Материал: Teoriya_mas_com

ВСТУП

Предмет і завдання курсу.

Історична довідка. Лекції з “ Теорії масової комунікації” вперше було прочитано професором В. В. Різуном в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка в 2000 році. До цього

ТМК ніколи не викладалася як нормативна дисципліна у навчальних закладах України, на відміну від США та західноєвропейських країн.

ТМК адресується студентам, що навчаються за освітньо-кваліфікаційни-

ми напрямами у сфері соціальних комунікацій і готуються стати або журна-

лістами, або видавцями й редакторами неперіодичних видань, або рекламістами чи фахівцями зі зв’язків із громадськістю.

Для названих фахівців масова комунікація, або масове спілкування, є се-

редовищем, сферою, в якій вони виконують свої професійні обов’язки. По-

ряд із ними у цій же сфері працюють агітатори, пропагандисти, проповідники, а також різного роду маніпулятори масовою свідомістю. У цьому середовищі працює також і влада.

Як навчитися відрізняти себе, фахівця, від представників суміжних про-

фесій — одне із важливих завдань цього предмета.

Як застерегти себе від використання засобів, способів, форм масового спілкування, не властивих обраній професії,— теж одне з першочергових завдань ТМК.

Чому представники суміжних професій працюють в одному середовищі, але кожен займається своєю справою або починають підміняти одне одно- го?

Чи тисне середовище масової комунікації на фахівців, що працюють у ньому?

Які засоби і способи запобігання тому тискові?

Щоб відповісти на поставлені запитання і виконати навчальні завдання,

пов’язані з оволодінням спеціальними знаннями, необхідно розібратися в

природі масового спілкування. Це і є основне завдання ТМК.

Отже, предметом навчального модуля ТМК є природа масової комунікації як явища у різних її аспектах. Погляди на масову комунікацію складаються в теоретичну систему уявлень про це явище. Ці системи можуть бути різними, тобто існують різні теорії масового спілкування. Тож предметом модуля ТМК є також різні теорії масового спілкування у зіставному аспекті.

Після прослуховування цього модуля кожен студент отримає такий результат:

А. Знатиме:

∙ Що таке масова комунікація?

11

∙Хто є учасниками масового спілкування?

∙Хто такі маси?

∙Яку роль виконують видавці, журналісти, піарники, рекламісти в середовищі масового спілкування поряд із іншими його учасниками?

∙Засоби і методи впливу на маси.

∙Вплив та його результати (ефекти). Ефективність впливу на

маси.

∙Значення масової інформації для отримання комунікаційних ефектів.

∙Теорії масової комунікації.

Б. Умітиме:

∙Робити зіставний аналіз теорій масової комунікації.

∙Розрізняти учасників масового спілкування за функціями, завданнями, методами, засобами праці тощо.

∙Відсторонюватися від виконання невластивих своїй професії, але властивих іншим учасникам масового спілкування функцій.

∙Коректно працювати зі своєю аудиторією як виявом маси.

∙Відповідально ставитися до масової інформації.

∙Відстоювати свою професійну точку зору щодо місця і ролі

своєї професії в структурі масового спілкування як виду соціальних комунікацій.

∙Правильно організовувати свою працю, користуватися відповідною своїй професії технологією праці.

∙Відрізняти масову комунікацію від інших видів соціальної комунікації.

Для розуміння природи масової комунікації і всього того, що відбуваєть-

ся на її арені, необхідно зрозуміти найголовніше: хто такі МАСИ? Від їх ро-

зуміння, заради кого працює ціла армія “ різноманітних професійних соціальних ролей”, їх, хто є великою рушійною силою для людства, залежить розуміння і природи тих інститутів, що покликані працювати в середовищі масової комунікації, і природи засобів, які забезпечують масове спілкування.

Розмірковуючи над журналістикою, рекламою, агітацією і т. д. та над тим,

що таке засоби масової інформації або засоби масової комунікації, ми скро-

мно мовчимо про основне, заради кого й була створена, зокрема, та сама журналістика і ті самі ЗМІ або ЗМК, які своєю появою фактично й “ узакони-

ли” у цивілізаційному вимірі явище під назвою маси. Погодьмося, що ні журналістика, ні реклама, ні агітація не є засобом індивідуального, міжпер-

сонального спілкування. То чому ж ми не говоримо про маси, їхню психоло-

12

гію, культуру, свідомість, поведінку? Чому ми не говоримо про такі явища, як масовізація, або масифікація, створення масового суспільства? Ми не беремо у тому участі? А може, завдяки нашій, фахівців слова, природній активній участі у цих процесах до нас і “ липнуть” владні та партійні структури, нас так і хочуть “ заснувати” або перекупити? Як казав спічрайтер президента США Р. Ніксона Р. Прайс, важливо не те, яку проекцію дає кандидат, а те, як сприймає виборець. Нам потрібно змінювати не людину, а враження.

Це враження найчастіше залежить більше від засобів масової інформації, ніж від самого кандидата.

Розмова про маси не зовсім патетична. Як сказав каліфорнійський профе-

сор Джеймс Лалл у своїй книзі “ Мас-медіа, комунікація, культура. Глобаль-

ний підхід”, коли термін “ масовий” застосовується до мас-медіа — наприклад “ засоби масової інформації”, то здається, що шкода від цього невелика, оскільки термін характеризує здатність технічних засобів комунікації долати

великі відстані та досягати багатьох людей… Але коли ми описуємо людей,

вживаючи прикметник “ масовий”, наприклад “ масова аудиторія”, смисл його суттєво змінюється. Особливо у західних суспільствах, побудованих на засадах прав і свобод особи, не багатьом людям подобається, коли про них

кажуть як про частину “ маси”. Термін “ маса” також передбачає соціальні відмінності; використання терміна поділяє світ на еліту та нас — велику

невмивану масу (Джеймс Лалл. Мас-медіа, комунікація, культура. Глобаль-

ний підхід.— К., 2002.— С. 104).

Таким чином, середовище масової комунікації породжує антагонізм еліт і мас. Тобто це середовище за своєю суттю є антагоністичним.

Не менш антагоністичними є стосунки між представниками самої еліти у

боротьбі за маси. Так, вічною є суперечка між владою і журналістами: і ті, і ті виступають від імені народу; і ті, і ті декларують відстоювання інтересів

мас. Хто з них насправді ближче до народу, хто перемагає у боротьбі за маси

—на ці запитання дає відповідь ТМК.

Отже, висновок може бути один: шукати з того неоднорідного середови-

ща нормальний вихід і пам’ятати слова відомого ірландського письменника

Оскара Уайлда: “ Ми всі сидимо у помийній ямі, але дехто з нас дивиться на зорі”!

Зв’язок ТМК з іншими дисциплінами.

ТМК є дисципліною університетського рівня і належить до академічних, теоретичних, фундаментально-професійних, методологічних дисциплін. Основне завдання таких дисциплін — формувати відповідну систему знань, а також вміння теоретично-фахового аналізу виробничих ситуацій для прийняття індивідуальних рішень спеціалістом у нестандартних ситуаціях.

ТМК належить до циклу модулів, що об’єднуються назвою “ Масова комунікація”. Це такі модулі (згідно з навчальним планом Інституту журналі-

13

стики КНУ імені Тараса Шевченка): “ Соціологія масової комунікації”, “ Комунікаційні технології”.

“ Соціологія масової комунікації” — це модуль, який базується на знаннях і методах соціології, предметом аналізу якого є масова комунікація з точки зору охоплення нею соціуму, соціальних груп, аудиторії, осіб як соціальних ролей.

“ Комунікаційні технології” є модулем, що охоплює знання про методи,

способи, техніки впливу на комуніката, зокрема масу.

ТМК також пов’язана з психологією, теорією журналістики, медіаправом

та ін.

Визначальними для ТМК є знання у галузі соціології, соціального управ-

ління, впливу на соціум та людину. До таких знань належать, зокрема, і знання зі сфери маніпуляції, навіювання тощо.

14