Материал: Teoriya_mas_com

Відсутність передових інформаційних технологій у країні становить загрозу інформаційному простору країни. На думку О. В. Чекмишева, “ інформаційна загроза” може становити небезпеку для двох типів держав: для держав з тоталітарним устроєм і для країн, що перебувають на перехідному ета-

пі. “ Для будь-якої демократичної держави можливість вільного поширення інформації є одним із фундаментальних прав. У такому суспільстві інфор- мація… не може становити загрози, оскільки інформаційний простір демо- кратичних держав має уже усталену систему інформаційного захисту, ко- ли всі дотримуються законів держави, в чому й полягає суспільний демокра-

тизм” ( Чекмишев О. В. Українська журналістика на перехідному етапі // Ре-

дакційно-видавнича справа: досвід, проблеми, майбутнє / За ред. проф.

В. В. Різуна.— К.: РВЦ “ Київський університет”, 1997.— С. 37). Тоталітарні ж держави всіляко унеможливлюють надходження повідомлень, як живуть люди за кордоном, як розв’язують проблеми і т. д. І будь-яка інформація

ззовні для цих країн є загрозою для тоталітарної інформаційної системи.

Для країн, що розвиваються, характерним є інформаційний вплив іноземних мас-медіа.

Технологічний прогрес в інформаційній сфері безпосередньо пов’язаний з

використанням технічних засобів для виробництва інформації, хоч і не є визначальним, про що свідчить досвід України: майже кожен має телевізор,

радіоточку, в Україні велика кількість видань, але не можна сказати, що Україна є багатою і що вона веде свою політику у глобальному світі.

У сфері інформації та комунікації помітний дисбаланс щодо комунікацій-

ного гардвера (фізичних носіїв інформації) та комунікаційного софтвера

(програмного забезпечення систем комунікації) в різних країнах. Є технічно

й програмно багаті й бідні країни. Цей розрив у дистрибуції ЗМК називають “ інформаційними провалами” (information gaps). Інформаційні провали мо-

жуть бути і в межах однієї країни. Але політичного значення набувають інформаційні провали між країнами, коли багатші країни контролюють інформаційні потоки, що йдуть до бідніших країн.

Глобалізація системи масової комунікації може, на думку О. В. Зернець-

кої, розглядатися як процес конвергенції (зближення, уподібнення) гардвера і софтвера, коли інформаційні потоки більш ефективно контролюються й розподіляються на великих просторах завдяки поєднанню можливостей програмного й фізичного забезпечення систем комунікації.

З використанням новітніх інформаційних технологій у кінці ХХ століття виникли глобальні системи масової комунікації, або глобальні ЗМК. Цьому сприяла диджитальна революція в інформаційних технологіях. Диджиталізація інформації — це запис, обробка та передача інформації за допомогою бінарнокодованих знаків, що використовуються у комп’ютерній техніці. Ди-

джитальна техніка сприяла виникненню транснаціональних медіа-корпора-

цій, або мультимедіа-імперій: Time Warner, Sony, Matsushita, Microsoft, Walt Disney та ін. За цими медіа-конгломератами стоять імена: Руперт Мердок, Сільвіо Берлусконі, Біл Гейтс, Тед Тернер та ін.

Мультимедійними корпораціями глобальні системи масової комунікації називаються через те, що вони “ конгломерують міжнародні, міжміські та локальні телефонні компанії, кабельні та телерадіомовні системи й ком-

п’ютерні фірми” ( Зернецька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини.— К.: Освіта, 1999.— С. 58).

Види трансформації систем масової комунікації. Створення потужних

комунікаційних медіа-систем, або глобальних систем масової комунікації,

відбувається завдяки концентрації й конгломерації систем масової комунікації як видів трансформації.

Під концентрацією систем масової комунікації слід розуміти тенденцію,

пов’язану з посиленням присутності однієї або кількох компаній на кожному

з ринків унаслідок її/їх злиття (інтеграції) з іншими компаніями цієї ж сфе-

ри індустрії при збереженні провідної ролі однієї з компаній, що часом при-

зводить і до зникнення конкурентів узагалі.

Прикладами концентрації в індустрії масової комунікації наприкінці 80-х

— на початку 90-х років можуть стати такі відомі альянси в секторі медіа, як

кооперація між Р. Максвеллом і С. Берлусконі у виробництві програм телевізійних новин; договір між Р. Мердоком і Р. Максвеллом щодо співпраці мердоківського супутника Sky Television і компанії кабельного телебачення

Максвелла The Maxwell Cable Television Company.

Виділяють дві форми концентрації систем масової комунікації — верти-

кальну й горизонтальну. Вертикальна — це така концентрація, внаслідок якої одна фірма поглинає інші, які перебувають в одному ланцюгу виробни-

чого процесу певного медіуму.

Прикладом вертикальної концентрації може бути голлівудська компанія з виробництва фільмів МСА, яка придбала Cineplex-Odeon, головну компанію,

яка займалася дистрибуцією фільмів. МСА, таким чином, забезпечила собі

поширення своєї продукції й покращила контроль не тільки на ринку виробництва, а й збуту.

Іншим прикладом може бути “New York Times”, яка придбала в Квебеку (Канада) паперову фабрику, чим створила для себе переваги у постачанні паперу.

Горизонтальна концентрація — процес, внаслідок якого фірма з однієї сфери медіа-індустрії (скажімо, газетно-журнальне видавництво) купує компанію з іншої сфери мас-медіа (наприклад, телестанцію). Так, News Corporation, що належить Мердоку, придбала Twentieth Century Fox. General Electric,

яка спеціалізується в галузі електротехніки, купила американську радіокорпорацію РСА.

Конгломерація — це процес, внаслідок якого компанії комунікаційного сектору утворюють єдину компанію-конгломерат і стають її частинами, зберігаючи при цьому свої риси й властивості. Медіа-конгломерати виникають у результаті інтеграції й концентрації фірм, компаній. Конгломерати зменшують фінансові ризики й отримують великі прибутки та мають успіх шля-

хом диверсифікації — форми такої концентрації капіталу в умовах науко- во-технічної революції, коли компанія проникає у нові для себе сфери й

галузі, розширює асортимент товарів і поступово перетворюється на бага-

тогалузеві комплекси.

Якщо процес конгломерації перетинає кордони країни, то виникають

транснаціональні мультимедіа-конгломерати. Прикладом може бути при-

дбання японською фірмою в галузі електроніки Sony половини голлівудівсь-

ких кінокомпаній. У результаті процесу транснаціоналізації виникають

транснаціональні медіа-імперії. До таких імперій можна віднести Time

Warner, Sony, Matsushita, Walt Disney і т. д.

Транснаціональні медіа-корпорації містять у собі величезну сконцентро-

вану економічну владу. “ Тому надзвичайно важливим є, в яких руках зосере- джена влада. Це означає, що необхідне вивчення постатей медіа-магнатів (виділення наше.— В. Р.) і їхніх стратегій — адже саме вони уособлюють, акумулюють сконцентровану економічну силу, що, як показує практика, трансформується і в силу політичну, ідеологічну, впливаючи на життя сус- пільства та індивідуумів не тільки однієї країни, а й цілих регіонів” ( Зерне-

цька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні

відносини.— К.: Освіта, 1999.— С. 63—64).

Роль держави в трансформації медіасистем. В утворенні глобальних

масовокомунікаційних систем необхідно враховувати й сприятливу політику багатьох демократичних держав, які підтримують глобалізацію та трансфор-

мацію через такі процеси, як комерціалізація медіа, їх приватизація, лібералізація медіасередовища та його інтернаціоналізація.

На законодавчому рівні багато держав створюють такі умови розвитку медіа, аби вони були незалежними від держави, при цьому могли скористатися й державною підтримкою та захистом, розвивалися вбік створення плюралістичного конкурентноздатного медіасередовища (лібералізація); могли об’єднуватися з медіа інших країн, держава впускає в свій медіапростір іноземний капітал (інтернаціоналізація); роздержавлювалися і розвивалися як бізнесові проекти (комерціалізація); засновниками медіа могли бути приватні особи, а не тільки держава чи громади (приватизація).

Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що системи масової комунікації у своєму розвитку проходять шлях від звичайної системи масової комунікації, коли є людина-комунікант, через дисперсію функції мовлення й дивергенцію комуніканта та виникнення розгалуженої системи виконавців ролі комуніканта аж до глобальної системи масової комунікації.

Взаєморозвиток масовоінформаційної та масовокомунікаційної індус-

трії в умовах глобалізації медіа. Процеси глобалізації й трансформації сис-

тем масової комунікації змушують нас говорити і про існування інформаційної індустрії, й індустрії масової комунікації — індустрії впливу на люди-

ну, суспільство й цивілізацію.

Виробничий підхід до процесу масової комунікації був зумовлений са-

мою структурою масової комунікації та переходом людства на рівень побудови індустріального суспільства. Якщо усне спілкування могло мати поведінковий характер, то письмове, пов’ язане зі створенням текстів, так чи інак-

ше набувало творчого характеру, оскільки мовець уже свідомо працював над

твором, творив свою картину світу. В той же час написання текстів твору, зокрема, їх тиражування набувало виробничого характеру, бо було пов’язане з виготовленням знакових форм твору за певними правилами й на основі

конкретних друкарських технологій, що час від часу удосконалювалися.

З розвитком технологій у виробничу сферу потрапили й такі процеси ма-

сової комунікації, як збір даних через інформаційні мережі й збереження інформації у вигляді банків даних, виробництво носіїв інформації — книг, газет, журналів тощо, виготовлення засобів масової комунікації як інформа-

ційно-знакових систем, які, з одного боку, є творчим продуктом, бо створені одним або кількома авторами, дизайнерами, художниками, редакторами,

сценаристами, режисерами тощо, а з іншого боку, оформлені за певними правилами й стандартами й розмножені у великій кількості. Таким чином, у

структуру масової комунікації, особливо професіональної, були включені виробничі процеси, що лягли в основу виникнення інформаційної індустрії.

Намагання поставити масову комунікацію на рейки виробництва дало

поштовх розвитку масовоінформаційної діяльності як виробничої й станов-

ленню галузей інформаційного виробництва, таких як преса, телебачення, радіомовлення, книговидання тощо.

Особливого розвитку масовоінформаційна діяльність набрала в ХХ столітті, позначеному глобальними економічними й соціальними трансформаціями. В той же час світова інформаційна індустрія, що сформувалася на основі розвиненої масовоінформаційної діяльності, стає причиною глобальних трансформацій у світі. Як зауважує дослідниця О. В. Зернецька, характер цих нових глобальних трансформацій “ великою мірою визначається й тим,

що людство нині вступає в інформаційну еру — еру складних процесів кому- нікаційної революції, інформаційних вибухів, які врешті-решт впливають на

встановлення нового світового порядку”. І далі: “ Глобальний розвиток си- стем масової комунікації дедалі більше впливає на епохальні зрушення” ( Зер-

нецька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини.— К.: Освіта, 1999.— С. 7).

Інформаційна індустрія (або індустрія ЗМК, чи мас-медіа) займається, зокрема, виробництвом носіїв масової інформації як засобів масової комунікації, формує інформаційний простір держави, веде політику в інформацій-

ному просторі, збирає, зберігає, переробляє й поширює інформацію. Становлення й розвиток інформаційної індустрії як сфери виробництва засобів ма-

сової комунікації (ЗМК), або засобів масової інформації (масового інфор-

мування) (ЗМІ), зумовлений (1) розширенням сфери інформаційних потреб суспільства, (2) суспільно-економічним і науково-технічним розвитком су- спільства, (3) процесами глобалізації системи масової комунікації, а також інших комунікаційних систем – виробничих, професійних тощо.

Інформаційна індустрія в контексті масовокомунікаційного виробництва

є невід’ємним складником індустрії масового впливу, оскільки забезпечує професійних комунікантів засобами масовокомунікаційного виробництва. В цілому ж масовокомунікаційна індустрія, що включає масовоінформаційне

виробництво, виступає потужним і гігантським розпорядником масовокомунікаційних процесів у світі.