24.Механізми скорочення і розслаблення ске- летних м’язів.
25.Які процеси зумовлюють розслаблення м’я-
за?
26.Типи і види м’язових скорочень.
Нервова регуляція:
1.Біологічна регуляція, її види. Що таке прин- цип зворотного зв’язку і яка його роль у регу- ляції?
2.Класифікація нейронів залежно від функ-
цій.
3.Які основні властивості мембрани нейронів?
4.У якій ділянці нейронної мембрани виникає потенціал дії? Поясніть, чому.
5.Як утворюються нейронні сітки, які їх ос- новні функції?
6.Які види синапсів є в ЦНС?
7.Які механізми дії медіаторів у ЦНС?
8.Механізми функціонування збудливих си- напсів.
9.Сумація збудження в ЦНС, її види, меха- нізми, значення.
10.Механізм постсинаптичного гальмування
ійого значення.
11.Механізм пресинаптичного гальмування і його значення.
12.Механізм реципрокного гальмування і його значення.
13.Механізм поворотного гальмування і його значення.
14.Рефлекс, класифікація рефлексів.
15.Рефлекторна дуга, види рефлекторних дуг у ЦНС.
16.Нервовий центр і його функціональні влас- тивості.
17.Що таке дивергенція і конвергенція?
18.Принципи домінанти й основні власти- вості домінантного вогнища.
19.Класифікація рецепторів у організмі люди- ни та їх основні функції.
20.Який механізм збудження первинно- і вто- ринночутливих рецепторів?
21.Що таке пропріорецептори, які їх види і функції?
22.Будова і функції м’язових веретен.
23.Як влаштовані сухожильні органи Голь- джі і яке їхнє функціональне призначення?
24.Яке призначення моносинаптичного реф- лексу, що запускається при розтягуванні м’язо- вого веретена?
25.Чим відрізняється синаптична передача в синапсах ЦНС і нервово-м’язових синапсах?
26.Що таке час рефлексу? Центральний час рефлексу?
27.Перелічити принципи координації реф-
лексів.
28.Що таке центральне гальмування реф-
лексів?
29.Види АХ- і НА-рецепторів. Їх локалізація.
30.Нейрофізіологічні системи підтримки ак- тивності кори головного мозку.
Роль ЦНС у регуляції функцій:
1. Яка морфофункціональна характеристика моторних відділів спинного мозку?
2.Які рухові полісинаптичні рефлекси зами- каються на рівні спинного мозку?
3.Які рефлекси здійснюються спинномозкови- ми центрами?
4.Як проявляється вплив вищерозміщених відділів ЦНС на рефлекси спинного мозку?
5.Висхідні й низхідні шляхи в спинному мозку.
6.Які моторні центри є в стовбурі мозку?
7.Які рефлекси здійснюють моторні центри стовбура мозку?
8.Як здійснюються позні випрямні рефлекси центрів стовбура мозку?
9.Як здійснюються статичні випрямні рефлек- си центрів стовбура мозку?
10.Які структурні і нейронні елементи мозоч- ка беруть участь у регуляції рухів?
11.Які зміни в руховій сфері виникають за умов ураження мозочка?
12.Які аферентні й еферентні зв’язки моторних зон кори?
13.Базальні ядра, їх участь у регуляції довіль- них рухів.
14.Таламус і основні групи ядер у ньому.
15.Які функції в аналізі сенсорної інформації виконує таламус?
16.Структура та функції лімбічної системи.
17.Яка структурна характеристика сенсор- них і асоціативних зон кори великих півкуль?
18.У чому специфіка аналітико-синтетичних процесів на рівні кори великих півкуль?
19.Де в корі великих півкуль розташовують- ся нейрони, які беруть участь у регуляції рухів?
20.Як формуються періодичні взаємодії різних моторних центрів при здійсненні складних до- вільних рухів?
21.Рефлекси середнього мозку.
22.Що таке децеребраційна ригідність?
23.Значення червоних ядер у регуляції рухо- вих функцій.
24.Значення чорної субстанції в регуляції ру- хових функцій.
25.Висхідні впливи рухових функцій стовбу- ра мозку.
26.Низхідні впливи рухових функцій стовбу- ра мозку.
27.Функціональна організація й зв’язки ба- зальних гангліїв.
28.Нейромедіатори в системі базальних гангліїв та їх фізіологічна роль.
29.Електрофізіологічні методи дослідження функцій кори великих півкуль.
30.Функціональна організація лімбічної системи.
Роль автономної нервової системи в регуляції вісцеральних функцій:
1.Загальний план будови АНС нервової сис-
теми.
2.Автономні рефлекси, особливості їх рефлек- торної дуги.
3.Вегетативні ганглії, особливості та механіз- ми проведення збудження в них.
4.Функціональні відмінності прегангліонар- них і постгангліонарних волокон.
5.Синапси АНС, їх медіатори, циторецепто- ри й блокатори передачі збудження в синапсах.
79
6. Вплив симпатичної нервової системи на |
7. Як на клітини-мішені впливають гормони |
||
вісцеральні функції. |
пептидної природи? |
||
7. Вплив парасимпатичної нервової системи |
8. Як регулюється синтез гормонів? |
||
на вісцеральні функції. |
9. Функції нейрогіпофіза. |
||
8. Метасимпатична система, її роль у регу- |
10. На які клітини-мішені впливають АДГ і |
||
ляції вісцеральних функцій. |
окситоцин? |
||
9. Сегментарні центри АНС. |
11. |
Що таке аденогіпофіз і як регулюється ви- |
|
10. Надсегментарні центри АНС нервової сис- |
вільнення його гормонів? |
||
теми. |
12. |
Які гормони є в гіпоталамусі? |
|
11. Структурні й функціональні особливості |
13. Як гормони гіпоталамо-гіпофізарної систе- |
||
СНС. |
ми регулюють функції периферичних залоз? |
||
12. Структурні й функціональні особливості |
14. Які фізіологічні ефекти має гормон росту? |
||
ПСНС. |
15. |
Гормони кори надниркових залоз. |
|
13. Що являє собою моноамінергічна система? |
16. |
Який вплив чинять глюкокортикоїди? |
|
14. Роль гіпоталамуса в регуляції вегетатив- |
17. Який вплив чинить альдостерон на нирки? |
||
них функцій. |
18. |
Як регулюється утворення мінералокорти- |
|
15. Де розташовані центри симпатичних |
коїдів? |
||
відділів АНС? |
19. |
Де виробляються статеві гормони? |
|
16. Де розташовані центри парасимпатичних |
20. |
Який вплив мають статеві гормони на тка- |
|
відділів АНС? |
нини? |
|
|
17. У чому морфологічні відмінності рефлектор- |
21. |
Які гормони утворюються в щитоподібній |
|
них дуг вегетативних і соматичної нервових |
залозі, як здійснюється регуляція їх синтезу і сек- |
||
систем? |
реції? |
|
|
18. У чому подібність і відмінність виділення |
22. Які функції регулюють йодовмісні тире- |
||
медіаторів у пре- і постгангліонарних закінчен- |
оїдні гормони? |
||
нях симпатичного й парасимпатичного відділів |
23. |
Які гормони утворюються в епіфізі, як ре- |
|
АНС? |
гулюється їхня секреція? |
||
19. У чому особливості вегетативної іннерва- |
24. |
У яких клітинах підшлункової залози ут- |
|
ції потових залоз? Як впливає атропін на їх |
ворюються гормони, що регулюють вуглеводний |
||
функції? |
обмін? |
|
|
20. Чим відрізняються будови АНС і соматич- |
25. |
Які метаболічні ефекти чинить інсулін? |
|
ної нервової системи? |
26. |
Як регулюється утворення інсуліну? |
|
21. Де розміщуються центри АНС? |
27. |
Які ефекти чинять глюкагон і соматоста- |
|
22. Фізіологічна характеристика волокон |
тин? |
|
|
АНС. |
28. |
Що таке симпатоадреналова система і як |
|
23. Які є рецептори до АХ і де вони знахо- |
регулюється секреція катехоламінів? |
||
дяться? |
29. |
Які фізіологічні й метаболічні ефекти ма- |
|
24. Як підрозділяються рецептори до НА? |
ють катехоламіни? |
||
25. Чим відрізняється реакція еферентів при |
30. Які гормони беруть участь у регуляції |
||
взаємодії НА з α- або β-адренорецепторами? |
кальцієвого гомеостазу в організмі людини? |
||
26. Як класифікуються рефлекси АНС? |
31. |
Які функції виконує кальцій у клітинах? |
|
27. Які вегетативні рефлекси здійснює стовбур |
32. |
Які фізіологічні ефекти чинять паратгор- |
|
мозку? |
мон і кальцитонін? |
||
28. Який вплив чинять симпатичний і пара- |
|
|
|
симпатичний відділи на окремі органи? |
Перелік практичних навичок |
||
29. Як змінюється чутливість органа після по- |
|||
для підготовки студентів до підсумкового |
|||
рушення іннервації? |
|||
модульного контролю № 1 |
|||
30. Який вплив чинять структури переднього |
|||
1. Розраховувати й оцінювати величину МПС, |
|||
гіпоталамуса на регуляцію функцій? |
|||
31. Який вплив чинять структури заднього |
амплітуду МПД нервових і м’язових волокон. |
||
гіпоталамуса на регуляцію функцій? |
2. Малювати схеми графіків мембранних по- |
||
32. Який вплив серединних ядер гіпоталаму- |
тенціалів збудливих тканин. |
||
са на функції організму? |
3. Визначати і розраховувати поріг деполяри- |
||
|
зації, швидкість проведення збудження цими |
||
Гуморальна регуляція фізіологічних функцій: |
структурами. |
||
1. Які біологічно активні речовини здійсню- |
4. Розраховувати і графічно зображувати |
||
ють гуморальну регуляцію? |
типи скорочення м’язів залежно від частоти їх |
||
2. Що таке гормони, які їх загальні власти- |
подразнення. |
||
вості? |
5. Пояснювати механізми скорочення і роз- |
||
3. Які функції виконують гормони? |
слаблення м’язів, нервово-м’язової передачі збу- |
||
4. Яка хімічна природа гормонів? |
дження і вплив різних факторів на ці процеси. |
||
5. Чи впливає хімічна природа гормону на |
6. Пояснювати методику динамометрії та міо- |
||
характер його взаємодії з клітинами-мішенями? |
графії, аналізувати й оцінювати результати. |
||
6. Механізм дії гормонів стероїдної природи на |
7. Графічно зображувати схеми контурів біо- |
||
клітини-мішені. |
логічної регуляції. |
||
80
8. Графічно зображувати схеми рефлекторних |
14. |
Графічно зображувати схеми контурів ве- |
дуг рухових рефлексів на всіх рівнях ЦНС і по- |
гетативної регуляції функцій організму. |
|
яснювати методики дослідження цих ефектів. |
15. |
Малювати схеми рефлекторних дуг авто- |
9. Графічно зображувати схеми розвитку про- |
номних рефлексів і пояснювати методики їх до- |
|
цесів збудження і гальмування в ЦНС. |
слідження. |
|
10. Графічно зображувати схеми процесів су- |
16. |
Графічно зображувати схеми контурів гор- |
мації в ЦНС. |
мональної регуляції функцій організму. |
|
11. Пояснювати механізми системної діяльності |
17. Малювати схеми контурів секреції гор- |
|
організму при здійсненні локомоції та роль кори го- |
монів ендокринними залозами і пояснювати ме- |
|
ловного мозку й лімбічної системи в цих процесах. |
ханізми дії різних гормонів на клітини-мішені. |
|
12. Пояснювати методи дослідження функцій |
18. |
Малювати схеми контурів регуляції пара- |
ЦНС. |
метрів гомеостазу за участі гормонів. |
|
13. Аналізувати й оцінювати результати |
19. |
Складати схеми контурів регуляції адап- |
електроенцефалографії. |
таційних процесів за участі гормонів. |
|
81
Розділ IІ
ФІЗІОЛОГІЯ ВІСЦЕРАЛЬНИХ СИСТЕМ: КРОВІ, КРОВООБІГУ, ДИХАННЯ
Глава 7. СИСТЕМА КРОВІ
Конкретні цілі:
1.Знати склад і функції системи крові, механіз- ми її регуляції на основі аналізу параметрів го- меостазу (об’єму крові, кислотно-лужної рівнова- ги (КЛР), осмотичного тиску, кількісного й якіс- ного складу плазми і формених елементів крові).
2.Знати фізіологічні закономірності функцій системи крові: дихальної, транспортної, захисної.
3.Знати фізіологічні закономірності функцій підтримки рідкого стану крові та розвитку гемо- стазу за умов ушкодження кровоносних судин.
4.Робити висновки про стан функцій організ- му, які здійснюються за участі системи крові, на підставі кількісних і якісних показників крові: по- казника гематокриту (Ht), кількості Ер, рівня ге- моглобіну (Hb), лейкоцитів (Л), тромбоцитів (Тр), лейкоцитарної формули, кольорового показника (КП), швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), часу згортання крові, тривалості кровотечі.
5.Аналізувати вікові зміни складу крові, функцій і механізмів регуляції.
6.Пояснювати фізіологічні основи методів до- слідження функцій системи крові: кількості фор- мених елементів крові, Hb, ШОЕ, осмотичної ре- зистентності Ер, тривалості кровотечі, часу згор- тання крові, визначення групи крові в системі АВ0 і СdЕ.
7.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ КРОВІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІЙ І ФІЗИКО-ХІМІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ КРОВІ
Мотиваційна характеристика теми. Знання складу крові та механізму підтримки її основних констант необхідне для розуміння ролі крові як внутрішнього середовища організму, що забез- печує життєдіяльність організму і роботу бага- тьох його функціональних систем.
Мета заняття. Знати:
1.Властивості та функції крові.
2.Основні клінічно важливі константи крові та механізми їх підтримки.
Питання до усного і тестового контролю:
1. Поняття системи крові як основного компо- нента внутрішнього середовища організму.
2.Функції крові, її кількість у людини.
3.Склад крові. Основні фізіологічні констан- ти крові та механізми підтримки їх сталості.
4.Плазма і сироватка крові, їх склад.
5.Об’ємні співвідношення плазми і формених елементів крові. Показник гематокриту.
6.Білки плазми, їх склад і характеристика, функ- ціональне значення, онкотичний тиск, його роль.
7.Електролітний склад плазми крові, його значення. Осмотичний тиск крові, його роль, ре- гуляція сталості осмотичного тиску.
8.Кислотно-лужна рівновага крові, механіз- ми регуляції її постійності, роль буферних систем
урегуляції її сталості.
9.Види зміни КЛР крові (ацидоз, алкалоз), їх кла- сифікація за походженням і механізмом розвитку.
10.Залишковий азот крові, його величина; речовини, складові залишкового азоту.
11.Вікові особливості складу і фізико-хімічних властивостей крові у людей різного віку.
Питання до письмової відповіді:
1.Перелічіть функції крові.
2.Опишіть склад крові.
3.Опишіть, які з констант крові є жорсткими,
аякі динамічними. Їх значення.
4.Опишіть, які механізми забезпечують збере- ження сталості жорстких констант.
5.Опишіть, які механізми забезпечують від- носну постійність динамічних констант.
6.Напишіть, що таке показник Ht, яка його величина у чоловіків і жінок.
7.У чому різниця між плазмою і сироваткою крові?
8.Перелічіть функції білків плазми.
9.Опишіть склад і роль буферних систем в ре- гуляції постійності КЛР крові.
10.Перелічіть функції електролітів плазми (макро- і мікроелементів), їх кількість у крові.
Програма практичної роботи на занятті:
1. Вивчення техніки:
а) взяття крові у людини для аналізу; б) приготування мазка крові та вивчення
його під мікроскопом.
2.Визначення об’ємного співвідношення плаз- ми і формених елементів.
3.Визначення наявності та кількості білка в плазмі крові.
4.Дослідження буферних властивостей сиро- ватки крові за Фріденталем.
82
Методика отримання крові |
Об’єкт дослідження — людина. |
|
для аналізу в людини |
Проведення роботи. Плазму для дослідження |
|
Для роботи необхідні: скарифікатори, бавов- |
отримують вищеописаним способом. Для визна- |
|
няні кульки, спирт, ефір. |
чення наявності білка 1–2 мл отриманої плазми |
|
набирають в пробірку, заздалегідь оброблену |
||
Об’єкт дослідження — людина. |
||
4%-м розчином цитрату натрію або гепарином. |
||
Проведення роботи. Для отримання невеликих |
||
кількостей крові у людини необхідно зробити про- |
Вміст пробірки нагрівають. Плазма переходить в |
|
кол шкіри. Кров беруть вранці, натщесерце, ви- |
желеподібний стан і набуває вигляду білка біло- |
|
ключивши емоції та фізичні навантаження. Руку |
го кольору, що зсівся. Для визначення кількості |
|
пацієнта (ліву у правши) розміщують на столі та |
білка в плазмі беруть одну краплю плазми і вмі- |
|
фіксують у положенні долонею вгору. Шкіру тре- |
щують між призмами рефрактометра, який зазда- |
|
тьої нігтьової фаланги (подушечки) IV пальця |
легідь налаштований на робоче положення за |
|
протирають бавовняним тампоном, змоченим |
водою (коефіцієнт заломлення дистильованої |
|
дезінфікуючим розчином. Палець після обробки |
води становить 1,333). Визначають коефіцієнт |
|
повинен обсохнути, інакше крапля крові, що ви- |
заломлення досліджуваної рідини. Потім за таб- |
|
ступила після уколу, розтікатиметься по шкірі й |
лицею Рейса знаходять вміст білка у відсотках |
|
набиратиметься в капіляр з бульбашками по- |
або за системою СІ (в г/л). |
|
вітря. Одноразовим скарифікатором виконують |
Оформлення результатів та їх оцінка. Резуль- |
|
прокол завглибшки 2–3 мм у такому місці поду- |
тати необхідно виразити за процентним вмістом |
|
шечки, аби було зручно маніпулювати краплею. |
білка або за системою CІ. У дорослих цей показ- |
|
Кров повинна виступати на поверхню вільно, |
ник становить 65–85 г/л. |
|
без натискання. Натискання призводить до |
Методика дослідження буферних властивостей |
|
змішування крові з тканинною рідиною і лімфою, |
||
сироватки крові за Фріденталем |
||
через що результати аналізу виявляться недосто- |
||
Для роботи необхідні: зразки сироватки крові, |
||
вірними. Першу краплю крові, що виступила, |
||
розведені в 10 разів; дистильована вода; 0,1 Н роз- |
||
знімають бавовняним тампоном, оскільки вона |
||
містить випадкові домішки і лімфу. Для дослі- |
чин НСl; 0,01 Н розчин КОН; індикатори — |
|
дження беруть другу або третю краплю. Місце |
фенолфталеїн, метилоранж; 4 мірних стаканчики; |
|
проколу на пальці змащують спиртом і затиска- |
4 бюретки; 2 піпетки об’ємом 10 мл. |
|
ють ватним тампоном. |
Об’єкт дослідження — людина. |
|
Проведення роботи. Для вивчення буферних |
||
Методика визначення об’ємного співвідношення |
||
властивостей крові беруть два мірні стаканчики |
||
формених елементів і плазми (гематокриту) |
і заповнюють їх з бюреток: в один — 5 мл сиро- |
|
Для роботи необхідні: скарифікатори, бавов- |
ватки крові, в другий — 5 мл води. Аби зробити |
|
няні кульки, спирт, ефір, 4%-й розчин цитрату |
реакцію кислою, додають в обидва стаканчики |
|
натрію, центрифуга, скляні градуйовані капіляри. |
по краплі метилоранжу і титрують (рахуючи |
|
Об’єкт дослідження — людина. |
краплі) 0,1 Н розчином HCl до появи при збов- |
|
Проведення роботи. Кров для дослідження от- |
туванні яскраво-червоного забарвлення. Титру- |
|
римують вищеописаним способом. Отриману |
вання необхідно починати з води, яка не має бу- |
|
кров набирають без бульбашок повітря в скля- |
ферних властивостей. Для простоти відлік титру- |
|
ний градуйований капіляр з поділками від 0 до |
вання ведуть у краплях. Записують, у скільки |
|
100, який заздалегідь оброблений 4%-м розчином |
разів більше крапель кислоти знадобиться на тит- |
|
цитрату натрію або гепарином. Капіляр укріп- |
рування сироватки, ніж води, аби в обох стакан- |
|
люють у насадці центрифуги і центрифугують зі |
чиках дістати однаковий яскраво-червоний |
|
швидкістю 7000 об/хв протягом 1 хв (або зі швид- |
колір. Потім беруть наступні два мірні стаканчи- |
|
кістю 1000–1500 об/хв протягом 10–15 хв). При |
ки і знову наливають в один 5 мл сироватки |
|
цьому під дією відцентрової сили формені елементи |
крові, а в другий — 5 мл води. Аби зробити ре- |
|
зміщуються в периферичну частину капіляра, а |
акцію лужною, додають в кожен стаканчик по |
|
плазма залишається в середній його частині. За по- |
краплях фенолфталеїн і, рахуючи краплі, титру- |
|
ділками капіляра обчислюють співвідношення між |
ють 0,01 Н розчином КОН протягом 1 хв до по- |
|
об’ємами плазми і формених елементів, яке виража- |
яви слабкого фіолетового забарвлення (для точ- |
|
ють у відсотках або в одиницях системи СІ (л/л). |
нішого порівняння необхідно поставити обидва |
|
Оформлення результатів та їх оцінка. Резуль- |
стаканчики поруч на білий папір). Рахують |
|
тати необхідно виразити процентним співвідно- |
краплі розчину лугу (їдкого натру) під час тит- |
|
шенням плазми та формених елементів і порівня- |
рування води і сироватки. Встановлюють, у |
|
ти із загальноприйнятими нормальними значен- |
скільки разів більше КОН знадобилося на титру- |
|
нями. У дорослих це співвідношення дорівнює |
вання сироватки, ніж води. |
|
42–44 % у жінок, 44–48 % — у чоловіків, 35–40 % |
Оформлення результатів та їх оцінка. Отри- |
|
— у дітей і 50–55 % — у новонароджених. |
мані результати необхідно записати і порівняти |
|
Методика визначення наявності |
дані, отримані під час титрування сироватки кис- |
|
лотою і лугом. Відзначити, у скільки разів буфер- |
||
та кількості білка в плазмі крові |
||
на здатність сироватки нейтралізувати кислоту |
||
|
||
Для роботи необхідні: плазма крові, 4%-й роз- |
відрізняється від її здатності нейтралізувати луг. |
|
чин цитрату натрію, рефрактометр, дистильова- |
В умовах норми для того, щоб зробити реакцію |
|
на вода, таблиця Рейса. |
сироватки лужною (за фенолфталеїном), до неї |
83