Материал: экз патан кафедра 1 (2)

сприятливістю прогнозу, що пов’язано з поширеністю і агресивністю пухлинного процесу.

До прогностичних маркерів які виявляються ІГХ методами належать: молекули міжклітинної адгезії, маркери проліферації та апоптозу, ростові фактори тощо.

Роль генетичних досліджень для діагностики пухлин.

Основна роль генетичних досліджень для діагностики пухлин - це раннє виявлення онкогенних генетичних маркерів та спадкової схильності, до того як процес перейде з молекулярного рівня на клітинний та тканинний; попередження розвитку злоякісних пухлин та виявлення нових закономірностей взаємодії між зовнішніми факторами та генами які причетні до запускання канцерогенезу; розробка цільової терапії спадкових пухлин.

Пухлини є генетичними хворобами соматичних клітин, їх механізми дуже складні, тому ці хвороби важко класифікувати. Мутації, що спричиняють розвиток злоякісних новоутворень, можуть трапитися в статевих або соматичних клітинах. У першому випадку вони існували вже в гаметі, а отже, присутні у всіх клітинах організму, в другому — виникають у соматичній клітині як результат постійного мимовільного або спровокованого мутаційного процесу. Виникнення пухлини часто починається в соматичних клітинах з мутації того самого локуса, в якому вже є мутація гаметного походження. Неможливо чітко розмежувати етапи формування злоякісних новоутворень людини, обумовлені спадковістю або чинниками середовища. Однак у деяких випадках це вдається зробити за допомогою комплексу методів дослідження: популяційно-статистичного, генеалогічного, близнюкового, генетичних маркерів, біохімічного та в дослідах на тваринах

Популяційні дослідження свідчать, що поширеність таких форм злоякісних новоутворень, як рак молочної залози, рак шлунку, в різних популяціях різниться.

Вивчення родоводів свідчать, що коли жінка хвора на рак молочної залози, то в її родич І ступеня спорідненості ризик виникнення тієї самої форми раку зростає в два-три рази. Подібні результати одержані також у випадку раку шлунку.

Спадкова схильність до злоякісних новоутворень меншою мірою виявляється у близнюкових дослідженнях.

В даний час все більш широке поширення в діагностиці спадкових пухлинних синдромів отримують методи секвенування(Секвенування - це процес визначення нуклеотидних послідовностей ДНК і РНК.)

Що таке спадкові пухлини? Наведіть приклади.

Спадковий пухлинний синдром (спадкові пухлини) - це стан, пов'язаний з формуванням пухлини в результаті успадкування мутацій в генах, асоційованих з онкогенезом.

Одним з найбільш поширених спадкових пухлинних синдромів є синдром Лінча, або спадковий колоректальний рак без поліпозу.

У нашій країні велике значення має висока поширеність спадкового раку молочної залози і яєчників. Серед всіх випадків раку молочної залози спадкові складають 5-10%, серед випадків раку яєчників - 10-15%.

До інших спадкових форм пухлин належать: рак підшлункової залози (мутація BRCA2),

неполіпозний рак товстої кишки (MSH2 и MLH1), ретинобластома ( схильність через мутацію в RB1), меланоми, шваноми, карциноїдні пухлини, медулярний рак щитоподібної залози.

Які молекулярні механізми формування пухлин ви знаєте?

Вивчення процесу молекулярного канцерогенезу є ключовим моментом як для розуміння природи пухлин, так і для пошуку нових і ефективних методів лікування онкологічних захворювань.Канцерогенез - складний багатоетапний процес, глибока реорганізація нормальних клітин організму. З усіх запропонованих на цей момент теорій канцерогенезу, мутаційна теорія заслуговує найбільшої уваги. Відповідно до цієї теорії, пухлини є генетичними захворюваннями, патогенетичним субстратом яких є молекулярне пошкодження генетичного матеріалу клітини (точкові мутації, хромосомні аберації і т. д.).

Молекулярні механізми відповідальні за пухлинну індукцію клітини характеризуються дією на протоонкогени та на гени-супресори пухлин, до них належать:

-мутації протоонкогена або гена-супресора пухлин зі зміною структури специфічного продукту експресії гена;

-підвищення рівня експресії протоонкогена при мутації його регулюючої послідовності (точкова мутація);

-зниження рівня експресії гена-супресора пухлин при мутації його регулюючої послідовності (точкова мутація);

-перенесення гена в активно транскрибуючу частину хромосоми (хромосомні аберації).

Що таке гістологічна диференціація раку?

Гістологічна диференціація раку - це ступінь зрілості тканин карциноми, наскільки її гістоморфологія відрізняється від тієї тканини з якої вона розвинулася.

Диференціація раку визначає не тільки його мікроморфологічну картину, але й ступінь злоякісності пухлини ( схильність до інфільтративного росту, метастазування ). Більш диференційовані злоякісні новоутворення будуть мати меншу злоякісність (Наприклад: високодиференційована аденокарцинома), менш диференційовані - більшу злоякісність (Наприклад: перстневидноклітинний рак). Разом з тим, менше диференційовані злоякісні пухлини будуть мати більшу чутливість до променевої терапії. Високодиференційована карцинома мало чим відрізняється від похідної тканини ( крім клітинного і тканинного атипізму ) і може навіть виконувати її функції

( наприклад синтезувати слиз, ферменти, гормони і.т.д), тому встановити її тканинне походження не викликає труднощів. Низькодиференційований рак має значну відмінність від похідної тканини, тому для його гістогенетичного диференціювання необхідно застосовувати імуногістохімічний аналіз, але іноді, визначити з якої тканини пішла пухлина неможливо.

За класифікацію TMN, є такі ступені диференціації раку та інших злоякісних пухлин:

G₁ - низька (високодиференційовані пухлини);

G₂ - середня (середньодиференційовані пухлини);

G₃ - висока (недиференційовані пухлини).

Отже, за ступенем гістологічної та клітинної зрілості карциноми, ми можемо морфологічно її діагностувати, прогнозувати перебіг та визначати пріоритетні методи лікування.

Що таке гістологічна диференціація саркоми?

Гістологічна диференціація раку - це ступінь зрілості тканин саркоми, наскільки її гістоморфологія відрізняється від тієї тканини з якої вона розвинулася.

За класифікацію TMN, є такі ступені диференціації сарком:

G (gradus) – гістопатологічна градація – ступінь клітинної диференціації (ступінь злоякісності):

Gx – ступінь диференціації не може бути визначений,

G1 – високий ступінь диференціації,

G2 – середній ступінь диференціації,

G3 – низький ступінь диференціації,

G4 – недиференційована пухлина.

Які критерії використовують для визначення гістологічної диференціації раку?

1)Диференціювання клітин:

Доброякісні пухлини складаються із добре диференційованих клітин і зберігають типову структуру тієї тканини, з якої виростають.

Злоякісні пухлини характеризуються втратою диференціювання клітин, спрощенням і атиповістю будови.

2)Ріст клітин:

Доброякісні пухлини часто ростуть повільно, їхній ріст може зупинитися, а іноді спостерігається і зворотний розвиток (регресія). Доброякісні пухлини мають капсулу і ростуть експансивно, тобто не проростають у навколишні здорові тканини, а розсовують їх.

Для злоякісних пухлин, як правило, характерний швидкий ріст, який спонтанно не зупиняється. Мимовільна регресія таких пухлин невідома.Ріст злоякісних пухлин є інвазивним (інфільтративним). Вони не мають капсули і проростають у навколишні тканини.

3)Метастазування:

Доброякісні пухлини не метастазують.

Злоякісні пухлини дають метастази.

4)Вплив на організм:

Місцевий вплив: доброякісна пухлина лише здавлює прилеглі тканини й сусідні органи; злоякісна- руйнує їх і призводить до тяжких наслідків

Загальний вплив: характерний для злоякісних пухлин; проявом його є порушення обміну речовин, що призводить до загального виснаження- ракової кахексії.

Диференційні ознаки доброякісних і злоякісних пухлин

Пухлини печінки: класифікація, морфологія окремих форм.

Гістологічна класифікація (ВООЗ, 1983):

Морфологія окремих форм:

Гепатома (гепатоаденома): макроскопічно: інкапсульований вузол різних розмірів мікроскопічно: клітини ~гепатоцитів, але НЕМАЄ часточкової будови, нормальних тріад, центральних вен, добре васкуляризована, всередині пухлини є жовчні капіляри *трабекулярна форма: клітини утв. трабекулярні балки, але товстіші ніж нормальні + хаотичне розташування *тубулярна форма: в трабекулах утвори з застійною жовчю

ГЦК (гепатоцелюлярна карцинома): макроскопічно: багатовогнищева/1 вузол, частіше в циротичній печінці, жовч в пухлині, особливість росту – за ходом синусоїдів, заміщуюючий ріст мікроскопічно: клітинний атипізм, гістологічно: трабекулярний, тубулярний, ацинозний, солідний, світлоклітинний

Пухлини нирок: класифікація, морфологія окремих форм.

Класифікація:

Інші пухлини нирки зустрічаються вкрай рідко. Морфологія окремих форм:

Аденома: макроскопічно: інкапсульований вузол невеликих розмірів (до 2см в діаметрі) мікроскопічно: тубулярна/солідна/цистпапілярна структура *темноклітинна – темні невеликі клітини *світлоклітинна – великі поліморфні світлі клітини, містять ліпіди *ацидофільна – клітини полігональні світлі, ацидофільна зернистість

Нирково-клітинна карцинома (НКК): макроскопічно: НЕінкапсульована пухлина, АЛЕ чітко обмежена (компресія оточуючої паренхіми), поодинокі вузли невеликих розмірів (3-15см в діаметрі), поверхня на розрізі пістрява (діл.ішемічного некрозу, розм’якшення, фокуси крововиливів), особливість росту – проростання в ниркові вени, в ниркові чашки, миски мікроскопічно: більшість – пласти поліедричних клітин з добре вираженою цитоплазмою, багатих глікогеном та ліпідами, характерна наявність клітин різних ступенів диференціації (крім саркомоподібного раку), строма – тонкі фіброваскулярні септи *гіпернефроїдний: поліморфні полігональні клітини з великою к-стю мітозів і ліпідів *аденокарцинома: клітини з гіперхромними ядрами, фігурами мітозу *зернистоклітинний: еозинофільна цитоплазма, клітини утв.папілярні структури

Фіброма нирки (реномедулярна пухлина з клітин інтерстицію): макроскопічно: малий округлий білий щільний вузол мікроскопічно: фібробластичні клітини в колагеновій стромі

Онкоцитома: макроскопічно: ~НКК, але з більшою однорідністю, на розрізі поверхня ~ дубову кору мікроскопічно: клітини однакових розмірів, еозинофільна зерниста цитоплазма, багато компактних мітохондрій

Пухлини молочної залози: класифікація, морфологія окремих форм.

Гістологічна класифікація пухлин молочних залоз ВООЗ (1981):