Материал: Teoriya_mas_com
довіри, підвищення психологічної активності комуніката змушує сугестора “ працювати” більш раціонально, вдаючись до вищої форми навіювання — переконання як словесно-логічного доказу чогось чи на користь когось.
4.2.3. Масова маніпуляція.
Масова маніпуляція — прихований вербальний, зображальний, жесто- во-руховий вплив на членів маси, метою якого є поширення масових настро-
їв, формування громадської думки, її корекція серед членів маси. Масова маніпуляція також пов’ язана з прихованою для членів маси актуалізацією чи
зміною їхніх установок, ціннісних орієнтацій або вчинків. Ефективність ма-
ніпуляції визначається ступенем або несвідомого наслідування, або рефлек-
сії й саморегуляції членів маси на основі оманливих уявлень про причини й наслідки того, що відбувається. Велике значення для ефективної масової маніпуляції має масове зараження, яке передує маніпуляції або відбувається
паралельно з нею.
Не будь-яке втручання в психіку та людську свідомість треба називати маніпуляцією, або маніпуляційним впливом. Так, часто способи формування особистісних структур, поведінкових норм і виховний процес теж розгляда-
ють часто як маніпуляційні способи на тій підставі, що за допомогою них здійснюється непідконтрольне людям втручання у їхню психіку.
Основою, на якій треба відрізняти маніпуляцію від інших видів упливу, є здатність адресата впливу контролювати або не контролювати цей процес, усвідомлювати чи не усвідомлювати його. Маніпуляційний вплив є некон-
трольований, неусвідомлюваний, прихований для адресата процес упливу на нього, який відбувається поза його волею та бажанням. Маніпу-
ляція відрізняється від звичайного процесу сугестії, навіювання тим, що маніпуляція має технологічно-професійну основу, планується і контролюється
комунікантом.
Суб’єктно-об’єктно орієнтована комунікація вже має маніпуляційний сенс, бо вона передбачає механічний характер упливу: комунікат-об’єкт не
має волі та інтелекту для протистояння суб’єктові, він машинально виконує
те, що йому говорить суб’єкт.
Основною ознакою, яка відрізняє маніпуляцію від сугестії (навіювання) є механістичність маніпуляцій, коли світ людей і людина розглядаються як машини, якими можна керувати. При цьому передбачається, що вплив на об’єкт здійснюється поза свідомістю адресата спілкування.
Учень, що навчається і усвідомлює процес навчання та виховання, не є об’єктом маніпуляційного впливу, він суб’єкт навчання, суб’єкт сугестивного впливу вчителя. Правда, це не виключає “ майстерності” вчителя так впливати на учня, що він цього і не розумітиме.
Частина друга |
151 |
Чи є маніпуляційний вплив неминучістю людської взаємодії? Очевидно, так. Тим більше, коли мова йде про масу як емоційного, безвольного, неорганізованого суб’єкта поведінки. На думку С. Кара-Мурзи, “ це — висхідний,
фундаментальний варіант взаємодії, при якому один учасник життєвої драми змушує інших діяти в його інтересах і за його програмою так, що це не розпізнається жертвами і не викликає у них супротиву…
Узагалі ж немає вичерпності способам уплинути на поведінку членів еко- логічної спільноти, яка оточує живе утворення. Рослина оздоблює свої ти- чинки й пестик розкішною привабливою декорацією — квіткою, яка виділяє до того ж ще ароматний нектар. Комахи ринуть на запах і колір, відплачу-
ючи за нектар працею з опилення” ( Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознани-
ем.— К.: Оріяни, 2000.— С. 7).
Уся історія людських взаємодій (і не тільки під час спілкування!) — це історія боротьби проти маніпуляцій з бажанням вирватися з обіймів суб’єкта
прихованого впливу. Успіх цієї боротьби залежав, залежить і залежатиме від
соціально-психологічних та соціально-політичних умов тієї боротьби, волі, інтелектуальної сили її учасників.
ЗМК володіють неперевершеною і неминучою як сугестивною, так і мані-
пулятивною силою, про що треба відкрито говорити людям, аби вони розуміли, жертвою чого може бути їхня психіка, і вміли протистояти ЗМК. Ці
знання мають бути основною складовою медіаосвіти для людей.
Так, про телебачення як “ опіум для народу” необхідно знати, що воно виконує функцію гіперкомпенсації маси, тобто замінює реальну участь у масі
на віртуальну, яка породжується сидінням перед телевізорами, вгамуванням емоцій й отриманням задоволення від того, що всі це дивляться.
Термін “ маніпуляція” є метафорою і вживається в переносному значенні: вправність рук у користуванні речами перенесено на вправне керування лю-
дьми (лат. manus — рука; найближчим слов’янським словом до “ маніпулювати” є рос. руководить, від “ рука”). Звичайно, “ РУКОводство” може бути прихованим і відкритим, усвідомлюваним тими, ким керують, “ РУКОво-
дят”.
У нашій мові слово “ маніпуляція” вживається в значенні “ вправного і прихованого керування”. Отже, це приховане керування, факт якого не повинен бути помічений комунікатом. Успіх маніпуляції залежить від довіри комуніката і віри його в те, що все, що говорить комунікант, є правдою. Крім того, успішна маніпуляція передбачає такі закономірності:
∙Чим менше знає людина, тим більш вона маніпульована.
∙Чим більш аполітична людина, тим більш вона маніпульована.
∙Чим більш довірлива людина, тим більш вона маніпульована.
152 |
Частина друга |
Боротьба з маніпуляціями під час спілкування!
1.Не дозволяйте комунікантові спілкуватися з вами без з’ясування того, чого хоче від вас комунікант. Ваша вимога
“розкрити карти”, тобто озвучити мету спілкування з вами, позбавляє комуніканта можливості говорити не по суті, на побічні теми, що дуже часто є засобом прихованого впливу на вас. Дуже часто мовці починають розмову здалеку, щоб
викликати симпатію до себе, роблять компліменти, щоб от-
римати прихильність, тобто вдаються до психологічного прихованого тиску на вас, а між іншим скажуть те, що їм
потрібно. Не купуйтеся на дешеві способи маніпуляції вами. Усвідомлення мети спілкування стримує комуніканта в ма-
ніпуляції вами, бо він розуміє, що ви контролюєте хід розмови. Усвідомлення мети спілкування дозволяє вам сказати комунікантові: “ а до чого тут це...” або “ а для чого ви це го-
ворите...”, тобто поставити комуніканта “ на місце”.
2.Готуйтеся до розмови, ознайомтеся з темою заздале-
гідь. Відсутність знань із теми обеззброює вас і робить беззахисними перед комунікантом.
Частина друга |
153 |
Розділ 5. Технологія
масовокомунікаційного впливу
5.1. Основи технології масовокомунікаційного впливу.
5.1.1. Поняття про технологію масовокомунікаційного впливу.
Технологіями називаються способи, прийоми, методи, процеси, засоби
організації різних видів діяльності особи й суспільства, теоретичні знан-
ня про ці способи й методи тощо. Технології є невід'ємною частиною
культури народу, національної політики, оскільки держава тоді сильна, коли
вона володіє технологіями і дбає про їхній розвиток. Технології — це найвища форма прояву культури народу, це культура мислення, праці, слова, дії; технологія — це науково виважений, вироблений поколіннями практиків-
спеціалістів і учених спосіб думання.
Однією з важливих ознак менталітету будь-якої нації є її соціально-пси- хологічна здатність до високої організації мислення й праці, тобто здатність до, у кращому розумінні цього слова, технократичносгі думки й дії.
Будь-які людські технології є безумовно соціально-культурним, націона-
льно-історичним явищем. Будь-яка людська технологія є соціальною. Розви-
ток її надто залежить від соціально-історичних передумов, зумовлений реальною соціально-політичною ситуацією, в якій перебуває нація. Якщо говорити, наприклад, про історію технологій — це говорити про історію діяль-
ності народу, історію науково обґрунтованих поглядів на організацію різних видів діяльності, історію способів, прийомів, засобів життєдіяльності наро-
ду.
З часом будь-які процеси зазнають змін. Причиною їх є виникнення нових
способів і прийомів організації виробничих процесів, таких способів і прийомів, які з погляду фахівців стали більш досконалими та ефективними на основі меншої витрати часу, меншого фізичного навантаження на людину
під час роботи, більшої доцільності у застосуванні. Глибинним, філософсь-
ким критерієм доцільності є те, чи відповідає організація даного виробничого процесу соціально-біологічним умовам життєдіяльності людини, чи не суперечить виконувана людиною дія її людській, соціобіологічній сутності.
Технологічна, наукова організація праці залежить від уявлення про пред-
мет праці (предмет технологічного впливу, технологічний об'єкт), засоби праці (технологічні засоби), носія технологічних функцій (працівника, колективу тощо), рівень технологічного розвитку суспільства. Вона має безпосередній вияв у структурі виробничого процесу (технологічному процесі).
Отже, основними атрибутами будь-якої технології є:
технологічний об’єкт,
154 |
Частина друга |
технологічні засоби праці та технологічний процес.
Технологічний процес складається з багатьох операцій, які в своїй сукупності можуть становити певну техніку.
Таким чином, технологічний процес може бути визначений як система технік, що використовуються для досягнення певної мети.
Будь-яка технологія передбачає наявність певної технологічної системи
у вигляді теоретичних або фізичних моделей. Крім того, конкретна технологічна система повинна розглядатися як варіант загальної суспільної техноло-
гічної системи, бути її репрезентантом. Для виживання технологічної систе-
ми певної сфери необхідна суспільна технологічна підтримка, інакше техно-
логічна система окремого виробництва буде нежиттєздатною.
Сфера масового впливу передбачає таку модель організації праці, в осно-
ві якої лежить поняття про масовокомунікаційну систему.
Масовокомунікаційною системою називається така технологічна система,
яка включає професійного комуніканта й технологію спілкування. Технологічним об'єктом праці професійного комуніканта є певна фізич-
на, емоційно-вольова або розумова реакція людей, тобто поведінка комуні-
ката.
Знання про технологічний об'єкт розглядається в технології як матеріа-
лознавство. Знання про масу, її поведінку становить основу матеріалознавства у галузі технології масового спілкування.
Технологічними засобами праці є ті словесні, аудіовізуальні засоби і
твори, виготовлені за їх допомогою, які й використовуються як засоби масового впливу чи масифікації людини.
Що ж до технологічного процесу, то до них належать дії, операції та способи їх виконання, які й використовуються професійним комунікантом
як процедура масового впливу.
5.1.2. Концептуальні засади масовокомунікаційних технологій.
Механізм керування масою. Середовище масової комунікації вимагає ке-
рування масовою поведінкою. Для цього комунікантам необхідно “ технологію керування” вибудовувати на механізмі природної, стихійної масової поведінки.
Початковий етап. Важливим компонентом механізму виникнення стихійної масової поведінки є так звана циркулярна реакція, пов’язана з формуванням емоційної спільноти, в якій стираються індивідуальні розбіжності. Викликати циркулярну реакцію можна анекдотом, смішною або страшною історією і т. п. Сміх або страх має заражати всіх. До того ж емоція повинна циркулювати, набираючи більшої експресії (запальний сміх, проникаючий
Частина друга |
155 |