактами, які

курсом, визначеним у

обов’язок!) купити чи

здійснюються тільки на

момент укладення

продати певну суму

біржах та під їх контролем.

контракту. При їх

валюти в установлений

До остаточної оплати

підписанні ніякі аванси,

строк (чи протягом

ф’ючерсного контракту він

задатки тощо не

певного строку) і за

може перепродаватися на

допускаються.

узгодженим сторонами

біржі, тобто сам є об’єктом

 

курсом.

 

валютних операцій

 

 

 

 

 

Крім цих операцій, на практиці застосовується ряд похідних від них валютних операцій. До таких операцій можна віднести валютні свопи,

арбітражні операції та ін.

Валютний своп — це комбінація двох конверсійних операцій з валютами на умовах спот і форвард, які здійснюються одночасно і розраховані на одну й ту саму валюту. Наприклад, на умовах спот долари США негайно продаються,

а на умовах форварду у того ж контрагента долари купуються з поставкою через певний строк і за домовленим курсом. Валютний своп забезпечує зворот-

ний рух валютного потоку, що дає можливість ефективно використовувати його

212

в спекулятивних цілях, для хеджування валютними ризиками та управління валютною позицією банку.

Валютний арбітраж — це комбінація з кількох операцій з купівлі та продажу двох чи кількох валют за різними курсами з метою одержання додаткового доходу. Це типова спекулятивна операція, що розрахована на дохід завдяки різниці в курсах на одному і тому ж ринку, але в різні строки (часовий арбітраж), або в один і той же час, але на різних ринках (просторовий арбітраж).

10.3. Валютний курс та чинники, які на нього впливають

Валютний курс представляє собою ціну грошової одиниці даної країни,

яка виражена в грошовій одиниці іншої країни.

Валютний курс, так само, як і ціна будь-якого звичайного товару, має свою вартісну основу та коливається залежно від попиту та пропозиції.

Валютний курс необхідний для виконання наступних операцій:

ВАЛЮТНИЙ КУРС ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ДЛЯ:

 

порівняння цін світових та

 

обміну валютами під час

національних ринків, а

періодичної переоцінки

торгівлі товарами,

також вартісних показників

рахунків в іноземній

послугами, у процесі руху

різних країн, виражених у

валюті фірм та банків

капіталів та кредитів

національних або іноземних

 

 

валютах

 

 

 

 

У реальній практиці міжнародних відносин в умовах паперово-грошового обігу у світовій валютній системі використовуються фіксований та плаваючий режими валютного курсу.

В умовах фіксованого режиму (fixed rate) валютний курс фіксується до однієї валюти або «кошика» валют.

Плаваючі курси (floating rate) змінюються залежно від попиту та пропозиції на валютному ринку.

213

У сучасних умовах за фіксованого курсу центральний банк підтримує валютний курс у визначених межах до однієї валюти або до «кошика» валют.

Зміни співвідношення попиту та пропозиції іноземної валюти впливають на обсяг золотовалютних резервів країни, та відповідно й на грошову базу.

Плаваючий курс дає змогу нівелювати (певний час) зовнішній вплив та оперативно досягти рівноваги платіжного балансу, забезпечити автономність монетарної політики, але не обмежує інфляцію.

В сучасних умовах викликає необхідність втручання державних органів у сферу міжнародних валютних відносин з метою обмежити коливання валютних курсів шляхом здійснення центральними банками відповідних операцій.

ГОЛОВНІ МЕТОДИ РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНОГО КУРСУ

Валютна інтервенція -

це пряме втручання центрального банку

у валютний ринок. Вона зводиться до

купівлі та продажу центральним банком іноземної валюти. Центральний банк купує інвалюту, коли її пропозиція надмірна та курс низький, і продає, коли курс інвалюти високий. Таким способом обмежуються коливання курсу національної валюти.

Дисконтна політика

зводиться до підвищення або зниження

дисконтної ставки центрального банку з

метою вплинути на рух зарубіжних короткострокових капіталів. Підвищуючи дисконтну ставку у періоди погіршення стану платіжного балансу, центральний банк стимулює приплив капіталів з країн, де дисконтна ставка нижча, тобто сприяє поліпшенню стану платіжного балансу.

Методами валютного регулювання, що використовуються традиційно, є

девальвація та ревальвація – зниження та підвищення валютного курсу.

Мета девальвації – зниження офіційного курсу для стимулювання експорту та стримування імпорту. У сучасних умовах девальвація та ревальвація не є засобами стабілізації валютного курсу. Вони являють собою лише метод приведення офіційного курсу у тимчасову відповідність з дійсним,

що склався на ринку.

214