7. Комедійне фентезі, де гумор переважає змістове навантаження.[Лазарєва,2002]
8. Наукове фентезі. Автори вводять в оповідання різноманітні магічні елементи та пояснюють причини їх походження з точки зору лженауки [Гоголева,2006]
9. Темне фентезі. В ньому дуже багато кривавих сцен. У багатьох випадках зло робиться на благо того всесвіту [Лазарєва,2002]
Задля створення таких світів, авторам-фантастам потрібні певні елементи, які можуть ширше розкрити зміст та форму, концепції світобачення. Для цього науковці виділяють певні літературні прийоми.
Інколи письменники прибігають до використання евфемізмів, тобто досить грубих слів, які з певних причин не можна використовувати у тому моменті. Це стає актуальним, коли мова йде про релігію або офіційні документи. Евфемізми найчастіше використовуються персонажами, які мають досить поважний ранг або титул чи належать до привілейованих прошарків суспільства.
Письменники вкладають в уста своїх героїв семантичні повтори слів із певними семами,наприклад “another world”. Вони роблять за для того, щоб досягти мети у демонстрації важкості сприйняття тотошнього світу та розриву часу, до якого звик персонаж. Минулий та майбутній час герої фентезі відчувають досить по-різному. Тому, такий лексичний повтор досить актуально і якісно використовується у жанрі.
Словами це вдавалося зробити багатьом творцям. Актуалізація думок, які у торішніх термінах реального світу здавались чимось типовим, робить автора унікальним серед інших йому подібних. Архаїзмами вони інколи замінюють значення одних слів іншими. Це виражається як семантична інновація.
Для цього він може скористатися будь-якими методами, які вже відомі літературознавчому світу, так і зайти з іншого боку і вигадати щось своє. Розглядаючи цей факт з іншого боку, можемо припустити, що суб’єктивному читачу буде зрозумілим зміст у будь-якому випадку, якщо була застосована форма подачі та концепція відома цьому ж читачеві. Тобто, якщо читач наткнувся на вираження інформації таким чином, то усі подальші змістові обороти стануть достатньо зрозумілими, а ідеї, які описував автор, можуть сприйматися належним чином.
Доцільним буде зазначити, що даною проблемою вже займалися ряд вчених, зокрема І.Близнюк, Є.Бондіна, Н.Дроздова, О.Кулакова. Проаналізував певні роботи щодо творів жанрів фентезі, І.Близнюк відокремив головні аспекти організації творів жанру фентезі.
1. Світ, який вигадав автор і почав його розвивати лежить в основі будь-якого літературного твору цього жанру.
2. Герої відчувають дійсність як певну духовну структуровану систему.
3. Всі природні або магічні предмети дуже схожі за формою або у виражаються у вигляді тварини, що дозволяє персонажам спілкуватися з ними в рамках розробленого автором [Близнюк,2011].
І.Близнюк також порівнює метод створення жанру фентезі з підходом міфотворчості, де віра і фантазія дуже близькі. Цей зв'язок підтверджується багатьма вченими, одним з яких є А. Кулакова. Вона називає віру "типоутворюючим компонентом" [Кулакова,2010,с. 190], і її точку зору можна підтвердити висловлюванням О.Яковенка, про те, що гноми, дракони, ельфи та інші міфологічні істоти дуже широко розвинені та розповсюджуються із феноменальною швидкістю. [Яковенко, 2008]
Поза тими фактами, що виділялись раніше, О.Кулакова виділяє й інші види: так звані “міфоподібні” тварини і модель тварини були створені за аналогією з вже наявними індивідуальними рисами колективних інновацій [Кулакова, 2010]. Аналіз робіт, виконуваних Д.Батуріним, показує певні особливості:
1. Багатозначність творів, оскільки вони є елементами готичного роману, лицарського роману, героїчного епосу та багатьох інших типів схожих за жанрами.
2. Міфологізм, при чому автор не тільки утворив авторські "міфоподібних" тварин, а й спирається на вже існуючу міфологію, переосмислюючи її для використання у своїй творчості та актуальній для певного світу.
3. Віртуальність, тобто образ, описаний автором в його творі, може бути не існуючий в нашій реальності, але дуже зручний для пізнання на рівні людського розуму того всесвіту.
Д. Батурин детально зупинився на цьому аспекті, виділивши особливості типу, який дозволяє створювати віртуальну реальність: а)час у художньому творі фентезі може поділятися на певні частини: міфологичне й емпіричне.
Перша - стародавні часи, предки та їх прабатьки. Друга частица коли головні герої виходять на перший план.
б)простір чітко визначено, а деталі про об'єкти в світі, утворюють карту міста та представляються обширним планом в) персонаж локалізується наступним чином: темні істоти розташовані в темряві або на півночі або сході, світло розташоване на південній стороні. Людина або будь-який інший важливий персонаж, згідно сюжету твору, знаходиться в центрі цього розмежування. [Батурин, 2010]
Отже, можемо зробити висновок, що згідно досліджень Батурина, ознаки для створення фантастичної реальності наступні: певне розмежування сил та персонажів, де важливі істоти знаходяться у центрі; визначені чіткі межі простору; час як фізична властивість поділяється на емпіричну частину та міфологічну.
Наступна класифікація особливостей художнього світу фентезі була розроблена С.Гоголевою. Згідно з цим, основними характеристиками категорії є такі особливості:
1. Дії відбуваються в світі, який не має помилкових властивостей.
2. Обов'язкова наявність магії і цілеспрямованого сюжету.
3. Пригодницька історія, яка заснована на шляху героя або пошуку певних артефактів чи предметів.
4. Середньовічний антураж.
5. На перший план виходять дії і переживання персонажів.
6. Розчарування в хорошому і поганому, у той час як обидві сили сторін рівні за могутністю.
7. Присутність іншого світу, потойбічного чи ірреального нашій реальності.
8.Непередбачуваність сюжету, оскільки автор обмежений тільки своєю уявою[Гоголева,2007]
Трансформація лексичних елементів мають важливу роль у створенні фантастичної реальності художнього жанру фентезі. Реконструкція значення слова відбувається, найчастіше, на основі або метонімічного та метафоричного переосмислення. За основу метафоричного перенесення науковцями может бути визначена подібність в кольорі, розмірі,формі та функціях. Тим не менш, процес метафоризації - це деяке базове розуміння. Оцінка екстралінгвістичної реальності об'єкта завжди пов'язана як з раціональними, так і з емоційно-оціночними асоціаціями, які формують певне уявлення про цей предмет у конкретній мовній групі. Емоційно-оціночні та обґрунтовані асоціації пов'язані на семантичному рівні з денотативним і конотативним значенням мовної одиниці. Саме ці значення формують основу для передачі ключового смислу.
Ілюстративне перенесення є найбільш поширеним механізмом семантичної деривації неологізму серед знахідок у жанрі фентезі. Створення неологізмів відбувається за допомогою наступних типів, які дуже часто використовуються письменниками: сакральність неживих предметів якостями і властивостями людей або інших тварин. Тобто, мається на увазі, перенесення найменування від живого об'єкта до неживого. Також, широко використовуються наділення неживих предметів властивостями й атрибутами інших неживих предметів, а саме використання перенесення з неживого предмета до іншого неживого.
Таким чином, ми можемо зробити висновок, що утворення фантастичної реальності - це певна жанрова особливість фентезі. Ця особливість розкривається за допомогою деривації неологізмів. Лексичні елементи також мають властивості трансформації, зокрема, процесс метафоризації.
Ще одну з найбільш деталізованих класифікацій художнього жанру фентезі була зроблена А.Афанасьєвою. Авторка проаналізувала кілька існуючих спільнот особливостей, обєднала їх у єдине ціле, виділив наступні головні принципи.
1. Сюжетно-тематичний принцип. У цьому принципі виділяються: епічне, чорне, міфологічне та романтичне фентезі.
2. Національно-специфічний принцип. Конкретні принципи, згідно з якими фантастичний світ, будується автором на основі традицій певної культури.
3. Час дії. Сьогодення, минуле та майбутнє.
4. Аксіологічний принцип. Завдяки цьому принципу, сюжет художнього жанру фентезі може бути героїчним та гумористичним.
5. Світовий принцип. За цим принципом, сюжет художнього жанру фентезі може бути як християнським, налічувати в собі технологічну магію або ж бути філософським із бойовими сценами.
6. Принцип адресата. За цим принципом, сюжет, а загалом і весь твір, був задуманий для певної вікової групи: дорослої або дитячої.[1]
Важливу роль грає час як фізична властивість. Проблема вивчення часу і простору в художньому тексті фентезі розглядається дослідницьких роботах таких авторів: А.Папиної, З.Тураєвої, І.Чернухіної. [10,11.12]
Висвітленню особливостей хронотопу світу фентезы присвячені дослідження наступних науковців: В.Жаданової, А.Леоненко, М.Назаренка[4;8;9], та зарубіжних дослідників, зокрема, А. Ковтун, Ф.Мендельсона, В.Шамякіна[5;20; 21; 15]. До того ж, проблема корректного перекладу часопростіру набуває ще більшої актуальності. Вона вивчалася та детально аналізувалась в роботах перекладачів та науковців, як то М.Бережної, В.Глінки, А.Потапової, А.Ребрія. [2;3; 11; 12].
Розглянувши лексичні одиниці у прошлому підрозділі, важливою позицією буде розглянути їх більш детальніше. Лексичні особливості та неповторні стилі складалися протягом довгого часу літератури. Завдяки письменникам, які експерементували, запозичували певні елементи лексики та поєднували їх із притаманними для виключного художнього жанру елементами, з'явилися досить цікаві словотвірні форми. Для того, щоб максимально зацікавити читача у творі, письменники використовують певні мовні засоби, які у свої чергу виступають головним елементом. Найбільш широко застосовуються у фантастичному літературному жанрі наступні виразні засоби:
Епітети; гіперболи; метафори; алегорії; порівняння; риторичні фігури; антитези. В художній літературній мові ми можемо спостерігати, яким саме чином автор підкреслює кульмінацію моменту або просто пояснюючи спосіб дії технічного предмету. Для цього автори, найчастіше,відхиляються від звичних структурних норм, порушуючи, наприклад, морфологічні або ж лексико-фонетичні норми.Для підкреслення найвизначніших значень певних слов або груп слів, автори використовують синонімію як засіб більш широкого впровадження смислових відтінків. Багатозначність дуже широко використовується авторами-фантастами також задля детального опису почуттів певних героїв. Кожен автор намагається брати максимум із тієї мови, яку він використовує. Утворюючи свій бездоганний та власний стиль, письменник робить текст образним та яскраво насиченим художніми зворотами. Певні запозичення можуть бути доцільними, якщо вони були взяти із споріднених мов. Згідно дослідженням В.Беренкової, автори утворюють особливі варіації традицій, а також таких предметів побуту чи людських звичок, які взагалі не мають чіткого відображення у нашій реальності. Виходячи з цього, письменники ніби привласнюють свої творіння, використовуючи такі назви, які не зустрічаються у нашому світі. Таке ознака є головною рисою та, більш того, невід'ємною частиною фентезі як літературного жанру. [Беренкова??] На перший план стають емоційність зображувального матеріалу. Такі слова в інших видах мовлення можуть виступати як загальні соціальні поняття, наприклад у газетно-публіцистичному мовленні, у той час як у фантастичному тексті такі слова несуть значну більшу цінність, виражаючи конкретні уявлення або почуття. Прикметник "свинцевий" часто використовується у науковій термінології: "свинцева руда" чи "свинцева деталь". У цей час в текстах, наприклад, фентезі чи кіберпанку той же самий прикметник створює вид експресивної метафори: "свинцеві хмари" або "свинцева ніч". Саме тому прикметник, який вживається без іменника, не утворює такого уявлення, коли він вживається із словосполученням. Згідно українському тлумачному словнику, метафора - це такий художній засіб, що полягає в переносному вживанні слова або виразу на основі аналогії, схожості або порівняння, а також слово або вираз, ужиті в такий спосіб.З іншого боку,дуже часто можуть використовуватись метафори, які мають загальномовний характер та поетичні метафори, які відрізняються певним індивідуальним характером. Використання троп є також частим явищем. Під “тропою” ми розуміємо слово або мовний зворот, вжиті в переносному, образному значенні. Можемо зробити висновок, що такі вживання виражаються у вигляді топонімів та антропонімів, інколи реалій, як засіб авторскього світоутворюючого процесу. Коли автору необхідно показати художній світ схожих до середньовіччя,найчастіше використовуються застарілі слова, які вже не використовуються у звичному мовленні. За допомогою історизмів та архаїзмів, письменнику легче вдається описати сутність того місця та загорнути читача у іншу реальність зі своїми законами та атмосферою. використання штучної мови є свідомим і актуальним застосуванням авторів фантастів для чіткого та якісного показу атмосфери, передачі почуттів головних героїв, демонстрації унікальності моменту та значної різниці штучного, повністю вигаданого світу із нашою реальністю. Через відсутність певних лексичних одиниць для передачі повного змісту сюжетної лінії та для окремого епізоду, в цілому, письменники використовують гібридні терміни та лексичні позначення. Майстерно це зробив Д.Мартін, утворивши відразу декілька окремих мов для різних персонажів: орки або жители інших материків. Отже, за письменники-фантасти утворюють неповторний та ірреальний світ за допомогою певних лексичних елементів, які широко застосовуються й у інший жанрах літератури: епітети, метафори, порівняння, алегорії, риторичні фігури та антитези. Загальноприйняті канони створення речень або опису певних предметів дуже часто порушуються авторами задля підкреслення певного моменту дії або більш деталізованого опису предмета, щоб занурити читача у атмосферу. Така атмосфера утворюється також за допомогою застарілих слів, архаїзмів та історизмів, роблячи це навмисно. Для вдосконалення елементів подій використовуються поетичні метафори та тропи. Для того, щоб авторський зміст якомога ясніше уявляв читач, то для цього використовують топоніми, антропоніми та реалії. Вони допомагають розкривати елементи того, що відбуваються. Коли усе це підкріплюється діалогами та предметами із описом штучною мовою, вигаданий світ починає здаватися як справжній. Однак не тільки за допомогою лексики автори-фантасти так майстерно змальовують феноменальні картини. Для цього ще використовуються спеціальні семантичні особливості.
Оскільки в живому тексті побудований вторинний світ, вдається можливим тільки при наявності в ньому міфології, історії, географії,культури,а також міфологічних персонажів, відповідно до лексичних одиниць в тексті, зробити комплексний та досить правильний переклад тексту. Такі складники визначаються як елементи ідентифікатора типу, які сприяють відображенню глубинного фентезійного світу.
Крім того, у роботах науковців, згаданих вище, існує певна класифікація фентезі на два типи: високе і низьке фентезі. "Високе фентезі, у якому демонструються абсолютно нереальні, відповідно до нашої реальності світи. У творах низького фентезі надприродні елементи трансформується відповідно до нашої реальності і повністю переносяться до неї. "[1,136]. Ще одним принципом розподілу фентезі може стати хронологічний підхід. Згідно з ним, фентезі може бути класичним, епічним та високим. Яскравим прикладом класичного фентезі стане "The Lord of the Rings" Дж.Толкіна. У цьому творі дія відбувається в далекому часі або в минулому або та паралельному світі. Історичні події фентезі відбуваються на подіях, які дійсно існували в нашій реальності. Саме до цього піджанру, існує так зване слов'янське фентезі у якому події відбуваються в Київській Русі або за часів козаків.
Також деякою відмінністю є наукова фантастика як піджанр, де елементи поєднуються з казками і традиціями. На наш погляд, цьому піджанру слід приділити особливу увагу, оскільки через розуміння елементів наукової фантастики вдається більш ширше події фентезі, із багатьма міфологічними атрибутами та сенс їх використання.
В сферах семантики мови та функціонування особливу роль відіграє положення онімної лексики. Вона протиставляє апелятивну лексику у цих сферах. Сучасні дослідження з конкретних питань значення онима зводяться до чотирьох основних точок зору: 1)концепція асемблерних онимов ,роботи: Н.Арутюнової,Е.Галкіна-Федорук,О.Гардінер,Д.Метода, К.Левківської,А.Реформатського; 2)більш значна структура онима ніж звичайної власної назви, роботи: О.Есперсена, Д.Куриловича, 3)згідно концепції, що вони мають значення в мові, роботи: У. Болотова, Є.Левіна, А.Суперанської 4)відповідно до концепції,де оними мають особливе значення як в багатьох мовах,так і якісь окремій мові, роботи: І.Воробйової,Л.Щерби,Л.Щетиніна.
Тож, підбиваючи підсумок даного підрозділу, можемо сказати, що особливістю фентезі як художнього жанру є певний художній образ із власними особливостями.
Центром основних сюжетних подій є хронотоп, а провідну роль у ньому відіграє простір. Фентезі як художній жанр за проблемно-тематичним принципом може поділяється на: містико-філософське, метафоричне, жахливе, героїчне. Дослідженням займалась О.Ковтун. До того ж, особливу увагу вивченню та класифікації жанру фентезі зробили такі науковці: І.Лебедєв, С.Гоголева, Т.Лазарєва, Д.Даттас, Д.Клутьє.
Згідно досліджень С.Гоголєвої та Т.Лазарєвої, існування інших піджанрів може бути цілком зумовлено характерними особливостями: високе фентезі, героїчне, рожеве, філософське, дитяче, комедійне, історичне, темне та наукове фентезі. Відповідно до праць І.Близнюка, головними аспектами організазії творів художнього жанру фентезі є: духовна структурована система світу, яку відчувають герої, схожість всіх надприродних елементів та наявність світу, який бере свій початок із власних думок автора. Певні особливості виділяє і Д.Батурін: віртуальність, міфологізм та багатозначність творів.
С.Гоголєва виділяє додаткові особливості: відсутність помилкових особливостей у світі героїв; цілеспрямованість сюжету і налічування магії у ньому; історія, яка збуджує героя до пошуку певних предметів; середньовічний антураж; актуалізація переживань головних героїв та винесення їх на перший план; рівність обох сил поганого і доброго та розчарування головного героя у них; наявність іншого світу; непередбачуванність сюжету.
Лексичні елементи трансформуються у більш значні мовні одиниці. Неологізми, наприклад, створюються за допомогою наділення сакральності неживих предметів. Ілюстративне перенесення є найбільш поширеним механізмом семантичної деривації нових слів, неологізмів.
Не беручи до уваги різновиди піджанрів художнього жанру фентезі, доцільним буде виділити певні жанрові ознаки. По-перше, наявність світу, властивості якого частково або повністю не пов'язані з нашою реальністю. Цей світ може бути заснований на минулому, сьогоденні та майбутньому людства, або він може бути створений повністю відірваним від реальності в будь-якому з її проявів. По-друге,магія стала необхідним елементом світу фантастики. Казки і персонажі, як правило, є головним героєм фентезі, а магія лаконічно поєднується з рівнем розвитку технологій і науки.
По-третє, сюжетна лінія в основному обумовлена якоюсь пригодою. Такі пригодницькі сюжети,як правило, представлені у форматі подорожі, або прагнуть до протистояння і навіть війні. Герої, коли вони вирішили діяти, і їх боротьба з силами зла виходить на перший план. По-четверте, одна з найважливіших особливостей цього типу - абсолютна свобода і вибір. У вигаданому світі все можливо, і тому автор-фантаст може внести дуже несподівані зміни в план і при цьому зберегти його логічним і необхідним при створенні світу. У жанрі фентезі часто зустрічаються поєднання декількох специфічних видів і форм мистецтва з використанням інших засобів напрямку і типу. Це означає, що існує більше синкретичних видів, які вбирають специфічні і характерні риси інших типів, але все ж залишають їх у своїх властивостях поєднуючи у собі художні особливості інших жанрів. Це означає, що фентезі значною мірою є синкретичним жанром, який увібрав в себе певні риси та особливості інших жанрів, але все ж залишивши їх у своїй підсистемі. Тобто, незважаючи на те, що твори набувають характеристик, які властиві, наприклад, детективним або історичним романам, вони все ж залишаються в жанрі фентезі [15]. Лексичні особливості та неповторні стилі складалися протягом довгого часу літератури. Завдяки письменникам, які експерементували, запозичували певні елементи лексики та поєднували їх із притаманними для виключного художнього жанру елементами, з'явилися досить цікаві словотвірні форми.
В художній літературі час від часу зустрічаються оказіоналізми,в їх найширшому сенсі, які взагалі не прив'язані до конкретних типів. В той же час як серед науковців є думка,що явище, яке зветься квазіреаліями, являє собою природу вигаданого світу, тобто є казковою фантазією. Квазіреалії - це лексичні одиниці, які належать до семантичного рівня. Вони означають певний предмет чи реалію, яка взагалі відсутня у нашій реальності. Більш того, їх значення відсутнє в словниках, а основна функція полягає в передачі деякої кількості логічної і впорядкованої інформації, навіть якщо предметом проектування не є позначення[38,С.197]. Підбиваючи підсумки можемо сказати, що за допомогою певних художніх засобів, іронії, градації, оксюморону, автори-фантасти утворюють незвичайний світ, доповнюючи і розкриваючи для широкого розуміння з кожним новим реченням.
Прийменники, прислівники та артиклі зберігають у власній структурі синтагматичні зв'язки. Синтаксичний спосіб утворення таких нових слів може налічувати в собі зафіксовані відрізки певної мови.
Р.Будаговим виділяються два способи термінотворення:
Слова, які вже існують в літературній мові, з деяким термінологічним значенням;
2. Використання елементів іноземної мови[4,23]
За думкою І.Арнольда основні способи новоутворення термінів у творах художнього жанру фентезі стануть:
1. Використання грецької та латинської форм мови;
2. Запозичення з інших систем ;
3. Запозичення з інших мов;
4. Створення слів де головними стануть деривація, утворення нових слів. Створення мов, специфічних для жителів вигаданого світу, є досить поширеним способом створення художньої системи для літературного жанру фентезі. Такі штучні мови не розробляються для використання в реальному житті, вони створюються в творі мистецтва для досягнення естетичного ефекту або насолоди. Тим не менш, багато штучних мов які були описані в романі, згодом з'явилися в екранізації.
Найбільш відомим в деталях і типі інновацій, що розглядаються як штучна або ірреальна мова та, що утворена Д. Толкіном. Це один із самих яскравих прикладів штучних мов у літературному жанрі фентезі. Автор придумав близько двадцяти мов, деякі з них не повністю розвинені та існують у наші часи. Але, 17 з таких мов сподобались читачам. Найбільш яскравим виразом художньої літератури Толкіна та літератури фентезі загалом є його мова в творі “The Silmarillion”. Хоча штучні мови ще ефективно імплементовані та продемонстровані у творах “The Hobbit” та у “The Lord of the Rings". Ці мови включають в себе ряд певних особливих мов для істот, а також мови людей різних географічних місць:мова гномів і орків, ельфійські мови (включають в себе близько 15 мов та діалекти), мова людей.