Міністерство аграрної політики та продовольства України
Львівський
національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.
Гжицького
Курсовий проект
на
тему: "Аналіз нормативної бази до якості меду"
Виконала
студентка 5 курсу 1 підгрупи
ФХТ
Бузлукова Анастасія
Львів-2014
План
Вступ
. Огляд літератури
. Чинні нормативні документи до продукції з меду
. Аналіз самого нормативного документу
. Висновок
. Список використаної
літератури
Вступ
Міжнародні стандарти прийняті міжнародним органом стандартизації. Міжнародний стандарт запроваджується як національний за умови його прийняття центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації.
Світовий досвід управління якістю був сконцентрований у пакеті міжнародних стандартів ISO:9000, прийнятих Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO)1 в березні 1987 р.
Нині до складу ISO входять 120 країн своїми національними організаціями зі стандартизації. Організаційно в ISO входять керуючі та робочі органи. Керуючі органи: Генеральна асамблея, Рада, Технічне керуюче бюро. Робочі органи: технічні комітети, підкомітети, технічні консультативні групи. З березня 1997 р. стандарти ISO почала визнавати і Україна.
Побудова системи управління якістю
передбачає урахування галузевої та індивідуальної специфіки бізнесу. Інтегрована
система управління якістю має бути багаторівневою, в основі - міжнародні
стандарти ISO. З метою підвищення рівня якості і
безпеки харчових продуктів в Україні на підприємствах харчової промисловості
планується впровадження НАССР (Hazard
Analisis
and
Critical
Control
Point)
- системи оцінки небезпечності і критичної контрольної точки, яка є
спеціалізованою системою забезпечення безпеки продуктів харчування на етапі їх
виробництва. Вона базується на деяких принципах, застосування
яких дає змогу виробляти безпечні продукти харчування, раціонально
використовувати ресурси підприємства, чітко визначати ступінь відповідальності
за безпеку серед персоналу. НАССР визначає, оцінює і контролює небезпечні
чинники, що можуть впливати на виробництво. Вся система базується на двох
чинниках: аналіз ризиків і контрольних критичних точок. Найбільш важливий
елемент системи - це НАССР-план. Він містить основні процедури, яких необхідно
дотримуватися, щоб система працювала коректно. сьогодні правила НАССР визнані в
усьому світі й увійшли до Харчового кодексу -- свого роду біблії СОТ.
1. Огляд літератури.
Детальне роз’яснення щодо існуючої нормативної бази, що регламентує всі процедурні моменти, пов’язані з:
внутрішньодержавним обігом продукції бджільництва;
правилами розміщення, впорядкування пасік та порядком їх реєстрації;
ветеринарно-санітарними вимогами щодо лікування та профілактики хвороб і отруєнь бджіл.
Державний комітет ветеринарної медицини України 15.09.2010 р. видав новий нормативний документ № 15-4-1-15/7905 щодо упорядкування внутрішньодержавного обігу бджолиного меду:
Державний комітет ветеринарної медицини надає роз’яснення щодо порядку оформлення та видачі ветеринарних супровідних документів на мед та продукти бджільництва:
. Супровідні ветеринарні документи (ветеринарна довідка, ветеринарне свідоцтво Ф-2) на мед та продукти бджільництва видаються лише у випадку наявності у власника, який звертається за документом, оригіналу ветеринарно-санітарного паспорта на пасіку.
У ветеринарно-санітарному паспорті обов'язково повинна міститись інформація (не пізніше ніж за шість останніх місяців) щодо: характеристики пасіки, її ветеринарно-санітарного стану, епізоотичного благополуччя, лабораторних досліджень і лікувально-профілактичних заходів.
У супровідному документі обов'язково зазначати реєстраційний номер пасіки.
Кожна одиниця тари (місце) від партії меду, наданої до огляду, пломбується власником будь-яким доступним методом паперовою пломбою, із зазначенням на ній номера паспорта на пасіку, номера супровідного документа. Пломбу завіряти підписом особи, що видала документ, та скріплювати печаткою установи.
. Підставою для видачі супровідних ветеринарних документів на мед, який направляється для реалізації на агропродовольчому ринку (партія не більше ніж 500 кг), або на підприємство з переробки, гомогенізації, розфасовки меду, вважати заяву (довільної форми) та оригінал ветеринарно-санітарного паспорта на пасіку та безпосередній огляд партії меду. При цьому залишати копію паспорта на пасіку разом із корінцем ветеринарного свідоцтва (у разі видачі ветеринарної довідки, копію паспорта на пасіку підшивати окремо із заявою, на якій зазначати номер ветеринарної довідки та дату її видачі).
При оформленні документів на декілька партій меду, що надійшли за відповідними ветеринарними документами, видавати супровідний документ на загальний об'єм, з обов'язковим посиланням в особливих відмітках на первинні супровідні документи. При цьому звертати увагу на відповідність ваги та кількості одиниць тари меду із даними первинних ветеринарних документів, наявність та цілісність встановлених пломб.
У разі невідповідності даних - супровідний документ не видається до встановлення походження даної продукції.
. Підставою для видачі ветеринарної довідки або ветеринарного свідоцтва Ф-2 на мед, розфасований в індивідуальну (споживчу) тару та маркований відповідно до Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів", а також такий, що направляється до кінцевого споживача (крім агропродовольчих ринків), є експертний висновок, який підтверджує проведення досліджень у акредитованій за вимогами І8О 17025 лабораторії згідно з мінімальним переліком досліджень.
. На агропродовольчих ринках до проведення ветсанекспертизи допускати лише ті партії меду, які супроводжуються ветеринарними документами, в запломбованій належним чином тарі, що підтверджує огляд та відповідність меду до даного супровідного документа.
Реалізація меду невідомого походження забороняється.
. Проведення всіх вищезазначених заходів є обов'язковим та ніяким чином не повинно впливати на діючі розцінки щодо видачі ветеринарних документів, огляд партії меду тощо”.
Для встановлення контролю за внутрішньодержавним обігом меду Головний державний інспектор ветеринарної медицини 14.09.2010 р. підписав розпорядження №99:
„На виконання законів України "Про ветеринарну медицину" та "Про безпечність та якість харчових продуктів", враховуючи результати засідання круглого столу із виробниками продукції бджільництва, зобов’язую:
. Провести, відповідно до чинних вимог, реєстрацію всіх існуючих на підконтрольних територіях пасік.
.1. Заборонити переміщення бджіл та продукції бджільництва з пасік, які не мають ветеринарно-санітарного паспорта або даних за останні шість місяців стосовно характеристики пасіки, ветеринарно-санітарного стану пасіки, епізоотичного стану пасіки, лабораторних досліджень та інформації стосовно лікувально-профілактичних заходів.
. Внести корегувальні зміни до планів роботи щодо проведення оглядів зареєстрованих пасік, разом з цим роз'яснювати та доводити інформацію згідно із додатком 1, про що зробити відповідний запис у ветеринарно-санітарному паспорті пасіки.
. Зобов'язати офіційних (уповноважених) лікарів ветеринарної медицини підприємств, які займаються переробкою меду, його гомогенізацією та фасуванням для внутрішнього ринку або на експорт, зібрати інформацію стосовно позитивних випадків досліджень на наявність заборонених препаратів, відомчих лабораторій підприємств, узагальнити її та до 22.09.2010 надати згідно з формою, наведеною в додатку 2, до управління ветеринарно-санітарної експертизи та безпечності харчових продуктів Державного комітету ветеринарної медицини.
. При відборі зразків згідно з планом Державного моніторингу залишків ветеринарних препаратів та інших забруднюючих речовин відбирати мед на всіх етапах заготівлі та виробництва.
. Управлінню ветеринарно-санітарної
експертизи та безпечності харчових продуктів Держкомветмедицини за результатами
узагальнення отриманих даних скласти список пасічників та заготівельників меду,
які становлять групу особливого ризику стосовно застосування заборонених
препаратів у меду бджолиному, про що інформувати головні управління
ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі”.
. Чинні нормативні документи до
продукції з меду
До нормативних документів зі стандартизації відносяться: стандарти, технічні умови, технічні описи, методичні вказівки, рекомендації по стандартизації і положення. Основне місце серед них займають стандарти (документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є обов'язковим, може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги. У стандарті встановлено для загального й багаторазового використання правила, вимоги, загальні принципи чи характеристики, що стосуються різних видів діяльності чи їх результатів й сприяють досягненню оптимального ступеня впорядкованості в певній галузі.).і технічні умови. (нормативно-технічний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги, а також вимоги до експлуатаційних показників і методів контролю якості одного або кількох видів продукції всіх галузей господарства. В технічних умовах має бути повний комплекс вимог до продукції, її виготовлення, контролювання, приймання та постачання).
Розрізняють такі види стандартів: міжнародний, регіональний, міждержавний, національний.
Міжнародний стандарт - стандарт, прийнятий міжнародною організацією зі стандартизації.
Регіональний стандарт - стандарт, прийнятий регіональною міжнародною організацією зі стандартизації.
Міждержавний- це стандарт, прийнятий державами, що приєдналися до згоди про проведення єдиної політики в галузі стандартизації, метрології й сертифікації.
Національний- це стандарт, прийнятий національним органом із стандартизації однієї країни.
За масштабами поширення стандарти поділяються на такі категорії: державний стандарт України (ДСТУ), галузевий (ГСТУ), стандарт підприємства (СТП), технічні умови України (ТУУ):
· Державний стандарт України (ДСТУ) - головний нормативний документ зі стандартизації в країні, який належить безумовному виконанню органами виконавчої влади, усіма підприємствами та громадянами, на діяльність яких поширюється дія стандарту. ДСТУ затверджується Державним комітетом України зі стандартизації, метрології й сертифікації (Держстандарт України), а в галузі будівництва - Державним комітетом України зі справ містобудівництва та архітектури.
· Галузевий стандарт (ГСТУ) затверджується міністерством (відомством). ГСТУ розробляють на продукцію, послуги за відсутності державних стандартів України чи у випадку необхідності встановлення вимог, що перебільшує чи доповнює вимоги ДСТУ. Галузевий стандарт не повинен перечити державному й підлягає безумовному виконанню підприємствами та організаціями, які входять у сферу управління органа, який затвердив його.
· Стандарт підприємства (СТП) затверджується та використовується тільки на конкретному підприємстві; розробляється на продукцію (процеси, послуги), яку виготовляють (здійснюють, надають) тільки конкретні підприємства.
· Стандарти підприємства не повинні суперечити обов’язковим вимогам державних та галузевих стандартів.
· Технічні умови (ТУ) - нормативний документ, розроблений для встановлення вимог, що регулюють відносини між постачальником (розробником, винахідником) і споживачем (замовником) продукції, на яку відсутні державні чи галузеві стандарти (або в разі необхідності конкретизувати вимоги даних документів).
· Технічні умови бувають двох типів: ТУ, що є невід’ємною частиною комплекту нормативних документів на продукцію (вироби, послуги) і ТУ, що є самостійним документом.
Нормативно-правові акти та нормативні документи щодо меду бджолиного, його виробництва, заготівлі і управління якістю:
. Закон України «Про бджільництво» (Затверджено: Президент України; м. Київ, 22 лютого 2000 року, № 1492-ІІІ).
. Закон України «Про ветеринарну медицину» (Затверджено: Президент України - м.Київ 25 червня 1992 року № 2498-ХІІ (зі змінами від 5 грудня 1996 року №566/96-ВР, 30 червня 1999 року № 783-ХІV, 14 січня 2006 р.).
. Закон України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" (Затверджено: Президент України - м.Київ, 23 грудня 1997 року № 771/97-ВР).
. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини»» (Затверджено: Президент України - м. Київ, 6 вересня 2005 року, № 2809-ІV).
. Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (Затверджено: Президент України - м. Київ, 24 лютого 1994 року № 4004-ХІІ).
. Закон України "Про пестициди і агрохімікати" (Затверджено: Президент України - м. Київ, 2 берзня 1995 року № 86/95-ВР).
. Закон України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" (Затверджено: Президент України - м.Київ, 14 січня 2000 року № 1393-ХІV).
. Закон України "Про захист прав споживачів» (Затверджено: Президент України - м.Київ, 12 травня 1991 р. № 1023-ХІІ).
. Постанова Кабінету Міністрів України "Порядок вилучення, утилізації та знищення непридатних для використання сільськогосподарської сировини і харчових продуктів" ( № 1065 від 28 грудня 1995 р.).
. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності» (№ 1599 від 29 листопада 2001 р.)
. Ветеринарні вимоги щодо імпорту в Україну об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду: 18. Ветеринарні вимоги щодо імпорту в Україну медоносних бджіл, джмелів і люцернових бджіл-листорізів (Затверджено: Міністерство аграрної політики України, Державний департамент ветеринарної медицини - наказ № 71 від 14 червня 2004 р.; зареєстровано: Міністерство юстиції України - 23 червня 2004 р. за № 768/9367).
. Про внесення змін до ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду (Затверджено: Міністерство аграрної політики України, Державний департамент ветеринарної медицини - наказ № 36 від 25 квітня 2005 р.; зареєстровано: Міністерство юстиції України - 17 травня 2005 р. за № 525/10805).
. Обов'язковий мінімальний перелік досліджень сировини, продукції тваринного та рослинного походження, комбікормової сировини, комбікормів, вітамінних препаратів та ін., які слід проводити в державних лабораторіях ветеринарної медицини і за результатами яких видається ветеринарне свідоцтво (ф-2) (Затверджено: наказ Державного департаменту ветеринарної медицини від 3.11.1998 №16 (у редакції наказу Державного департаменту ветеринарної медицини від 18.11.2003 №87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2004 за №549/9148). Зміни згідно з наказом Держдепартаменту ветмедицини від 27.09.2004 №107; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.10.2004 за №1249/9848).
. Правила видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарному контролю (зі змінами відповідно до наказу Головного державного інспектора ветеринарної медицини України № 38 від 19.10.99 р.) (Затверджено: наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 7 серпня 1997 р. № 27, зареєстровано в Мін’юстї України 20.08.1997 р. за № 326/2130).
. Інструкція "Про порядок вилучення з реалізації (конфіскації) небезпечних для здоров'я продуктів харчуваня, хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів"(Затверджено наказом МОЗ від 14.04.95 за № 68, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.11.1995 р. за № 416/952).