Серед підприємств середнього бізнесу 35,5% припадало на підприємства, що займаються промисловими видами діяльності; 17,3% - охороною здоров'я та наданням соціальної допомоги; 11,6% - сільським, лісовим та рибним господарством, 11,2% - оптовою та роздрібною торгівлею, ремонтом автотранспортних засобів і мотоциклів (рис. 4).
Майже 70% підприємств, які забезпечували сільськогосподарське виробництво в регіоні, складають фермерські господарства. Протягом останніх років як в Україні в цілому, так і в Донецькій області зокрема, спостерігається тенденція зменшення кількості фермерських господарств та збільшення площі сільськогосподарських угідь, які знаходяться у їх користуванні.
Рис. 3. Структура малих підприємств за видами економічної діяльності [8]
Рис. 4. Структура середніх підприємств за видами економічної діяльності [8]
Станом на 01.11.2019 р. кількість фермерських господарств в області склала 892 одиниці, що на 3,9% менше рівня попереднього року. В користуванні фермерських господарств знаходилось майже 184,7 тис. га сільськогосподарських угідь, що на 1,0% більше, ніж у 2018 р. [8].
У структурі фізичних осіб-підприємців за видами економічної діяльності значно превалюють сфери діяльності невиробничого характеру. Кількість фізичних осіб-підприємців, які займалися оптовою та роздрібною торгівлею, ремонтом автотранспортних засобів і мотоциклів складає 55,3%. На частку фізичних осіб-підприємців в промисловості і будівництві доводиться, відповідно, 4,5 і 1,4%, але враховуючи, що загальна кількість цих підприємницьких структур 54838, то в промисловості і будівництві працюють, відповідно, 2473 і 758 одиниць.
Значущість МСП для довкілля
У розвинених країнах проблеми збереження природи знаходяться серед пріоритетів розвитку вже більше за півстоліття. Про це свідчать наявність комплексних державних природоохоронних програм і розвиненого законодавства, що жорстко регламентує захист екології, діяльність впливових політичних партій «зелених», громадських організацій, що борються за охорону довкілля і т.д. Найважливішу роль у справі охорони довкілля в розвинених країнах грає соціально відповідальний бізнес. Передові компанії останніми роками займають усе більш активну природоохоронну позицію і не лише дотримуються екологічного законодавства, але і самі виступають з ініціативами, спрямованими на посилення природоохоронних норм у своїх корпораціях, які нерідко бувають жорсткішими, ніж навіть прописані в законодавстві.
Кількісне визначення дії на довкілля, пов'язаної з діяльністю МСП, є важливою передумовою для вироблення адекватної екологічної політики відносно цих суб'єктів господарювання, а також стратегій щодо забезпечення дотримання ними нормативно-правових вимог.
Залежно від масштабу і характеру дії МСП на довкілля, можливі різні підходи у сфері політики:
якщо МСП здійснюють вагомий внесок у забруднення довкілля, то державні органи можуть сприяти їм у дотриманні екологічних вимог у такий спосіб, щоб забезпечити як зниження шкідливого впливу на довкілля, так і подальший розвиток МСП
якщо вплив МСП на довкілля є незначним, то навантаження на них, пов'язане із законодавчими вимогами і контролем за їх виконанням, може бути зменшене;
якщо істотна негативна дія МСП обмежена декількома галузями, державні органи можуть зосередити на них свої зусилля.
Сукупний ефект від діяльності великої кількості МСП може призводити до серйозних екологічних проблем. Дії МСП промислового сектору в цілому приділяється достатня увага, оскільки в процесі виробництва вони споживають енергію і природні ресурси, одночасно створюючи відходи і забруднюючи довкілля. В той же час не слід нехтувати і дією компаній, працюючих в сільському господарстві і сфері послуг.
Згідно з даними декількох досліджень, проведених в Європейському Союзі (ЄС) та інших країнах Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), сільське господарство є однією з найбільш важливих галузей з точки зору дії МСП на довкілля. Їх діяльність є істотним джерелом забруднення водних об'єктів і ґрунтів. Стосовно сфери послуг слід зазначити, зокрема, автозаправні станції і ремонтні майстерні, з якими пов'язаний ризик істотного забруднення як в ході їх нормальної діяльності, так і в результаті аварійних витоків. МСП усіх галузей можуть впливати негативно на біорізноманітність унаслідок свого впливу на місця життя, особливо на територіях, уразливих з екологічного погляду.
Статистичні дані про дію МСП на довкілля, як в державах ОЕСР, так і в інших країнах, надзвичайно обмежені. Лише небагато досліджень було присвячено кількісній оцінці цієї дії. Наприклад, згідно з оцінками доповіді про дію МСП на довкілля, підготовленої компанією ECOTEC Research and Consulting за замовленням Європейської Комісії, на МСП доводиться до 60% відходів виробництва і 80% випадків забруднення довкілля в Англії і Уельсі. За оцінками Екологічного центру Уельсу, на МСП, що складають 97% компаній в сільських областях Уельсу, доводяться близько 91% відходів, вироблюваних в цій місцевості [9].
У дослідженні, виконаному в Нідерландах організацією TNO1, відзначається, що невеликі промислові об'єкти приводять до істотного збільшення навантаження на довкілля (близько 50%) по ряду забруднюючих речовин, передусім, по азоту, фосфору, важким металам, деяким пестицидам, озоноруйнуючим речовинам, а також летким органічним сполукам (ЛОС). Вони вносять вклад в процеси закисляння довкілля і є істотним джерелом відходів, як небезпечних, так і безпечних. У дослідженні відмічений ряд галузей, в яких дія МСП особливо істотна:
сільське господарство, зокрема інтенсивні методи тваринництва;
будівництво, видалення і вторинна переробка відходів;
харчова промисловість;
виробництво будматеріалів;
виробництво металевої і електротехнічної продукції.
У іншому дослідженні, виконаному компанією KPMG Environmental Consulting за замовленням уряду Нідерландів, також відмічений ряд галузей, з якими пов'язана істотна дія на довкілля.
На додаток до перерахованих, до них відносяться друкарська, текстильна і шкіряна промисловість, а також деякі сфери лісової, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості [10].
Забезпечення дотримання екологічних вимог суб'єктами середнього і малого підприємництва є серйозною проблемою для природоохоронних органів у всьому світі, не в останню чергу тому, що для цієї категорії підприємств характерні особливості, що утрудняють застосування традиційних методів дотримання виконання вимог. Кількісне визначення дії на довкілля, пов'язаної з діяльністю МСП, є важливою передумовою для вироблення адекватної екологічної політики відносно цих компаній, а також стратегій і програм щодо забезпечення дотримання ними нормативно-правових вимог.
Сукупний ефект від діяльності великої кількості МСП може призводити до серйозних екологічних проблем. Дії МСП промислового сектору в цілому приділяється достатня увага, оскільки в процесі виробництва вони споживають енергію і природні ресурси, одночасно створюючи відходи, що забруднюють довкілля. Водночас не слід нехтувати і дією компаній, працюючих у сільському господарстві і сфері послуг. МСП усіх галузей можуть впливати негативно на біорізноманітність унаслідок свого впливу на місця життя, особливо на територіях, уразливих з екологічного погляду.
У той же час, МСП здатні внести вклад в забезпечення екологічно стійкого розвитку, оскільки деякі з них активно беруть участь у виробництві екологічно значимої продукції і послуг. Компанії, працюючі у сфері екологічного консалтингу (наприклад, у сфері екологічного менеджменту, чистішого виробництва, управління відходами і т. п.) часто належать до категорії МСП. Деякі МСП пропонують послуги з ландшафтного планування, дослідження забруднених майданчиків, рекультивації і відновлення порушених земель. МСП також часто служать центрами продажів чистіших технологій і средозахистного устаткування [12].
Найважливішим чинником, що впливає на поведінку МСП відносно дотримання нормативно-правових вимог у сфері охорони довкілля, є недостатній рівень компетентності і наявного потенціалу, необхідних для прийняття екологічно стійких підходів до промислового розвитку. Багато МСП не мають в розпорядженні інформації про сучасні організаційні і технічні рішення, що дозволяють підвищити екологічну (а іноді і економічну) результативність. Це відбувається на тлі загального недоліку як управлінських і технічних навичок в середовищі МСП, так і людських ресурсів для виконання певних завдань, особливо якщо ці завдання вважаються такими, що не мають відношення до основної діяльності організації. МСП також мають у розпорядженні менші фінансові ресурси для інвестицій в організаційні і технічні рішення, які могли б підвищити екологічну стійкість їх діяльності.
Рушійні чинники дотримання екологічних вимог у секторі МСП. Подолання недоліків у сфері дотримання екологічних вимог МСП залежить від ряду чинників, включаючи: 1) посилення стимулів для дотримання вимог, включаючи ясніші вигоди неекологічного характеру, що дозволяють підвищити мотивацію МСП; 2) достатнє знання про вплив суб'єкта господарювання на довкілля, а також організаційні і технічні інструменти, що дозволяють понизити цей вплив; 3) зміцнення потенціалу з точки зору ресурсів, якості управління, взаємодії із зацікавленими сторонами і т.д.
Прогрес в області дотримання екологічних вимог сповільниться, якщо МСП не розглядатимуть себе в якості елементів ширшої динамічної системи, що об'єднує ділових партнерів і споживачів, державні і фінансові інститути, науково-дослідні й інші організації, а також суспільство в цілому (рис. 5).
Рис. 5. Система поліпшення екологічної результативності
Взаємодії між різними сторонами в такій системі можуть використовуватися для систематичного підвищення екологічної результативності МСП за допомогою таких заходів, як:
1) ефективні потоки інформації від зовнішніх зацікавлених сторін;
2) тиск зовнішніх зацікавлених сторін у напрямі реалізації конкретних заходів щодо зниження негативної дії або поліпшення екологічної результативності в цілому;
3) технічна і фінансова допомога зовнішніх зацікавлених сторін (рис. 6).
Рис. 6. Заходи систематичного підвищення екологічної результативності МСП
Різні зацікавлені сторони можуть чинити тиск на суб'єкти господарювання у напрямі підвищення екологічної результативності останніх різноманітними способами:
1) державні органи можуть використати поєднання різних інструментів регулювання, включаючи видачу екологічних дозволів, платежі за забруднення довкілля, механізми закупівель для державних потреб і т. д. для стимулювання підвищення екологічної результативності і встановлення відповідних цілей. Підвищенню ефективності інструментів регулювання може сприяти їх адаптація з урахуванням специфіки МСП (наприклад, загальне навантаження на МСП, пов'язане з державним регулюванням, може бути менше, ніж у разі великих підприємств);
2) споживачі можуть віддавати перевагу продукції, що чинить меншу дію на довкілля упродовж усього життєвого циклу;
3) інвестори і банки можуть оцінювати можливу екологічну відповідальність підприємств і враховувати екологічні ризики при наданні фінансування;
4) постачальники і клієнти-посередники можуть вимагати від своїх ділових партнерів систематичного застосування певних заходів щодо зниження дії, а також певного рівня екологічної результативності;
5) екологічні й інші інвестиційні фонди, у тому числі створені за участю організацій-донорів, можуть надавати фінансування для певних проєктів, зокрема, щодо розвитку чистішого виробництва;
6) посилення тиску громадськості на підприємства у напрямі реалізації заходів для зниження дії на довкілля.
Подібні механізми квазірегулювання за участю третіх сторін можуть бути ефективнішими, ніж пряме втручання держави, і більш охоче прийматися бізнесом. Проте існує певна байдужість з боку споживачів відносно екологічної результативності МСП, особливо мікропідприємств. Це є негативним стимулом з точки зору екологічної результативності МСП [11].
Одне з можливих рішень, що дозволяють МСП здолати традиційні екологічні проблеми і недолік людського потенціалу - розвиток горизонтальної мережевої взаємодії з іншими фірмами, що знаходяться в аналогічному положенні. В деяких випадках така взаємодія організовується за ініціативою або під керівництвом державних або квазідержавних регулюючих організацій на тимчасовій основі з основною метою підвищення рівня екологічного менеджменту місцевих МСП. У інших випадках ініціатива розвитку взаємодії належить самим МСП, що прагне до спільної мобілізації знань і ресурсів, особливо, коли вони стикаються з схожими проблемами або можливостями.
Інструментарій підвищення екологічної результативності МСП. Інструменти, що дозволяють підвищити міру дотримання екологічних вимог і екологічну результативність підприємств, можна розділити на дві групи: 1) інструменти, вживані самими підприємствами добровільно або в якості реакції на ті або інші нормативні вимоги; 2) ініціативи державних органів (рис. 7). Дія цих інструментів може бути підкріплена участю зацікавлених сторін та ініціативами, заснованими на ринкових механізмах.