і характером валютних операцій, кількістю валют, що продаються-купуються,
рівнем правового регулювання тощо.
Національні валютні ринки існують у більшості країн світу, вони обмежуються економічним простором конкретної країни і регулюються її національним валютним законодавством.
Міжнародні валютні ринки сформувалися у країнах, в яких до мінімуму зведені обмеження на валютні операції (валютні обмеження). Найбільш відомі з таких ринків розташовані в містах: Лондон, Нью-Йорк, Париж, Цюріх,
Франкфурт-на-Майні, Сан-Франциско, Торонто, Токіо, Сінгапур, Гонконг та ін.
Розвиток новітніх засобів телекомунікації та інформаційних технологій дає можливість поєднати окремі міжнародні ринки в єдиний світовий валютний ринок, який здатний функціонувати практично цілодобово.
Функціонування валютних ринків пов’язано з виконанням ними таких
функцій:
|
ФУНКЦІЇ ВАЛЮТНИХ РИНКІВ |
|
||
|
|
|
|
|
забезпечення |
диверсифікація |
отримання |
|
|
своєчасності |
валютних резервів |
|
||
спекулятивного |
|
|||
здійснення |
банків, |
|
||
прибутку |
регулювання |
|||
міжнародних |
підприємств, |
|||
учасниками ринку у |
економіки |
|||
розрахунків, |
держав, |
|||
вигляді різниці |
|
|||
страхування |
регулювання |
|
||
курсів валют |
|
|||
валютних ризиків |
валютних ресурсів |
|
||
|
|
|||
|
|
|
|
|
Вказані функції реалізуються через виконання суб’єктами ринку широкого кола валютних операцій.
Під валютними операціями звичайно розуміють будь-які платежі,
пов’язані з переміщенням валютних цінностей між суб’єктами валютного ринку.
Ці операції класифікуються за кількома критеріями. Для зручності вони зведені в табл. 10.1.
210
|
|
|
|
Таблиця 10.1. |
|
|
Класифікація валютних операцій |
||
|
|
|||
Ознака класифікації |
Види валютних операцій |
|||
|
|
|
|
|
За |
терміном |
здійснення |
|
касові, або операції з негайною поставкою; |
платежу з купівлі-продажу |
|
строкові. |
||
валюти: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
За |
механізмом |
здійснення |
|
операції спот; |
операцій: |
|
|
форвардні операції; |
|
|
|
|
|
ф’ючерсні операції; |
|
|
|
|
опціонні операції. |
|
|
|
||
За цільовим призначенням: |
|
операції з метою одержання валюти для |
||
|
|
|
|
здійснення платежів за міжнародними |
|
|
|
|
розрахунками; |
|
|
|
|
операції з метою страхування від валютних |
|
|
|
|
ризиків (операції хеджування); |
|
|
|
|
операції з метою одержання прибутку або |
|
|
|
|
спекулятивні операції. |
|
|
|
||
За формою здійснення: |
|
безготівкові; |
||
|
|
|
|
готівкові. |
|
|
|
||
За масштабами операцій: |
|
оптові (здійснюються між банками); |
||
|
|
|
|
роздрібні (здійснюються між банками та їх |
|
|
|
|
клієнтами). |
|
|
|
|
|
Касові операції полягають у купівлі-продажу валюти на умовах поставки її не пізніше другого робочого дня з дня укладення угоди за курсом,
узгодженим у момент її підписання. Такі угоди можуть передбачати поставку валюти в той же день, на наступний робочий день, проте найчастіше — на другий робочий день. Ця остання угода називається «спот», а касові операції на цій умові — «операції спот». Вони дають можливість їх учасникам оперативно задовольнити свої потреби у валюті на вигідних умовах.
Строкові валютні операції полягають у купівлі-продажу валютних цінностей з відстрочкою поставки їх на термін, що перевищує два робочі дні. Ці операції, у свою чергу, підрозділяються на кілька видів залежно від механізму їх здійснення: форвардні, ф’ючерсні, опціонні та їх похідні.
211
Характерною особливістю строкових операцій є те, що вони оформляються стандартизованими документами (контрактами), які мають юридичну силу протягом певного часу (від підписання до оплати) і самі стають об’єктом купівлі-продажу на валютних ринках. Ці документи називаються валютними деривативами. До них належать передусім форвардні та ф’ючерсні контракти, опціони.
Нижче представлені основні види строкових валютних операцій:
ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ СТРОКОВИХ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ
|
Ф’ючерсні операції — це |
Опціонні операції — це |
|
|
купівля-продаж валюти у |
||
Форвардні операції — це |
різновид строкових |
||
майбутньому по ціні, |
|||
купівля-продаж валюти |
операцій, за яких між |
||
зафіксованій на день |
|||
між двома суб’єктами з |
учасниками укладається |
||
операції за стандартними |
|||
наступним переданням її в |
особлива угода, що надає |
||
уніфікованими |
|||
обумовлений строк і за |
одному з них право (але не |
||
контрактами, які |
|||
курсом, визначеним у |
обов’язок!) купити чи |
||
здійснюються тільки на |
|||
момент укладення |
продати певну суму |
||
біржах та під їх контролем. |
|||
контракту. При їх |
валюти в установлений |
||
До остаточної оплати |
|||
підписанні ніякі аванси, |
строк (чи протягом |
||
ф’ючерсного контракту він |
|||
задатки тощо не |
певного строку) і за |
||
може перепродаватися на |
|||
допускаються. |
узгодженим сторонами |
||
біржі, тобто сам є об’єктом |
|||
|
курсом. |
||
|
валютних операцій |
||
|
|
||
|
|
|
Крім цих операцій, на практиці застосовується ряд похідних від них валютних операцій. До таких операцій можна віднести валютні свопи,
арбітражні операції та ін.
Валютний своп — це комбінація двох конверсійних операцій з валютами на умовах спот і форвард, які здійснюються одночасно і розраховані на одну й ту саму валюту. Наприклад, на умовах спот долари США негайно продаються,
а на умовах форварду у того ж контрагента долари купуються з поставкою через певний строк і за домовленим курсом. Валютний своп забезпечує зворот-
ний рух валютного потоку, що дає можливість ефективно використовувати його
212
в спекулятивних цілях, для хеджування валютними ризиками та управління валютною позицією банку.
Валютний арбітраж — це комбінація з кількох операцій з купівлі та продажу двох чи кількох валют за різними курсами з метою одержання додаткового доходу. Це типова спекулятивна операція, що розрахована на дохід завдяки різниці в курсах на одному і тому ж ринку, але в різні строки (часовий арбітраж), або в один і той же час, але на різних ринках (просторовий арбітраж).
10.3. Валютний курс та чинники, які на нього впливають
Валютний курс представляє собою ціну грошової одиниці даної країни,
яка виражена в грошовій одиниці іншої країни.
Валютний курс, так само, як і ціна будь-якого звичайного товару, має свою вартісну основу та коливається залежно від попиту та пропозиції.
Валютний курс необхідний для виконання наступних операцій:
ВАЛЮТНИЙ КУРС ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ДЛЯ:
|
порівняння цін світових та |
|
|
обміну валютами під час |
національних ринків, а |
періодичної переоцінки |
|
торгівлі товарами, |
також вартісних показників |
||
рахунків в іноземній |
|||
послугами, у процесі руху |
різних країн, виражених у |
||
валюті фірм та банків |
|||
капіталів та кредитів |
національних або іноземних |
||
|
|||
|
валютах |
|
|
|
|
|
У реальній практиці міжнародних відносин в умовах паперово-грошового обігу у світовій валютній системі використовуються фіксований та плаваючий режими валютного курсу.
В умовах фіксованого режиму (fixed rate) валютний курс фіксується до однієї валюти або «кошика» валют.
Плаваючі курси (floating rate) змінюються залежно від попиту та пропозиції на валютному ринку.
213
У сучасних умовах за фіксованого курсу центральний банк підтримує валютний курс у визначених межах до однієї валюти або до «кошика» валют.
Зміни співвідношення попиту та пропозиції іноземної валюти впливають на обсяг золотовалютних резервів країни, та відповідно й на грошову базу.
Плаваючий курс дає змогу нівелювати (певний час) зовнішній вплив та оперативно досягти рівноваги платіжного балансу, забезпечити автономність монетарної політики, але не обмежує інфляцію.
В сучасних умовах викликає необхідність втручання державних органів у сферу міжнародних валютних відносин з метою обмежити коливання валютних курсів шляхом здійснення центральними банками відповідних операцій.
ГОЛОВНІ МЕТОДИ РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНОГО КУРСУ
Валютна інтервенція -
це пряме втручання центрального банку
у валютний ринок. Вона зводиться до
купівлі та продажу центральним банком іноземної валюти. Центральний банк купує інвалюту, коли її пропозиція надмірна та курс низький, і продає, коли курс інвалюти високий. Таким способом обмежуються коливання курсу національної валюти.
Дисконтна політика
зводиться до підвищення або зниження
дисконтної ставки центрального банку з
метою вплинути на рух зарубіжних короткострокових капіталів. Підвищуючи дисконтну ставку у періоди погіршення стану платіжного балансу, центральний банк стимулює приплив капіталів з країн, де дисконтна ставка нижча, тобто сприяє поліпшенню стану платіжного балансу.
Методами валютного регулювання, що використовуються традиційно, є
девальвація та ревальвація – зниження та підвищення валютного курсу.
Мета девальвації – зниження офіційного курсу для стимулювання експорту та стримування імпорту. У сучасних умовах девальвація та ревальвація не є засобами стабілізації валютного курсу. Вони являють собою лише метод приведення офіційного курсу у тимчасову відповідність з дійсним,
що склався на ринку.
214